Справа № 22 – 7 \11 Головуючий у 1 інстанції Мохов Є. І
Категорія 20 Доповідач Кучерява В. Ф.
Рішення
Іменем України
15 червня 2011 року Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Донецької області у складі:
Головуючого Баркової Л. Л.
Суддів Кучерявої В. Ф. Ткаченко Т. Б
При секретарі Прозоровій Т. О
Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Маріуполі справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання угоди дійсною та визнання права власності на автомобіль за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Ересте Банк» ( далі ПАТ «Ересте Банк») на рішення Волноваського районного суду Донецької області від 30 грудня 2010 року
ВСТАНОВИЛА:
20.12.2010 року з таким позовом позивач звернувся до суду . Посилався на те, що 10 липня 2009 року він придбав у відповідача легковий автомобіль ВАЗ 21099.20 Відповідач оформив йому на автомобіль довіреність на управління та розпорядження автомобілем, а він передав відповідачу 38 000 грн, що підтверджується розпискою. Нотаріально посвідчений договір укладено не було із-за відсутності грошових коштів для постановки на облік у МРЕВ.
Просить визнати договір купівлі- продажу автомобіля дійсним на підставі ч. 2 ст. 220 ЦК України та звільнити автомобіль з - під арешту, накладеного державним виконавцем.
Рішенням Волноваського районного суду м. Маріуполя від 30 грудня 2010 року визнано дійсним договір купівлі – продажу автомобіля марки ВАЗ 21099 20, державний номерний знак НОМЕР_1, 2005 року випуску, обьєм двигуна 1499 куб. см, укладений 10.07.2009 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2
Визнано за ОСОБА_1 право власності на названий автомобіль та звільнено даний автомобіль з- під арешту, накладеного постановою відділу державної виконавчої служби Волноваського районного управління юстиції 05.07.2010 року
З рішенням суду не згодне ПАТ «Ересте Банк», просять рішення суду скасувати, відмовити позивачу у задоволенні позову, посилаючись на те, що рішення суду зачіпає їх інтереси, оскільки відповідач є боржником банку і названий автомобіль арештовано в інтересах банку ВДВС Волноваського РУЮ.Рішення суду ухвалено з порушенням норм матеріального права та висновки суду не відповідають обставинам справи.
Заслухавши суддю – доповідача, пояснення представника апелянта, яка просила задовольнити апеляційну скаргу, заперечення позивача та його представника, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
З матеріалів справи вбачається, що згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу від 19 січня 2006 року відповідач є власником спірного автомобіля. 04.04.2009 року ОСОБА_2 оформив на ОСОБА_4 довіреність на розпорядження названим автомобілем, 10.06.2009 року ОСОБА_4 оформив довіреність на розпорядження автомобілем на ім’я позивача ( а.с. 9, 6-7) У зв’язку з тим, що відповідач був боржником ВАТ «Ересте- Банк», 05.07.2010 року державним виконавцем ВДВС Волноваського РУЮ було накладено арешт на все майно боржника ( а.с. 10) 10.08.2010 року державним виконавцем було винесено постанову про оголошення розшуку спірного автомобіля
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції посилався на те, що сторони виконали всі умови договору купівлі- продажу і у відповідності із ч. 2 ст. 220 ЦК України договір повинен бути визнано дійсним.
З таким висновком суду погодитись не можна.
Згідно вимог ч. 3 ст. 244 ЦК України довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Довіреність на вчинення правочину представником може бути надана особою, яку представляють (довірителем) , безпосередньо третій особі.
Довіреність не є правовим оформленням переходу права власності на автомобіль.
Повноваження, яке виникає в представника за довіреністю, не порушує його майнових або особистих немайнових прав.
Відповідно до ст. 249 ЦК України особа, яка видала довіреність, може в будь – який час її скасувати.
Припинення повноважень представника відбувається внаслідок одностороннього волевиявлення представлюваного.
Таким чином, отримання довіреності на розпорядження автомобілем не є договором купівлі - продажу та не надає підстав для визнання права власності на автомобіль.
Крім того, позивач, з його слів, придбав автомобіль за генеральною довіреністю не у відповідача, а у ОСОБА_5 якому передав гроші за автомобіль і якому також було надано генеральну довіреність на розпорядження автомобілем.
Але в судове засідання не відповідач, ні ОСОБА_5 не викликались, справу розглянуто без їх участі і з матеріалів справи не можна зробити висновок щодо відношення відповідача до заявленого позову та ким написана розписка про отримання грошей, не завірена ксерокопія якої знаходиться в матеріалах справи.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач ОСОБА_2 є боржником ПАТ «Ересте Банк» і 05.07.2010 року ВДВС Волноваського РУЮ наклало арешт на автомобіль, зареєстрований на ім’я ОСОБА_2
Відповідно до ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження» арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення, може накладатись державним виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна та оголошення заборони на його відчуження.
Як вбачається з постанови державного виконавця від 05.07.2010 року, державний виконавець на законних підставах наклав арешт на майно боржника, оскільки на момент винесення постанови ОСОБА_2 був власником спірного автомобіля
Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції помилково задовольнив позовні вимоги позивача. Тому рішення суду підлягає скасуванню з відмовою у задоволенні позовних вимог позивача та заяви про звільнення майна з – під арешту.
Керуючись ст. 303,307,309 ЦПК України, колегія суддів
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу ПАТ «Ересте Банк» задовольнити.
Рішення Волноваського районного суду м. Маріуполя від 30 грудня 2010 року скасувати.
У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання угоди дійсною , визнання права власнеості на автомобіль та звільнення майна з під арешту - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Ересте Банк» витрати на інформаційно технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 120 грн та судовий збір у розмірі 190 грн. за подачу апеляційної скарги.
Рішення набирає чинності з моменту проголошення і може бути оскаржено протягом двадцяти днів до суду касаційної інстанції
Судді: