Справа № 22-7986/2006 p. Головуючий у 1 інстанції Наумик О.О.
Категорія 21 Доповідач Санікова О.С.
РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 серпня 2006 року Апеляційний суд Донецької області в складі:
головуючого Курило В.П. судців: Санікової О.С, Шамрило Л.Г. при секретарі Личкатій В.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку апеляційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Микитівському районі м.Горлівки Донецької області на рішення Микитівського районного суду м.Горлівки Донецької області від 10 липня 2006 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до відділення виконавчої дирекції Фонду від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Микитівському районі м.Горлівки Донецької області про відшкодування моральної шкоди,-
ВСТАНОВИВ:
У червні 2006 року ОСОБА_1 звернувся до суду з зазначеним позовом до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в Микитівському районі м.Горлівки Донецької області, посилаючись на те, що з 1983 року по 2005 рік він працював на різних посадах на вугільних підприємствах в несприятливих умовах, в результаті чого відповідно до акту розслідування хронічного професійного захворювання від 22 грудня 2004 року йому встановлено діагноз: вібраційна хвороба 2 ступеню, синдром вегето-сенсорної поліневропатії верхніх кінцівок суглобів. У зв'язку із професійним захворюванням систематично перебуває на стаціонарному лікуванні. Висновком МСЕК від 23 лютого
2005 року йому вперше було встановлено 40% втрати професійної працездатності за
сукупністю безстроково.
Крім матеріального збитку у вигляді втрати частини заробітної плати, який компенсується щомісячними виплатами, йому заподіяна моральна шкода, яка полягає в тому, що в результаті професійного захворювання порушені його нормальні життєві зв'язки, він не може виконувати ніяку важку роботу по дому, переносити вагу, оскільки відчуває найсильніші болі в суглобах і хребті; йому навіть важко підніматися по сходинах. Крім того, він випробує сильне психологічне переживання тому що, перебуваючи систематично на стаціонарному лікуванні, почуває себе тягарем для родини; йому доводиться докладати багато зусиль для організації свого життя через неможливість працевлаштування на нормально оплачувану роботу. Просив стягнути з відповідача на відшкодування моральної шкоди 70 000 грн.
Рішенням Микитівського районного суду м.Горлівки Донецької області від 10 липня
2006 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені частково: на його користь з відповідача стягнуто на відшкодування моральної шкоди 15 000 грн.
В апеляційній скарзі відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Микитівському районі м.Горлівки Донецької області просить рішення суду скасувати і постановити нове, яким відмовити позивачу в задоволенні його позовних вимог.
В обгрунтування апеляційної скарги відповідач посилається на те, що судом факт спричинення позивачу моральної шкоди, а також факт будь-яких моральних страждань позивача від отриманих професійного захворювання і травми 2000 року не встановлені; висновок МСЕК про встановлення позивачу стійкої втрати працездатності у зв'язку з професійним захворюванням і травмою 2000 року є підставою для розрахунку і відшкодування потерпілому матеріальної шкоди і не є підтвердженням факта моральної шкоди; судом не взято до уваги, що при укладанні трудового договору позивач був поінформований про наявність шкідливих факторів і можливість їх впливу на його здоров'я, у зв'язку з цим він користувався певними пільгами; судом також не враховано, що обов'язок відшкодування моральної шкоди покладається на власника підприємства або уповноважений ним орган; позивачем не надано ніяких доказів спричинення йому моральної шкоди; сума моральної шкоди, яку стягнув суд не є співмірною відносно встановлених позивачу 25 % втрати працездатності за професійним захворюванням; судом помилково взято до розрахунку суми моральної шкоди 15 % втрати працездатності у зв'язку із травмою, оскільки вона була отримана позивачем у 2000 році; відділенням виконавчої дирекції позивачу сплачуються щомісячні страхові виплати, а також виплачена одноразова допомога, він безкоштовно забезпечується медикаментами та санаторно-курортним лікуванням, що свідчить про належне виконання відповідачем своїх обов'язків. Крім того, Законом України „Про державний бюджет України на 2006 рік" зупинена дія статей Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", які передбачають виплату моральної шкоди.
Представник відповідача в судовому засіданні апеляційного суду підтримала доводи апеляційної скарги, просила її задовольнити.
Позивач в судове засідання апеляційного суду не з'явився. Про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином. Від представника позивача надійшла заява про розгляд справи у їх відсутності.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач працював на підприємствах вугледобувної промисловості з серпня 1983 року по лютий 2005 року. У зв'язку з роботою в небезпечних умовах було ушкоджено його здоров'я, що призвело до встановлення позивачу МСЕК стійкої втрати професійної працездатності у зв'язку із захворюванням вібраційною хворобою, що підтверджується актом розслідування хронічного професійного захворювання від 22 грудня 2004 року та довідкою МСЕК від 23 лютого 2005 року про встановлення позивачу з 12 січня 2005 року 25 % втрати професійної працездатності безстроково.
Внаслідок ушкодження позивачем здоров'я у зв'язку з виконанням трудових обов'язків погіршав стан його здоров'я та психоемоційний стан, він змушений постійно проходити підтримуюче амбулаторне та стаціонарне лікування, приймати медичні препарати, що призвело до зміни його образу життя і потребує від нього додаткових зусиль по організації життя. Все це заподіює позивачу моральні і фізичні страждання.
Заслухавши доповідь судді, пояснення представника відповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення суду зміні, оскільки висновки суду не відповідають встановленним обставинам справи, що відповідно до вимог ст.309 ЦПК України є підставою для зміни рішення суду в апеляційному порядку.
За змістом ст.ст. 1, 21, 28, 34 Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" на Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України покладено обов'язок відшкодувати застрахованим особам моральну шкоду у зв'язку з ушкодженням здоров'я, заподіяну умовами виробництва, при цьому сума страхової виплати не може перевищувати двохсот розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на день виплати.
Як вбачається з матеріалів справи захворювання ОСОБА_1 є професійним, про що складений акт розслідування професійного захворювання від 22 грудня 2004 року. Висновком медичних органів йому встановлений діагноз: вібраційна хвороба 2 ступеню, синдром вегето-сенсорної поліневропатії верхніх кінцівок суглобів. Висновком МСЕК від 23 лютого 2005 року позивачу встановлено безстроково 40% стійкої втрати працездатності за сукупністю: 25% втрати працездатності вперше у зв'язку із професійним захворюванням і 15% повторно у зв'язку із травмою 2000 року.
За таких обставин суд дійшов правильного висновку про наявність у позивача права вимагати відшкодування шкоди, заподіяної здоров'ю, за нормами Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювать, які спричинили втрату працездатності". -
Проте при визначенні розміру моральної шкоди судом не наведено переконливих доказів спричинення позивачу моральної шкоди саме в розмірі 15 000 грн.
Апеляційний суд вважає, що визначена судом сума моральної шкоди є надмірною, оскільки вона частково компенсована позивачу чітким виконанням державою щодо сплати тих соціальних виплат, які передбачені ст.34 зазначеного Закону.
Зібрані по справі докази свідчать про те, що у зв'язку із професійним захворюванням звичний уклад життя позивача значно не змінився, інвалідом він не визнаний, з роботи звільнений за власним бажанням у зв'язку з переходом на пенсію за віком, тому при визначенні суми компенсації відшкодування моральної шкоди слід керуватися принципами розумності і справедливості, як того вимагає ст.41 Конвенції про захист прав людини і основних свобод. Враховуючи викладене, а також ступінь порушень життєвих стосунків ОСОБА_1 у зв'язку з професійним захворюванням, характер професійного захворювання, а також характер додаткових зусиль для організації життя, апеляційний суд вважає, що з відповідача підлягає стягненню сума моральної шкоди в розмірі 8 000 грн.
При цьому не можуть бути прийняті до уваги посилання відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Микитівському районі м.Горлівки на Закон України „Про державний бюджет України на 2006 рік", яким зупинена дія норм Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", які передбачають відшкодування моральної шкоди застрахованим чи членам їх сімей, оскільки таке зупинення не позбавляє постраждалих права на відшкодування моральної шкоди. Крім того, відповідних змін до вказаних норм Закону внесено не було, а фінансування Фонду відповідно до ст.46 зазначеного Закону здійснюється не за рахунок Державного бюджету; кошти на здійснення страхування від нещасного випадку не включаються до складу Державного бюджету України.
Керуючись ст. ст. 307 ч.І п.З, 309 ч.І п.З, 314 ч.2, 316 ЦПК України, апеляційний суд,-
ВИРІШИВ :
Апеляційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Микитівському районі м.Горлівки Донецької області задовольнити частково.
Рішення Микитівського районного суду м.Горлівки Донецької області від 10 липня 2006 року змінити.
Стягнути з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань України в Микитівському районі м.Горлівки Донецької області на користь ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди 8 000 гривень.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили рішенням апеляційного суду.
Судді: