Справа № 22- 7800 Головуючий в 1 інстанції Переверзєва Л.І.
Категорія 27 Доповідач Бондаренко Л.І.
РІШЕННЯ Іменем України
2006р, серпня 22 дня. Апеляційний суд Донецької області в складі:
головуючого Пономарьової О.М.
суддів Бабенко П.М., Бондаренко Л.І.
при секретарі Білявській І.Є.
розглянув у відкритому судовому засіданні в м.Донецьку цивільну справу за скаргою ОСОБА_1
на рішення Ворошиловського районного суду м.Донецька від 20 червня 2006р.
за позовом ОСОБА_2 до Редакції газети „ІНФОРМАЦІЯ_2", ОСОБА_3 про захист честі, гідності та ділової репутації, стягнення моральної шкоди.
Заслухавши доповідача, пояснення представника редакції газети „ІНФОРМАЦІЯ_2", ОСОБА_3, перевіривши матеріали справи, апеляційний суд,-
ВСТАНОВИВ:
У березні 2006р. ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до Редакції газети „ІНФОРМАЦІЯ_2", ОСОБА_3 про захист честі, гідності та ділової репутації, стягнення моральної шкоди.
Посилалась на те, органом засобу масової інформації - редакцією Всеукраїнської газети „ІНФОРМАЦІЯ_2" автором статті ОСОБА_3 в номері газети НОМЕР_1. „ІНФОРМАЦІЯ_1 " скоєні протиправні дії, що принижують її честь, гідність, ділову репутацію. У статті вказано, що вона, позивачка -секретар Наглядної ради відкритого акціонерного товариства „Донецький завод гірничорятувальної апаратури, сфальсифікувала Протокол Наглядної Ради.
На сторінках газети „ІНФОРМАЦІЯ_2" 'її безпідставно звинуватили у скоєні злочину, передбаченого Кримінальним кодексом України.
Редакція газети необгрунтовано відмовила їй в проханні спростувати таку інформацію.
Просила зобов"язати відповідача спростувати недостовірну
інформацію щодо неї , а також вибачитись перед нею за наклеп та стягнути на її користь 1.500 грн. моральної шкоди.
Рішенням Ворошиловського районного суду м.Донецька від 20 червня 2006р, позовні вимоги ОСОБА_2 до газети „ІНФОРМАЦІЯ_2", ОСОБА_3 про захист честі, гідності та ділової репутації, стягнення моральної шкоди задоволені частково.
Редакція Всеукраїнської газети „ІНФОРМАЦІЯ_2", ОСОБА_3. зобов'язані спростувати недостовірну інформацію щодо ОСОБА_2, опубліковану 16 грудня 2005р, у номері НОМЕР_1 газети в статті ОСОБА_3. „ІНФОРМАЦІЯ_1" щодо фальсифікації ОСОБА_2. Протоколу Наглядної ради.
В задоволенні позовних вимог в частині вибачення відповідачів перед ОСОБА_2 на сторінках газет за наклеп - відмовлено.
Стягнуто з відповідачів на користь ОСОБА_2. солідарно 500 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди і суму сплаченого держмита - 34 грн., усього 534 грн.
В апеляційній скарзі представник відповідача по довіреності ОСОБА_1 ставить питання про зміну рішення суду, яким в задоволенні вимог позивачки
відмовити в повному обсязі. Посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення - зміни в частині стягнення моральної шкоди та доповненням резолютивної частини рішення про спосіб спростування та строк, протягом якого воно має бути здійснене.
Судом першої інстанції встановлено, що 16 грудня 2005р, в номері НОМЕР_1 газети Редакція Всеукраїнської газети „ІНФОРМАЦІЯ_2", була опублікована стаття ОСОБА_3. „ІНФОРМАЦІЯ_1", яка містить інформацію щодо позивачки про те, що нею - ІНФОРМАЦІЯ_3відкритого акціонерного товариства „Донецький завод гірничорятувальної апаратури, був сфальсифікований Протокол Наглядної Ради.
Вказана інформація є негативною.
Постановою Київській РВ ДДУ УМВС у Донецької області відмовлено в порушенні кримінальної справи відносно позивачки за статтею 358 Кримінального Кодексу України - по факту підробки документів з боку юриста підприємства ОСОБА_2. на підставі п.2 статті 6 КПК України.
Суд, аналізуючи зміст інформації у статті, обставини по справі прийшов до правильного висновку, що підстав для звинувачування позивачки у фальсифікації документів у відсутності вироку суду відносно позивачки, в той час як діючим кримінальним законодавством передбачена відповідальність за , підробку документів, у відповідача не було.
Відповідач посилається в апеляційній скарзі на те, що судом встановлено, що дійсно було декілька варіантів протоколів Наглядної Ради, що стало , підставою для думки відповідачів про те, що вказані протоколи були сфальсифіковані позивачкою. При таких обставинах не можна їх дії вважати наклепом. Між тим, суд. необгрунтовано задовольнив вимоги позивачки.
Доводи відповідача не є підставою для скасування рішення суду з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
Постановляючи рішення в частині захисту честі, гідності та ділової репутації суд першої інстанції правильно виходив з вимог ст. 277 ЦК України з внесеними змінами та роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, даних у п. 17 постанови від 28 вересня 1990 р. N 7 "Про застосування судами законодавства, що регулює захист честі, гідності і ділової репутації громадян та організацій", про те, що обов'язок довести відповідність розповсюджених відомостей дійсності покладається на відповідача, а на, позивача - обов'язок довести лише факт поширення відомостей, які його порочать, саме тією особою, до якої пред'явлено позов. Проте позивач має право подати й докази невідповідності дійсності таких відомостей.
Суд обгрунтовано дійшов висновку, що відповідачі у даній справі не довели відповідність інформації, яка міститься в статті ОСОБА_3.
У частині ж стягнення моральної шкоди рішення суду не відповідає вимогам ст. 299 ЦК України, роз'ясненням Пленуму Верховного Суду України, даним у постанові від 31 березня 1995 p. N 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди".
Суд стягнув з відповідачів 500 грн. моральної шкоди солідарно, виходячи з того, що такий розмір моральної шкоди буде відповідати глибини моральних страждань позивачки, негативних наслідків у зв"язку з публікацією вказаної статті:
Вирішуючи питання про стягнення моральної шкоди з відповідачів' солідарно, суд не взяв до уваги п. 10 постанови Пленуму від 31 березня 1995 p. N 4, в якому роз'яснено, що на осіб, які заподіяли моральну шкоду спільно (взаємопов'язаними, сукупними діями або діями з єдиним наміром), відповідальність по її відшкодуванню покладається солідарно.
Суд не вказав у рішенні, якими ж конкретно спільними діями юридичної особи - газети фізичної особи - автора статті позивачеві заподіяно моральну шкоду, і не обговорив питання, чи можлива взагалі в даному випадку така відповідальність.
Пленум Верховного Суду України у п.11 цієї постанови зазначив, що у справах про спростування відомостей, поширених засобами масової інформації (в пресі, по радіо і телебаченню), як відповідачі притягуються автор, орган засобу масової інформації, що їх поширив, а в передбачених законом випадках - і відповідна службова особа цього органу, які й несуть обов'язок по відшкодуванню заподіяної моральної шкоди відповідно до ступеня вини кожного з них.
Крім того, суд не навів у рішенні переконливих доводів про стягнення моральної шкоди в розмірі 500 грн. відповідно до п.9 цієї ж постанови.
Апеляційний суд, виходячи із конкретних обставин по справі, норм матеріального права, роз"яснень Пленуму Верховного суду України, вважає, що рішення суду в частині стягнення моральної шкоди в солідарному порядку та визначення моральної шкоди в розмірі 500 грн. підлягає зміни.
По справі не має підстав для покладання на автора статті та редакцію газети солідарної відповідальності, тому з врахуванням дій кожного із них моральна шкоди підлягає стягненню з урахуванням ступеня вини, а також майнового стану ОСОБА_3.
З ОСОБА_3 необхідно стягнути моральну шкоду в розмірі 100 грн., з редакції газети - 200 грн. та держмита по 17 грн. з кожного. Розмір моральної шкоди буде відповідати тим моральним стражданням, яка понесла позивачка у зв"язку з опублікованою статтею. Крім того, суд зобов"язав редакцію Всеукраїнської газети „ІНФОРМАЦІЯ_2", ОСОБА_3. спростувати недостовірну інформацію щодо неї.
Суд першої інстанції при задоволенні позовних вимог в резолютивної частини рішення не вказав на спосіб спростування та строк, протягом якого воно має бути здійснене, тому апеляційний суд доповнює резолютивну частину рішення суду, зобов"язавши Редакцію Всеукраїнської газети „ІНФОРМАЦІЯ_2", ОСОБА_3. спростувати недостовірну інформацію щодо ОСОБА_2., опубліковану 16 грудня , 2005р, у номері НОМЕР_1 газети в статті ОСОБА_3. „ІНФОРМАЦІЯ_1" щодо фальсифікації ОСОБА_2. Протоколу Наглядної ради, опублікувавши у наступному. номірі газети, на тому ж місці й у такому ж обсязі спростування наведених у цій статті відомостей, які не відповідають дійсності, ганьблять честь, гідність і ділову репутацію позивачки ОСОБА_4.
В решті частини рішення залишити без зміни.
Керуючись ст.ст.307, п.4 статті 31, 316 ЦПК України, ст.23, 277-299 ЦК України, Закону України „Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів",-
ВИРІШИВ:
Апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_1 частково задовольнити.
Рішення Ворошиловського районного суду м.Донецька від 20 червня' 2006р, в частині стягнення на користь ОСОБА_2. з Редакції газети „ІНФОРМАЦІЯ_2", ОСОБА_3 моральної шкоди змінити.
Стягнути з Редакції Всеукраїнської газети „ІНФОРМАЦІЯ_2" на користь ОСОБА_2 моральну шкоду в розмірі 200 грн. та держмито в розмірі 17 грн.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 моральну шкоду в розмірі 100 грн. та держмито в розмірі 17 грн.
Доповнити резолютивну частину рішення :" Зобов'язати Редакцію Всеукраїнської газети „ІНФОРМАЦІЯ_2", ОСОБА_3. опублікувати у наступному номірі газети, на тому ж місці й у такому ж обсязі не пізніше місяця з дня набрання рішенням законної сили спростування наведених в статті „ ІНФОРМАЦІЯ_1" відомостей, які не відповідають дійсності, ганьблять честь, гідність і ділову репутацію позивачки ОСОБА_4, а саме: юрисконсультом заводу - ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 фальсифіцирується Протокол Наглядної Ради".
В решті частини рішення залишити без змін.
Рішення суду набирає законної сили з моменту її проголошення.
Касаційна скарга може бути подана безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двох місяців з дня набрання законної сили рішення апеляційного суду.