В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Єдиний унікальний номер № 285/460/25

Провадження № 1-кп/0285/422/25

30 січня 2025 року                 м. Звягель

Новоград-Волинський міськрайонний суд Житомирської області

в складі: головуючого судді        : ОСОБА_1 ,

за участі секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,

розглянувши у судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження кримінальне провадження № 285/460/25 (12025065530000002 від 02.01.2025) по обвинуваченню

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Новоград-Волинський Житомирської області, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 , раніше судимого вироками Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 11.04.2022, 03.04.2023, 19.04.2024 за ч. 1, ч. 2 ст. 164 КК України,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 164 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Досудовим розслідуванням встановлено наступні обставини, які не оспорюються учасниками судового провадження, а саме, що відповідно до положень ст. 51 Конституції України, ст. 180 СК України, батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття.

Таке утримання є безумовним, оскільки закон не передбачає будь-яких спеціальних умов для виникнення обов`язку батьків з утримання своїх дітей, та не передбачає звільнення батьків від утримання незалежно від того, чи є вони працездатними, та чи є в них кошти, достатні для утримання.

Згідно із ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20.11.1989 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, що виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Відповідно до положень ст.ст. 141, 180-182 СК України розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини. Батьки зобов`язані утримувати дітей до досягнення ними повноліття.

Способи виконання обов`язку утримувати дитину визначені ст. 181 СК України, за змістом якої, кошти на утримання дитини (аліменти) за рішенням суду присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі.

Відповідно до положень ст. 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи інших людей. Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.

Незважаючи на закріплені на законодавчому рівні вищевказані норми, якими врегульовані сімейні відносини щодо виконання батьківських обов`язків, ОСОБА_4 грубо їх ігноруючи, став на протиправний шлях, що виразилося у злісному ухиленні від сплати встановлених рішенням суду коштів на утримання неповнолітньої дитини (аліментів).

Досудовим розслідуванням встановлено, що із 01.07.2024 до 31.12.2024 ОСОБА_3 злісно ухилявся від сплати аліментів, встановлених судовим наказом Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області № 285/3608/21 від 06 липня 2021 року, на користь ОСОБА_5 на утримання спільного малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у твердій грошовій сумі в розмірі 50 відсотків від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 05 липня 2021 року до досягнення ним повноліття.

Так, ОСОБА_3 знаючи про свій обов`язок сплачувати встановлені рішенням суду аліменти на утримання дитини, злісно ухиляється від сплати аліментів та його не виконує з 01.07.2024 до 31.12.2024.

ОСОБА_3 , який 19.04.2024 вироком Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області притягнений до кримінальної відповідальності за вчинення кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст.164 КК України, висновків для себе не зробив, продовжив умисно ухилятися від сплати аліментів, не вживав заходів до погашення заборгованості по аліментам, без поважних причин офіційно не працював і не вжив заходів для офіційного працевлаштування, від офіційних пропозицій Центру зайнятості про працевлаштування відмовився, не надавала будь-якої матеріальної допомоги на утримання сина, являючись працездатною особою, маючи дохід від тимчасових заробітків, тобто можливість виконання рішення суду про стягнення аліментів, заходів спрямованих на погашення заборгованості не здійснив, внаслідок чого станом на 31.12.2024 виникла заборгованість в розмірі 7 689 грн., що перевищує суму сукупно нарахованих платежів за 3 місяці, при цьому загальний розмір заборгованості зі сплати аліментів складає 47 901 грн. 13 коп.

Таким чином, ОСОБА_3 , являючись працездатною особою, маючи дохід від тимчасових заробітків, знаючи про свій обов`язок сплачувати на користь ОСОБА_5 аліменти на утримання спільного неповнолітнього сина - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у період з 01.05.2024 до 31.12.2024 злісно ухилявся від сплати аліментів, встановлених судовим рішенням та його не виконував.

Судом встановлено, що під час досудового розслідування обвинувачений ОСОБА_3 , що був представлений захисником ОСОБА_6 , беззаперечно визнав свою винуватість, не оспорював встановлені в результаті досудового розслідування обставини і згідний на розгляд обвинувального акта у спрощеному провадженні за його відсутності. Викладене підтверджується заявою обвинуваченого ОСОБА_3 від 27.01.2025 щодо визнання своєї винуватості, згоди із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, ознайомлення з обмеженням права на апеляційне оскарження та згоди на розгляд обвинувального акту у спрощеному провадженні.

Законний представник потерпілого не заперечувала щодо розгляду обвинувального акта в спрощеному провадженні.

Прокурор Звягельської окружної прокуратури ОСОБА_7 , відповідно до ч. 1 ст. 302 КПК України просить розглянути обвинувальний акт у спрощеному порядку без проведення судового розгляду в судовому засіданні.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає за можливе розглянути обвинувальний акт без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження, відповідно до ст. 381 КПК України.

Оцінюючи встановлені органом досудового розслідування обставини, які не оспорюються учасниками судового провадження, суд приходить до висновку про винуватість обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованого йому кримінального проступку.

Дії обвинуваченого ОСОБА_3 , суд кваліфікує за ч. 2 ст. 164 КК України, як злісне ухилення від сплати встановлених рішенням суду коштів на утримання дітей (аліментів), вчинене особою, раніше судимою за кримінальне правопорушення, передбачене цією статтею.

Призначаючи покарання, суд враховує характер та ступінь суспільної небезпеки вчиненого кримінального проступку, особу обвинуваченого, обставини справи, які пом`якшують та обтяжують покарання.

Обставиною, яка пом`якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_3 відповідно до положень ст. 66 КК України, є щире каяття.

Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_3 відповідно до положень ст. 67 КК України, судом не встановлено.

Враховуючи вищезазначене, ступінь суспільної небезпеки вчиненого кримінального проступку, обставини справи, з урахуванням вимог закону та передбачених цим законом санкцій, ставлення обвинуваченого до вчиненого, який вину визнав, щиро розкаявся у вчиненому, являється особою раніше судимою, розмір заборгованості по аліментах, суд приходить до висновку, що покарання необхідне та достатнє для перевиховання та виправлення, а також для запобігання вчиненню ОСОБА_3 аналогічних кримінальних правопорушень в майбутньому слід призначити у виді пробаційного нагляду.

Цивільний позов у справі не заявлений.

Процесуальні витрати відсутні.

Запобіжний захід не обирався.

Речові докази у кримінальному провадженні відсутні.

Керуючись ст.ст. 302, 368, 370, 374, 376, 381, 382, 394, 395 КПК України, суд -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 2 ст. 164 КК України і призначити йому покарання у виді 2 (двох) років 6 (шести) місяців пробаційного нагляду.

Вирок за результатами розгляду обвинувального акта щодо вчинення кримінального проступку може бути оскаржений в апеляційному порядку з урахуванням особливостей, передбачених статтею 394 КПК України.

Вирок суду першої інстанції, ухвалений за результатами спрощеного провадження в порядку, передбаченому статтями 381 та 382 КПК України, не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, недослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.

Апеляційна скарга може бути подана на вирок протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо вирок було ухвалено без виклику особи, яка його оскаржує, в порядку спрощеного провадження, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

Вирок, якщо інше не передбачено КПК України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Копія вироку за результатами розгляду обвинувального акта щодо вчинення кримінального проступку не пізніше дня, наступного за днем його ухвалення, надсилається учасникам судового провадження.

       Суддя ОСОБА_1