Справа 22а-5514 /11                                   Головуючий у1 інстанції   Нейло В.В.

Категорія 10.3.1                                                   Доповідач   Тимченко О.О.

                                                   У Х В А Л А

                                      І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

20  квітня 2011  року                                             м. Донецьк

                  Апеляційний суд Донецької області в складі:

                  головуючого                   Новікової Г.В.

       суддів                       Янчук Т.О.,  

                        Тимченко О.О.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України   в м. Костянтинівці Донецької області  на постанову Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 09  грудня  2009 року по адміністративній справі за позовом ОСОБА_3 до   управління Пенсійного фонду України   в м. Костянтинівці Донецької області, третя особа – головне управління державного казначейства України в Донецькій області  про визнання неправомірною бездіяльності щодо нездійснення належних виплат   і   покладання зобов'язання про здійснення нарахування та виплату підвищення до пенсії як дитині війни,    

                                                                    В С Т А Н О В И В:

П остановою  Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області   від 09 грудня 2009 року позов ОСОБА_3  задоволено частково: поновлено строк звернення до суду з позовом, визнано неправомірною бездіяльність відповідача, зобов’язано управління Пенсійного фонду України в м. Костянтинівці Донецької області   здійснити позивачу  нарахування та виплату підвищення до пенсії як дитині війни з 09 липня 2007 по 31 грудня 2007 року  та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року.

В апеляційній скарзі управління Пенсійного фонду України в м. Костянтинівці Донецької області     області  просить постанову суду скасувати, постановити рішення яким відмовити в задоволенні позовних вимог позивача  з тих підстав, що судом першої інстанції невірно встановлено обставини справи та порушено вимоги матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.  

Судом першої інстанції встановлено, що позивач відноситься до соціальної групи «діти війни», перебуває на обліку у відповідача, отримує пенсію  та має право на отримання підвищення до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.  

З обставин справи вбачається, що позивач відповідно до вимог ст.1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» відноситься до соціальної групи «діти війни». Факт перебування позивача на обліку у відповідача визнано відповідачем, який сплачує йому пенсію та додатково нараховує щомісячне підвищення до пенсії у меншому розмірі, ніж передбачено ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Відповідно до вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», в редакції, яка діяла з 1 січня 2006 року, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Відповідно до вимог ст.7 зазначеного Закону, фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Пунктом 17 ст.77 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» зупинено на 2006 рік.

Законом України від 19 січня 2006 року N3367-IV внесені зміни до Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік», відповідно до яких виключено пункт 17 статті 77, а стаття 110 викладена в іншій редакції. Зокрема, встановлено, що державна соціальна підтримка дітей війни, передбачена статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», запроваджується у 2006 році поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету.

Оскільки Кабінет Міністрів України у 2006 році не визначив порядку нарахування та виплати надбавки до пенсії, передбаченої статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», то суд першої інстанції дійшов до правильного висновку, що вимоги позивача стосовно такої виплати у зазначеному році задоволенню не підлягають.

Пункт 12 ст.71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» призупинено дію ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», та ст.111 вказаного закону встановлено, що у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), у розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.

Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року №6-рп/2007 положення п.12 ст.71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» визнано неконституційним. Зазначене рішення Конституційного Суду України є обов’язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскарженими, крім того, воно має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв’язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.

Відповідно до вимог ч.2 ст.152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Таким чином, з 9 липня 2007 року спірні правовідносини регулюються ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в редакції Закону, яка діяла до 01 січня 2007 року.

Суд першої інстанції дійшов до правильного висновку, що позовні вимоги щодо зобов’язання відповідача щомісячно підвищувати пенсію, в передбаченому ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» розмірі, є обґрунтованими саме з 09 липня 2007 року, оскільки в період з 01.01.2007 року до 09.07.2007 року позивач не мав права на отримання державної соціальної допомоги, т.я. дію норми, якою передбачено це право, було зупинено, тому дії відповідача по нарахуванню та виплаті вказаної допомоги в цей період (з 01.01.07 по 09.07.07р.) не можна визнати незаконними.

Відповідно до п. 41 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» текст ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» викладено у такій редакції: «Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни», тобто 10% від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року №10-рп положення п.41 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» визнано неконституційними.

Зазначене рішення Конституційного Суду України є обов’язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскарженими, крім того, воно має преюдиціальне значення при розгляді позовів у зв’язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.

Відповідно до вимог ч.2 ст.152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Таким чином, з 22 травня 2008 року спірні відносини також регулюються відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в редакції Закону, яка діяла до 01 січня 2007 року.

Суд першої інстанції дійшов до правильного висновку, що позовні вимоги щодо зобов’язання відповідача щомісячно підвищувати пенсію з 22 травня 2008 року  по 31 грудня 2008 року в розмірі, передбаченому ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», є обґрунтованими.

Доводи апеляційної скарги про неврегульованість механізму реалізації положень ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» не можуть бути взяті до уваги.

Виплата позивачу підвищення до пенсії відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року №530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» не є правильною.

За конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, якою є наведена вище постанова Кабінету Міністрів України, застосування відповідачем норм вказаної постанови істотно звужує обсяг встановлених законом прав позивача.

Враховуючи зазначене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що позивач має право на підвищення пенсії, як дитина війни, в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року.

При встановленні зазначених фактів і постановлені рішення судом правильно встановлено обставини справи, не було порушено норм процесуального права та правильно застосовано норми матеріального права.

Доводи апеляційної скарги необґрунтовані і не спростовують висновків суду.

У відповідності до ч.1 ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст.197, 198, 200, 205, 206 КАС України, апеляційний суд –

    У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу управління Пенсійного Фонду України в м. Костянтинівці Донецької області   - залишити без задоволення.

Постанову Костянтинівського  міськрайонного суду Донецької області  від 09  грудня 2009 року  - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі.

Касаційна скарга може бути подана безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили цією ухвалою.

Головуючий :                                                            

Судді: