ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
м. Луганськ, вул. Коцюбинського, 2
___________________________________________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
Іменем України
25.02.2008 року Справа № 06-5-42/1333-13/724пд
Луганський апеляційний господарський суд колегією суддів у складі :
головуючого судді Якушенко Р.Є.
суддів Бородіної Л.І.
Іноземцевої Л.В.
Склад судової колегії призначено розпорядженням голови Луганського апеляційного господарського суду від 01.02.2008
при секретарі
судового засідання Черніковій Я.В.
за участю представників сторін
від позивача Селезньова С.Г., дов. №7 від 01.01.2008
від відповідача Ткаченко Ю.Ю., дов. №1002 від 18.10.2006
Розглянувши
апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Луганське енергетичне об”єднання”, м. Луганськ
на рішення
господарського суду Луганської області
від 14.01.2008
у справі № 06-5-42/1333-13/724пд (суддя Яресько Б.В.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю
„Луганське енергетичне об”єднання”, м. Луганськ
до відповідача Відкритого акціонерного товариства Укртелеком”
м. Київ в особі Центру телекомунікаційних послуг
Луганської філії ВАТ „Укртелеком” м. Луганськ
про внесення змін до договору
Рішенням господарського суду Луганської області від 14.01.2008 у справі №06-5-42/1333-13/724пд відмовлено у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю „Луганське енергетичне об”єднання” (далі ТОВ „ЛЕО”) до відкритого акціонерного товариства „Укртелеком”, м. Київ в особі Луганської філії ВАТ „Укртелеком”, м. Луганськ (далі ВАТ „Укртелеком”) про внесення змін до договору №СП-1-ПМ-ЛФ від 02.01.2003.
Рішення господарського суду з посиланням на норми пункту 25 Положення про взаємовідносини підприємств електроенергетики і зв’язку при проектуванні, будівництві, реконструкції та експлуатації електромереж 0,4 кВ із сумісним підвищенням проводів проводового мовлення, яке було затверджено наказами Міністерства зв’язку України і Міністерства енергетики та електрифікації України від 07 березня 1997 р. № 28 та від 20 березня 1997 р. № 27, та зареєстроване в Міністерстві юстиції України 21 липня 1997 р. за № 265/2069 (далі Положення) мотивоване необгрунтованістю заявлених вимог.
Позивач у справі, ТОВ „ЛЕО”, не погодився з прийнятим рішенням та подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його як таке, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права та постановити нове рішення, яким задовольнити позов у повному обсязі.
На обгрунтування доводів апеляційної скарги вказує наступне.
Постановляючи рішення суд першої інстанції, на думку позивача, неправильно застосував п. 25 Положення, відповідно до якого розмір компенсації затрат, які понесли енергопідприємства за виконання додаткових робіт, пов”язаних з сумісним підвішенням проводів проводного мовлення визначається щорічно до 1 грудня спільною угодою Міненерго України і Мінзв”язку України.
Отже, в силу пункту 25 Положення, дія названої спільної угоди обмежена в часі календарним роком, на який ця угода укладена та за відсутності названої спільної угоди розмір компенсації затрат повинен визначатися на договірних засадах, в тому числі шляхом внесення змін до існуючих господарських договорів.
Скаржник вважає, що суд безпідставно не застосував до спірних відносин галузевий нормативний документ „Розрахунок вартості обслуговування повітряних ліній напругою 380 В із сумісно підвішеними проводами радіотрансляційних мереж. Методика”, затверджений та введений в дію наказом Міністерства палива та енергетики України від 11.06.2004 №310.
Відповідно до підпункту 32 пункту 4 Положення про Міністерство палива та енергетики України –Міністерство здійснює організаційно-методичне забезпечення і координацію робіт з розроблення галузевих стандартів, фінансово-економічних та інших нормативів та затверджує їх у встановленому порядку.
Мотивувальна частина рішення, на думку скаржника, не містить правового обгрунтування і посилань на ті доведені фактичні обставини, з огляду на які господарським судом не прийнято до уваги доводи позивача щодо необхідності зміни розміру компенсації його затрат на виконання додаткових робіт, пов”язаних із сумісним підвішенням проводів проводного мовлення, які згідно з умовами договору повинен відшкодовувати відповідач.
Відповідач у справі надав відзив на апеляційну скаргу, в якому з доводами апеляційної скарги не погодився, вважає вимоги позивача необгрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Заслухавши доводи апеляційної скарги, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, судова колегія Луганського апеляційного господарського суду
ВСТАНОВИЛА:
Між сторонами за позовом 02.01.2003 укладено договір №СП-1-ПМ-ЛФ на компенсацію витрат за використання опор ЛЕП-0,4 кВ для підвіски проводів проводного мовлення. Предметом цього договору є надання позивачем відповідачу опор ЛЕП –0,4 кВ для розміщення ліній проводового мовлення загальною протяжності 607,28 км та сплата відповідачем за це позивачу компенсації.
Відповідно до п. 1.3. цього договору загальна сума договору складає 607,28х12хПДВ 20% = 8744,83 грн. за рік, у тому числі ПДВ 20 % - 1457,47 грн.
Згідно п. 3.1. договору відповідач сплачує позивачу компенсацію за додаткові витрати при експлуатації ЛЕП-0,4 кВ в розмірі 12,0 грн. без ПДВ за один кілометр ліній електропередачі. Розмір компенсації витрат за виконання додаткових робіт позивачем пов’язаних із сумісним підвищенням проводів проводового мовлення та ЛЕП-0,4 кВ визначається щорічно спільною угодою Мінтопенерго Україна та Держкомзв’язку України.
10.12.2007 позивач звернувся до господарського суду Луганської області з позовом про внесення з 01.01.2007 змін до вищевказаного договору запропоновані відповідачеві додатковою угодою №1 від 20.08.2007 (а.с. 27), а саме:
1. Пункт 1.3. договору виключити.
2. Пункт 3.1. договору викласти в наступній редакції: «3.1. «Власник ПМ»сплачує «Власнику ЛЕП»компенсацію додаткових витрат на обслуговування ЛЕП із сумісно підвішеними проводами проводного мовлення щомісячно в сумі 45,06 грн. у тому числі ПДВ 7,51 грн., всього 45,06 грн. за один кілометр ліній електропередачі із сумісною підвіскою проводів проводного мовлення.»
Відповідач проти заявлених вимог заперечував з підстав, зазначених у відзиві на позов (а.с. 44-45), зокрема, посилаючись на те, що розмір щорічної компенсації встановлено не сторонами за договором, а спільною угодою Держкомзв”язку №300 від 06.11.1997 та Міненерго України №02/22-466 від 23.10.1997. Вимоги цієї угоди передбачають компенсацію додаткових витрат енергопостачальними компаніями в розмірі 12 грн. на рік за 1 км. ліній спільної підвіски. Наказ Міністерства палива та енергетики України від 11.06.2004 №310 „Розрахунок вартості обслуговування повітряних ліній напругою 380 В із сумісно підвішеними проводами радіотрансляційних мереж. Методика” на який посилається позивач, не зареєстрований у Міністерстві юстиції України і на галузь зв”язку цей наказ не поширюється.
Рішенням господарського суду Луганської області від 14.01.2008 у задоволенні позову відмовлено з підстав викладених вище.
Відповідно до статей 99, 101 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції. У процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.
Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обгрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Перевіривши матеріали справи, правильність їх юридичної оцінки та застосування місцевим господарським судом норм законодавства, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Матеріали справи свідчать, що між сторонами за позовом 02.01.2003 року укладено договір №СП-1-ПМ-ЛФ на компенсацію витрат за використання опор ЛЕП-0,4 кВ для підвіски проводів проводного мовлення.
Відносини сторін за вказаним договором регулюються Положенням про взаємовідносини підприємств електроенергетики і зв’язку при проектуванні, будівництві, реконструкції та експлуатації електромереж 0,4 кВ із сумісним підвищенням проводів проводового мовлення, яке було затверджено наказами Міністерства зв’язку України і Міністерства енергетики та електрифікації України від 07 березня 1997 р. № 28 та від 20 березня 1997 р. № 27, та зареєстроване в Міністерстві юстиції України 21 липня 1997 р. за № 265/2069.
Відповідно до п. 25 зазначеного положення розмір компенсації затрат, які понесли енергопідприємства за виконання додаткових робіт, пов’язаних із сумісним підвищенням проводів проводового мовлення, визначається щорічно до 1 грудня спільною угодою Міненерго України і Мінзв’язку України на підставі пропозицій об’єднання «Укртелеком»та підвідомчих організацій Міненерго.
Спільним листом № 300 від 06.11.1997 р. та № 02/22-466 від 23.10.1997 р. на виконання п. 25 Положенням про взаємовідносини підприємств електроенергетики і зв’язку при проектуванні, будівництві, реконструкції та експлуатації електромереж 0,4 кВ із сумісним підвищенням проводів проводового мовлення Держкомзв’язку України та Міністерство енергетики України встановили: розмір щорічної компенсації в сумі 12 грн. за 1 км повітряної лінії електропередачі напругою 0,4 кВ (ПЛ-0,4 кВ) з проводами електропостачання та проводового мовлення, яку повинні сплачувати обласні підприємства електрозв’язку енергопостачальним компаніям за додаткові витрати, пов’язані з наявністю на лініях електропередачі проводів проводового мовлення.
Враховуючи вимоги пункту 25 названого Положення та спільної угоди, підписаної 23.10.1997 першим заступником Міністра енергетики України та 06.11.1997 першим заступником голови Держкомзв”язку України, - сторони визначили в п. 1.3 договору загальну його суму, в п. 3.1 –вартість компенсації за додаткові витрати при експлуатації ЛЕП-0.4кВт.
Позивач просить суд своїм рішенням внести зміни з 01.09.2007 до вказаного договору, а саме:
1. Пункт 1.3. договору виключити.
2. Пункт 3.1. договору викласти в наступній редакції: «3.1. «Власник ПМ»сплачує «Власнику ЛЕП»компенсацію додаткових витрат на обслуговування ЛЕП із сумісно підвішеними проводами проводного мовлення щомісячно в сумі 45,06 грн. у тому числі ПДВ 7,51 грн., всього 45,06 грн. за один кілометр ліній електропередачі із сумісною підвіскою проводів проводного мовлення.»
Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідно до галузевого нормативного документу - Розрахунок вартості обслуговування повітряних ліній напругою 380 В із сумісно підвішеними проводами радіотрансляційних мереж, затвердженого наказом Міністерства палива та енергетики України від 11 червня 2004 року № 310 компенсація додаткових витрат на обслуговування ЛЕП із сумісно підвішеними проводами проводового мовлення в місяць складає 45,06 грн., у тому числі ПДВ 7 грн. 51 коп. зо один кілометр ліній електропередачі із сумісною підвіскою проводів проводового мовлення.
Відповідно до статті 652 Цивільного кодексу України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання.
Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.
Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов:
1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;
2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;
3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;
4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.
Пунктом 3.1 договору, що є предметом даного спору, встановлено, що розмір компенсації витрат за виконання додаткових робіт „власником ЛЕП”, позивачем у справі, пов”язаних із сумісним підвішенням проводів проводного мовлення на ЛЕП-0,4кВт визначається щорічно спільною угодою Міненерго та Держкомзв”язку України.
Отже, в момент укладення договору сторони виходили з того, що вартість компенсації за додаткові роботи може змінюватися та переглядатися щорічно на підставі спільної угоди Міненерго та Держкомзв”язку України.
Позивач запропонував змінити вартість компенсації додаткових витрат при експлуатації ЛЕП-0,4кВт на підставі галузевого нормативного документу не узгодженого з Держкомзв”язком України, що є порушенням умов пункту 3.1 договору та п. 25 Положення, яке регулює відносини сторін за договором щодо якого заявлено вимоги.
Крім того, спільним листом №300 від 06.11.1997 та №02/22-466 від 23.10.1997 передбачено, що у разі якщо фактичні витрати енергопостачальних підприємств пов’язані з наявністю підвішених проводів проводового мовлення на лініях електропередач перевищують зазначений розмір, то вони підлягають відшкодуванню підприємствами електрозв’язку відповідно до поданих кошторисів.
За відсутності одночасно умов, визначених статтею 652 Цивільного кодексу України, у суду відсутні підстави змінювати умови договору №СП-1-ПМ-ЛФ від 02.01.2003.
За таких обставин суд першої інстанції правомірно відмовив у задоволенні позову.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.
Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати за апеляційною скаргою покладаються на позивача у справі.
Відповідно до вимог статті 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні були оголошені лише вступна та резолютивна частини постанови.
Керуючись статтями 99, 101, п. 1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, Луганський апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Луганське енергетичне об”єднання” на рішення господарського суду Луганської області від 14.01.2008 у справі №06-5-42/1333-13/724пд залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду Луганської області від 14.01.2008 у справі №06-5-42/1333-13/724пд залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанова може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України у місячний строк через апеляційний господарський суд.
Головуючий суддя Р.Є. Якушенко
Суддя Л.І. Бородіна
Суддя Л.В. Іноземцева