КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: №   2а-411/07                                                           Головуючий у 1-й інстанції:  Очаківський В.М.

Суддя-доповідач:  Федотов І.В.

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

"14" жовтня 2011 р.                                                                                 м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого –судді Федотова І.В.,

суддів –Бабенка К.А. та Мельничука В.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження, в приміщенні суду, апеляційну скаргу Міністерства оборони України на постанову Васильківського міськрайонного суду Київської області від 06 листопада 2007 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30, ОСОБА_31 до Міністерства оборони України про визнання дій та бездіяльність суб’єкта владних повноважень протиправними та зобов’язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30, ОСОБА_31 (далі – позивач) звернулися до суду з позовом до Міністерства оборони України про визнання протиправною бездіяльності щодо не проведення розрахунку вартості продовольчого пайка та щодо не виплати компенсації вартості продовольчого пайка за період з 11.03.2000 року по 31.12.2006 року; визнання права на отримання грошової компенсації вартості продовольчого пайка за період з 11.03.2000 року по 31.12.2006 року та стягнення грошової компенсації замість продовольчого пайка за період з 11.03.2006 року.

Постановою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 06 листопада 2007 року позовні вимоги задоволено повністю.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції, як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права  та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 03.06.2009 року відмовлено Міністерству оборони України в задоволенні заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження; апеляційну скаргу Міністерства оборони України на постанову Васильківського міськрайонного суду Київської області від 06.11.2007 року залишено без розгляду.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 17 березня 2011 року касаційну скаргу Міністерства оборони України –задоволено, ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 03.06.2009 року –скасовано, справу за вищевказаним позовом направлено до Київського апеляційного адміністративного суду для продовження розгляду.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст.197 КАС України, апеляційний розгляд справи відбувається в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції –скасуванню з наступних підстав.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 198, п. 2 ч. 1 ст. 202 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Як встановлено судом першої інстанції, позивачі були військовослужбовцями Збройних Сил України і проходили військову службу у Міністерстві оборони України, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями витягів з наказів Міністерства оборони України ( а.с. 12 –68).

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач повинен здійснювати продовольче забезпечення позивачів продовольчими пайками, починаючи з березня 2000 року, але позивачі не забезпечувалися продовольчими пайками та компенсацію замість них не отримували, внаслідок чого утворилась заборгованість, яку позивачі заявили до стягнення у позові. Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що відповідно до положень Законів України «Про Збройні Сили», «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»(ст. 9) військовослужбовцям поряд з фінансовим, речовим та іншими видами забезпечення гарантується продовольче забезпечення.

Колегія суддів дане рішення суду першої інстанції вважає необґрунтованим та таким, яке підлягає скасуванню, враховуючи наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»(у редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) військовослужбовці одержують за рахунок держави грошове забезпечення, а також речове майно і продовольчі пайки або за бажанням військовослужбовця грошову компенсацію замість них.

Частиною 4 цієї ж статті передбачено, що порядок і розміри грошового та матеріального забезпечення військовослужбовців та компенсації замість речового майна і продовольчих пайків встановлюються Кабінетом Міністрів України з урахуванням коефіцієнта індексації грошових доходів.

Проте Законом України «Про деякі заходи, щодо економії бюджетних коштів»від 17.02.2000 № 1459-III, дію частини 2 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», в частині одержання військовослужбовцями речового майна і продовольчих пайків або за бажанням військовослужбовців грошової компенсації замість них, призупинено.

Закон України «Про деякі заходи, щодо економії бюджетних коштів»від 17.02.2000 № 1459-III на конституційність не перевірявся у відповідності до ст. 152 Конституції України, рішення щодо його неконституційності –не приймалося, а тому вказаний Закон не втратив свою чинність та є діючим.

Конституція України не встановлює пріоритету застосування того чи іншого закону, в тому числі залежно від предмета правового регулювання. Немає також закону, який би регулював питання подолання колізії норм законів, що мають однакову юридичну силу.

Водночас Конституційний Суд України у пункті 3 мотивувальної частини рішення від 03.10.1997 року № 4-зп у справі про набуття чинності Конституцією України зазначив: «Конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше».

Отже, за наявності декількох законів, норми яких по різному регулюють конкретну сферу суспільних відносин, під час вирішення спорів у цих відносинах повинні застосовуватися положення закону з урахуванням закону в часі за принципом пріоритету тієї норми, яка прийнята пізніше.

Виходячи з наведених положень Конституції України та рішення Конституційного ОСОБА_17 України, а також враховуючи, що Законом України «Про деякі заходи, щодо економії бюджетних коштів»від 17.02.2000 № 1459-III зупинено положення частини 2 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», яка діяла у часі раніше, пріоритетними в даному випадку слід вважати зазначені положення Закону України «Про деякі заходи, щодо економії бюджетних коштів»від 17.02.2000 № 1459-III, а не частини 2 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

На підставі вищевикладеного, доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції, та підтверджені в ході апеляційного провадження, через що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, а в задоволенні позовної заяви слід відмовити повністю.

Керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Міністерства оборони України - задовольнити.

Постанову Васильківського міськрайонного суду Київської області від 06 листопада 2007 року –скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30, ОСОБА_31 до Міністерства оборони України про визнання дій та бездіяльність суб’єкта владних повноважень протиправними та зобов’язання вчинити дії відмовити.

Постанова набирає законної сили через п’ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена протягом двадцяти днів після набрання законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя:                                                                                 І.В. Федотов

Судді:                                                                                                     К.А. Бабенко

В.П. Мельничук