Справа 22а-31788/11 Головуючий у 1 інстанції Добінчак О.Л.,
Категорія 10.3.2 Доповідач Тимченко О.О.,
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 вересня 2011 року м. Донецьк
Апеляційний суд Донецької області в складі:
головуючого-судді Ждановій В.С..
суддів Янчук Т.О.,
Тимченко О.О.
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Донецьку апеляційну скаргу відповідача –Микитівського управління праці та соціального захисту населення Горлівської міської ради на постанову Микитівського районного суду м. Горлівки від 11 лютого 2010 року по справі за адміністративним позово м ОСОБА_2 до Микитівського управління праці та соціального захисту населення Горлівської міської ради про визнання неправомірною відмови у виплаті недоотриманих сум допомоги на оздоровлення та стягнення недоотриманих сум щорічної допомоги на оздоровлення за 200-2009 роки, -
ВСТАНОВИВ:
П остановою Микитівського районного суду м. Горлівки від 11 лютого 2010 року позов ОСОБА_2 задоволений частково: визнано неправомірним дії та стягнуто з відповідача на його користь суму щорічної допомоги на оздоровлення за 2003,2004,2005,2007,2008,2009 роки у розмірі 12 124,90 грн.
В апеляційній скарзі Микитівське управління праці та соціального захисту населення Горлівської міської ради просить постанову суду скасувати, з тих підстав, що суд першої інстанції неповно встановив обставини, що мають значення для справи, та порушено вимоги матеріального права, прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог за 2003,2004,3007,2007,2008,2009 роки ..
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно з Законом України «Про внесення змін до розділу XII "Прикінцеві положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів" щодо передачі справ, пов'язаних із соціальними виплатами» від 02 грудня 2010 року справа розглядається в порядку адміністративного судочинства.
Задовольняючи позовні вимоги про стягнення недоплаченої суми щорічної допомоги на оздоровлення відповідно до ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» - чотирьох мінімальних заробітних плат за 2003-2005, 2007,2008,2009 роки суд першої інстанції виходив з того, що такі позовні вимоги ґрунтуються на законі.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 2 категорії, знаходиться на обліку у відповідача. Відповідачем нараховане позивачу щорічна грошова допомога на оздоровлення за 2003 році у розмірі 26,70 грн., за 2004 роки у розмірі 26,70 грн., за 2005 рік – у розмірі 26,70 грн., у 2007 -2008 роках у розмірі 100 грн., у 2009 році нараховане але не сплачено 100 грн..
В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що відповідач нарахував та виплатив йому компенсацію на оздоровлення за: за 2003 рік у розмірі 26,70 грн., за 2004 роки у розмірі 26,70 грн., за 2005 рік – у розмірі 26,70 грн., у 2007 -2008 роках у розмірі 100 грн., у 2009 році нараховане але не сплачено 100 грн. . Тобто вказані суми нараховані та виплачені в розмірах, значно менших ніж передбачено статтею 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Розмір та час сплати позивачу відповідних сум на оздоровлення не заперечується відповідачем та підтверджується відповіддю, довідкою та запереченнями відповідача .
Закон України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" №796-ХІІ від 28 лютого 1991 року, в редакції Закону України №2001-ХІІ від 19 грудня 1991 року зі змінами та доповненнями станом на час існування спірних правовідносин, визначає основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення.
Відповідно до ст.48 Закону України №796-ХП «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» учасникам ліквідації наслідків аварії на ЧА ЕС другої категорії передбачена щорічна допомога на оздоровлення в розмірі п’яти мінімальних заробітних плат. Розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.
Відповідно до статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Пунктом 1 частини 1 статті 92 Конституції України передбачено, що виключно законами України визначаються права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод.
Відповідно до ч.2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
При розгляді справи судом встановлено, що постанова Кабінету Міністрів України «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» №836 від 26 липня 1996 року та постанова Кабінету Міністрів України № 562 від 12 липня 2005 року на підставі яких відповідач проводив виплати допомоги позивачу у меншому розмірі суперечать вимогам статей 48, 62 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", тому посилання апелянта на зазначені постанови апеляційний суд не приймає до уваги, а оцінка правовідносин щодо виплати щорічної допомоги на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, здійснюється на підставі пункту 1 частини 1 статті 92 Конституції України та статті 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що виплата повинна була здійснюватися в порядку, встановленому частиною 4 статті 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в розмірі 5 мінімальних заробітних плат станом на день виплати.
Суд не приймає посилання апелянта на відсутність бюджетного фінансування для здійснення соціальних виплат, з огляду на те, що судові рішення ухвалюються в межах норм діючого законодавства в незалежності від причин ненадходження коштів з Державного бюджету України на виплату допомоги, оскільки згідно частини 2 статті 3 Конституції України права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, держава відповідає перед людиною за свою діяльність, утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Апеляційний суд також погоджується з висновком суду першої інстанції про стягнення з відповідача недоплаченої суми разової грошової допомоги на оздоровлення за 2007, 2008,2009 роки, відповідно до ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», оскільки вказані суми були (як вбачається з довідки УПСЗН) нараховані позивачу у 2007 році – 22.10. 2007 року, за 2008 рік -26.11.2008 , у 2009 році нараховане 08.10.2009 року, але не сплачено. Тобто, визнання рішеннями Конституційного суду України від 9 липні 2007 року та від 22 травня 2008 року положень Законів України «Про державний бюджет України на 2007рік» та «Про державний бюджет України на 2008 рік» відповідно в частині зупинення (на 2007рік) та внесення змін (у 2008 році) у ст..48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» не впливає на правильність рішення суду першої інстанції, оскільки (як вказано вище) суми допомоги у 2007, 2008 , 2009 роки були нараховані та виплачені позивачу вже після ухвалення Конституційним судом України зазначених рішень.
У відповідності до ч.1 ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст.197, 198, 200, 205, 206 КАС України, апеляційний суд –
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу Микитівського управління праці та соціального захисту населення Горлівської міської ради - залишити без задоволення.
Постанову Микитівського районного суду м. Горлів ки від 11 лютого 2010 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі.
Касаційна скарга може бути подана безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили цією ухвалою.
Головуючий:
Судді: