Справа № 22-7915/2006 p.              Головуючий у 1 інстанції Бусилко С.І.

Категорія   21                                Доповідач Санікова О.С.

УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 серпня 2006 року                                       Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого Курило В.П.

 суддів: Санікової О.С., Щамрило Л.Г.               

при секретарі Личкатій В.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1 та відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.Добропілля Донецької області на рішення Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 27 червня 2006 року за позовом ОСОБА_1 до відділення виконавчої дирекції Фонду від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.Добропілля Донецької області про відшкодування моральної шкоди,-

ВСТАНОВИВ:

В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_1 просить частково скасувати рішення Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 27 червня 2006 року, яким частково задоволені його позовні вимоги: стягнуто з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.Добропілля на його користь на відшкодування моральної шкоди 8 000 грн., - та постановити нове рішення, яким стягнути з відповідача на відшкодування моральної шкоди 50 000 грн.

В обгрунтування апеляційної скарги позивач посилається на те, що законодавством не визначений розмір моральної шкоди, тому особа має право самостійно визначати розмір завданих їй моральних та фізичних страждань; судом зменшені перенесені ним душевні та фізичні страждання без урахування всіх істотних моментів,, які негативно вплинули на його подальше життя, а саме те, що він став інвалідом третьої групи і втратив працездатність на 30%, що не дає йому нормально жити, він постійно відчуває болі у нозі і вимушений вживати заспокійливі ліки, вимушений також звертатись за медичною допомогою, проходити курси лікування, що вимагає значних грошових витрат; він не може влаштуватися на роботу, бо інваліди ніде не потрібні.

В апеляційній скарзі відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в місті Добропілля Донецької області просить рішення суду скасувати, постановити нове рішення, яким відмовити позивачу в задоволенні його позовних вимог.

В обгрунтування апеляційної скарги відповідач посилається на те, що висновком МСЕК не підтверджений факт моральних страждань позивача, а наявна в матеріалах справи довідка МСЕК про встановлення стійкої втрати працездатності є підставою для відшкодування матеріальної шкоди і не є підтвердженням факту спричинення моральної шкоди; позивачем не надано достовірних доказів на підтвердження своїх позовних вимог. Крім того, Законом України „Про державний бюджет України на 2006 рік" зупинена дія статей Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві і професійного захворювання, що спричинили втрату працездатності", які передбачають виплату моральної шкоди.

В судовому засіданні апеляційного суду позивдч підтримав доводи своєї апеляційної скарги, просив її задовольнити. Проти доводів апеляційної скарги відповідача заперечував.

В судовому засіданні апеляційного суду представник відповідача підтримала доводи апеляційної скарги відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання України в м.Добропілля, просила її задовольнити. Проти доводів апеляційної скарги позивача заперечувала.

Судом першої інстанції встановлено, що в період знаходження ОСОБА_1 у трудових відносинах з шахтою „Новодонецька" з ним стався нещасний випадок, про що 8 лютого 2003 року був складений акт розслідування нещасного  випадку. Ступінь втрати працездатності та група інвалідності підтверджена висновком МСЕК від 13 серпня 2003 року.

Факт втрати позивачем 30% професійної працездатності та встановлення 3 групи інвалідності є доказами спричинення йому моральної шкоди, оскільки із-за травмування та часткової втрати працездатності настали негативні зміни у звичному для нього раніше ритмі життя, він не може в повній мірі займатися звичними для нього заняттями, відчуває себе пригніченим, що негативно відбивається на його душевному стані та настрою.

Визначаючи розмір моральної шкоди суд врахував те, що позивачем документально не підтверджено його звернення до лікаря у зв'язку з депресією, що саме з причин травмування він не може виконувати роботи по господарству, на земельній ділянці, а в медичних документах відсутні протипоказання до такої праці; причинами травмування позивача стала і його особиста необережність та порушення законодавства про охорону праці.

Заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, перевіривши доводи апеляційних скарг, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційні скарги ОСОБА_1. та відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання України в м.Добропілля задоволенню не підлягають.

За змістом ст.ст. 1, 21, 28, 34 Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" на Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України покладено обов'язок відшкодувати застрахованим особам моральну шкоду у зв'язку з ушкодженням здоров'я, заподіяну умовами виробництва, при цьому сума страхової виплати не може перевищувати двохсот розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на день виплати.

Як вбачається з матеріалів справи під час виконання трудових обов'язків 6 лютого 2003 року із ОСОБА_1 стався нещасний випадок, про що 8 лютого 2003 був складений акт розслідування нещасного випадку. Висновком медичних органів позивачу був встановлений діагноз: пошкодження зв'язкового апарата правого гомілковостопного суглоба. Висновком МСЕК від 13 серпня 2003 року позивачу у зв'язку з каліцтвом встановлено 30 % втрати професійної працездатності безстроково, він визнаний інвалідом третьої групи.

За таких обставин суд дійшов правильного висновку про наявність у позивача права вимагати відшкодування шкоди, заподіяної здоров'ю, за нормами Закону України „Про загальнообов'язкове   державне   соціальне   страхування   від   нещасних   випадків   на виробництві та професійних захворювать, які спричинили втрату працездатності".

Суд правильно й з дотриманням вимог ч.З ст.34 Закону визначив розмір суми, що підлягає стягненню на відшкодування моральної шкоди у зв'язку з нещасним випадком, урахувавши при цьому всі обставини по справі, в тому числі характер травми, встановлення втрати професійної працездатності безстроково і третьої групи інвалідності, вимушеність лікування, глибину та ступінь моральних страждань позивача, порушення нормальних життєвих зв'язків, характер додаткових зусиль для організації життя.

Доводи апеляційних скарг не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права, що призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи і не спростовують висновків суду.

Посилання відділення відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.Добропілля на Закон України „Про державний бюджет України на 2006 рік", яким зупинена дія норм Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", які передбачають відшкодууання моральної шкоди застрахованим чи членам їх сімей не можуть бути прийняті до уваги, оскільки таке зупинення не позбавляє постраждалих права на відшкодування моральної шкоди. Крім того, відповідних змін до вказаних норм Закону внесено не було, а фінансування Фонду відповідно до ст.46 зазначеного Закону здійснюється не за рахунок Державного бюджету; кошти на здійснення страхування від нещасного випадку не включаються до складу Державного бюджету України.

Рішення суду ухвалене з додержанням вимог матеріального та процесуального права і підстав для його скасування немає.

Керуючись ст. ст. 307 ч.І п.1, 308 ч.І, 314 ч.І п.1, 315 ЦПК України, апеляційний суд,-

ВИРІШИВ :

Апеляційні скарги ОСОБА_1 та відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.Добропілля Донецької області відхилити.

Рішення Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 27 червня 2006 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може

бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня

набрання законної сили ухвалою апеляційного суду.