Справа22ас/2374                                                     Головуючий у суді 1 інст.:Тарасенко М.П.

Категорія 37                                                              Доповідач у суді II ін-т.:Товянська О.В.

УХВАЛА Іменем   України

26 липня 2006 року Апеляційний суд Житомирської області в складі :

головуючого : судді Франовської К.С.,

судців : Широкової Л.В., Товянської О.В.

при секретарі : Чичирко В.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі адмініс­тративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Малинської районної державної адміністрації про зобов'язання прийняти рішення про постановку на чергу для виплати компенсації за втрачене майно, отримане у спадщину    

за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на постанову Малинського районного суду Житомирської області від 19 травня 2006 року,

встановив:

В березні 2006 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним по­зовом, посилаючись на те, що отримав у спадщину жилий будинок АДРЕСА_1. Цей населений пункт віднесений до зони посиленого радіологічного контролю, тому він згідно вимог закону має право отримати компенсацію за втрачене майно в по­рядку п.6 ст.35 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Проте відповідач безпідставно відмовляється.

Постановою Малинського районного суду Житомирської області від 19 травня 2006 року у задоволенні позову відмовлено за безпідставністю.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 ставить питання про скасування постанови та направлення справи на новий розгляд. Суд не врахував, що на час звернення за компенсацією він не проживав на радіоактивно забру­дненій території. Суд допустив істотну неповноту.

Апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Судом встановлено, що в період проживання в м. Малині ОСОБА_1 у травні 1998 року отримав у спадщину жилий будинок АДРЕСА_2, яке віднесено до зони посиле­ного радіологічного контролю (а.с.20). З червня 1998 по серпень 2005 року він проживав у с. Ксаверів. А в серпні 2005р. переїжджає на постійне міс­це проживання в Чуднівський район Житомирської області (а.с.23-25,29).

Відповідно до п.6 ст.35 Закону України «Про статус та соціальний за­хист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» компенсація громадянам за втрачене у зв'язку з евакуацією, відселенням або самостійним переселенням включає грошову компенсацію у повному розмірі за цінами, встановленими на момент звернення щодо неї, грома­дян, які не проживали на територіях радіоактивного забруднення, але оде­ржали у спадщину майно (жилі будинки, господарські будівлі та спору­ди...), яке не може бути перевезено із зазначених територій.

За компенсацією за втрачене майно він звернувся до відповідача у жовтні 2005 року (а.с.22).

За таких обставин, коли Закон передбачає виплату компенсації за втрачене майно тим громадянам, які на час отримання спадщини, не про­живали на радіоактивно забрудненій території, суд правильно відмовив у задоволенні позовних вимог.

«Положення про порядок виплати компенсації громадянам за втраче­не нерухоме майно у разі відселення або самовільне переселення з радіоак­тивно забруднених територій», затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 15.07.1997р. № 755 спірні правовідносини не регулює, оскіль­ки позивач на таку компенсацію права не має.

Підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування постано­ви відсутні.

Керуючись ст.ст. 198,200,206 Кодексу адміністративного судочинства України, Апеляційний суд

ухвалив :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задо­волення.

Постанову Малинського районного суду Житомирської області від 19 травня 2006 року залишити без зміни.