Справа 22а-6640 /11                                   Головуючий у1 інстанції   Ульяніч І.В.,

Категорія 10.3.1                                                   Доповідач   Тимченко О.О.

                                                   У Х В А Л А

                                      І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

20  травня 2011  року                                             м. Донецьк

                  Апеляційний суд Донецької області в складі:

                  головуючого                       Солодовник О.Ф.,

       суддів                           Янчук Т.О.,  

                            Тимченко О.О.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України   в Пролетарському районі м. Донецька  на постанову Пролетарського районного  суду м. Донецька від 13  жовтня 2009 року по адміністративній справі за позовом ОСОБА_3  до   управління Пенсійного фонду України   в Пролетарському районі м. Донецька  про визнання неправомірною бездіяльності щодо нездійснення належних виплат   і   покладання зобов'язання про здійснення нарахування та виплату підвищення до пенсії як дитині війни,  

                          В С Т А Н О В И В:  

П остановою Пролетарського районного суду м. Донецька   від 13 жовтня  2009 року позов ОСОБА_3., задоволено частково: визнано неправомірними дії відповідача, зобов’язано управління Пенсійного фонду України в Пролетарському районі м. Донецька здійснити позивачу  нарахування та виплату підвищення до пенсії як дитині війни з 01 жовтня   2007 року по 31 грудня 2007 року  та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року з урахуванням фактично отриманих сум. В задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі управління Пенсійного фонду України в Пролетарському районі м. Донецька просить постанову суду скасувати, постановити рішення яким відмовити в задоволенні позовних вимог позивача  з тих підстав, що судом першої інстанції невірно встановлено обставини справи та порушено вимоги матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.  

Судом першої інстанції встановлено, що позивач відноситься до соціальної групи «діти війни», перебуває на обліку у відповідача, отримує пенсію  та має право на отримання підвищення до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.  

Ураховуючи  положення  п.1 Закону  України «Про  внесення  змін  до  розділу 12 «Прикінцеві  положення» Закону  України «Про  судоустрій і  статус суддів» щодо  передачі  справ  пов’язаних  із  соціальними  виплатами  від 02.12.2010  року  справа  розглядається за  правилами КАС  України.  

      З обставин справи вбачається, що позивач відповідно до вимог ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» відноситься до соціальної групи «діти війни». Факт перебування позивача на обліку в управлінні Пенсійного Фонду України в  Калінінському    районі  м.  Горлівка  визнано відповідачем, який сплачує йому пенсію та додатково нараховує щомісячне підвищення до пенсії у меншому розмірі, ніж передбачено ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».  

    Відповідно до вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» передбачає, що дітям війни пенсія або щомісячне довічне грошове утримання чи державна  соціальна  допомога,  що  виплачується  замість  пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Відповідно до вимог ст.7 зазначеного Закону, фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Пунктом 17 ст.77 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» зупинено на 2006 рік.

Законом України від 19 січня 2006 року N3367-IV внесені зміни до Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік», відповідно до яких виключено пункт 17 статті 77, а стаття 110 викладена в іншій редакції. Зокрема, встановлено, що державна соціальна підтримка дітей війни, передбачена статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», запроваджується у 2006 році поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету.

Оскільки Кабінет Міністрів України у 2006 році не визначив порядку нарахування та виплати надбавки до пенсії, передбаченої статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», то суд першої інстанції дійшов до правильного висновку, що вимоги позивача стосовно такої виплати у зазначеному році задоволенню не підлягають.

  Згідно з п. 12 ч. 1 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 року», призупинено на 2007 рік дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з урахуванням ст. 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік».

  Ст.111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» встановлено, що у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка  виплачується  замість  пенсії,  відповідно до статті 6 Закону України  «Про соціальний   захист  дітей  війни» виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), у розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.

      Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп визнані такими, що не відповідають Конституції України,  положення ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 року» щодо зупинення дії ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

      Відповідно до п. 41 розділу 2 Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" текст ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» викладено у такій редакції: "Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни", тобто 10% від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

  Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року № 10-рп положення п. 41 розділу 2 Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" визнано неконституційними.

   Зазначені рішення Конституційного Суду України є обов’язковими до виконання на території України, остаточними і не можуть бути оскарженими, крім того, вони мають преюдиціальне значення для судів  при розгляді ними позовів у зв’язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.

  Відповідно до вимог ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

  Таким чином, з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року спірні відносини регулюються відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в редакції Закону, яка діяла до 01 січня 2007 року.

  Суд першої інстанції дійшов до правильного висновку, що позовні вимоги щодо зобов’язання відповідача щомісячно підвищувати пенсію з 01  жовтня 2007 року   по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року ( оскільки  позивач  звернувся  до  суду  з  позовом 01  жовтня 2008 року,  а  причину  пропуску  строку  для  звернення  до  суду  визнано  судом  неповажною) в розмірі, передбаченому ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», є обґрунтованими.  

  Доводи апеляційної скарги про неврегульованість механізму реалізації положень ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» не можуть бути взяті до уваги.  

  Виплата позивачу підвищення до пенсії відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року № 530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» не є правильною.

  За конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, якою є наведена вище постанова Кабінету Міністрів України, застосування відповідачем норм вказаної постанови істотно звужує обсяг встановлених законом прав позивача.

 Суд першої інстанції правильно прийшов до висновку, що при вирішенні даного спору застосуванню підлягала ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

При встановленні зазначених фактів і постановлені рішення судом правильно встановлено обставини справи, не було порушено норм процесуального права та правильно застосовано норми матеріального права.

Доводи апеляційної скарги необґрунтовані  не спростовують висновків суду.

У відповідності до ч.1 ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.  

Керуючись ст.ст.197,198, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд

                                                                                      У Х В А Л  И В :

Апеляційну скаргу управління Пенсійного Фонду України в  Пролетарському районі  м. Донецька -   залишити без задоволення.

Постанову  Пролетарського  районного суду м. Донецька від 13 жовтня  2009 року - залишити без змін.

             Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі.  

             Касаційна скарга може бути подана безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили цією ухвалою.

 Головуючий :

Судді: