а
ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
м. Вінниця, вул. Островського, 14
тел/факс (0432) 55-15-10, 55-15-15, e-mail: vin.adminsud@meta.ua
____________________________________________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 лютого 2008 р. Справа № 2а-17725/07
Вінницький окружний адміністративний суд
в складі головуючого: судді Гонтарука В.М.
при секретарі Зелінській І.В.
за участю:
позивачаОСОБА_1
представника позивача ОСОБА_2.
представника відповідача Островського Р.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Гайсинської районної державної адміністрації про визнання бездіяльності Управління праці та соціального захисту населення Гайсинської районної державної адміністрації у Вінницькій області щодо невиплати одноразової компенсації, щорічних допомог на оздоровлення, як інваліду 3-ї групи, який постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи, та зобов'язання провести такі виплати, відповідно до положень ст. 48 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, суд -
ВСТАНОВИВ :
Позивачем заявлено позов до Управління праці та соціального захисту населення Гайсинської районної державної адміністрації про зобов'язання провести виплату одноразової компенсації та кошти на оздоровлення інваліду ІІІ-групи внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач має статус учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС першої категорії, є інвалідом третьої групи внаслідок захворювання, пов'язаного з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС, що стверджується відповідним посвідченням.
Відповідно до ст.48 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, інвалідам третьої групи виплачується допомога на оздоровлення в розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат, та одноразова компенсація в розмірі 30 мінімальних заробітних плат.
Позивач звернувся до Управління праці та соціального захисту населення Гайсинської РДА щодо виплати одноразової компенсації, як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильської АЕС, та щорічної виплати на оздоровлення.
Оскільки, позивачу було відмовлено, він звернувся до суду з позовом, так як вважає відмову безпідставною, незаконною та такою, що суперечить Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.
В судовому засіданні позивачем надана заява щодо уточнення позовних вимог, відповідно до яких просить визнати бездіяльність Управління праці та соціального захисту населення Гайсинської районної державної адміністрації у Вінницькій області, зобов'язати провести виплату невиплаченої йому одноразової компенсації в сумі 13 800 грн. та щорічних допомог на оздоровлення за 2005-2007 роки в сумі 4 768 грн.
Уточнені позовні вимоги позивач та його представник підтримали в повному обсязі та просили їх задоволити, обґрунтовуючи свої вимоги, обставинами, що викладені в позовній заяві.
Представник відповідача проти позову заперечував. Суду пояснив, що Законами України “Про державний бюджет України на 2006 рік” та “Про державний бюджет на 2007рік”дія ст.48 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”була зупинена в частинах встановлених розмірів вищезазначених допомог.
Самі ж розміри щорічної допомоги на оздоровлені встановлені Постановою КМУ від 12 липня 2005 року №562 “Про щорічну допомогу і оздоровлення громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, та складають зокрема для інвалідів III групи - 90,00 грн., а розміри виплати одноразової компенсації за шкоду, заподіяну здоров'ю особам, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, та сім'ям за втрату годувальника встановлені Наказом Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи від 14.04.1997 року № 129/1932 “Про затвердження Положення про порядок виплат одноразової компенсації за шкоду, заподіяну здоров'ї особам, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, та сім'ям за втрату годувальника”(надалі -Наказ 14.04.1997 року № 129/1932)і складають зокрема інвалідам III групи - 189,60 грн.
Встановлені розміри вищезазначених виплат управління виплачує в повному обсязі по мірі звернення громадян, які мають право на вищезазначені виплати.
Щорічна допомога на оздоровлення позивачу за 2005-2007 р.р. виплачена повністю. Одноразова компенсація за шкоду, заподіяну здоров'ю, ОСОБА_1. не виплачена через те, що він звернувся за виплатою лише 05 грудня 2007 р. і в даний час спеціалістами управління проведено нарахування і при надходженні коштів вона буде виплачена в сумі 189,60 грн., як то передбачено Наказом 14.04.1997 року № 129/1932.
Рішення конституційного Суду від 09.07.2007р. щодо невідповідності Конституції України Закону “Про Державний бюджет України на 2007рік”, в частині призупинення деяких виплат, на яке посилається позивач, не може бути реалізовано, оскільки змін до закону про Держбюджет-2007 не внесено, внаслідок чого видатки на фінансування чорнобильських виплат не збільшено.
На думку представника відповідача, на сьогодні в державі відсутній дієвий механізм реалізації рішення Конституційного Суду.
Крім того, представник відповідача, посилаючись на ст. ст. 99,100 КАС України, просив відмовити в задоволені позову в частині виплати позивачу щорічних допомог на оздоровлення за 2005-2006 р.р., оскільки останнім пропущений річний строк звернення до суду. Позивачу при видачі посвідчення особи, постраждалої внаслідок аварії на ЧАЕС, повідомлялися всі його права на пільги відповідно до законодавства України. При цьому, отримуючи в 2005 та 2006 роках вказану допомогу, ОСОБА_1. розмір її виплат не оскаржувався.
За таких обставин, представник відповідача наполягав відмовити позивачу в заявлених вимогах в частині виплати щорічної допомоги на оздоровлення за 2005-2006 р.р.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи та надані докази, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 має статус учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС першої категорії, є інвалідом третьої групи внаслідок захворювання, пов'язаного з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС, що стверджується посвідченням НОМЕР_1 від 27.06.2002 року.
Позивач, як особа, котра стала інвалідом внаслідок Чорнобильської катастрофи, відповідно до ст.48 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, має право на одноразову компенсацію та щорічну допомогу на оздоровлення.
Управління праці та соціального захисту населення Гайсинської районної державної адміністрації при виплаті щорічних виплат на оздоровлення, діяло відповідно Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”та постанови Кабінету Міністрів України від 12 липня 2005 року №562 “Про щорічну допомогу і оздоровлення громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, при цьому виплачуючи позивачу щорічну виплату на оздоровлення у розмірі 90 грн.
Одноразова компенсацію за шкоду, заподіяну здоров'ю, ОСОБА_1. не виплачена через те, що він звернувся за виплатою лише 05 грудня 2007 р., за наслідками чого спеціалістами управління проведено нарахування, згідно положень Наказу Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи від 14.04.1997 року № 129/1932 “Про затвердження Положення про порядок виплат одноразової компенсації за шкоду, заподіяну здоров'ю особам, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, та сім'ям за втрату годувальника”і складатиме 189,60 грн.
Однак, позивач вважає, що розмір здійснених йому виплат суперечить положенням ст.48 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, та має складати при виплаті одноразової компенсації інваліду ІІІ групи в розмірі 30 мінімальних заробітних плат, та щорічної допомоги на оздоровлення - в розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат.
А тому звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати бездіяльність Управління праці та соціального захисту населення Гайсинської районної державної адміністрації у Вінницькій області щодо невиплати йому вимог та зобов'язати відповідача провести йому виплату одноразової компенсації в сумі 13 800 грн. та щорічної допомоги на оздоровлення за 2005-2007 роки в сумі 4 768 грн., відповідно до положень вищевказаного Закону.
Щодо вимог в частині визнання бездіяльності та зобов'язання Управління праці та соціального захисту населення Гайсинської районної державної адміністрації провести виплату щорічної допомоги на оздоровлення за 2005-2006 р.р. ОСОБА_1., як особі, яка стала інвалідом ІІІ групи внаслідок Чорнобильської катастрофи, суд приходить до висновку, що вони не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Частиною 2 статті 99 КАС України встановлено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Тобто, про порушення своїх прав на отримання щорічної допомоги на оздоровлення у розмірі, встановленому Законом України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, позивач знав при отриманні зазначеної допомоги ще в 2005 році.
Однак до адміністративного суду він звернувся 28.11.2007 року. В своїй позовній заяві позивач не ставить за вимогу поновлення строку звернення до адміністративного суду щодо поновлення порушеного свого права, та відсутнє обґрунтування причин пропуску позивачем цього строку.
Знехтувавши, встановленими законом вимогами щодо строків зверненням до суду, позивач втратив право на судовий захист.
Згідно з ч.1 ст. 100 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
Враховуючи ті обставини, що в обґрунтування пропущеного строку позивачем не надано ніяких пояснень, а представник відповідача наполягав щодо відмови в цій частині позовних вимог саме в зв'язку з пропущенням строку звернення до суду, то у суду наявні всі підстави для відмови позивачу в задоволенні позовних вимог в частині виплати щорічної допомоги на оздоровлення за 2005-2006р.р.
Щодо вимог в частині визнання бездіяльності та зобов'язання Управління праці та соціального захисту населення Гайсинської районної державної адміністрації провести виплату щорічної допомоги на оздоровлення за 2007 рік позивачу, як особі, яка стала інвалідом ІІІ групи внаслідок Чорнобильської катастрофи, то в цій частині суд вважає, що позов є обґрунтованим та таким що підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Рішенням Конституційного суду України від 09.07.2007р. №6-рп/2007 визнано неконституційною положення п.30 ст. 71 Закону України “Про Державний бюджет на 2007 рік”в частині зупинення абзаців другого, третього, четвертого, п'ятого, шостого та сьомого частини першої, частини третьої, абзаців другого, третього, четвертого, п'ятого, шостого, сьомого частини четвертої та частини сьомої статті 48 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.
Згідно ч.3 ст.150 Конституції України, встановлено, що Конституційний Суд України ухвалює рішення, які є обов'язковими до виконання на території України, остаточними і не можуть бути оскаржені.
Отже, щорічна виплата на оздоровлення в 2007 році інвалідам ІІІ групи, що стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, здійснюється виходячи із суми мінімальної заробітної плати на момент виплати щорічної компенсації на оздоровлення, як те передбачено ст. 48 зазначеного Закону.
На підставі вищевикладеного, Управління праці та соціального захисту населення Гайсинської районної державної зобовязано виплатити позивачу, як інваліду 3-ї групи, який постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи, щорічну допомогу на оздоровлення за 2007 рік, в розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат, на момент виплати щорічної допомоги на оздоровлення.
Зі змісту ч.2 ст.152 Конституції України вбачається, що закони, інші правові акти або їх окремі положення, які визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Таким чином, вказані положення Закону України “Про державний бюджет України на 2007 рік”визнані неконституційними та втрачають чинність в частині невиплати щорічної допомоги на оздоровлення та одноразової компенсації, що передбачена положеннями Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення.
Однак, відповідачем не надано жодних доказів, що посадовими особами управлінням праці та соціального захисту населення вживалися будь-які дії щодо виконання рішення Конституційного суду України, в тому числі, щодо направлення бюджетних запитів на збільшення сум призначення виплат, проведення нарахування виплат, а також будь-яких інших дій, направлених на виконання рішення КСУ.
Отже, судом встановлено неправомірні дії суб'єкта владних повноважень, шляхом бездіяльності посадових осіб Управління праці та соціального захисту населення Гайсинської РДА, що порушує не лише вимоги ч.3 ст.150 Конституції України, а й положення ч.2. ст.19 Основного Закону України, згідно якої органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Таким чином, суд приходить до висновку, що вимоги позивача в частині визнання бездіяльності та зобов'язання Управління праці та соціального захисту населення Гайсинської районної державної адміністрації провести виплату щорічної допомоги на оздоровлення за 2007 рік позивачу, як особі, яка стала інвалідом ІІІ групи внаслідок Чорнобильської катастрофи, є обґрунтованими, відповідають матеріалам справи, а тому підлягають задоволенню.
В судовому засіданні знайшли своє підтвердження вимоги позивача в частині визнання бездіяльності та зобов'язання Управління праці та соціального захисту населення Гайсинської районної державної адміністрації провести виплату одноразової компенсації в розмірі 30 мінімальних заробітних плат інваліду ІІІ групи внаслідок Чорнобильської катастрофи, а тому підлягають задоволенню з огляду на нижченаведене.
Судом встановлено, що Вердієв О.А. звернувся до Управління 05 грудня 2007 р., згідно якого спеціалістами Управління проведено нарахування в розмірі, який передбачений не Законом України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, а Наказом Наказу Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи від 14.04.1997 року №129/1932 і складатиме 189,60 грн.
Відповідно до пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України, виключно законами визначаються, зокрема, основи соціального захисту, а статтею 75 Конституції встановлено, що єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент -Верховна Рада України, що приймає закони, який має вищу юридичну силу.
Вищевказаний Наказ Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи від 14.04.1997 року №129/1932 є підзаконним нормативним актом, а тому, виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними нормативними актами при вирішенні даного спору, застосуванню підлягає саме Закон України “Про статус і соціальний захист громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи”.
Оскільки рішенням Конституційного суду України у справі за конституційним поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статей 29, 36, частини другої статті 56, частини другої статті 62, частини першої статті 66, пунктів 7, 9, 12, 13, 14, 23, 29, 30, 39, 41, 43, 44, 45, 46 статті 71, статей 98, 101, 103, 111 Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік”(справа про соціальні гарантії громадян) від 09.07.2007 року № 6-рп/2007 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення ст. 101 Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік”, яка зупинила дію статті 48 Закону України “Про статус і соціальних захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, при розгляді питання виплати одноразової компенсації слід виходити лише з вимог, передбачених цією нормою для інвалідів відповідної групи.
Слід зазначити, що виплата одноразової компенсації ОСОБА_1. повинна здійснюватись у розмірах, визначених статтею 48 вказаного Закону для інвалідів ІІІ групи, а саме - 30 мінімальних заробітних плат, яка склалася на момент встановлення інвалідності.
Таким чином, суд дійшов висновку про виникнення у позивача права на виплату одноразової компенсації, встановленої ст. 48 зазначеного Закону, а у відповідача зобов'язання з її виплати в порядку, передбаченому цим Законом, на момент звернення позивача до управління праці та соціального захисту населення із заявою про її нарахування.
Право позивача на виплату одноразової компенсації відповідачем визнана шляхом прийняття його заяви в грудні місяці 2007 року, при цьому нарахувавши йому кошти, однак в сумі, яка суперечить Закону, та з огляду на те, що Управління не здійснював заходів щодо реалізації праваОСОБА_1 на отримання вказаної компенсації у відповідному розмірі, суд приходить до висновку про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень.
Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
На підставі встановлених у судовому засіданні обставин справи та вищезазначених положень чинного законодавства України, суд дійшов висновку про часткове задоволення заявлених позовних вимог ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Гайсинської районної державної адміністрації про визнання бездіяльності Управління праці та соціального захисту населення Гайсинської районної державної адміністрації у Вінницькій області щодо невиплати одноразової компенсації, щорічних допомог на оздоровлення, як інваліду 3-ї групи, який постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи, та зобов'язання провести такі виплати, відповідно до положень ст. 48 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.
Керуючись положеннями Конституції України, ст.ст. 99,100, 158 - 163, 186, 254 КАС України, Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, суд -
ПОСТАНОВИВ :
Позов ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Гайсинської районної державної адміністрації про визнання бездіяльності Управління праці та соціального захисту населення Гайсинської районної державної адміністрації у Вінницькій області щодо невиплати одноразової компенсації, щорічних допомог на оздоровлення, як інваліду 3-ї групи, який постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи, та зобов'язання провести такі виплати, відповідно до положень ст. 48 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”задовільнити частково.
Визнати бездіяльність Управління праці та соціального захисту населення Гайсинської районної державної адміністрації щодо невиплати одноразової компенсації та щорічної допомоги на оздоровлення за 2007 рік ОСОБА_1 як інваліду 3-ї групи, який постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи, відповідно до положень ст. 48 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.
Зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Гайсинської районної державної адміністрації провести ОСОБА_1., як інваліду 3-ї групи, який постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи, виплату щорічної допомоги на оздоровлення за 2007 рік, в розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат, на момент виплати щорічної допомоги на оздоровлення, та одноразову компенсацію в розмірі 30 мінімальних заробітних плат, яка склалася на момент встановлення інвалідності.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Відповідно до ст. 186 КАС України постанова може бути оскаржена протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. При цьому апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження , якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до суду апеляційної інстанції через суд , який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Відповідно до ст. 254 КАС України постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає сили після закінчення цього строку.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Постанова, відповідно до ст.160, ч.4 ст. 167 КАС України, в повному обсязі виготовлена 11.02.2008 року.
Суддя/підпис/ Гонтарук Віктор Миколайович
Копія вірна:
Суддя:
Секретар: