Справа №22 - 5339 Головуючий по 1-й інстанції: Шульженко Л.Б.
Категорія 26 Доповідач: суддя – Резникова Л.В.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
6 червня 2011 року Апеляційний суд Донецької області
в складі:
головуючого Маширо О.П.
суддів Резникової Л.В., Канурної О.Д.
при секретарі Муравченко В.С.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщення апеляційного суду в м. Донецьку цивільну справу за апеляційною скаргою Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.Єнакієве Донецької області на рішення Єнакіївського міського суду Донецької області від 29 квітня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_1 до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.Єнакієве і Державного підприємства «Орджонікідзевугілля» про відшкодування моральної шкоди,-
Заслухавши доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали цивільної справи , апеляційний суд,
ВСТАНОВИВ:
У квітні 2011 року позивач звернувся в суд з позовом до до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.Єнакієве і Державного підприємства «Орджонікідзевугілля» про відшкодування моральної шкоди , посилаючись на те, що з 1981 року по 2007 рік працював на підприємствах вугільної промисловості у шкідливих та небезпечних умовах. При обстежені медико-соціальної комісії позивачеві вперше МСЕК 15 вересня 2005 року було встановлено втрату професійної працездатності 15% за захворюванням –вебраційна хвороба. 11 жовтня 2007 року за висновком МСЕК позивачеві за сукупністю захворювань було встановлено 40 % втрати працездатності, з яких 25 % за хворобою пневмоконіоз вперше.
В зв”язку з отриманим професійним захворюванням, йому було завдано моральні страждання, які обумовлені погіршенням життєвих умов , що потребує від нього додаткових зусиль для організації життя, чим спричинена моральна шкода, яку позивач просив стягнути солідарно з обох відповідачів в розмірі 100000 грн..
Рішенням Єнакіївського міського суду Донецької області від 29 квітня 2011 року на користь ОСОБА_1 у відшкодування моральної шкоди з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.Єнакієве стягнуто 4500 грн., з Державного підприємства «Орджонікідзевугілля» -7500 грн.
В апеляційній скарзі відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та профзахворювань України в м.Єнакієве просить скасувати вказане рішення, постановити нове, яким відмовити позивачу у задоволені позову. Вважає, що при ухваленні рішення судом порушено норми матеріального та процесуального права.
В обґрунтування своїх доводів відповідач вказував на те , що позивач не довів наявність заподіяної йому моральної шкоди, а за висновком МСЕК наявність моральної шкоди також не встановлена , крім того позивачем відповідно до ст. 257 ЦК України пропущено строк для звернення в суд з зазначеним позовом, який відповідно до ст..237-1 КЗпП України повинний відшкодовуватися власником підприємства на яком працював позивач. Відповідач також посилався на те, що згідно Закону України від 20.03.2007 року «Про внесення змін до Закону України „ Про загальнообов”язкове державне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності” виключена можливість відшкодування моральної шкоди, а Законом України “Про державний бюджет України на 2008 рік» відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків моральної шкоди застрахованим та членам їх сімей незалежно від часу настання страхового випадку зупинено.
Апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга відповідача задоволенню не підлягають з таких підстав:
Задовольняючи частково позовні вимоги , суд першої інстанції вірно встановив обставини справи і прийшов до правильного висновку, що позивач працюючи на підприємствах вугільної промисловості у шкідливих та небезпечних умовах отримав професійне захворювання, за фактом якого було складено акт по ф.П-4. Висновком МСЕК від 15 вересня 2005 року було встановлено втрату професійної працездатності 15% за захворюванням –вебраційна хвороба.
В зв”язку з отриманим професійним захворюванням, йому було завдано моральні страждання , в наслідку стану здоров*я, змінився ритм його життя , чим спричинена моральна шкода.
Відшкодування моральної (немайнової) шкоди застрахованим особам на 15 вересня 2005 року незалежно від відшкодування майнової втрати було передбачено ст. 1 Закону України „Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності”(далі – Закон) і було одним із засобів захисту особистих немайнових прав працівника. Обов’язок по відшкодуванню моральної шкоди застрахованим, як це було передбачено підпунктом „е” пункту 1 частини першої статті 21, частиною третьою статті 28 Закону, покладався на відповідача.
В п. 4.1 рішення Конституційного Суду України від 27.01.2004 р. № 1-9/2004 р. зазначено, що ушкодження здоров’я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов’язків незалежно від ступеня страти професійної працездатності спричиняють йому моральні і фізичні страждання.
Факт заподіяння шкоди здоров’ю позивача підтверджений висновком МСЕК , медичними документами , поясненнями позивача , який підтвердив наявність заподіяної моральної шкоди.
Апеляційний суд не приймає доводи апеляційної скарги відповідача , що для встановлення факту спричинення моральної шкоди необхідно проведення МСЕК та того , що саме підприємство, де працював позивач повинно відшкодувати заподіяну йому шкоду то ці доводи не можуть бути підставою для скасування рішення суду , оскільки висновок МСЕК необхідний для стягнення моральної шкоди, заподіяної умовами виробництва , яка не спричинила втрату потерпілому професійної працездатності. В даному випадку позивачу встановлена стійка втрата працездатності в зв”язку з професійним захворюванням , пов”язаним з виконанням трудових обов”язків в період дії Закону України “Про загальнообов”якове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання , які спричинили втрату працездатності” і на підставі ст.ст. 21, 28 вказаного Закону позивач має право на відшкодування моральної шкоди в зв”язку з ушкодженням здоров”я.
Щодо доводів апеляційної скарги відповідача про порушення судом вимог ст..257 ЦК України , то ці доводи не можуть бути підставою для скасування рішення суду , як вбачається з обставин справи правовідносини виникли між позивачем та відповідачем відділенням виконавчої дирекції Фонду регулюються законодавством про страхові та соціальні виплати.
Норми цивільного законодавства на зазначені правовідносини не поширюються .
Щодо порушення судом норм матеріального права, то зміни в ст. 34 вказаного вище Закону України „Про загальнообов”язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та профзахворювання, які потягли втрату працездатності”, відносно відшкодування моральної шкоди на момент винекнення у позивача права на відшкодування моральної шкоди не вносилися.
Крім того, згідно з ч.4ст.2 ЦПК України – закон, який встановлює нові обов”язки, скасовує чи звужує права, належні учасником цивільного процесу, чи обмежує їх використання, не має зворотної сили.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність заподіяння позивачу моральної шкоди , отриманим при виконанні трудових обов’язків, що покладає на відповідача обов’язок відшкодувати цю шкоду, оскільки , відповідно до п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 « Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди зі змінами внесених Постановою Пленуму Верховного Суду України від 25.05.2001 року №5- розмір відшкодування моральної ( немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань( фізичних, душевних, психічних, тощо) яких зазначав позивач , характер немайнових витрат ( їх тривалості, можливості відновлення тощо та з урахуванням інших обставин . Зокрема враховується стан здоров*я потерпілого.
При встановленні розміру відшкодування моральної шкоди суд першої інстанції врахував глибину фізичних та моральних страждань позивача і враховуючи конкретні обставини справи , вірно визначив його у розмірі 4500 грн..
Перевіривши доводи апеляційних скарг в межах оскарження, апеляційний суд дійшов висновку про те, що суд першої інстанції постановив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права і тому підстав для задоволення апеляційної скарги немає.
Таким чином, розглядаючи справу, суд всебічно, повно і об’єктивно, згідно з наданими доказами розглянув спір, прийняв правильне рішення.
Керуючись ст.ст. 307,308, 313-315 ЦПК України, апеляційний суд, -
У Х В А Л И В :
Апеляційну скаргу Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м.Єнакієве Донецької області відхилити.
Рішення Єнакіївського міського суду Донецької області від 29 квітня 2011 року залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Судді: