Справа № 22 – 5256 Головуючий у 1 інстанції Саєнко О.Б.
Категорія 26 Доповідач Резникова Л.В.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
6 червня 2011 року Апеляційний суд Донецької області
в складі:
головуючого Маширо О.П.
суддів Резникової Л.В., Канурної О.Д.
при секретарі Муравченко В.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку апеляційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Харцизького міського суду Донецької області від 1 березня 2011 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення попередньо сплачених коштів,-
В С Т А Н О В И В:
У грудні 2010 року позивач звернулася до суду з зазначеним позовом , посилаючись на те, що уклав попередній договір з відповідачем про купівлю-продаж автомобілю «Peugeof Partner» на майбутнє. Строк дії попереднього договору з 3 квітня 2009 року по 2 березня 2010 року. Згідно умов вказаного договору , він щомісячно здійснював оплату в сумі еквівалентній 500 доларам США, остання плата здійснена ним була 11.10.2009 року. До закінчення дії попереднього договору, відповідач пославшись на матеріальні труднощі,попросив повернути автомобіль для подальшого його продажу іншому покупцеві, який обіцяв сплатити вартість автомобілю одним платежем, що і було зроблено позивачем . Оскільки до теперішнього часу відповідач не повернув позивачеві отримані кошти , останній просив стягнути з відповідача кошти в сумі 29358,39 грн.. та судові витрати.
Заочним рішенням Харцизького міського суду Донецької області від 1 березня 2011 року, у перегляді якого позивачеві було відмовлено, позовні вимоги ОСОБА_2 були задоволені в повному обсязі. .
В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати вказане судове рішення та задовольнити її позовні вимоги в повному обсязі, оскільки суд не врахував всі обставини справи, які мають суттєве значення і ухвалив рішення, яке не відповідає нормам матеріального права.
Заслухавши доповідача, пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав:
Відповідно до ст..213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства й всебічно перевіривши обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.
Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності та підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Постановляючи рішення, суд першої інстанції, ретельно перевірив обставини справи, докази, якими підтверджений позов і постановив обґрунтоване рішення.
Задовольняючі позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач отримав від позивача в рахунок попередньої купівлі-продажу автомобіля 3700 доларів США, які після повернення автомобіля, позивачеві не повернув.
Такий висновок суду повністю відповідає обставинам справи і не спростовується доводами відповідача..
Відповідно до статті 570 ЦК України завдатком є грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов'язання і на забезпечення його виконання. Якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом.
Завдаток одночасно є доказом самого факту існування зобов'язання, виконує платіжну функцію та є способом забезпечення виконання зобов'язання.
З огляду на зазначене та положення статей 546 , 548 ЦК України завдатком може бути забезпечене лише дійсне зобов'язання.
Натомість згідно з частиною першою статті 635 ЦК України попереднім є договір, сторони якого зобов'язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором.
Необгрунтоване ухилення однієї із сторін попереднього договору від укладення основного договору може бути підставою лише для відшкодування другій стороні збитків, завданих простроченням, оскільки зобов'язання, встановлене попереднім договором, припиняється, якщо основний договір не укладений протягом строку, встановленого попереднім договором ( частини друга та третя статті 635 ЦК України ).
Проаналізувавши надані сторонами докази, суд прийшов до обґрунтованого висновку, про обґрунтованість заявлених позовних вимог.
Факт відсутності в судовому засіданні відповідача не спростовує висновків суду про обґрунтованість позовних вимог.
Відповідно до ч.1ст.308ЦПК України суд апеляційної інстанції відхиляє апеляційну скаргу якщо встановлює, що суд першої інстанції постановив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.
При встановлені вищевказаних фактів і постановлені рішення судом першої інстанції не порушено норм процесуального права та правильно застосовані норми матеріального права, тому підстав для скасування рішення суду в межах доводів апеляційної скарги немає.
Керуючись ст.ст. 307, 308, 313-315 ЦПК України, апеляційний суд,
У Х В А Л И В :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Заочне рішення Харцизького міського суду Донецької області від 1 березня 2011 року
залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Судді:
Колегія суддів Верховного Суду України в складі: головуючого Сеніна Ю. Л., суддів: Левченка Є. Ф., Лихути Л. М., Охрімчук Л. І., Романюка Я. М., розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, третя особа - агенція нерухомості "Адоніс", про стягнення суми завдатку, встановила :
У червні 2009 року ОСОБА_3 звернувся до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що 2 березня 2007 року між ним та відповідачкою було укладено попередній договір, за умовами якого ОСОБА_4 зобов'язалася до 15 травня 2007 року продати, а він - купити частину будинку АДРЕСА_1 та земельну ділянку, 22 березня 2007 року він передав відповідачці завдаток у розмірі 45450 грн., однак вона до теперішнього часу фактично ухиляється від виконання своїх обов'язків щодо укладення основного договору, а тому зобов'язана повернути йому завдаток у подвійному розмірі.
Позивач просив стягнути з відповідачки 90900 грн. завдатку.
Рішенням Ірпінського міського суду від 6 серпня 2009 року позов задоволено частково, постановлено стягнути з відповідачки на користь позивача 45450 грн. авансу та 30 грн. судових витрат; у задоволенні решти позову відмовлено.
Рішенням апеляційного суду Київської області від 28 грудня 2009 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позову.
У касаційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального права.
Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи в задоволенні позову, апеляційний суд виходив із того, що укладений між сторонами попередній договір є також і договором застави, а передані позивачем згідно з умовами попереднього договору відповідачці гроші в сумі 45450 грн. є завдатком, такий завдаток відповідно до частини першої статті 571 ЦК України має залишитися у ОСОБА_4, оскільки саме ОСОБА_3 порушив свої обов'язки, визначені попереднім договором, і відмовився купувати частину будинку та земельну ділянку.
Проте з такими висновками апеляційного суду погодитися не можна.
Відповідно до статті 570 ЦК України завдатком є грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов'язання і на забезпечення його виконання. Якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом.
Завдаток одночасно є доказом самого факту існування зобов'язання, виконує платіжну функцію та є способом забезпечення виконання зобов'язання.
З огляду на зазначене та положення статей 546 , 548 ЦК України завдатком може бути забезпечене лише дійсне зобов'язання.
Натомість згідно з частиною першою статті 635 ЦК України попереднім є договір, сторони якого зобов'язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором.
Необгрунтоване ухилення однієї із сторін попереднього договору від укладення основного договору може бути підставою лише для відшкодування другій стороні збитків, завданих простроченням, оскільки зобов'язання, встановлене попереднім договором, припиняється, якщо основний договір не укладений протягом строку, встановленого попереднім договором ( частини друга та третя статті 635 ЦК України ).
Крім того, частиною першою статті 635 ЦК України передбачено, що попередній договір укладається у формі, встановленій для основного договору, а якщо форма основного договору не встановлена, - у письмовій формі.
Судом першої інстанції встановлено, що 2 березня 2007 року між сторонами було укладено попередній договір, за яким вони зобов'язалися до 15 травня 2007 року укласти договір купівлі-продажу частини будинку та земельної ділянки по вул. Шевченка, 2 у смт Буча, позивач передав відповідачці 45450 грн. Укладений між сторонами попередній договір від 2 березня 2007 року нотаріально не посвідчено.
Також установлено, що у визначений попереднім договором строк основний договір купівлі-продажу укладений не був.
Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції керувався нормами статті 570 ЦК України та виходив із того, що договір купівлі-продажу сторони не укладали, а тому одержані ОСОБА_4 від ОСОБА_3 грошові кошти є не завдатком, а авансом, який підлягає поверненню позивачу в розмірі сплаченої суми - 45450 грн.
При встановлені зазначених фактів судом не було порушено норм процесуального права, правильно застосовано норми матеріального права.
До того ж ні позивач, ні відповідачка не посилалися на те, що між ними укладався договір застави, й будь-яких доказів на підтвердження наявності такого договору жодна із сторін суду не надавала.
Апеляційний суд на зазначені положення закону та нікчемність попереднього договору уваги не звернув, помилково скасував рішення суду першої інстанції, у порушення вимог статей 303 , 316 ЦПК України не навів достатніх мотивів, за якими він вважає невірними висновки цього суду, й безпідставно вважав попередній договір договором застави, а одержані відповідачкою грошові кошти - завдатком.
За таких обставин рішення апеляційного суду підлягає скасуванню із залишенням в силі рішення суду першої інстанції з підстав, передбачених статтею 339 ЦПК України .
Керуючись статтею 336 ЦПК України , колегія суддів Верховного Суду України ухвалила :
Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.
Рішення апеляційного суду Київської області від 28 грудня 2009 року скасувати і залишити в силі рішення Ірпінського міського суду від 6 серпня 2009 року.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий Ю. Л. Сенін
Судді: Є. Ф. Левченко
Л. М. Лихута
Л. І. Охрімчук
Я. М. Романюк
(Судові прецедентиУхвала, Верховний Суд|Судова палата у цивільних справах Верховного Суду, від 08.09.2010, № 6-7081св10, Верховний Суд України. Судова палата у цивільних справах)
Справа № 22 – 4852 Головуючий у 1 інстанції Ткачук С.С.
Категорія 57 Доповідач Резникова Л.В.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 травня 2011 року м. Донецьк
Апеляційний суд Донецької області у складі:
головуючого судді Маширо О. П.,
суддів
Резникової Л. В.,
при секретарі Хачатрян А. С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Донецьку заяву ОСОБА_9 про відвід складу суду в справі за позовом ОСОБА_9 до спільного малого підприємства «МЕДІНТЕРДЕНТ-СЕРВІС» про визнання недійсними рішення та протоколу загальних зборів,
ВСТАНОВИВ:
Перед початком розгляду справи ОСОБА_9 заявив відвід складу суду, оскільки цим же складом суду 28 грудня 2009 року було ухвалене рішення в справі за позовом спільного малого підприємства «МЕДІНТЕРДЕНТ-СЕРВІС» до ОСОБА_10, ОСОБА_11 про визнання недійсними договорів купівлі-продажу, в основу якого був покладений протокол загальних зборів засновників спільного малого підприємства «МЕДІНТЕРДЕНТ-СЕРВІС», який оспорюється ним в даній справі. За таких обставин у нього виник сумнів щодо неупередженості та об’єктивності складу суду.
Заслухавши ОСОБА_9, колегія суддів вважає, що заявлене клопотання задоволенню не підлягає з таких підстав.
Згідно із п. 4 ч. 1 ст. 20 ЦПК України суддя не може брати участі в розгляді справи і підлягає відводу (самовідводу), якщо є інші обставини, які викликають сумнів в об’єктивності та упередженості судді.
Як вбачається зі справи, колегія суддів Апеляційного суду Донецької області в складі ОСОБА_12, ОСОБА_13 та ОСОБА_8 своїм рішенням від 28 грудня 2009 року, залишеним без змін судом касаційної інстанції, скасувала рішення Київського районного суду м. Донецька від 03 вересня 2009 року та задовольнила частково позовні вимоги спільного малого підприємства «МЕДІНТЕРДЕНТ-СЕРВІС» визнавши недійсним договір купівлі-продажу вбудованого приміщення, укладений 05 вересня 2008 року між цим підприємством та ОСОБА_10
При цьому з тексту вказаного рішення апеляційного суду вбачається, що оцінка законності оскаржуваних протоколу та рішення загальних зборів засновників підприємства судом не надавалася, а тому підстав для задоволення заяви про відвід суддів, які передбачені ст. 20 ЦПК України, не встановлено і відповідачем вони не наведені.
Керуючись ст.ст. 20, 24 ЦПК України, апеляційний суд
УХВАЛИВ:
Відмовити ОСОБА_9 в задоволенні клопотання про відвід суддів.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий
Судді
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
В С Т А Н О В И В
В апеляційній скарзі позивач просить скасувати рішення Київського районного суду м. Донецька від 18 травня 2010 року яким їй відмовлено у задоволені позову до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Київському районі м. Донецька про встановлення факту перебування на утриманні та стягнення страхових сум , з тих підстав, що висновки суду не відповідають обставинам справи та нормам матеріального права. Просить ухвалити нове рішення про задоволення її позову.
Із встановлених судом обставин вбачається, чоловік позивачки ОСОБА_14 загинув 19 серпня 2001 року під час виконання трудових обов*язків на ОП «Шахта ім..О.Ф.Засядька» . До дня смерті позивачка проживала разом з чоловіком . Після смерті чоловіка позивачці щомісячні страхові виплати та одноразова допомога у розмірі річної заробітної плати не призначалися та не виплачувалися. Станом на 19 серпня 2001 року позивачці було 43 роки, після 9 листопада 1994 року позивачка офіційно не працювала. 11 жовтня 2001 року, тобто майже через 2 місяці після смерті чоловіка за висновком МСЕК позивачці встановлена 2 група інвалідності по загальному захворюванню.
Заслухавши доповідача, пояснення сторін , Апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга позивача не підлягає задоволенню з таких підстав :
Відповідно до ст..213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства й всебічно перевіривши обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.
Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності та підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Постановляючи рішення, суд першої інстанції, ретельно перевірив обставини справи, докази, якими підтверджений позов і постановив обґрунтоване рішення.
Відмовляючи у задоволені позову, суд вірно встановивши обставини справи , виходив з того, що позивачка на день смерті чоловіка була працездатною , її інвалідність була встановлена після смерті чоловіка , окрім того після смерті ОСОБА_14 пройшло майже 10 років, тому виплати можуть бути призначені не раніше ніж з дня звернення до Фонду.
Такий висновок суду відповідає обставинам справи та нормам матеріального права.
У даному випадку коло осіб, які мають право на одноразову допомогу, визначено в ст.ст.21, 33 Закону України № 1105-ХІУ, з яких випливає, що допомога призначається лише непрацездатним особам, які перебували на утриманні потерпілого або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання. Такими непрацездатними особами є: жінка, яка досягла 55 років , якщо вона не працює; інваліди- члени сім*ї потерпілого на час інвалідності .
У даному випадку на час смерті потерпілого , позивачці було 43 роки і вона не була визнана інвалідом. За встановленням інвалідності позивачка звернулася у вересні 2001 року , тобто вже після смерті чоловіка. 2 група інвалідності їй вперше була встановлена 11 жовтня 2001 року.
Посилання позивачки на п.20 п.п.б Постанови Пленуму Верховного суду України №6 від 27.03.1992 року , яким передбачена що інваліди мають право на відшкодування і в тому разі, коли їх фактична інвалідність була юридично оформлена після смерті потерпілого , не є підставою для задоволення позову ОСОБА_16 оскільки у даній постанові міститься роз*яснення що стосується юридичного оформлення інвалідності. У розглядаємому судом випадку позивачка на час смерті потерпілого до медичного закладу з приводу встановлення інвалідності не зверталася, консультативним висновком кардіохірурга рекомендовано направлення на МСЕК 21 вересня 2001 року, тому підстав для юридичного оформлення інвалідності у неї на той час не було.
Проаналізувавши надані сторонами докази, суд прийшов до обґрунтованого висновку, що підстав для задоволення позову у суду не було .
Відповідно до ч.1ст.308ЦПК України суд апеляційної інстанції відхиляє апеляційну скаргу якщо встановлює, що суд першої інстанції постановив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.
При встановлені вищевказаних фактів і постановлені рішення судом першої інстанції не порушено норм процесуального права та правильно застосовані норми матеріального права, тому підстав для скасування рішення суду в межах доводів апеляційної скарги немає.