Справа 22а-31186                                                                    Головуючий у 1 інстанції Родіна Н.В.,

Категорія 10.3.1                                                                                           Доповідач Барсукова О.І.,

                                                                  П О С Т А Н О В А

                                    І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

 01 вересня 2011  року                                                                                                                        м. Донецьк

                  Апеляційний суд Донецької області в складі:

                  головуючого судді Новосядлої В.М.,

                                       суддів Барсукової О.І., Алексеєва А.В.,

            розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Микитівського управління праці та соціального захисту населення Горлівської міської ради на постанову Микитівського районного суду м. Горлівки Донецької області від 06 жовтня 2009року по адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Микитівського управління праці та соціального захисту населення Горлівської міської ради, про визнання дій неправомірними, перерахунок та стягнення допомоги при народженні дитини та допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, -

                                                             ВСТАНОВИВ:

Постановою Микитівського районного суду м. Горлівки Донецької області від 06 жовтня 2009року ОСОБА_1 відмовлено в задоволенні позову до Микитівського управління праці та соціального захисту населення Горлівської міської ради, про визнання дій неправомірними, перерахунок та стягнення допомоги при народженні дитини та допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

В апеляційній скарзі позивачка просить постанову суду першої інстанції скасувати, ухвалити нове рішення про задоволення її позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального права.

Згідно з Законом України «Про внесення змін до розділу XII "Прикінцеві положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів" щодо передачі справ, пов'язаних із соціальними виплатами» від 02 грудня 2010 року справа розглядається в порядку адміністративного судочинства.  

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга  підлягає  частковому  задоволенню,  а  постанова  скасуванню частково з  ухваленням  нової  постанови  про   часткове задоволення позову з таких підстав.

Відповідно до ст.202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення в тому числі є: неповне з’ясування судом обставин, що мають значення для справи та невідповідність висновків суду обставинам справи.

Судом встановлено, що позивачка має двох малолітніх дітей: ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2 року народження та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, в зв’язку з чим має право на одержання допомоги при народженні дитини та допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно до Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми». Позивачка знаходиться на обліку в Микитівському управлінні праці та соціального захисту населення Горлівської міської ради.

З матеріалів справи вбачається, що після народження дітей позивач ОСОБА_1 отримує одноразову державну допомогу при народженні дитини та державну допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно на кожну дитину відповідно до Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» та Закону України «Про державний бюджет України».

Звертаючись в суд з позовом до  Микитівському управлінні праці та соціального захисту населення Горлівської міської ради, ОСОБА_1 просила визнати дії відповідача неправомірними щодо розміру призначеної та сплаченої допомоги при народженні дитини та допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, посилаючись на те, що вказані виплати повинні бути нараховані відповідно до  ст.12 , 15  Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми»

Відповідно до ст.12 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) допомога при народженні дитини надається у сумі, кратній 22,6 розміру прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років, встановленого на день народження дитини. Виплата допомоги здійснюється одноразово в дев’ятикратному розмірі прожиткового мінімуму при народженні дитини, решта – протягом наступних 12 місяців у порядку встановленому Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 14 ст.71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», з метою приведення окремих норм законів у відповідність із цим Законом, зупинено на 2007 рік дію ст.12, ч.1 ст.15 та п.3 розділу VIII «Прикінцеві положення» Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми».

Водночас, ч.2 ст.56 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» установити, що у 2007 році допомога при народженні дитини та по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно до Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» та Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» здійснюється за рахунок коштів відповідної субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам у таких розмірах: допомога при народженні дитини - у розмірі 8500 гривень. Виплата допомоги здійснюється одноразово при народженні дитини в сумі 3400 гривень, решта - протягом наступних 12 місяців рівними частинами у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України; допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку - у розмірі, що дорівнює різниці між 50 відсотками прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 90 гривень для незастрахованих осіб та не менше 23 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, для застрахованих осіб, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Рішенням Конституційного суду України від 09.07.2007р. №6-рп/2007 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», зокрема, п.14 ст.71 в частині зупинення на 2007 рік дії ст.12, ч.1 ст.15 та п.3 розділу VIII «Прикінцеві положення «Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» щодо встановлення розміру допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

В зв’язку з тим, що рішенням Конституційного суду України від 09.07.2007р. №6-рп/2007 положення ст.56 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» в частині встановлення розміру допомоги при народженні дитини не конституційними не визнавались і тому діяли на час виникнення таких спірних правовідносин, а також , враховуючи те, що Закон України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» за часом прийнятий пізніше Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми», суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що при визначенні розміру державної допомоги при народженні дитини та порядку її виплати слід керуватись саме положеннями абзацу 2 ч.2 ст.56 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», яким було встановлено одноразову виплату у розмірі 8500грн., а тому правильно відмовив у задоволенні зазначених позовних вимог.

Таким чином апеляційний суд вважає висновок суду першої інстанції щодо відмови позивачу у вказаний частині позовних вимог обґрунтованим та прийнятим з додержанням норм матеріального права.

Ухвалюючи постанову в частині відмови в задоволенні позову ОСОБА_1 щодо нарахування та виплат допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року суд дійшов висновку щодо наявності такого права у позивачки але відмовив в позові у вказаній частині через порушення позивачкою строку звернення до суду з адміністративним позовом.

Проте з таким висновком суду погодитись не можна з таких підстав.

Відмовляючи у задоволені позовних вимог, суд першої інстанції послався на пропущення позивачкою строку звернення до адміністративного суду без поважних причин.

Однак з такою відмовою у задоволенні позову повністю не можна погодитися тому, що вона не ґрунтується на законі та обставинах справи.

Відповідно з ч. 2 ст. 99 КАС України (в редакції, що діяла на час розгляду справи судом першої інстанції) для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

          На підставі ч.ч.1, 2 ст. 100 КАС України (в редакції, що діяла на час розгляду справи судом першої інстанції) пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін. Якщо суд визнає причину пропущення строку звернення до суду поважною, адміністративна справа розглядається і вирішується в порядку, встановленому цим Кодексом.

            Звернувшись  до  суду  з  позовом  у  липні  2009  року,  ОСОБА_1 пропустила  встановлений  ст.99  КАС  України  річний  строк  звернення  до  суду.

Разом  з  тим,  заслуговують  на  увагу  доводи  апеляційної  скарги    щодо  пропуску  позивачем  строку  звернення  до  адміністративного  суду.

Як  вбачається  із  матеріалів  справи, в липні 2009 року позивачка отримала довідки  Микитівського УПТСЗН Горлівської міської ради щодо нарахування та виплати на її користь допомоги по догляду за дітьми відповідно до Закону України «Про державну соціальну допомогу сім’ям з дітьми» та Закону України  «про державний бюджет України» ( а.с.7,8)

        Тобто саме у липні  2009  року  позивачу  стало  відомо  про  порушення  її  прав.  

        На підставі викладеного апеляційний суд дійшов висновку про те, що строк звернення до адміністративного суду ОСОБА_1 підлягає поновленню, оскільки він пропущений позивачкою з поважних причин.

У відповідності до ст.13 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми"(у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) право на допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку має не застрахована в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування особа (один з батьків дитини, усиновитель, опікун, баба, дід або інший родич), яка фактично здійснює догляд за дитиною.

Частиною 1 ст.15 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) зазначеного Закону встановлено, що допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років.

Відповідно до ст.62 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік"затверджено на 2007 рік прожитковий мінімум для дітей віком до 6 років у розмірах: з 1 січня -434 гривні, з 1 квітня -463 гривні, з 1 жовтня  -470 гривень.

Пунктом 14 ст.71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік", з метою приведення окремих норм законів у відповідність із цим Законом, на 2007 рік було зупинено дію ст.12, ч.1 ст.15 та п.3 розділу VIII "Прикінцеві положення" Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми", а ст.56 даного Закону установлено, що у 2007 році допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку здійснюється за рахунок коштів відповідної  субвенції  з  державного бюджету у розмірі, що дорівнює різниці між 50% прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї з розрахунку на одну особу за попередні шість  місяців,  але  не менше 90 гривень для незастрахованих осіб та не менше 23% прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, для застрахованих осіб, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Проте, рішенням Конституційного Суду України №6-рп/2007 від 09.07.2007р. положення абзацу третього ч.2 ст.56 та п.14 ст.71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік"були визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).

Зазначене рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене, крім того, воно має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.

Відповідно  до  ч.2  ст.152  Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Таким чином, з ухваленням 09.07.2007р. Конституційним Судом України рішення  №6-рп/2007    щодо    неконституційності   положень   абзацу   третього ч.2 ст.56 та п.14 ст.71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" указані правові норми втратили чинність і застосуванню не підлягали, а тому з 09.07.2007р. і до 31.12.2007р., оскільки Закон України "Про Державний бюджет на 2007 рік" діяв до указаної дати, відповідач повинен був нараховувати та виплачувати позивачу допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у розмірі, передбаченому ч.1 ст.15 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми"- у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років.  

За таких обставин, постанова суду першої інстанції у вказаній частині підлягає скасуванню з ухваленням постанови про задоволення позову ОСОБА_1 про визнання неправомірними дій відповідача щодо не нарахування позивачу допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у розмірі, передбаченому ч.1 ст.15 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми"- у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років.  

Враховуючи наведене колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції постановлено з порушенням вимог ст.159 КАС України, та підлягає скасуванню з постановленням нового рішення про відмову в задоволені позову.

Керуючись ст.ст.198, 202, 205, 207 КАС України, апеляційний суд Донецької області, -

                                                  П О С Т А Н О В И В:

    Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Микитівського районного суду м. Горлівки Донецької області від 06 жовтня 2009року  скасувати.

Позов ОСОБА_1 до Микитівського управління праці та соціального захисту населення Горлівської міської ради, про визнання дій неправомірними, перерахунок та стягнення допомоги при народженні дитини та допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку задовольнити частково.

    Визнати протиправною бездіяльність Микитівського управління праці та соціального захисту населення Горлівської міської ради щодо не перерахунку та невиплати ОСОБА_1 допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у відповідності до ст.15 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми", виходячи з розміру встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років, за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року. Зобов'язати Микитівське управління праці та соціального захисту населення Горлівської міської ради перерахувати та виплатити ОСОБА_1 допомогу по догляду за дитиною: ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2 року народження до досягнення ним трирічного віку за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року у відповідності до ст.15 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми", виходячи з розміру встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років, встановленого на день виплати допомоги, з урахуванням виплачених сум.

    В решті позову відмовити.

      Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення постанови в повному обсязі.

            Головуючий:                                         Судді: