Справа № 22ц-813\2011р. Головуючий у 1-ій інстанції Мельник І.Г.
Категорія 27 Суддя-доповідач Ткаченко Т.Б.
У х в а л а
Іменем України
21 червня 2011 року Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Донецької області в складі:
Головуючого - Баркової Л.Л.
Суддів - Ткаченко Т.Б., Кучерявої В.Ф.
При секретарі - Грішко С.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Маріуполі справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за апеляційною скаргою представника відповідача ОСОБА_4 – ОСОБА_5 на заочне рішення Орджонікідзевського районного суду м.Маріуполя Донецької області від 22 листопада 2010 року, -
В с т а н о в и л а :
Заочним рішенням Орджонікідзевского районного суду м.Маріуполя Донецької області від 22 листопада 2010 року задоволено зазначений позов Публічного акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» (далі ПАТ «ПУМБ» або Банк) до ОСОБА_4
Стягнуто на користь позивача суму заборгованості за кредитним договором № 6512555 від 17.06.2008 року у розмірі 56707,59 доларів США, витрати на інформаційно – технічне забезпечення розгляду справи 120 грн., витрати по сплаті судового збору 214,93 доларів США, а всього 56922,52 доларів США та 120 гривень.
Ухвалою Орджонікідзевського районного суду М.Маріуполя Донецької області 5 квітня 2011 року заява ОСОБА_4 про скасування заочного рішення від 22 листопада 2010 року залишена без задоволення.
Не погодившись з рішенням суду, посилаючись в апеляційній скарзі на неповне з’ясування судом обставин справи, порушення норм матеріального та процесуального права, представник відповідача ОСОБА_5, просить рішення суду першої інстанції скасувати і ухвали нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позовний вимог у повному обсязі.
Зокрема вказує, що суд розглянув справу без повідомлення відповідача та його про дату, час і місце розгляду справи, оскільки вони повістки про розгляд справи не отримували.
Не були вони повідомлені і про розгляд заяви про перегляд заочного рішення суду, і заява також розглянута без їх участі, і без їх повідомлення про розгляд заяви.
Судом неповно з’ясовані обставини справи, що мають істотне значення для справи, що тягне за собою скасування рішення суду, оскільки не дано оцінки тим обставинам, що відповідно до п. 3.1.2 Договору проценти нараховуються виходячи з 360 днів. Проте загальновідомим на всій території України є той факт, що в календарному році - 365 днів, а у високосному – 366 днів. Тому вказавши в Договорі 360 днів як ту кількість днів, що утворює календарний рік, Банк ввів позивача в оману, з метою отримання в такий спосіб додаткового прибутку по конкретному Договору щорічно та з метою отримання надприбутку за сукупністю договорів, укладених Банком.
Зазначений пункт договору порушує вимоги ч.1 ст.203 ЦК України, і має бути визнаний недійсним.
Відповідача було введено в оману відносно процентної ставки за користування кредитом, визначеної у п. 1ю3, оскільки розраховуючи відсотки за користування кредитом виходячи з 360 днів, а нарахування плати за користування кредитом за 365-366 днів у році, привело до фактичного підвищення процентної ставки за користування кредитом на 0,23 відсотка з 13,99 до 14,22 відсотків річних, та забезпечило для Банку отримання надприбутку.
Відповідно до ч.2 ст.305 ЦПК України апеляційний суд розглядає справу у відсутності відповідача та його представника, ОСОБА_5, які належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду справи. З заявою про відкладення розгляду справи не звернулись.
Заслухавши суддю-доповідача, заперечення представника позивача – ОСОБА_6, який просив апеляційну скаргу позивача відхилили, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга представника відповідача підлягають відхиленню, а заочне рішення суду – залишенню без змін з таких підстав.
Відповідно до вимог ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Судом першої інстанції встановлено, що 17 червня 2008 року між закритим акціонерним товариством «Перший Український Міжнародний Банк» та ОСОБА_4 було укладено кредитний договір № 6512555 за яким Банк надає позичальнику кредит у розмірі 100000 доларів США на строк до 17 червня 2025 року зі сплатою 13,99% річних.
Сторонами підписано графік погашення заборгованості за кредитом.
Свої зобов’язання банк виконав, надавши ОСОБА_4 кредитні кошти в зазначеній у договорі сумі, втім позичальником неналежним чином виконувались його грошові зобов’язання перед Банком, у зв’язку з чим станом на 27 вересня 2010 року у нього утворилась заборгованість, яка складається із заборгованості по кредиту в сумі 50840,51доларів США, заборгованості по процентам за користування кредитом в розмірі 3893,23 доларів США за період, нарахованої пені за непогашені в строк відсотки за користування кредитом в розмірі 140,37 доларів США і пені нарахованої за непогашення в строк основної суми кредиту у розмірі 1833,48 доларів США.
31.05.2010 року Банк звернувся до ОСОБА_4 з листом-вимогою № МРL – 44/90 про дострокове повернення всієї суми кредиту та сплату процентів за користування кредитом у встановлені строки, та попередив останнього щодо стягнення суми боргу в примусовому порядку у разі невиконання вимоги.
Згідно повідомлення про вручення вказаний лист-вимогу отримано 09.06.2010 року. В установлений строк заборгованість по кредитному договору не погашена.
Враховуючи, встановленим факт наявності у відповідача перед позивачем заборгованості за кредитним договором у розмірі 56707,59 доларів США, нарахованої відповідно до умов договору та права Банку при невиконанні або неналежному виконанні позичальником грошових зобов’язань вимагати дострокового виконання цих зобов’язань, включаючи нараховані відсотки за користування кредитами та штрафні санкції, передбаченого п.3.5.7 кредитного договору, суд дійшов висновку щодо задоволення вимог позивача.
З таким висновком суду першої інстанції колегія суддів не може не погодитися, оскільки він відповідає обставинам справи, наданим доказам і нормам матеріального права та процесуального права.
Згідно ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно зі ст.627, ст.6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ч.1 ст.628, ст.629 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені між ними, та умови, які є обов’язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов’язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідні для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнута згода.
Як вбачається зі змісту оспорюваного кредитного договору, сторони передбачали всі істотні умови договору відповідно до вимог чинного на той час законодавства та інших нормативно-правових актів. Згідно умов статті 3, пунктів 3.1.1- 3.1.4 та п.1.3 статті 1 кредитного договору сторони домовились, що за користування кредитом Позичальник зобов’язаний сплачувати Банку проценти за ставкою 13,99%, в порядку і на умовах, зазначених в п.3.1.4 кредитного договору.
Проценти за користування кредитом розраховуються виходячи з щоденного залишку заборгованості за кредитом протягом всього строку користування кредитними коштами починаючи з дня надання кредиту по день повного погашення заборгованості за кредитом. Проценти розраховуються виходячи з 360 днів у році та нараховуються щоденно і повинні сплачуватися Позичальником в строки, передбачені Графіком повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитом , закріпленим в Додатку № 1 , та є невід*ємною частиною кредитного договору.
У випадку порушення зобов’язань з повернення кредиту, нарахування процентів на заборгованість за основною сумою кредиту, яку не було своєчасно повернуто Позичальником відповідно до графіку повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитом, закріпленим в Додатку № 1 до договору, здійснюється щоденного на суму такої заборгованості за ставкою 13,99% річних, виходячи з 360 днів у році.
Таким чином, укладаючи кредитний договір, сторони дійшли згоди з усіх істотних умов, на яких він укладався, а відтак з власної ініціативи на момент отримання коштів позивач визначив для себе правила подальшої поведінки, в тому числі і щодо розміру відсотків за користування кредитними коштами та встановлення 360 днів як бази для нарахування процентів, що не суперечить вимогам цивільного законодавства України, і не порушує прав та майнових інтересів позивача (т.2 а.с. 8-13).
Вся необхідна інформація про умови отримання кредиту, тип відсоткової ставки, валютні ризики, процедура виконання договору тощо, які передують укладенню договору була надана позичальнику, що вбачається з умов кредитного договору, який було підписано відповідачем, та цілком відповідає загальним вимогам, додержання яких є необхідним для чинності правочину.
Як сам договір в цілому, або окремих його частин недійсними не визнані. Тому підстав вважати положення п.3.1.2 Договору недійсними не вбачається.
Відповідно до ст.526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Отже, колегія суддів не вбачає підстав вважати що застосування 360 днів як бази для нарахування процентів, позивач свідомо ввів відповідача в оману відносно цієї умови.
З матеріалів справи вбачається, що справане одноразово була призначена до розгляду ( 15.11.2010 року, 22.11.2010 року), про що належним чином повідомлявся відповідач, шляхом направлення рекомендованої кореспонденції за адресою зазначеної як в договорі, так і в позовній заяві позивача при зверненні до суду з позовом до ПАО «ПУМБ», і відкладалась у зв’язку з неявкою в судове засідання відповідача (т.1 ас.с.2, т.2 а.с.94-95,101).
Доводи апеляційної скарги щодо неповідомлення відповідача та його представника про час, дату і місце розгляду справи є необґрунтованим.
Розглядаючи справу, відповідно до ст..303 ЦПК України, апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Таким чином, колегія суддів не може погодитися з доводами апеляційної скарги відповідача щодо порушення судом норм матеріального і процесуального права під час розгляду справи в суді.
Інші доводи апеляційної скарги не спростовують правильність прийнятого судом рішення, у тому числі і доводи відповідача в частині розгляду справи без його участі, так як він був попереджений про час і місце розгляду справи, і до розгляду судом справи, не надав заяв про перенесення розгляду справи з доведенням поважних причин.
Керуючись ст.ст.303, 307, 308, 313, 314 ЦПК України, колегія суддів, -
У х в а л и л а:
Апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_4 – ОСОБА_5 відхилити
Заочне рішення Орджонікідзевського районного суду м.Маріуполя Донецької області від 22 листопада 2010 року залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий:
Судді: