КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

  Справа: №   2-а-852/11                                    Головуючий у 1-й інстанції:   Волков С.А.        

Суддя-доповідач:  Бистрик Г.М.

  У Х В А Л А

Іменем України

"18" жовтня 2011 р.                                                                                                           м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Бистрик Г.М.,

суддів: Собківа Я.М., Борисюк Л.П.,

при секретарі: Пеньковій О.Г.,

розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_2 на ухвалу Оболонського районного суду м Києва від 16 лютого 2011 року та за апеляційною скаргою відповідача  Управління Пенсійного фонду України в Оболонському районі м. Києва на постанову Оболонського районного суду м. Києва від 23 лютого 2011 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Оболонському районі м. Києва про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги дитям війни,

  ВСТАНОВИЛА:

  У січні 2011 року позивач ОСОБА_2 звернувся в суд з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Оболонському районі м. Києва про поновлення строку звернення з адміністративним позовом та зобов’язання відповідача провести перерахунок пенсії відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни»з 01.06.2008 року.

Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 16 лютого 2011 року відмовлено ОСОБА_2. у поновленні строку для звернення до суду з 01.06.2008 року по 28.07.2010 року.

Постановою Оболонського районного суду м. Києва від 23 лютого 2011 року вимоги позивача задоволено, визнано діяння управління Пенсійного фонду України у Оболонському районі м. Києва, щодо нарахування і виплати несплаченої державної допомоги ОСОБА_2 як дитині війни 30% надбавки до пенсії протиправними. Зобов’язано Управління Пенсійного фонду України в Оболонському районі м. Києва здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_2 з нарахуванням щомісячної державної соціальної допомоги у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, встановленої ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»з 28.07.2010 року з урахуванням проведених виплат.

Не погоджуючись з ухвалою суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції, з підстав викладених в апеляційній скарзі, та постановити нову ухвалою, якою поновити строк звернення з адміністративним позовом до суду.

Не погоджуючись з постановою суду, відповідач апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції, та постановити нову постанову, якою в задоволенні вимог позивача відмовити.

Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, позивача ОСОБА_2, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягає залишенню без задоволення, а ухвала та постанова суду без змін.

Відповідно до вимог ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду-без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм  матеріального і процесуального права.

З матеріалів справи вбачається, що позивач ОСОБА_2 звернувся в суд з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Оболонському районі м. Києва про поновлення строку звернення з адміністративним позовом та зобов’язання відповідача провести перерахунок пенсії відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни»з 01.06.2008 року.

В позовній заяві заявлено клопотання про поновлення пропущеного строку на звернення до суду.

Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 16 лютого 2011 року відмовлено ОСОБА_2. у поновленні строку для звернення до суду з 01.06.2008 року по 28.07.2010 року.

Відповідно до ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи було встановлено шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислювався з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Дана норма закону означає, що за загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Необхідно зазначити, що процесуальним строком є проміжок часу, встановлений законом або судом, у який суд та особи, що беруть участь у справі, та інші учасники процесу вчиняють певні процесуальні дії, передбачені Кодексом адміністративного судочинства України, в результаті вчинення яких настають певні правові наслідки.

Внаслідок пропущення строків звернення до адміністративного суду для позивача наступають негативні юридичні наслідки.

Слід зауважити, що встановлення процесуальних строків законом та судом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених Кодексом адміністративного судочинства України, певних процесуальних дій.

Виходячи з викладеного, суд першої інстанції прийшов до висновку, що строк звернення позивача з даним позовом до суду пропущено, а заява про поновлення строку на звернення до суду не містить поважних причин пропуску строку, тому суд не знаходить достатніх підстав для поновлення пропущеного строку на звернення до адміністративного суду.

Про порушення своїх прав ОСОБА_2 мав дізнатися в момент отримання мінімальної пенсії за віком  за 2008 та 2009 роки.

Колегією суддів не встановлено поважних причин пропуску строку звернення позивача з даним позовом до суду, у зв’язку з чим суд першої інстанції, керуючись вимогами ст. 100 КАС України, прийшов до обґрунтованого висновку про залишення адміністративного позову без розгляду за період часу з 01.06.2008 року по 28.07.2010 року.

Розглядаючи вимоги апеляційної скарги відповідача, колегія суддів зважає на наступне.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач ОСОБА_2 має статус «дитина війни», що підтверджується відповідним посвідченням, копія якого наявна в матеріалах справи.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»позивач має право на отримання державної соціальної підтримки, а саме підвищення до пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком.

Розмір мінімальної пенсії за віком визначений ст. 28 ЗУ «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»від 09.07.2003 року № 1058, згідно якої мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму, встановленому для осіб, що втратили працездатність, розмір якого щорічно встановлюється Законом України «Про державний бюджет України»на відповідний рік.

Законом України «Про державний бюджет України на 2010 рік»встановлено розмір мінімальної пенсії: з 01.01.2010 року - 695,00 грн., з 01.04.2010 року - 706,00 грн., з 01.07.2010 року - 709,00 грн., з 01.10.2010 року - 723,00 грн., з 01.12.2010 року - 734,00 грн. та відповідно Закону України «Про державний бюджет України на 2011 рік»розмір мінімальної пенсії становить: з 1 січня - 750 гривень, з 1 квітня - 764 гривні,  з 1 жовтня - 784  гривні,  з  1  грудня  - 800 гривень.

В порушення вимог ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»позивачу щомісячне підвищення до пенсії виплачувалось відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 530, що стало підставою для звернення  до суду за захистом своїх прав.

Пункт 5 Постанови № 9 Пленуму Верховного Суду України від 1 листопада 1996 року «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя»встановив, що судам необхідно виходити з того, що нормативно-правові акти будь-якого державного чи іншого органу (акти Президента України, постанови Верховної Ради України, постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України, нормативно-правові акти Верховної Ради Автономної Республіки Крим чи рішення Ради міністрів Автономної Республіки Крим, акти органів місцевого самоврядування, накази та інструкції міністерств і відомств, накази керівників підприємств, установ та організацій тощо) підлягають оцінці на відповідність, як Конституції так і закону.

Якщо при розгляді справи буде встановлено, що нормативно-правовий акт, який підлягав застосуванню, не відповідає чи суперечить законові, суд зобов'язаний застосувати закон, який регулює ці правовідносини.

Згідно з ч. 4 ст. 9 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними нормативними актами при вирішенні даного спору, застосуванню підлягає саме положення Закону України «Про соціальний захист дітей війни», а не постанова Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року №530.

Органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів, як на підставу невиконання своїх зобов’язань, які встановлені ст.46 Конституції України та ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

З урахуванням законодавчо визначеного розміру щомісячного підвищення до пенсії, що встановлюється для громадян віднесених до категорії «діти війни», судова колегія вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги щодо проведення перерахунку пенсії позивачу, з щомісячним підвищенням у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком з 28.07.2010 року з урахуванням проведених виплат.

Доводи апеляційних скарг не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які передбачені ст. ст. 201 –204 КАС України.

Оскаржувані судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 99, 100, 158, 160, 167, 195, 196, 198, 199, 200, 205, 206, 212, 254, КАС України,  колегія суддів  

У Х В А Л И Л А:

  Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_2 та відповідача  Управління Пенсійного фонду України в Оболонському районі м. Києва - залишити без задоволення.  

Ухвалу Оболонського районного суду м Києва від 16 лютого 2011 року - залишити без змін.

Постанову Оболонського районного суду м. Києва від 23 лютого 2011 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки передбаченні ст. 212 КАС України.

Повний текст ухвали суду виготовлено 21.10.2011 року.

 Головуючий суддя: (підпис)                                                                

 Судді: (підпис)

  Суддя:                                                                               Бистрик Г.М.