Справа № 2-59-2008 р.

  РІШЕННЯ 

  ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

12 лютого 2008 року                                                                                                                              м. Олександрія

Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області у складі:

судді - Осташко Л.М.,

при секретарі - Юрчук Л.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2,ОСОБА_3, за участю третьої особи без самостійних вимог першої державної нотаріальної контори про визнання заповіту недійсним,

ВСТАНОВИВ:

            У листопаді 2006 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2,ОСОБА_3, за участю третьої особи без самостійних вимог першої державної нотаріальної контори про визнання заповіту недійсним.

              Позивач посилалася на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивача - ОСОБА_4. Після смерті батька позивача прийняла спадкове майно бабуся позивача ОСОБА_5. Спадкоємцями були:

-    бабуся ОСОБА_5;

-    позивач ОСОБА_1(дівоче прізвище ОСОБА_6, змінено у зв'язку з одруженням 30.11.2002 року).

          Позивач проживає у місті Дніпропетровську, на момент смерті батька навчалася у вищому навчальному закладі, а потім народила дитину, тому вчасно не зверталася до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини. Крім того, позивач зазначає, що у неї з бабусею ОСОБА_5 була усна домовленість про те, що майно ОСОБА_5 розділить у рівних частках між:

-    позивачем ОСОБА_1;

-    відповідачем ОСОБА_3.

Відповідач ОСОБА_3 прийняла спадкове майно за заповітом, який склала ОСОБА_5

Позивач стверджує, що під час складення заповіту ОСОБА_5 була психічно хворою та не усвідомлювала наслідків своїх дій, тому заповіт є недійсним.

Крім того позивач вказує, що у день поховання батька ОСОБА_4, позивачем прийнято спадщину, а саме забравши собі та використавши фотокартки матері, тому просить:

-    Поновити строк на подачу до суду заяви про  визнання правочину (заповіту) - не дійсним, оскільки про порушення прав позивач дізналася після відмови нотаріуса видати свідоцтво на право власності.

-    Встановити факт прийняття позивачем спадщини, що відкрилася після смерті батька - ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1

-    Визнати за позивачем право власності на ½ частку спадщини, що відкрилася після смерті батька ОСОБА_4 - ¼ частину квартири, яка розташована АДРЕСА_1.

-    Визнати заповіт на користь ОСОБА_3 складений у січні 2000 року ОСОБА_5 - недійсними. 

-    Визнати свідоцтво про право на спадщину за заповітом № 1371, № 1373, № 1374 від 04.08.2006 року на користь ОСОБА_3, видані державною нотаріальною конторою міста Олександрії, Кіровоградської області - недійсним.

-    Визнати за позивачем право власності за законом на спадщину, що відкрилася після смерті ОСОБА_5 - ¾ квартири АДРЕСА_1, грошові вклади у банківських установах, згідно свідоцтв про право на спадщину № 1373, № 1374 від 04.08.2006 року.

-    Витребувати докази та виклик свідків, судове доручення щодо збирання доказів: витребувати з державної нотаріальної контори міста Олександрії спадкову справу щодо ОСОБА_5 на спадщину, що відкрилася; витребувати з міської клінічної лікарні амбулаторну картку ОСОБА_5 (вказано двічі!); допитати в якості свідків психіатра, невропатолога, терапевта та дільничну медсестру по місцю мешкання покійної; накласти арешт на спадщину, що відкрилася після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5, а саме на квартиру АДРЕСА_1; призначити посмертну комплексну психолого-психіатричну  експертизу; визначити попередній розмір сплати судового збору, який підлягає сплаті.

          В судовому засіданні остаточні позовні вимоги позивач та представник позивача підтримали в повному обсязі.

Відповідачі та представник відповідачів у судовому засіданні позовні вимоги не визнали в повному обсязі, пояснивши, що у позивача з бабусею ОСОБА_5 не було усної домовленості про те, що майно ОСОБА_5 розділить у рівних частках між:

-    позивачем ОСОБА_1;

-    відповідачем ОСОБА_3.

До суду відповідачі подали письмові заперечення на позов, вказавши, що ОСОБА_5 склала заповіт 07.09.2000 року на користь ОСОБА_3, а ОСОБА_1 не зверталася до нотаріальної контори щодо прийняття спадщини після смерті її батька ОСОБА_4 - ІНФОРМАЦІЯ_1 Крім того, родинні стосунки позивач з ОСОБА_5 та ОСОБА_4 не підтримувала.

В судове засідання третя особа без самостійних вимог не з'явилася. Причини неявки суду невідомі, хоча була повідомлена належним чином.

          Вислухавши пояснення сторін та дослідивши матеріали справи, судом установлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Спірне майно, а саме частину квартири АДРЕСА_1, ОСОБА_5 (бабуся позивача) успадкувала за законом, після смерті ОСОБА_4 (батька позивача).

Факт прийняття спадщини і підставою для звільнення від сплати державного мита була реєстрація (прописка) ОСОБА_5 в спадковій квартирі з 1987 року по день смерті - ІНФОРМАЦІЯ_2. Наявність правоустановчого документу на квартируАДРЕСА_1 - свідоцтво про право власності на житло виданого Олександрійським міськвиконкомом 30 листопада 1993 року на ім'я ОСОБА_7 (діда позивача),ОСОБА_5 (баби позивача), ОСОБА_4 (батька позивача) і зареєстрованого в Олександрійському БТІ 12.12.1993 року за № 8776/54.

Позивач ОСОБА_1 після смерті ОСОБА_4 (батька позивача) до нотаріальної контори для прийняття спадщини за законом не зверталася, хоча ОСОБА_5 на той час була жива.

Згідно заповіту від 07.09.2000 року, складеного ОСОБА_5 та який посвідчила ОСОБА_8 - приватний нотаріус Олександрійського міського нотаріального округу і зареєструвала у реєстрі за № 6614, спадкове майно складається з квартириАДРЕСА_1 та грошові вклади у відділенні Ощадбанку в місті Олександрії, Кіровоградської області, на які, в свою чергу, зроблені 29.08.2001 року та 27.09.2001 року заповідальні розпорядження. ОСОБА_5 заповідала квартируАДРЕСА_1 - ОСОБА_9 (прізвище змінено на ОСОБА_3, 15.06.2002 року, у зв'язку з одруженням), яка є онукою та відповідачем по справі.

Спадкодавець ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_2. Відповідач ОСОБА_3 прийняла спадкове майно за заповітом.

Позивач ОСОБА_1, 30.06.2006 року звернулася з заявою до першої Олександрійської державної нотаріальної контори Кіровоградської області про прийняття спадщини і видачу свідоцтва. Державний нотаріус В.М. Яковенко повідомив, що свідоцтво про право на спадщину, ОСОБА_1, на вищезазначене спадкове майно, не видане, оскільки, спадкодавець на неї не заповідала.

Суд дійшов висновку, що у задоволені позовних вимог слід відмовити.

У судовому зсідання позивач не довела обставини, на які вона посилається зокрема, поважну причину пропуску звернення до нотаріальної контори на отримання спадщини за законом після смерті ОСОБА_4 (батька позивача) та що існувала усна домовленість з ОСОБА_5 (бабусею позивача) про складення заповіту на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_3 

Відповідно до ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Судовий порядок встановлення факту прийняття спадщини передбачений ч. 2 ст. 256 ЦПК України.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 549 ЦК України, 1963 року, який діяв на момент відкриття спадщини після смерті ОСОБА_4, визнається, що спадкоємиць прийняв спадщину, якщо він фактично вступив в управління чи володіння спадковим майном протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

            Факт прийняття позивачем спадщини після смерті ОСОБА_4, а саме продовжувати володіти та користуватися належною їй часткою, зокрема, фотокартками на яких зображена матір позивача, нічим не підтверджується.

Частина 2 статті 553 ЦК України (1963 року) говорить, вважається, що відмовився від спадщини також той спадкоємиць, який не вчинив жодної з дій, що свідчать про прийняття спадщини (стаття 549 ЦК України, 1963 року).

Суд дійшов висновку, що позивач відмовився від прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4, так як фотокартки на яких зображена матір позивача не є частиною майна спадщини.

Відповідно до ч. 1 ст. 234 ЦПК України, окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

У письмових поясненнях приватний нотаріус ОСОБА_8 вказала, що заповіт від імені ОСОБА_5 було посвідчено ОСОБА_8, як приватним нотаріусом Олександрійського міського нотаріального округу, згідно вимог діючого законодавства. ОСОБА_5 виявила свою волю зробити заповіт на ім'я ОСОБА_3 і її волевиявлення відображено у заповіті. При посвідченні заповіту було встановлено особу ОСОБА_5 по її паспорту, її психічний стан не викликав ніяких сумніві, дієздатність перевірено, сумнівів відносно її дієздатності не було. Було роз'яснено статті ЦК України. Заповіт завжди складається віч-на-віч з заповідачем. Заповіт підписаний особисто заповідачем у присутності нотаріуса, що відображено у посвідчу вальному написі. Крім того вказувала, що немає можливості з'явитися до суду, так як є хворою та поганий стан здоров'я.

Свідок ОСОБА_10, показала, що є матір'ю позивача. В 1987 році, після розірвання шлюбу з ОСОБА_4, підтримувала з померлим дружні відносини. Вказала, що постійно спілкувалися по телефону,  останній раз ОСОБА_4 пропонував знову жити разом у місті Олександрії, Кіровоградської області. Свідок знала, що ОСОБА_4 хворий. Про смерть колишнього чоловіка дізналася від чужих людей. Поминальний обід був у спірній квартирі, де проживала ОСОБА_5, а саме в залі, але довгий час свідок з позивачем провели в спальні, де позивач на серванті побачила фотокартки свідка ОСОБА_10 та батька ОСОБА_4, де померлий був зображений у військовій формі, які позивач забрала собі на згадку про батька. Відносини між ОСОБА_2 і ОСОБА_4 були поганими. Свідок ОСОБА_11 показала, що постійно телефонувала до ОСОБА_5 і відчувала, що вона неадекватно розмовляє і інколи просто клала слухавку. Після смерті ОСОБА_4, ОСОБА_5 зовсім стало погано, що вона нікуди не виходила, частіше почала хворіти.

Свідок ОСОБА_12 показала, що є тіткою позивача  та була на поминальному обіді. Обід був влаштований в квартирі ОСОБА_5, людей було багато, тому декілька разів людей запрошували до поминального столу. Свідок ОСОБА_12 бачила, як деякий час позивач сиділа в спальні зі своєю бабусею, ОСОБА_5 На день смерті сина ОСОБА_5 була адекватною, але вже після поховання сина були зміни в її поведінці та здоров'ї. Свідок ОСОБА_12 вказала, що ніколи не спілкувалася з ОСОБА_5 по телефону. Свідок ОСОБА_12 бачила, як у спальній кімнаті, позивач разом зі своєю матір'ю та бабусею, роздивлялись якісь фотокартки.

Свідок ОСОБА_13 показала, що є пенсіонеркою, але працювала дільничною медсестрою. З 1996 року приходила у зв'язку з своїми професійними обов'язками до ОСОБА_5 Чітко не пам'ятає, який був у ОСОБА_5 діагноз, але пам'ятає, що була гіпертонія та цукровий діабет. З ОСОБА_5 на той час ніхто не проживав, але приходили відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3. Після смерті ОСОБА_4  особливих змін в поведінці та здоров'ї ОСОБА_5 не було. Психічний її стан був нормальним, вона адекватно на все реагувала, чітко висловлювала свої думки не плуталась при розмовах, виходила на вулицю, ходила до магазину.  Після смерті ОСОБА_4, ОСОБА_5 звісно страждала, плакала, але усвідомлювала всі свої дії і не страждала тимчасовим  розладом психіки. Свідок ОСОБА_13 показала, що до ОСОБА_5 приходили рідні, тобто відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 і приносили продукти харчування. ОСОБА_5 знала про хворобу ОСОБА_4

Свідок ОСОБА_14 показала, що є дільничним лікарем Олександрійської міської лікарні № 1. З 2003 року доглядала ОСОБА_5, один чи два рази на місяць приходила до ОСОБА_5 додому, вимірювала тиск та призначала їй ліки. Смерть сина ОСОБА_5 пережила спокійно, звичайно тужила, іноді плакала, але змін в її здоров'ї  не було. Ніколи свідок ОСОБА_15 не пропонувала ОСОБА_5 звернутися до психіатра. ОСОБА_5 знала про хворобу сина, тому була готова до його смерті. ОСОБА_5 ставилася однаково, як до сина так і до доньки, дуже любила їх, це було видно з її розмов, як вона про них згадувала, сумувала. ОСОБА_5 була порядною, доброю, турботливою матір'ю. ОСОБА_15 як дільничний лікар, вирішувала, чи потрібен, ОСОБА_5 психіатр, чи ні. Особливих змін в поведінці та здоров'ї ОСОБА_5, після смерті сина не було. ОСОБА_5 була чисто одягнута, в квартирі було прибрано, до 2003 року вона їздила, ще на дачу. Про тяжку хворобу свого сина ОСОБА_5 дізналася від лікаря онколога.

Свідок ОСОБА_16 показала, що ОСОБА_5 знала на протязі 20 років, разом отримали квартиру в одному будинку. Спілкувалися, як сусідки. В одній з розмов ОСОБА_5 розповіла, що її син ОСОБА_5тяжко хворий. ОСОБА_5 з донькою всіляко допомагали йому, навіть коли не вистачало грошей на лікування, продавали, якісь речі, наприклад холодильник. Коли помер ОСОБА_4, підготовкою поховання займалася відповідач ОСОБА_2 Свідок вказала, що вперше на похованнях побачила позивача ОСОБА_1 ОСОБА_5 говорила, що дуже на неї ображається, оскільки вона до неї ні разу не приїжджала, не телефонувала. При розмовах, ОСОБА_5 показувала фотокартки чоловіка, доньки, сина, онучки, але позивача ОСОБА_1 на них не було. Позивач не спілкувалася зі своєю бабусею ОСОБА_5 Після поховання ОСОБА_5, вела себе адекватно, їздила на дачу. ОСОБА_5 склала заповіт на онучку ОСОБА_3, вона про це казала, говорила, що їй так буде спокійніше на душі.

Свідок ОСОБА_17 показала, що у 1973 році отримала разом з ОСОБА_2 квартири в одному будинку. ОСОБА_5 знала дуже добре, ОСОБА_5 була цікавою та доброю людиною. ОСОБА_5 знала про хворобу свого сина і допомагала йому, як тільки могла, навіть пропонувала купити холодильник, оскільки на роботі заробітної плати йому не платили. Коли ОСОБА_5стало гірше ОСОБА_5 забрала його до себе жити. Під час поховань, позивач з її матір'ю сиділи за першим столом, потім встали і їх більше не бачили. В руках позивача ніяких фотокарток не було. Після смерті сина ніяких змін в поведінці ОСОБА_5 не було, вона була врівноважена, постійно дивилася телевізор, цікавилася політичною ситуацією в державі. Відносини з ОСОБА_2 у ОСОБА_5 були чудовими, але ОСОБА_5 з колишньою дружиною свого сина та матір'ю позивача зовсім не спілкувалася.

Свідок ОСОБА_18 показала, що у 1973 році отримала разом з ОСОБА_2 квартири в одному будинку. ОСОБА_5 знала дуже добре. Родина ОСОБА_2 дуже тісно спілкувалися з ОСОБА_5, про спілкування її з онукою ОСОБА_1 нічого не знала. На поминальному обіді ОСОБА_5 з позивачем ОСОБА_1 не спілкувалася.

Свідок ОСОБА_19 показала, що ОСОБА_5 проживала після операції у відповідача ОСОБА_2 До неї приходили і лікар і медична сестра, ходили вони до неї відразу після операції і до останніх її днів. ОСОБА_5 говорила, що ображена на онуку - позивачку ОСОБА_1 ОСОБА_5 не говорила, що залишить частину спадщини позивачу ОСОБА_1 ОСОБА_5 жодного разу не возили до психіатра та не викликали додому. Свідок вказала, що робила ін'єкції ОСОБА_5, які призначав лікар, внутрівенно. Ніяких психотропних ліків не колола, тобто димедрол з анальгіном.

Свідок ОСОБА_20, показав, що працює завідуючим диспансерного відділення Олександрійської психіатричної лікарні. Надійшов запит до Олександрійської  психіатричної лікарні щодо інформації щодо перебування ОСОБА_5 на диспансерному обліку в Олександрійській  психіатричній лікарні. 06.02.2007 року надано довідку про те, що ОСОБА_5 на „Д” обліку не перебувала, крім того свідок показав, що особисто зробив напис на довідці: «ОСОБА_5 не зверталась за допомогою до  психіатричної лікарні». Психіатрична лікарня видає довідки на стандартних бланках. На диспансерний облік до психіатричної лікарні хворого ставлять за його особистою згодою, за згодою його представника, на підставі рішення суду про надання психіатричної допомоги. Комісія в складі трьох лікарів психіатрів приймає рішення про те, чи ставити особу на „Д” облік. ОСОБА_5 не зверталася за допомогою до психіатричної лікарні і не перебувала на обліку. Ліки, зокрема «діоксан», не завжди викликають побічні ефекти на психічний стан хворого. З мого досвіду побічна дія від ліків не завжди є, інакше б ліки не призначали. Виробник ліків юридично захищає себе від позовів, попереджаючи, що є побічна дія. Психічний розлад встановлюється безпосередньо при огляді хворого.

Довідка №148 від 06.02.2007 року, яка видана Олександрійською психіатричною лікарнею, вказує, що ОСОБА_5 на «Д» обліку в Олександрійській психіатричній лікарні не знаходилася. Раніше до психіатра не зверталася.

Згідно АКТу №18 посмертної судово-психіатричної експертизи від 11.01.2008 року, комісія приходить до висновку, а саме ОСОБА_5 під час складання заповіту на ОСОБА_3 07.09.2000 року виявляла ознаки легкого когнітивного розладу внаслідок судинних захворювань головного мозку (гіпертонічна хвороба та атеросклероз), які не досягають ступеню психозу та слабоумства. За своїм психічним станом ОСОБА_5 у зазначений час могла розуміти значення своїх дій та керувати ними.

Відповідно до ст. 534 ЦК України (1963 року), кожен громадянин може залишити за заповітом усе своє майно або частину його (не виключаючи предметів звичайної домашньої обстановки і вжитку) одній або кільком особам як тим, що входять, так і тим, що не входять до кола спадкоємців за законом, а також державі або окремим державним, кооперативним та іншим громадським організаціям.

Заповідач може у заповіті позбавити права спадкоємства одного, кількох або всіх спадкоємців за законом.

Суд дійшов висновку, ОСОБА_5 склала заповіт, не будучи психічно хворою, крім того немає підстав для визнання заповіту недійсним. Немає підстав для задоволення позовних вимог щодо визнання права власності на ¼ частину квартири АДРЕСА_1; визнання недійсними свідоцтв про право на спадщину № 1371, 1373, 1374 від 04.08.2006 року.

Згідно п. 5 ч. 6 ст. 130 ЦПК України, якщо спір не врегульовано у порядку, визначеному ч. 3 ст. 130 ЦПК України, суд: за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, вирішує питання про витребування доказів та виклик свідків, про проведення експертизи, залучення до участі у справі спеціаліста, перекладача, особи, яка надає правову допомогу, або про судові доручення щодо збирання доказів.

        У ході судового розгляду судом проведені наступні дії:

- за клопотанням позивача витребувані докази, зокрема, спадкову справу та амбулаторну картку ОСОБА_5

Згідно п. п. 1, 2 ст. 137 ЦПК України, у випадках, коли щодо отримання доказів у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, є складнощі, суд за їх клопотанням зобов'язаний витребувати такі докази. 

У заяві про витребування доказів має бути зазначено, який доказ вимагається, підстави, за яких особа вважає, що доказ знаходиться в іншої особи, обставини, які може підтвердити цей доказ.

        - Викликані за заявами позивача та відповідачів свідки, зокрема, психіатр, терапевт, дільнична медсестра;

Згідно ст. 136 ЦПК України, у заяві про виклик свідка зазначаються його ім'я, місце проживання (перебування) або місце роботи, обставини, які він може підтвердити.

- За клопотанням позивача вирішено питання про забезпечення позову шляхом накладення арешту на квартиру.

Відповідно до ч. 1 ст. 151 ЦПК України, суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити заходи забезпечення позову.

Стаття 153 ЦПК України, вказує, що заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа, в день ї надходження без повідомлення відповідача та інших осіб, які беруть участь у справі.

- За клопотанням позивача призначена судово-психіатрична (посмертна) експертиза.

Стаття 145 ЦПК України, говорить, що призначення експертизи є обов'язковим також за клопотанням хоча б однієї із сторін, якщо у справі необхідно встановити психічний стан особи.

-    За заявою позивача відстрочено 849 грн. 00 коп. сплати судового збору (загальна сума судового збору 900 грн. 00 коп.).

Відповідно до ч. 1 ст. 82 ЦПК України, суд враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи на визначений строк, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі.

Дослідивши матеріали цивільної справи, суд дійшов висновку, що позивач вказав позовними вимогами вищезазначені процесуальні дії, дещо невдало. Адже у справі включається механізм послідовних дій суду, передбачених законом, які забезпечують поступовий рух справи.

Слід відмовити у задоволенні позовних вимог щодо витребування доказів та виклику свідків, накладення арешту на квартиру № 15, призначення  судово-психіатричної (посмертної) експертизи, визначення попереднього розміру сплати судового збору, так як судом вищезазначені процесуальні дії здійснені під час судового розгляду.

Керуючись ст. ст. 11, 60, 82, 88, 130, 136, 137, 145, 151, 153, 234, 256 ЦПК України, ст. ст. 534, 549, 553 ЦК України (1963 року), суд, -

ВИРІШИВ:

Відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави у розмірі 849 (вісімсот сорок дев'ять) грн. 00 коп.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Кіровоградської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.

 Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк встановлений статтею 294 ЦПК України, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

СУДДЯ:                                                                   Л.М. ОСТАШКО