Справа 22а-2465  /11                                 Головуючийу1інстанції Ушенко В.Ф.,

Категорія 10.3.1                                                   Доповідач  Тимченко О.О.,

                                                У Х В А Л А

                                    І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

                 28  березня  2011 року                                                                                    м. Донецьк

Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого                     Солодовник О.Ф.,,

суддів                         Янчук Т.О.,

                            Тимченко О.О.,

при секретарі                     Голубцові А.В.,    

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України   в Калінінському районі м. Донецька  на постанову Калінінського районного суду м. Донецька  від 23  лютого 2010 року  по адміністративній справі за позовом ОСОБА_3 до   управління Пенсійного фонду України   в Калінінському районі м. Донецька про поновлення пропущеного строку звернення до суду, визнання бездіяльності протиправною та зобов’язання здійснити нарахування та виплату підвищення до пенсії як «дитині війни»,

                                                                В С Т А Н О В И В:

           П остановою   Калінінського районного суду м. Донецька  від 23 лютого 2010 року позов ОСОБА_3  задоволено частково: визнано бездіяльність відповідача протиправною та зобов’язано відповідача здійснити їй нарахування та виплату підвищення до пенсії як дитині війни в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком з 01   січня 2009 року  по 31 грудня 2009  року з урахуванням фактично здійснених виплат.  

В апеляційній скарзі управління Пенсійного фонду України в Калінінському районі м. Донецька   просить постанову суду скасувати, визнати дії відповідача правомірними  з тих підстав, що судом першої інстанції невірно встановлено обставини справи та порушено вимоги матеріального права.  

      Судом першої інстанції встановлено, що позивач відноситься до соціальної групи «діти війни», перебуває на обліку у відповідача, отримує пенсію  та має право на отримання підвищення до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.  

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.  

Справа на підставі Закону України «Про внесення змін до розділу XII "Прикінцеві положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів" щодо передачі справ, пов'язаних із соціальними виплатами» розглядається за правилами КАС України.

     З обставин справи вбачається, що позивач відповідно до вимог ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» відноситься до соціальної групи «діти війни». Факт перебування позивача на обліку у відповідача  визнано відповідачем, який сплачує йому пенсію за віком та додатково в 2009 році нараховує щомісячне підвищення до пенсії в меншому розмірі, ніж передбачено ст.6 вказаного Закону.

   Відповідно до вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

       Ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» передбачає, що дітям війни пенсія або щомісячне довічне грошове утримання чи державна  соціальна  допомога,  що  виплачується  замість  пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

   Доводи апеляційної скарги про неврегульованість механізму  реалізації положень ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» не можуть бути взяті до уваги.

  Розмір мінімальної пенсії за віком, з якої має обчислюватись зазначене підвищення до пенсії, необхідно проводити з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого частиною першою  ст. 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Згідно з цією нормою мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму, встановленого для осіб, що втратили працездатність. Іншого розміру такої пенсії законодавством не передбачено.

  Відповідно до вимог ст. 2 ч. 1 Закону України «Про прожитковий мінімум» від 15 липня 1999 року прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком.

  Як передбачено положеннями ст. 54 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» та абз.1 ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», у 2009 році для визначення мінімального розміру пенсії за віком з 01 січня 2009 року застосовується прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, в розмірах, що діяли у грудні 2008 року.

   Таким чином, розмір мінімальної пенсії за віком з 1 січня 2009 року становить 498 грн., а з 1 листопада 2009 року – 573 грн.  

  Враховуючи положення ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей  війни ”, з метою забезпечення передбаченого Конституцією України права позивача на належне соціальне забезпечення, апеляційний суд вважає правильними висновки суду першої інстанції щодо необхідності задоволення позовних вимог з 01  січня   2009 року.

 Виплата позивачу підвищення до пенсії відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року № 530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» не є правильною.

  За конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, якою є наведена вище постанова Кабінету Міністрів України, застосування відповідачем норм вказаної постанови істотно звужує обсяг встановлених законом прав позивача.

 Суд правильно прийшов до висновку, що при вирішенні даного спору застосуванню підлягала ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

  При встановленні зазначених фактів і постановлені рішення судом правильно встановлено обставини справи, не було порушено норм процесуального права та правильно застосовано норми матеріального права.

Доводи апеляційної скарги необґрунтовані і не спростовують висновків суду.

У відповідності до ч.1 ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.  

Керуючись ст.ст.197,198, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд

                                            У Х В А Л  И В :

Апеляційну скаргу управління Пенсійного Фонду України в  Калінінському районі  м. Донецька -   залишити без задоволення.

Постанову   Калінінського районного суду м. Донецька від 23 лютого 2010 року - залишити без змін.

             Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі.  

             Касаційна скарга може бути подана безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили цією ухвалою.

 Головуючий :

Судді: