„25”  травня  2010 року                     Апеляційний суд Донецької області у складі:

                                                                                Головуючого: Висоцької В.С.

                                                                               Суддів:   Осипчук О.В. Біляєвої О.М.

                                                                               При секретарях:  Шатун Л.В., Суліма Є.Ю.

                                                                               З участю прокурора: Малютіна Д. А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку апеляційну скаргу ОСОБА_1   на постанову Слов*янського міськрайонного суду Донецької області від 16 листопада 2009 року по  справі за позовом  ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Слов*янської міської ради, третя особа Головне управління державного казначейства у Донецькій області про визнання  відмови у сплаті недоплаченої одноразової допомоги до 5 травня за 1999-2009 роки протиправною, зобов’язання провести перерахунок грошової допомоги учаснику війни до 5 травня за 1999-2009 роки, стягнення щорічної разової грошової допомоги за 1999-2009 роки у сумі 6786 грн. 19 коп., зобов’язання в подальшому виплачувати щорічну грошову допомогу до 5 травня у відповідності з нормами діючого законодавства, але не менше трьох пенсій за віком, відшкодування моральної шкоди у сумі 8050 грн., -

В С Т А Н О В И В:

    В липні 2009 року ОСОБА_1 звернулася до суду з вказаним позовом, посилаючись на те, що вона є учасником війни, відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» їй щорічно до 5 травня  повинна виплачуватися одноразова грошова допомога в розмірі трьох мінімальних пенсій за віком. 25 травня 2009 року вона звернулася до відповідача, який відмовив в перерахунку та доплаті допомоги у встановленому законодавством розмірі. Вважає,що протягом 1999-2009 років нею було недоотримано щорічну грошову допомогу у сумі 6786,19 грн. Просила визнати дії відповідача неправомірними і зобов’язати УТСЗН Слов*янської міської ради провести перерахунок, сплатити на її користь недоотриману за 1999-2009 роки суму, зобов’язати відповідача і в подальшому виплачувати щорічну грошову допомогу до 5 травня у відповідності з нормами діючого законодавства, але не менше ніж три мінімальні пенсії за віком та стягнути на її користь у відшкодування моральної шкоди 8050 грн.

Постановою  Слов*янського міськрайонного суду Донецької області від 16 листопада 2009 року в задоволені позовних вимог ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Слов*янської міської ради, третя особа Головне управління державного казначейства у Донецькій області про визнання  відмови у сплаті недоплаченої одноразової допомоги до 5 травня за 1999-2009 роки протиправною, зобов’язання провести перерахунок грошової допомоги учаснику війни до 5 травня за 1999-2009 роки, стягнення щорічної разової грошової допомоги за 1999-2009 роки у сумі 6786 грн. 19 коп., зобов’язання в подальшому виплачувати щорічну грошову допомогу до 5 травня у відповідності з нормами діючого законодавства, але не менше трьох пенсій за віком, відшкодування моральної шкоди у сумі 8050 грн., - відмовлено.

Не погодившись з таким рішенням, позивачка ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій  просить змінити постанову суду першої інстанції і задовольнити її вимоги в повному обсязі, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального  права.

    В обґрунтування доводів скарги посилається на те, що суд помилково дійшов висновку про пропущення позивачкою строку звернення до адміністративного суду, оскільки спір щодо здійснення перерахунку виник в червні 2009 року, коли відповідач в своїй відповіді відмовив в проведенні перерахунку належних до сплати сум. Під час розгляду справи представник відповідача був відсутній і клопотань про відмову в задоволені позову на підставі ст. 100 КАС України не заявляв. Суд першої інстанції помилково послався на норми Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», оскільки його норми не відповідають Конституції України і не можуть застосовуватися при вирішенні даного спору. Судом першої інстанції не було здійснено належного аналізу та застосування положень ст. 9 КАС України та п.п.5,6 Рішення Конституційного Суду України по справі № 6-рп/2007 від 09.07.2007 року і п.п.6,7 Рішення Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008 року. Вирішуючи питання щодо нарахування та виплати допомоги до 5 травня в визначеному розмірі в подальшому, суд помилково застосував останню виплату грошової допомоги на час звернення до суду як дату закінчення періоду спору за позовом. При цьому суд не врахував, що спір щодо розміру допомоги, яка буде виплачуватися в подальшому, вже існує між сторонами. Суд не навів висновків щодо застосування ст.ст. 21,22,64,92,113 та ч.2 ст. 152 Конституції України при розгляді даного спору. Крім того, суд безпідставно відмовив в задоволені позову в частині стягнення моральної шкоди, яка спричинена бездіяльністю відповідача, що потягло порушення конституційного права на достатній життєвий рівень, втрату частини здоров*я. Крім того, судом першої інстанції розглянуті не всі вимоги – не зазначено, як розподілити між сторонами судові витрати та чи є підстави допустити негайне виконання постанови суду.

     Представник позивача в апеляційному суді підтримала доводи скарги в повному обсязі.

    Відповідач надіслав до суду заяву про розгляд справи у відсутність їх представника.

    Прокурор підтримав доводи апеляційної скарги і просив її задовольнити.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення присутніх осіб, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду частковому скасуванню з ухваленням нового рішення з таких підстав.

Судом першої інстанції при розгляді справи визнано встановленим, що ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 згідно до посвідчення від 16.10.2002 року має статус учасника війни відповідно до ст. 8 Закону України № 3551-ХІІ від 22.10.1993 року і має право на пільги, встановлені законодавством для ветеранів війни – учасників війни. У 2005 році ОСОБА_1 було отримано грошової допомоги до Дня Перемоги в сумі 50 грн., у 2006 році – 50 грн., у 2007 році – 55 грн., у 2008 році - 65 грн., у 2009 році – 70 грн.

Відмовляючи в задоволені позовних вимог про визнання відмови відповідача у сплаті недоплаченої одноразової допомоги до 5 травня за 1999-2004 роки протиправною та зобов’язання провести перерахунок грошової допомоги за вказані роки, суд виходив з того, що позивачка звернулася до Управління праці та соціального захисту населення Слов*янської міської Ради Донецької області для реєстрації як учасник війни тільки 26 лютого 2004 року, тому має право на пільги і виплати саме з цього моменту, а не з 1999 року.

Апеляційний суд погоджується з висновком суду в цій частині, оскільки відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 16 лютого 1994 року № 94 «Про порядок надання пільг, передбачених Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» передбачено, що пільги громадян, які підпадають під цей закон, надаються з дня звернення їх за реєстрацією  до Управлінь праці і соціального захисту населення.

Відмовляючи в задоволені позовних вимог за період з 2004-2006 років, суд першої інстанції виходив з того, що а ні Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», а ні Законами України «Про Державний бюджет України на 2004 рік», «Про Державний бюджет України на 2005 рік», «Про Державний бюджет України на 2006 рік» розмір зазначеної допомоги не встановлювався, допомога не виплачувалася. Крім того, позивачкою відповідно до ст. 99 КАС України пропущено передбачений законом строк звернення до суду і судом відповідно до ст. 100 КАС України були застосовані наслідки  пропущення строків, оскільки на цьому наполягала одна із сторін.

Апеляційний суд також вважає дані висновки суду такими, що ґрунтуються на вимогах закону. Також апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відмови в задоволені позовних вимог про сплату щорічної грошової допомоги до 5 травня на майбутнє та стягнення моральної шкоди з підстав, наведених в рішенні суду.

Вирішуючи питання щодо позовних вимог за 2007-2008 роки, суд першої інстанції дійшов висновку про  те, що в 2007 році та в 2008 році позивачці повинна була виплачуватися щорічна разова допомога у розмірі 3 мінімальних пенсій за віком, оскільки зупинення дії ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» Законами України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» та «Про Державний бюджет України на 2008 рік» є неконституційними. Відмовляючи в задоволені позову за вказаний період суд керувався вимогами ст.ст. 99,100 КАС України і застосував наслідки пропущення строку звернення до адміністративного суду.

Між тим, апеляційний суд в цій частині не може погодитися з висновками суду першої інстанції з таких підстав.

Вирішуючи питання про визнання дій органів праці та соціального захисту населення щодо виплати щорічної грошової допомоги до 5 травня за 2007-2008 роки, слід звернути увагу на таке.

Рішенням Конституційного Суду України про визнання змін, внесених законами України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» та «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» до закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»  щодо визначення розмірів щорічної разової грошової допомоги до 5 травня такими, що не відповідають Конституції України, були прийняті 09 липня 2007 року та 22 травня 2008 року.

Згідно зі ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно – правові акти не мають зворотної дії в часі. Відповідно до частини другої статті 152 Конституції України закони, інші нормативно – правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Відповідно в періоди з 01.01.2007 до 08.07.2007 року, та з 01.01.2008 року до 21.05.2008 року закони України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» та «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» були чинними та підлягали виконанню, а органи, уповноважені на здійснення цих виплат, у цей час діяли на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Із дати прийняття рішень Конституційним Судом України особи мають право на виплату допомоги до 5 травня у розмірах, визначених Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

З урахуванням викладеного, апеляційний суд вважає, що позовні вимоги за період 2007-2008 років не підлягають задоволенню з вищевикладених підстав, тому рішення суду в цій частині підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволені цієї частини позовних вимог.

Визначаючись з позовними вимогами за 2009 рік і відмовляючи в задоволені позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачці здійснено виплату разової грошової допомоги у розмірі 70 грн., згідно Постанови Кабінету Міністрів України № 211 від 18 березня 2009 року «Про розміри одноразової грошової допомоги, що виплачується в 2009 році». Конституційним Судом України рішення щодо визнання розміру виплати разової грошової допомоги до Дня Перемоги  у  2009 році неконституційним не визнано.

Апеляційний суд не погоджується з такими висновками суду з таких підстав.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» зміни до ч.5 ст.14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» в частині визначення розміру виплати щорічної разової грошової допомоги не вносились, тобто на спірний період Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» є діючим і слід керуватися тільки цим спеціальним законом.

Таким чином, на момент виникнення спірних правовідносин, частина 5 статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» викладена у наступній редакції: «Щорічно до 5 травня інвалідам війни виплачується разова грошова допомога у розмірах: учасникам війни – трьох мінімальних пенсій за віком.

Відповідно до частини 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» № 1058 –ІУ від 09 липня 2003 року, що набрав чинності з 01 січня 2004 року ( в редакції, яка була дійсна на час здійснення виплати), мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіка 25, у жінок – 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначається законом.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» сума прожиткового мінімуму на 2009 рік на одну особу, яка втратила працездатність, в розрахунку на місяць встановлено у розмірі 498 грн. з 01.01.2009 року.

Враховуючи зазначене, виплата щорічної разової допомоги до 5 травня за 2009 рік, здійснена відповідачем у розмірі 70 грн., визначеному постановою Кабінету міністрів України від 18.03.2009 року № 211 «Про розміри разової грошової допомоги, що виплачується в 2009 році відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» є такою, що порушує норму спеціального Закону.

Крім того, відповідно до вимог ст. 22 Конституції України при прийнятті нових  законів або внесені змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Відповідно до п.4 ч.1 ст. 309 ЦПК України неправильне застосування норм матеріального права є підставою для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення.

Доводи апеляційної скарги щодо того, що суд не розглянув питання розподілу судових витрат безпідставні, оскільки на 10 аркуші судового рішення містяться висновки суду щодо цього питання ( а.с.86).

За вказаних обставин апеляційний суд вважає, що постанова суду підлягає частковому скасуванню з ухваленням нового рішення. В решті постанова суду підлягає залишенню без змін, а доводи апеляційної скарги щодо необхідності скасування постанови суду в повному обсязі до уваги не приймаються, оскільки не свідчать про порушення судом норм матеріального чи процесуального права, які б давали підстави для скасування судового рішення в цілому і ухвалення нового рішення про задоволення позову в повному обсязі.

        Керуючись статтями 307,309,314,316 ЦПК України, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвідомчості спорів, пов’язаних із соціальними виплатами», апеляційний суд –

В И Р І Ш И В:

Апеляційну скаргу  ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову  Слов*янського міськрайонного суду Донецької області від 16 листопада 2009 року скасувати в частині відмови в задоволені позовних вимог щодо визнання протиправними дій та бездіяльності Управління праці та соціального захисту населення Слов*янської міської ради, стягнення недоотриманої суми разової грошової допомоги за 2007,2008,2009 роки.

Ухвалити в цій частині нове рішення наступного змісту.

В задоволені позовних вимог ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Слов*янської міської ради, третя особа Головне управління державного казначейства у Донецькій області, про визнання  відмови у сплаті недоплаченої одноразової допомоги до 5 травня за 2007-2008 роки протиправною, зобов’язання провести перерахунок грошової допомоги учаснику війни до 5 травня за 2007-2008 роки, стягнення щорічної разової грошової допомоги за 2007-2008 роки  - відмовити.

Позов ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Слов*янської міської ради, третя особа Головне управління державного казначейства у Донецькій області про визнання  відмови у сплаті недоплаченої одноразової допомоги до 5 травня за 2009 рік протиправною, зобов’язання провести перерахунок грошової допомоги учаснику війни до 5 травня за 2009 рік, стягнення щорічної разової грошової допомоги за 2009 рік задовольнити.

Стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Слов*янської міської ради на користь ОСОБА_1 щорічну разову грошову допомогу до 5 травня за 2009 рік в розмірі трьох мінімальних пенсій за віком з урахуванням фактично отриманої суми.

В решті постанову суду залишити без змін.

Рішення набирає чинності з моменту проголошення і може бути оскаржено безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двох місяців з дня набрання законної сили.

Головуючий:

Судді: