СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Постанова
Іменем України
05 березня 2008 року | Справа № 2-21/16830-2007 |
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Прокопанич Г.К.,
суддів Котлярової О.Л.,
Маслової З.Д.,
за участю представників сторін:
позивача: не з'явився;
відповідача: Якубова Якуба Айдеровича, довіреність № 2 від 14.01.08; Комедової Оксани Миколаївни, довіреність № 1 від 09.01.08 - товариство з обмеженою відповідальністю "Інститут "Шельф";
відповідача: не з'явився - Фонд державного майна України;
розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Інститут "Шельф" на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Чонгова С.І.) від 31.01.2008 у справі № 2-21/16830-2007
за позовом Фонду майна Автономної Республіки Крим (вул. Севастопольська, 17, м.Сімферополь, 95015)
до товариства з обмеженою відповідальністю "Інститут "Шельф" (вул. Севастопольська, 45, м.Сімферополь, 95000)
Фонду державного майна України (вул. Кутузова, 18/9, м.Київ 133, 01133)
про визнання неправомірними дії, визнання недійсним акту та спонукання до виконання певних дій
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя С.І. Чонгова) від 31.01.2008 у справі № 2-21/16830-2007 задоволено позов Фонду майна Автономної Республіки Крим до товариства з обмеженою відповідальністю "Інститут "Шельф", Фонду державного майна України про визнання неправомірними дії, визнання недійсним акту та спонукання до виконання певних дій. Визнано неправомірним включення виробничого будинку інвентарний № 2146 до акту оцінки цілісного майнового комплексу Державного науково–дослідного та проектно–вишукувального інституту “НІПІшельф” при створенні товариства з обмеженою відповідальністю “Інституту ШЕЛЬФ”. Визнано недійсним акт приймання–передачі майна до статутного фонду товариства з обмеженою відповідальністю "Інститут "Шельф" від 17.07.2003 у частині передачі до статутного фонду товариства з обмеженою відповідальністю "Інститут "Шельф" виробничого будинку інвентарний № 2146 оціночною вартістю 267625,00 грн.
Не погодившись з постановленим судовим актом, відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю "Інститут "Шельф" подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення скасувати, у позові відмовити, посилаючись на неповне з’ясування обставин, що мають значення для справи та порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Заперечення на апеляційну скаргу до суду не надходили.
У зв’язку з відрядженням судді Дугаренко О.В. 05.03.2008 за розпорядженням заступника голови судової палати В.С. Голика у складі судової колегії була проведена заміна судді Дугаренко О.В. на суддю Маслову З.Д.
У судове засідання 05.03.2008 представники позивача та відповідача - Фонду державного майна України не з’явились, про час і місце розгляду справи повідомлені належним чином. Від позивача надійшло клопотання про відкладення слухання справи у зв’язку з зайнятістю представника у іншому судовому процесі.
Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов’язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін – це право, а не обов’язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез’явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.
Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.
Оскільки матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, підстав для відкладення розгляду справи не вбачається.
Зазначена правова позиція висловлена у постанові Вищого господарського суду України від 28.11.2006 у справі № 20-2/015-7/146.
За клопотанням представників відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю "Інститут "Шельф" судочинство здійснювалось російською мовою.
Розглянувши справу повторно, в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України судова колегія встановила наступне.
У листопаді 2007 року Фонд майна Автономної Республіки Крим звернувся до господарського суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Інститут "Шельф", Фонду державного майна України, просив визнати неправомірним включення виробничого будинку інвентарний № 2146 до акту оцінки цілісного майнового комплексу Державного науково–дослідного та проектно–вишукувального інституту “НІПІшельф” при створенні товариства з обмеженою відповідальністю “Інституту ШЕЛЬФ”; визнати недійсним акт приймання–передачі майна до статутного фонду товариства з обмеженою відповідальністю "Інститут "Шельф" від 17.07.2003 у частині передачі до статутного фонду товариства з обмеженою відповідальністю "Інститут "Шельф" виробничого будинку інвентарний № 2146 оціночною вартістю 267625,00 грн.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Інститут "Шельф", заперечуючи проти позову, вважає його безпідставним (а.с.39-42).
Оскаржене рішення мотивоване посиланням на норми статті 388 Цивільного кодексу України.
Вивчивши матеріали справи, вислухавши представників відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю "Інститут "Шельф", обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія вважає апеляційну скаргу такою, що підлягає задоволенню, а рішення скасуванню з наступних підстав.
Як свідчать матеріали справи, предметом спору є визнання неправомірним включення до акту оцінки та визнання частково недійсним акту прийняття-передачі.
Відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Отже, у статті 16 Цивільного кодексу України не передбачено такого способу захисту цивільного права та інтересів, як визнання неправомірним включення до акту оцінки та визнання недійсним акту приймання-передачі.
У Господарському кодексі України також не передбачено такого способу захисту цивільного права суб’єкта господарської діяльності, як визнання неправомірним включення до акту оцінки та визнання недійсним акту приймання-передачі.
Отже, Фонд майна Автономної Республіки Крим звернувся до суду за способом судового захисту (предмет позову), що не передбачений чинним законодавством України.
Крім того, справи, підвідомчі господарським судам України передбачені статтею 12 Го сподарського процесуального кодексу України, згідно з якою, господарським судам, зокрема, підвідомчі справи у спорах про визнання недійсними актів, з підстав, за значених у законодавстві.
Акти, підвідомчі господарським судам, поділяються на нормативні і такі, що не мають нормативного характеру, тобто, індивідуальні, залежно від компетенції ор гану, який прийняв такий документ, і характеру та обсягу відносин, що врегульо вано ним.
Нормативний акт - це прийнятий уповноваженим державним чи іншим органом у межах його компетенції офіційний письмовий документ, який встанов лює, змінює чи скасовує норми права, носить загальний чи локальний характер та застосовується неодноразово. Що ж до актів ненормативного характеру (індивідуа льних актів), то вони породжують права і обов'язки тільки у того суб'єкта (чи визна ченого ними певного кола суб'єктів), якому вони адресовані і мають обов'язковий хара ктер для суб'єктів цих відносин.
Форми, найменування і порядок прийняття актів державними чи іншими орга нами (далі - акти) залежать від місця даного органу в системі відповідних органів та його компетенції і регламентуються Конституцією України, відповідними законами України та положенням (статутом) про такий орган.
Оспорюваний у даній справі акт приймання-передачі майна до статутного фонду від 17.07.2003, укладений між товариством з обмеженою відповідальністю "Інститут "Шельф" та Фондом державного майна України, який у розумінні статті 12 Господарського процесуального кодексу України може бути визнаний недійсним, таким не є.
У постанові Верховного Суду України від 13.07.2004 № 04/338 у справі № 10/732 викладено правову позицію, згідно з якою, якщо предмет позову не відповідає встановленим законом або договором способам захисту прав, суд повинен відмовити у позові.
Враховуючи вищенаведене, судова колегія вважає оскаржене рішення суду першої інстанції таким, що прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права і підлягає скасуванню з прийняттям нового про відмову у позові.
Керуючись статтями 101, 103, пунктом 4 частини 1 статті 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Інститут "Шельф" задовольнити.
2. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 31.01.2008 у справі № 2-21/16830-2007 скасувати.
3. У позові Фонду майна Автономної Республіки Крим до товариства з обмеженою відповідальністю "Інститут "Шельф", Фонду державного майна України про визнання неправомірними дії, визнання недійсним акту та спонукання до виконання певних дій відмовити.
Головуючий суддя Г.К. Прокопанич
Судді О.Л. Котлярова
З.Д. Маслова