Справа  №  2-735/11                                                   

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 липня 2011 року  

Жовтневий районний суд Миколаївської області в складі:  головуючого –судді  Козаченка Р.В., при секретарі –Бітюковій С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миколаєві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання їх такими, що втратили право на користування житловим приміщенням,

В С Т А Н О В И В :

1 червня 2011 року позивач звернувся до суду із зазначеним позовом, в якому просив визнати відповідачів такими, що втратили право користування житловим приміщенням будинку за адресою: АДРЕСА_1.

В обґрунтування своєї вимоги вказував наступне.

У його власності знаходиться зазначений будинок, в якому він проживає та зареєстрований. В будинку також зареєстровані відповідачі, які не є членами його сім’ї та їм не належить частка у власності на цей будинок.

Посилаючись на те, що відповідачі за власної ініціативи та волі залишили його помешкання, забрали з нього всі свої речі і більше в ньому не проживають, але добровільно з реєстрації не знялися, що позбавляє його права належним чином розпоряджатися своює власністю, тому просив позбавити їх права користування житловим приміщенням належної йому будинку.

В судове засідання позивач не з’явився, про його час та місце був повідомлена належним чином, надав суду заяву з проханням розглядати за його відсутності, позов просив задовольнити.

Відповідачі до судового засідання на з’явилися, про його час та місце були повідомлені належним чином, причини неявки невідомі.

Суд вважає за можливим провести розгляд справи без участі відповідачів та позивача, оскільки матеріалів справи достатньо для її вирішення по суті.

Дослідивши матеріали справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі наданих сторонами доказів, суд прийшов до висновку, що позов обґрунтований та підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Будинок за адресою: АДРЕСА_1, був куплений позивачем за договором купівлі-продажу від 15 квітня 2001 року та належить йому на праві приватної власності, що підтверджується випискою з реєстру прав власності на нерухоме майно від 20 травня 2011 року.

В той же час в будинку зареєстровані, але не проживають відповідачі.

Відповідно до ст. 72 ЖК України визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.

Також, відповідно до вимог ст. ст. 319, 391 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд та має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

На час виникнення спірних правовідносин діяли норми Конституції України, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, Цивільного кодексу України 2003 року, Житлового кодексу України.

Конституцією України (ст. 41) та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася  17  липня  1997  року  відповідно   до  Закону України від 17 липня 1997 року  № 475/97-ВР “Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції”,  закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди,  відповідно  до  закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб (ст. ст. 316,  317,  319,  321 ЦК України).

Гарантуючи захист права власності, закон надає власнику право вимагати усунення будь-яких порушень його права хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння. Способи захисту права власності передбачені нормами ст. ст. 16, 386, 391 ЦК України.

Об'єктом власності особи може бути, зокрема, житло - житловий будинок, садиба, квартира (ст. ст. 379, 382 ЦК України).

Права власника житлового будинку (квартири) визначені ст. 383 ЦК України та
ст. 150 ЖК України, які передбачають його право використовувати житло для власного проживання, проживання членів сім'ї, інших осіб і розпоряджатися своїм житлом на власний розсуд.

Обмеження чи втручання у право власника можливе лише з підстав, передбачених законом.

Окрім цього, відповідно до ч. 1ст. 156 ЖК України, з урахуванням положень ч. 1 ст. 405 ЦК України, члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням в обсязі, визначеному відповідно до угоди з власником.

Відповідачі не мають права власності на квартиру або на її частку та не являються членами сім’ї позивача. Їх право на користування житловим приміщенням визначається за домовленістю з ним, а враховуючи, що він заперечує проти їх проживання в будинку, тому таких прав у них немає.

Керуючись ст. ст. 10, 11, 88, 209, 212-216 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання їх такими, що втратили право на користування житловим приміщенням задовольнити повністю.

Визнати ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 такими, що втратили право користування будинком АДРЕСА_1

Рішення може бути оскаржене в апеляційний суд Миколаївської області через Жовтневий районний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів після проголошення рішення.

Суддя: -підпис-    Р.В.Козаченко

Рішення набрало законної сили 19 липня 2011 року

Оригінал рішення знаходиться в архіві суду

Копія вірна

Суддя                                                                                Р.В. Козаченко