УХВАЛА
Іменем України
12 вересня 2006 року.
Апеляційний суд Житомирської області в складі:
суддів: Романова О.В. - головуючого,
Гузовського О.Г. та Широкопояса Ю.В.,
з участю:
прокурора Руденка В.І.,
потерпілої ОСОБА_1,
адвоката ОСОБА_2,
засуджених ОСОБА_3 та ОСОБА_4,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Житомирі кримінальну справу за апеляціями прокурора Черняхівського району, який приймав участь в розгляді справи судом першої інстанції, засуджених ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на вирок Черняхівського районного суду від З липня 2006 року, -
встановив:
Цим вироком засуджено:
ОСОБА_3, одруженого, непрацюючого, несудимого, -
за ст.ст.26,115 ч. 1 КК України на 9 років позбавлення волі;
ОСОБА_4, розлученого, інваліда З групи, несудимого, -
за ст.ст.26, 115 ч.1 КК України на 10 років позбавлення волі.
Згідно вироку, 12 вересня 2005 року близько 18 години у власному будинку АДРЕСА_1 ОСОБА_4 вживав спиртні напої і співмешканкою ОСОБА_5 та ОСОБА_3. В ході
Справа №11-699 Головуючий у 1 інст. Слободенюк Н.Є.
Категорія ст. 115ч. 1 КК України Доповідач Широкопояс Ю.В.
супепечки ОСОБА_4 з ОСОБА_5, що виникла з приводу неповернення нею ОСОБА_4у грошей, що були передані їй раніше на зберігання, на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, ОСОБА_4 та ОСОБА_3 умисно вбили ОСОБА_5.
З достатньою силою прикладання ОСОБА_4 близько десяти раз вдарив ОСОБА_5 кулаками у життєво-важливі органи - голову та грудну клітку в ділянку розташування серця, а ОСОБА_3 - близько 5 раз ногами у ці ж частини тіла потерпілої, а також по спині в ділянку розташування печінки.
При цьому ОСОБА_4 та ОСОБА_3 заподіяли ОСОБА_5 тілесні ушкодження, що знаходяться в прямому причинному зв'язку зі смертю, -сполучену травму тіла, множинні переломи ребер, розрив печінки, травматичний шок.
В апеляціях:
· прокурор просить скасувати вирок в частині залишення цивільного позову без розгляду та повернути справу в цій частині на новий судовий розгляд. Твердить, що суд безпідставно залишив без розгляду цивільний позов ОСОБА_1;
· засуджений ОСОБА_4 просить скасувати вирок та закрити справу щодо нього за недоведеністю його вини у вчиненні умисного вбивства ОСОБА_5, посилаючись на те, що він не вбивав ОСОБА_5 та не наносив їй тілесних ушкоджень;
· засуджений ОСОБА_3 просить змінити вирок, - виключити вказівку про настання тяжких наслідків від злочину та пом'якшити йому покарання. Вказує на несправедливу суворість призначеного йому покарання, та неврахування судом сприяння ним розкриттю злочину як обставин, що пом'якшує його покарання. Просить також врахувати те, що він утримує неповнолітню дитину, не був ініціатором вбивства та не мав наміру вбивати ОСОБА_5.
Заслухавши доповідача, пояснення засуджених та міркування прокурора в підтримання апеляцій, перевіривши справу, апеляційний суд прийшов до такого.
Висновки суду про вчинення засудженими злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, як співвиконавцями, за вказаних у вироку обставин підтверджуються доказами, дослідженими в судовому засіданні та наведеними у вироку.
Згідно висновку судово-медичної експертизи, виявлені на трупі ОСОБА_5 тяжкі тілесні ушкодження у вигляді множинних переломів ребер (5,6, 6-8 зліва, 2-7,9 та 10 справа), розриву правої долі печінки, крововиливів на внутрішній поверхні м'яких тканин голови в тім'яній та потиличній ділянках, серповидну зв'язку печінки, біля ниркову клітковину, множинних синців на грудній клітці та верхніх кінцівках, знаходяться в прямому причинному зв'язку зі смертю; смерть потерпілої наступила відразу після нанесення даних тілесних ушкоджень від тупої сполученої травми тіла - множинних переломів ребер та розриву печінки, що ускладнилася травматичним шоком (а.с.170-172 т.1).
Суд першої інстанції обґрунтовано визнав достовірними показання засудженого ОСОБА_3а на досудовому слідстві (в тому числі на очній ставці з ОСОБА_4 та при відтворенні обстановки та обставин події) та в судовому засіданні про заподіяння ним та ОСОБА_4 тілесних ушкоджень ОСОБА_5, оскільки вони стверджуються сукупністю інших доказів. Зокрема, фактичними даними, що містяться у протоколах огляду місць подій про виявлення трупа ОСОБА_5 та слідів крові; висновках судово-медичної експертизи про виявлення на трупі потерпілої тяжких тілесних ушкоджень та відповідність показань ОСОБА_3а об'єктивним даним, одержаним при дослідженні трупа ОСОБА_5; висновку судово-медичної експертизи речових доказів.
В справі є дані, що після вчинення вбивства засуджені приймали дії щоб відвести від себе підозру у вчиненні злочину щодо ОСОБА_5 та змінити обстановку місця вчинення злочину, - вночі 13.09.2005р. говорили іншим особам, що послали потерпілу за горілкою та питали чи не бачили вони її; на прохання ОСОБА_4 ОСОБА_3 виносив труп потерпілої на вулицю.
З урахуванням тих обставин, що обоє засуджених після нанесення потерпілій з достатньою силою прикладання множинних ударів в місця розташування життєво-важливих органів, залишили її на місці вчинення злочину, тривалий час не приймали будь-яких дій по наданню їй допомоги, кількості, локалізації і характеру тілесних ушкоджень у ОСОБА_5, часу настання її смерті, місцевий суд обгрунтовано визнав, що винні мали непрямий умисел на позбавлення життя потерпілої.
Тому апеляційний суд визнає необгрунтованими доводи засуджених в апеляціях про невідповідність висновків суду про доведеність їх винності у вчиненні умисного вбивства ОСОБА_5 фактичним обставинам справи.
Оскільки засуджені вчинили умисне вбивство як співвиконавці, їх злочинні дії правильно кваліфіковано за ч. 1 ст. 115 КК України. Разом з тим, відповідно до ч. 1 ст. 29 КК України, їх дії зайво кваліфіковані за ст. 26 КК України.
У порушення вимог ч. 4 ст. 67 КК України суд першої інстанції врахував при призначенні покарання засудженим ту обставину, що від злочину настали тяжкі наслідки, оскільки ця обставина передбачена в ч. 1 ст. 115 КК України як ознака злочину.
Покарання засудженим суд призначив відповідно до вимог ст. 65 КК України. Було враховано тяжкість вчиненого ними злочину, характер участі кожного, дані про особи винних і ті обставини, що обтяжують і пом'якшують покарання. Отже, підстав для зміни призначених їм покарань у бік пом'якшення, навіть з урахуванням зазначених змін вироку, колегія суддів не вбачає.
Потерпілою ОСОБА_1 по даній кримінальній справі було заявлено цивільний позов про стягнення з засуджених певного відшкодування матеріальної та моральної шкоди від злочину (а.с. 116 т.1, 35-36 т.2), який оголошувався на початку судового слідства. Разом з тим, у порушення вимог ст. ст. 334 ч. 5, 335 ч. 1 КПК України, суд не виклав підстав для задоволення або відхилення цивільного позову у мотивувальній частині вироку. Вказані порушення вимог кримінально-процесуального закону є істотними, оскільки виключали можливість постановлення законного, обґрунтованого і справедливого вироку в частині вирішення цивільних позовів. Доводи суду про залишення цивільного позову без розгляду суперечать роз'ясненням, що містяться у Постановах Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1989р. №3 "Про практику застосування судами України законодавства про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної злочином, і стягнення безпідставно нажитого майна" (п. 3) та від 31.03.1995р. №4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди (п. п. 4, 9,17-1).
Керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України, апеляційний суд, -
ухвалив:
апеляцію прокурора задовольнити, апеляцію засудженого ОСОБА_3а задовольнити частково, апеляцію засудженого ОСОБА_4 залишити без задоволення.
Вирок Черняхівського районного суду від 3 липня 2006 року щодо ОСОБА_3 та ОСОБА_4 змінити.
Скасувати цей вирок в частині вирішення цивільного позову та повернути справу в цій частині на новий судовий розгляд у той же суд в іншому складі суддів.
Виключити з мотивувальної частини вироку вказівку про настання тяжких наслідків від злочину.
В порядку ст. 365 КПК України виключити з вироку посилання на ст. 26 КК України при кваліфікації дій засуджених, як зайве.
В решті цей вирок залишити без зміни.