Справа № 334/7138/14-ц

          Номер провадження 6/334/717/14

У х в а л а

про залишення без руху

"30" липня 2014 р.   суддя Ленінського районного суду м. Запоріжжя КОЛЕСНИК С.Г., розглянувши матеріали  подання  Ленінського відділу Державної виконавчої служби  Запорізького міського управління юстиції про тимчасове  обмеження у праві виїзду за межі України   ОСОБА_1 ,  

ВСТАНОВИВ:

Заявник – Ленінський відділ Державної виконавчої служби в Запорізького міського управління юстиції звернувся в суд з поданням про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України   ОСОБА_1 до виконання ним своїх зобов`язань, покладених на нього рішенням суду, в якому вказав, що на примусовому виконанні знаходиться виконавчий лист № 202/32679/13-ц, виданий Індустріальним судом м. Дніпропетровська на підставі рішення суду від 29.10.2013 року щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк»  заборгованість у розмірі 44  238,24 грн.

Постановою від 27.01.2014 року за № ВП 41686489 було відкрито виконавче провадження.

29.04.2014 року  державним виконавцем  винесено постанову про  арешт  майна боржника та оголошення  заборони на його відчуження. Внесені  відповідні  записи до  відповідних баз обтяжень всього нерухомого майна та зазначена  постанова  направлена для  виконання до органів ДАІ.

Вжитими діями державного  реєстру речових прав на нерухоме майно  у боржника гр.. ОСОБА_1 відсутнє  нерухоме майно та сільськогосподарська  техніка. Згідно довідки Державної податкової  служби за боржником  джерел доходів та банківських рахунків не зареєстровано. Згідно відповіді пенсійного фонду України, боржник пенсію не отримує. Згідно відповіді  АІС «Автомобіль» за боржником транспортних засобів не зареєстровано.

15.05.2014 року після виходу  державного виконавця  на дільницю для перевірки майнового стану боржника за адресою: АДРЕСА_1 було складено  Акт, згідно якого встановлено, що двері ніхто не відкрив і зі слів  сусідів, боржник  за вказаною адресою не мешкає.

Станом на час звернення з поданням до суду боржник декілька разів був повідомлений  про заборгованість та про те, що  необхідно сплатити борг та  виконати рішення суду, однак вказані вимоги залишені з боку ОСОБА_1 без реагування.

Просить обмежити у праві виїзду за межі України ОСОБА_1 до виконання ним своїх зобов`язань, покладений на нього рішенням суду.

Зміст і форму подання державного виконавця визначено Інструкцією з організації примусового виконання рішень, яка набрала чинності з 17.04.2012 року та затверджена Наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 року №512/5. Ця Інструкція містить окремий розділ XI «Обмеження у праві виїзду за межі України та заборона в`їзду в Україну», який передбачає зміст подання державного виконавця при зверненні до суду, згідно якого у  разі  ухилення  боржника  від  виконання  зобов`язань, покладених  на  нього  рішенням,  державний  виконавець  може звернутися з поданням до суду за місцезнаходженням органу ДВС щодо встановлення  тимчасового   обмеження  у  праві  виїзду  боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов`язань за рішенням.  

За змістом наведених вище норм чинного законодавства, тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України є винятковим заходом обмеження особистої свободи фізичної особи, який застосовується лише при наявності достатніх підстав вважати, що така особа ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на нього відповідним судовим рішенням та його намір вибути за межі України з метою невиконання цього рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши всі надані докази в сукупності, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до норм діючого законодавства, до неналежно оформленої заяви застосовуються положення ст. 121 ЦПК України.

Про  направлення  до  суду  подання  щодо  встановлення тимчасового    обмеження    у    праві    виїзду    державний    виконавець повідомляє боржника, проте серед наданих документів, відсутні докази, що державним виконавцем були виконані вказані вимоги, а також відсутні докази того, що боржником вказані документи були отримані.

Також, в наданих суду документах відсутні дані, що боржник був належним чином у встановленому законодавцем порядку повідомленим про відкриття виконавчого провадження відносно нього, тобто відсутні докази того, що ОСОБА_1  отримав копії відповідних документів та йому надавалась можливість для добровільного виконання рішення суду.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши всі надані докази в сукупності, суд вважає, що вказане подання не відповідає вимогам ст. 119 ЦПК України, оскільки державний виконавець в обґрунтування своїх вимог не надає жодних доказів того, що боржник умисно ухиляється від виконання, покладених на нього рішенням суду, зобов`язань і в чому саме полягає таке ухилення, оскільки  серед наданих документів відсутні докази того, що державним виконавцем окрім винесення постанови про відкриття виконавчого провадження та накладення арешту майна боржника та оголошення  заборони на його відчуження, вчинялися будь-які інші виконавчі дії, як то встановлення місця реєстрації (помешкання) боржника для встановлення майна, на яке можливо було б звернути стягнення.

Також не знайшло свого підтвердження посилання державного виконавця на той факт, що ним неодноразово  направлялися вимоги за місцем реєстрації боржника, оскільки серед наданих доказів наявна лише копія постанови про  відкриття виконавчого провадження та  копія постанови про арешт боржника та оголошення  заборони на його відчуження, однак взагалі відсутні докази направлення вказаних документів ОСОБА_1 .

Згідно ст. 4 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Разом з тим, в поданні державного виконавця лише зазначено про наявність невиконаних боргових зобов`язань ОСОБА_1 та на наявність заборгованості, однак не надано доказів факту його умисного ухилення від  виконання зобов`язань, встановлених  рішенням  суду.

Крім того, серед наданих документів не вказано,  які саме дії ОСОБА_1 свідчать про ухилення від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням суду.

Серед наданих суду документів присутній Акт від 15.05.2014 року виходу  державного виконавця  на дільницю для перевірки майнового стану боржника за адресою: АДРЕСА_1 , згідно якого встановлено, що двері ніхто не відкрив і зі слів  сусідів, боржник  за вказаною адресою не мешкає.

Разом з тим, частиною 1 ст. 42 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що у разі відсутності відомостей про місце проживання (знаходження) боржника за виконавчими документами про стягнення аліментів державний виконавець звертається до суду з поданням про винесення ухвали про розшук боржника.    

Відповідно до ч. 1 ст. 40 ЗУ «Про виконавче провадження», у разі відсутності відомостей про місце проживання, перебування чи місцезнаходження боржника - фізичної особи, а також дитини за виконавчими документами про відібрання дитини державний виконавець звертається до суду з поданням про винесення ухвали про розшук боржника або дитини.

Однак, державним виконавцем не надано доказів того, чи звертався він з поданням про розшук ОСОБА_1 до суду.

Положеннями ст. 4 ЗУ «Про виконавче провадження» передбачений перелік  осіб, які є державними виконавцями. У випадку  заміни державного виконавця після відкриття виконавчого провадження до подання мають бути додані документи, які підтверджують, що з поданням  до суду звернувся  саме той виконавець, який здійснює виконання за конкретним виконавчим документом.

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що з поданням  до суду звернувся не державний виконавець, а Ленінський відділ ДВС Запорізького МУЮ, який таким правом не наділений.

Разом з тим, подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України, з яким звертався до суду державний виконавець, відповідно до вимог частини 1 статті 377-1 ЦПК, погоджується з начальником відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець (суб`єкт подання).

Згода начальника відділу державної виконавчої служби на внесення подання - одна з форм реалізації ним функцій контролю за законністю виконавчого провадження, закріплена у статті 83 Закону України «Про виконавче провадження». Відповідно до положень цієї статті Закону начальник відділу зобов`язаний перевірити законність та обґрунтованість подання.

Закон не допускає випадків погодження подання іншою, окрім начальника (виконуючого обов`язки начальника), посадовою особою органів державної виконавчої служби.

Однак, всупереч вказаним вимогам подання про тимчасове обмеження ОСОБА_1 за межі України начальником відділу державної виконавчої служби не було погоджено належним чином, оскільки  на поданні присутній лише підпис начальника відділу виконавчої служби і взагалі відсутня гербова печатка, що є обов`язковою умовою погодження документів відповідного типу.

Критерій достатності, вжитих боржником з метою належного виконання зобов`язання заходів, визначається судом. А тому, вивчивши надані до подання  матеріали суд приходить до висновку, що вказане подання не відповідає вимогам ст. 119 ЦПК України, оскільки державний виконавець в обґрунтування своїх вимог не надає доказів того, що боржник умисно ухиляється від виконання, покладених на нього рішенням суду, зобов`язань і в чому саме полягає таке ухилення.

Відсутність вказаних доказів у поданні державного виконавця не відповідає вимогам до змісту подання державного виконавця при зверненні до суду, який повинен відповідати Інструкції з організації примусового виконання рішень, а це, в свою чергу, позбавляє суд здійснювати справедливе, неупереджене судочинство, згідно норм діючого законодавства України.

Відповідно до ст. 121 ЦГІК України суддя, встановивши, що подання подано без додержання вимог, викладених у статтях 119 та 120 ЦПК України, постановляє ухвалу, в якій зазначаються підстави залишення подання без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків.

З огляду на вищевказане, суд приходить висновку, що подання подано без додержання вимог передбачених ст. 119-121 ЦПК України у зв`язку з чим, вважає необхідним залишити його без руху та надати заявникові строк для усунення недоліків.

Керуючись ст. ст. 3,7, 119-121 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Подання  Ленінського відділу Державної виконавчої служби  Запорізького міського управління юстиції про тимчасове  обмеження у праві виїзду за межі України   ОСОБА_1  - залишити без руху, надавши термін для усунення зазначених недоліків протягом п`яти днів з дня отримання позивачем ухвали.

Попередити державного виконавця, що у випадку невиконання ухвали подання буде вважатися неподаним і буде повернуто.

   Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя: Колесник