Справа 22а-11934 Головуючий у 1 інстанції Павленко Л.М.
Категорія 10.3.1 Доповідач Солодовник О.Ф.
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
17 червня 2011 року м. Донецьк
Апеляційний суд Донецької області в складі:
головуючого Солодовник О.Ф., суддів Янчук Т.О., Тимченко О.О.,
при секретарі Зілаковій Я.Г.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Київськ ому районі м. Донецька на постанову Київськ ого районного суду м. Донецька від 24 листопада 2009 року по адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до у правління Пенсійного фонду України в Київськ ому районі м. Донецька про визнання дій неправомірними та зобов’язання вчинити певні дії,
В С Т А Н О В И В:
23 жовтня 2009 року позивач звернувся до суду з позовом до у правління Пенсійного фонду України в Київськ ому районі м. Донецька про зобов’язання вчинити певні дії, посилаючись на те, що він відноситься до соціальної групи «діти війни», перебуває на обліку у відповідача, отримує пенсію та має право на отримання підвищення до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, однак відповідач в повному обсязі вказане підвищення йому не виплачує. Просив поновити пропущений строк зверненя до суду та зобов’язати відповідача нарахувати на його користь недоплачене підвищення до пенсії як дитині війни за 2007-2009 роки та щомісячно виплачувати вказану соціальну допомогу у розмірі 30 відсотків від мінімальної пенсії за віком згідно з ст.. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни».
Постановою Київськ ого районного суду м. Донецька від 24 листопада 2009 року позов ОСОБА_1 задоволений частково: дії посадових осіб управління Пенсійного фонду України в Київськ ому районі м. Донецька визнано неправомірними та зобов’язано відповідача здійснити їй нарахування та виплату підвищення до пенсії як дитині війни в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком з 01 січня 2006 року.
В апеляційній скарзі управління Пенсійного фонду України в Київськ ому районі м. Донецька просить постанову суду скасувати, у задоволенні позову відмовити з тих підстав, що судом першої інстанції невірно встановлено обставини справи та порушено вимоги матеріального та процесуального права.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а постанова суду - скасуванню з ухваленням нового рішення з таких підстав.
Справа на підставі Закону України «Про внесення змін до розділу XII "Прикінцеві положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів" щодо передачі справ, пов'язаних із соціальними виплатами» від 02 грудня 2010 року розглядається за правилами КАС України.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач відноситься до соціальної групи «діти війни», перебуває на обліку у відповідача, отримує пенсію та має право на отримання підвищення до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Апеляційним судом встановлено наступне.
Звернувшись до суду з позовом, ОСОБА_1 просив зобов’язати відповідача нарахувати на його користь недоплачене підвищення до пенсії як дитині війни за 2007-2009 роки та зобов’язати відповідача щомісячно виплачувати вказану соціальну допомогу у розмірі 30 відсотків від мінімальної пенсії за віком згідно з ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни». Тоді як суд першої інстанції вийшов за межі позовних вимог, визнавши дії неправомірними та зобов’язавши відповідача здійснити їй нарахування та виплату підвищення до пенсії як дитині війни в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком з 01 січня 2006 року
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» передбачає, що дітям війни пенсія або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Згідно з п. 12 ч. 1 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 року», призупинено на 2007 рік дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з урахуванням ст. 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік».
Ст.111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» встановлено, що у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), у розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.
Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп визнані такими, що не відповідають Конституції України, зокрема, положення ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 року» щодо зупинення дії ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Відповідно до пункту 41 розділу 2 Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" текст ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» викладено у такій редакції: "Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни", тобто 10% від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року № 10-рп положення п. 41 розділу 2 Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" визнано неконституційними.
Зазначені рішення Конституційного Суду України є обов’язковими до виконання на території України, остаточними і не можуть бути оскарженими, крім того, вони мають преюдиціальне значення при розгляді позовів у зв’язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Відповідно зі ст.71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» Кабінету Міністрів України у 2009 році надано право встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами. Названа норма передбачає встановлення в абсолютних сумах розмірів лише тих виплат, вихідним критерієм розрахунку яких є розмір мінімальної заробітної плати. Тому її дія не поширюється на спірні правовідносини, оскільки розмір соціальних виплат згідно із Законом України «Про соціальний захист дітей війни» залежить від розміру мінімальної пенсії за віком.
Таким чином, позовні вимоги з 01 січня 2007 року до 09 липня 2007 року, з 01 січня 2008 року до 22 травня 2008 року, тобто до ухвалення відповідних рішень Конституційним Судом України, безпідставні, оскільки в цей період позивач не мав права на отримання підвищення до пенсії в розмірі, встановленому ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», оскільки дія цієї норми була зупинена. Суд не може застосувати норму, яка не діє.
З 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року спірні відносини регулюються відповідно до вимог ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в редакції Закону, яка діяла до 1 січня 2007 року.
Ухвалюючи рішення про задоволення вимог про визнання дій неправомірними та зобов’язання відповідача здійснити позивачу нарахування та виплату підвищення до пенсії як дитині війни в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком з 01 січня 2006 року, суд першої інстанції на зазначені норми уваги не звернув, не застосував закон, який підлягав застосуванню, тобто порушив норми матеріального права, розглянув вимоги, які не були заявлені позивачкою, не обґрунтувавши такий вихід за межі позовних вимог, тобто порушив норми процесуального права, що є підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового.
Тому постанова суду першої інстанції на підставі п.4 ч.1 ст.202 КАС України підлягає скасуванню з ухваленням нової постанови про часткове задоволення позовних вимог, а саме в частині зобов’язання відповідача здійснити позивачу нарахування та виплату підвищення до пенсії як дитині війни в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 17 червня 2011 року (по день ухвалення рішення апеляційним судом) з урахуванням раніше виплачених сум.
Керуючись ст.ст.197,198, 202, 205, 207, 254 КАС України, апеляційний суд
П О С Т А Н О В И В :
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Київськ ому районі м. Донецька задовольнити частково.
Постанову Київськ ого районного суду м. Донецька від 24 листопада 2009 року скасувати.
Позовні вимоги ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Київськ ому районі м. Донецька про зобов’язання вчинити певні дії задовольнити частково.
Зобов’язати управління Пенсійного фонду України в Київськ ому районі м. Донецька нарахувати та виплатити ОСОБА_1 щомісячне підвищення до пенсії як дитині війни в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 17 червня 2011 року з урахуванням раніше виплачених сум.
Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі.
Касаційна скарга може бути подана безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили цією постановою.
Головуючий :
Судді: