Справа № 22 – 586 \11 Головуючий у 1 інстанції Васильченко О. Г.
Категорія 55 Доповідач Кучерява В. Ф.
Ухвала
Іменем України
11 травня 2011 року. Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Донецької області у складі:
Головуючого Кучерявої В. Ф.
Суддів Мироненко І. П. Ткаченко Т. Б
При секретарі Дерюгіній В. Ю.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Маріуполі справу за позовом ОСОБА_1 до кредитної спілки „Можливість” про захист прав споживачів за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Жовтневого районного суду м. Маріуполя від 3 лютого 2011 року
ВСТАНОВИЛА:
Рішенням Жовтневого районного суду м. Маріуполя від 03 лютого 2011 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до кредитної спілки „Можливість” про визнання недійсним п. 6.5 договору споживчого кредиту № 683 від 21.09. 2007 року , укладеного між кредитною спілкою „Можливість” та ОСОБА_1 , позовних вимог про стягнення з кредитної спілки „Можливість” на користь ОСОБА_1 29 856 грню51 коп. відмовлено.
З рішенням суду не згодна ОСОБА_1, яка просить рішення суду скасувати, визнати недійсним п. 6.5 договору кредиту з моменту укладення, з тих підстав, що він є несправедливим, стягнути з кредитного союзу на її користь суму 29 856. 51 грн. (переплату по процентам та додатковий процент), вважаючи, що проценти у розмірі 21 999 грн. нараховані на 19 місяців вперед , а вона повинна сплатити проценти тільки за січень та лютий 2008 року на час припинення нею сплати внесків, додаткові проценти нараховані незаконно, оскільки п. 6.5 договору є недійсним, що суд порушив норми матеріального та процесуального права та неповно встановив обставини справи.
Оскільки вона 17 вересня 2009 року сплатила кредитному союзу суму 87 087, 43 грн, просила повернути їй переплачені суми.
Заслухавши суддю – доповідача, пояснення представника апелянта, який просив задовольнити апеляційну скаргу, заперечення представника кредитного союзу, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що між сторонами 12.09.2007 року укладено договір споживчого кредиту № 683, згідно якого відповідач надав позивачеві кредит у розмірі 58 500 грн, строком на 24 місяці, з зобов’язанням сплачувати відсотки за користування кредитом у розмірі 0,1260273973 % за кожний день користування кредитом від суми заборгованості за кредитом. Згідно п. 6.5 кредитного договору, при порушенні строків виплати кредиту або відсотків більш ніж на один день, кредитний союз має право застосовувати додаткову процентну ставку у розмірі 4% за кожний день прострочення до повного погашення простроченої заборгованості.
Умови договору позивачка виконувала до 14.01.2008 року, після цього ніяких платежів не проводила.
21.07.2008 року приватним нотаріусом було виконано виконавчий напис про стягнення з позивачки заборгованості за кредитом у розмірі 53 711,5 грн, заборгованості за відсотками 25 518,92 грн, додатковий відсоток 7 857,51 коп, а всього 87 087, 93 грн ( а.с. 7,21 , т. 1 )
17.09.2009 року позивачка повністю сплатила кредитному союзу названу суму.
Відповідно до вимог ст. 526 ЦК України зобов’язання повинно виконуватись належним чином, відповідно до умов договору
Згідно ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа ( кредитодавець ) зобов’язується надати грошові кошти ( кредит) позичальникові у розмірі та на умовах , встановлених договором, а позичальник зобов’язується надати грошові кошти ( кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.
Ст.549, 624 ЦК України передбачено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожний день прострочення виконання. Якщо за порушення зобов’язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі.
У відповідності із ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлено обов’язок позичальника повернути позику частинами ( з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позики, позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного Банку.
У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Таким чином, не дивлячись на те, що позивачка припинила сплачувати кредит, відповідач на законних підставах нарахував їй проценти до закінчення строку дії договору .
Як вбачається із п. 6.5 кредитного договору, ним передбачено за несвоєчасне виконання грошового зобов’язання стягнення пені у розмірі 4% за кожний день прострочення виконання. Цей пункт договору не суперечить діючому законодавству, сторони підписали договір і як вбачається з матеріалів справи, позивачка повністю сплатила пеню. Пеня нарахована за 124 дні. ( а.с. 15)
Інші доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, рішення суду відповідає нормам матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.
Керуючись ст. 303,307,308 ЦПК України, колегія суддів
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити
Рішення Жовтневого районного суду м. Маріуполя від 03 лютого 2011 року залишити без зміни.
Ухвала набирає чинності з моменту проголошення і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до суду касаційної інстанції.
Судді: