Справа № 22 – 342 Головуючий у 1 інстанції: Цукуров В.П.
Категорія: 27 Доповідач: Резникова Л.В.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 січня 2011 року Апеляційний суд Донецької області у складі:
головуючого: Маширо М.О.
суддів: Баркова В.М., Резникової Л.В.
при секретарі: Поляковій Я.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Донецьку цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1, інтереси якого за довіреністю представляє ОСОБА_2
на рішення Ворошиловського районного суду м. Донецька від 15 листопада 2010 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Укрсиббанк» до ОСОБА_1, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитом,-
ВСТАНОВИВ:
У червні 2009 року акціонерний комерційний інноваційний банк «Укрсиббанк» звернулося в суд з позовом до ОСОБА_4 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитом.
Рішенням Ворошиловського районного суду м. Донецька від 15 листопада 2010 року з ОСОБА_4 , ОСОБА_3 солідарно на користь Публічного акціонерного товариства «Укрсиббанк» стягнуто заборгованість в сумі 846622,98 грн., що еквівалентно 106766,08 доларів США та судові витрати в сумі 1950 грн. .
В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_1, інтереси якого за довіреністю представляє ОСОБА_2 просить скасувати вказане судове рішення, направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції , з тих підстав, що суд не з*ясував всі обставини по справі, які мають суттєве значення, зробив висновки які не відповідають обставинам справи та нормам матеріального права .
Із встановлених судом обставин вбачається, що 31 жовтня 2006 року між акціонерним комерційним інноваційним банком «Укрсиббанк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №11068199000, відповідно з яким ОСОБА_1 був наданий кредит в іноземній валюті в сумі 108000 доларів США, що на день укладення кредитного договору ця сума була еквівалентна 545400 грн. , на строк з 31 жовтня 2006 року по 31 жовтня 2010 року зі сплатою відсотків в розмірі 10,3 %. Згідно п.1.4 вказаного договору цільове призначення кредиту – придбання нерухомості, а саме квартири за адресою: АДРЕСА_1. 31 жовтня 2006 року з метою забезпечення виконання зобов*язань за кредитним договором між позивачем та ОСОБА_3 був укладений договір поруки №11068199000/П , відповідно до п.1.3 якого поручитель зобов*язався відповідати перед позивачем у тому ж обсязі що і ОСОБА_1 за кредитним договором. Починаючі з липня 2008 року ОСОБА_1 систематично не належним чином виконувалися зобов*язаня по поверненню належних до сплати частин кредиту та нарахованих відсотків за його користування , в наслідку чого станом на 29.05.2009 року загальна сума простроченої заборгованості за кредитним договором, що підлягає поверненню складала 17193,41 дол.США, з яких прострочена заборгованість за кредитом 7715 ,51дол.США, прострочена заборгованість за відсотками 9477 ,9 дол.США.
Апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга позивача не підлягає задоволенню з таких підстав:
Постановляючи рішення, суд першої інстанції, ретельно перевірив обставини справи, докази, якими підтверджений позов і постановив обґрунтоване рішення.
Задовольняючи позовні вимоги, суд виходив з того , що відповідачі до теперішнього часу не прийняли заходів щодо зменшення збитків, завданих позивачу та погашення суми боргу, внаслідок чого утворилася заборгованість перед банком .
Такий висновок суду відповідає матеріалам справи, зокрема кредитному договору , укладеного між позивачем і ОСОБА_1 31 жовтня 2006 року відповідно до якого позичальник отримав в тимчасове користування кредит в сумі 108000 доларів США, що на день укладення кредитного договору було еквівалентно 545400 грн. на строк з 31 жовтня 2006 року по 31 жовтня 2010 року зі сплатою відсотків в розмірі 10,3 % .
В свою чергу ОСОБА_3 31 жовтня 2006 року на добровільних засадах взяла на себе зобов'язання перед банком відповідати по всім зобов'язанням ОСОБА_1. Цей договір набув чинності з моменту його підписання сторонами та діє до повного виконання сторонами прийнятих на себе зобов*язань.
ОСОБА_1 не виконав свої зобов*язання .
Згідно п.5.3, 11.1 Кредитного договору сторони дійшли згоди про те, що банк має право вимагати дострокового повернення кредиту та нарахованих процентів, комісій у порядку разі виникнення простроченої заборгованості .
До теперішнього часу зобов'язання за кредитним договором не виконані.
Згідно ст..ст.553,554 ЦК України - поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
За вказаних обставин суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про стягнення з відповідачів заборгованості за кредитним договором та договором поруки, укладеними між сторонами.
Щодо доводів апеляційної скарги, про незаконність стягнення боргу в гривнях по курсу до долару США, то ці доводи є безпідставними , оскільки с таттею 99 Конституції України дійсно встановлено, що грошовою одиницею України є гривня. При цьому Основний закон держави не встановлює якихось обмежень щодо можливості використання в Україні грошових одиниць іноземних держав.
Відповідно до ст. 192 ЦК України іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом. Тобто відповідно до законодавства, гривня має статус універсального платіжного засобу, який без обмежень приймається на всій території України, однак у той же час обіг іноземної валюти обумовлений вимогами спеціального законодавства України.
Основним законодавчим актом, який регулює правовідносини у сфері валютного регулювання і валютного контролю є Декрет Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» (далі - Декрет КМУ).
Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Посилання апелянта на те, що суд першої інстанції при вирішені питання щодо розміру заборгованості вийшов за межі позовних вимог також не знайшов свого підтвердження, оскільки судом була стягнута заборгованість по кредиту в сумі 846622,98 грн., яка була еквівалентна 106766,08 доларів США на час ухвалення судового рішення.
Таким чином доводи, приведені в апеляційній скарзі, не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
Відповідно до ч.1ст.308ЦПК України суд апеляційної інстанції відхиляє апеляційну скаргу якщо встановлює, що суд першої інстанції постановив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.
При встановлені вищевказаних фактів і постановлені рішення судом першої інстанції не порушено норм процесуального права та правильно застосовані норми матеріального права, тому підстав для скасування рішення суду в межах доводів апеляційної скарги немає.
Керуючись ст., ст .307, 308 , 314 ЦПК України, апеляційний суд
У Х В А Л И В :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1, інтереси якого за довіреністю представляє ОСОБА_2, відхилити.
Рішення Ворошиловського районного суду м. Донецька від 15 листопада 2010 року залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Головуючий:
Судді: