Справа №2-а-2506/07
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
«27» грудня 2007 року м. Вінниця
Вінницький окружний адміністративний суд
в складі:
головуючого: судді Гонтарука В.М.
при секретарі Зелінській І.В.
сторони в судове засідання не з'явились, однак надали суду заяву щодо розгляду справи без їх участі
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці об'єднану адміністративну справу №2-а-2506/07 за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6,ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 до Управління праці і соціального захисту населення Літинської РДА про стягнення недоплаченої разової щорічної грошової допомоги, суд -
ВСТАНОВИВ:
Позивачі звернулись до Вінницького окружного адміністративного суду з позовами до Управління праці та соціального захисту населення Літинської районної державної адміністрації про стягнення щорічної грошової допомоги.
Позовні вимоги мотивовані тим, що позивачі є учасниками війни, членами сімей загиблих (померлих) ветеранів війни, вдовами померлих ветеранів війни, інвалідами війни, учасниками бойових дій, про що свідчать відповідні посвідчення. Відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» вони мають право на отримання щорічної до 5 травня відповідного року разової грошової допомоги.
Незважаючи на це та без урахування розмірів мінімальних пенсій, які встановлювались на 2005, 2006, 2007 роки, відповідач з посиланням на Закони України «Про державний бюджет України» на відповідні роки, зазначені допомоги позивачам 2004, 2005, 2006 роки виплачував не в повному обсязі.
Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 р. №1058-ІV мінімальна пенсія за віком у 2004 році була встановлена у розмірі 92,45 грн. Законом України від 23.12.2004 р. № 2291-ІV «Про внесення змін до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та Законом України від 25.03.2005 р. №2505-ІV «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2005 рік» мінімальна пенсія за віком у 2005 році встановлена у розмірі 332 грн. Відповідно до Закону України від 20.12.2005 р. № 3235-ІV «Про Державний бюджет України на 2006 рік» у 2006 році мінімальна пенсія за віком склала: з 01.01.2006 року - по 31.03.2006 року - 350 грн., 01.04.2006 року по 30.09.2006 року - 359 грн. та з 01.10.2006 року по 31.12.2006 року - 366 грн.
Таким чином, позивачі вважають, що їм недоплачена сума щорічної разової грошової допомоги. В зв'язку з цим вони просять суд стягнути з відповідача на свою користь недоплачену частину разової грошової допомоги за 2004, 2005, 2006 роки.
В судове засідання позивачі не з'явились, однак надали суду заяви щодо розгляду справ за їх відсутності, позовні вимоги підтримують в повному обсязі та просять суд їх задоволити.
Відповідач - Управління праці та соціального захисту населення Літинської районної державної адміністрації - у судове засідання не з'явився, однак надав суду заяву щодо розгляду справи за його відсутності. Позовні вимоги не визнає та заперечує проти їх задоволення. При цьому, відповідачем подано заяву з вимогою про те, що позивачами, пропущений річний строк звернення до адміністративного суду, а тому просить суд, на підставі ст.100 КАС України, відмовити у задоволенні адміністративного позову.
За вказаними вище обставинами, суд ухвалив справу розглядати без участі сторін.
Ухвалою суду від 17.12.2007 року адміністративні справи об'єднані в одне провадження.
Дослідивши матеріали справи та надані докази в їх сукупності, суд встановив наступне.
Статтею 17-1 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» передбачено, що щорічну виплату разової грошової допомоги до 5 травня в розмірах, передбачених статтями 12-16 зазначеного Закону, здійснюють органи праці та соціального захисту населення через відділення зв'язку або через установи банків (шляхом перерахування на особовий рахунок отримувача) пенсіонерам - за місцем отримання пенсії, а особам, які не є пенсіонерами, - за місцем їх проживання чи одержання грошового утримання.
Позивачі є учасниками війни, членами сімей загиблих (померлих) ветеранів війни, вдовами померлих ветеранів війни, інвалідами війни, учасниками бойових дій, про що свідчать відповідні посвідчення.
Відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» вони мають право на отримання щорічної до 5 травня відповідного року разової грошової допомоги.
На протязі 1995-2006 років в Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», неодноразово вносилися зміни, окремі норми вказаного Закону призупинялись Законами України «Про Державний бюджет України» на 2005-2006 роки. У зв'язку із зупиненням дії цих статей, Законами України «Про Державний бюджет України» встановлювались певні розміри щорічної разової допомоги на відповідні роки.
Отримання позивачем щорічної разової допомоги у розмірах, встановлених Законами України «Про державний бюджет України», підтверджується наданими відповідачем доказами та не заперечується позивачами.
Відповідно до ч.2 ст.95 Конституції України виключно законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків.
Згідно п.п. 3, 4 ст.22 Бюджетного кодексу України управління праці та соціального захисту населення, як головний розпорядник коштів місцевого бюджету отримує бюджетні призначення шляхом їх затвердження у Законі про Державний бюджет України чи рішення про місцевий бюджет.
Статтею 23 Бюджетного кодексу передбачено, що управління праці та соціального захисту населення може здійснювати з бюджету будь-які бюджетні зобов'язання та платежі лише за наявності відповідного бюджетного призначення, які встановлюються Законом про Державний бюджет чи рішення про місцевий бюджет.
Щодо вимог стягнення недоплачених сум щорічної разової грошової допомоги учасникам війни, членам сімей загиблих (померлих) ветеранів війни, вдовам померлих ветеранів війни, інвалідам війни, учасникам бойових дій за 2004 рік, суд приходить до висновку, що вони не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Частиною 2 статті 99 КАС України встановлено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Тобто, про порушення своїх прав на отримання щорічної разової грошової допомоги у розмірі, встановленому Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» позивачі мали б дізнатися при отриманні зазначеної допомоги до 5 травня відповідного року та звернутися до суду на протязі року - до 5 травня наступного року.
В своїх позовних заявах позивачі не ставлять за вимогу поновлення строку звернення до адміністративного суду щодо поновлення порушених своїх прав, свобод чи інтересів та відсутнє обґрунтування причин пропуску позивачами цього строку. Знехтувавши, встановленими законом вимогами щодо строків зверненням до суду, позивачі втратили право на судовий захист.
Згідно з ч.1 ст. 100 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
Враховуючи ті обставини, що в обґрунтування пропущеного строку позивачами не надано ніяких пояснень, а відповідач акцентував увагу суду щодо відмови в цій частині позовних вимог саме в зв'язку з пропущенням строку звернення до суду, то у суду наявні всі підстави для відмови позивачам в задоволенні цієї частини позовних вимог.
Суд відмовляє в задоволені позовних вимог щодо стягнення сум щорічної разової грошової допомоги позивачам за 2005 - 2006 роки з тих підстав, що виплата щорічної грошової допомоги, як і її розмір, який підлягав виплаті позивачам в 2005-2006 роках, було встановлено не Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», а Законами України «Про державний бюджет України» на відповідні роки.
Положення ст.ст.12, 13, 14, 15, 16 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» щодо виплати разової щорічної грошової допомоги не діяли протягом 2005, 2006 року, у зв'язку із змінами, внесеними у зазначений нормативно-правовий акт Законом України «Про державний бюджет» на 2005, 2006 роки, тому норми ст.ст.12, 13, 14, 15, 16 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», не підлягають застосуванню в указаний період, у зв'язку із зупиненням її дії. Посилання позивача, що Закон України «Про державний бюджет» на 2005, 2006 роки визнані неконституційними є безпідставним, так як рішенням Конституційного Суду України у справі N 1-27/2004 від 1 грудня 2004 року N20-рп/2004, визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), лише положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2004 рік». Однак вказане рішення не стосується Законів України «Про державний бюджет України на 2005 рік» та «Про державний бюджет України на 2006 рік».
Відповідач здійснюючи виплати щорічної разової грошової допомоги у відповідності до розмірів, встановлених вищевказаними нормами діяв на підставі та у межах повноважень
З урахуванням наведеного, суд вважає, що рішенням, дією чи бездіяльність відповідача будь-яких прав, свобод та інтересів позивачів не порушено. Відповідач діяв на підставі, у межах наданих йому повноважень та у спосіб, що передбачено діючими законами України, а тому в позові слід відмовити.
На підставі викладеного та керуючись ч.2 ст.95 Конституції України, п.п. 3, 4 ст.22, 23 Бюджетного кодексу України ст.ст. ч.2 ст. 99, 100, 158 - 163, 186, 254 КАС України, Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», суд -
ПОСТАНОВИВ:
В задоволенні позовів по об'єднаній адміністративній справі №2-а-2506/07 відмовити повністю.
Відповідно до ст. 186 КАС України постанова може бути оскаржена протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. При цьому апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження , якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до суду апеляційної інстанції через суд, який ухвалив оскаржуване судове рішення.
Відповідно до ст. 254 КАС України постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає сили після закінчення цього строку.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя. /підпис/.
Копія вірна.
Суддя:
Секретар: