Справа № 204/4210/24

Провадження № 1-в/204/103/25

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 січня 2025 року Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська в складі:

головуючого судді: ОСОБА_1 ,

при секретарі судового засідання: ОСОБА_2 ,

за участю

прокурора – ОСОБА_3 ,

засудженого (ВКЗ) – ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпрі справу за клопотанням засудженого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про звільнення від покарання у зв`язку із набранням чинності Закону України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» від 18 липня 2024 року № 3886-ІХ, -

ВСТАНОВИВ:

До Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська надійшло клопотання засудженого ОСОБА_4 про звільнення його від покарання за вироком Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 16 травня 2024 року у зв`язку із набранням чинності Закону України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» від 18 липня 2024 року № 3886-ІХ.

В судовому засіданні засуджений ОСОБА_4 підтримав подане клопотання та просив його задовольнити.

В судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 не заперечував проти задоволення клопотання засудженого.

Дослідивши матеріали клопотання, особової справи, заслухавши думку учасників процесу, суд дійшов наступного висновку.

Згідно із ч. 1 ст. 539 КПК України питання, які виникають під час та після виконання вироку вирішуються судом за клопотанням (поданням) прокурора, засудженого, його захисника, законного представника, органу або установи виконання покарань, а також інших осіб, установ або органів у випадках, встановлених законом.

Відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 537 КПК України під час виконання вироків суд, визначений частиною другою статті 539 цього Кодексу, має право вирішувати питання про звільнення від покарання і пом`якшення покарання у випадках, передбачених частинами 2 і 3 статті 74 Кримінального кодексу України.

Так, 09 серпня 2024 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» від 18 липня 2024 року № 3886-IX.

Згідно вказаного Закону № 3886-ІХ, стаття 51 Кодексу України про адміністративні правопорушення була викладена у новій редакції, внаслідок чого дрібним викраденням чужого майна вважається крадіжка, шахрайство, привласнення чи розтрата, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення становить до двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Отже особа, яка вчинила дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, підлягає адміністративній відповідальності у випадку, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення становить від 0,5 до 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Таким чином, кримінальна відповідальність настає у випадку якщо розмір такого майна перевищує розмір, установлений ст. 51 КУпАП, а саме 2 неоподатковуваних мінімуми доходів громадян.

Положеннями ч. 1 ст. 3 КК України встановлено, що законодавство України про кримінальну відповідальність становить КК України, який ґрунтується на Конституції України та загальновизнаних принципах і нормах міжнародного права. При цьому зміни до законодавства України про кримінальну відповідальність можуть вноситися виключно законами про внесення змін до цього Кодексу та/або до кримінального процесуального законодавства України, та/або до законодавства України про адміністративні правопорушення (частина 6 статті 3 КК України).

За загальним правилом, закріпленим у частині другій статті 4 КК України, злочинність, караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, який діяв на час його вчинення. Припинення законної сили кримінально-правової норми тягне неможливість її застосування до діянь, що передбачені чи передбачалися у КК раніше як злочини і скоєні після втрати цією нормою чинності. Водночас у випадках, коли новий закон про кримінальну відповідальність покращує юридичне становище особи, він поширюється і на діяння, вчинені до набрання ним чинності, тобто застосовується принцип ретроактивності.

Відповідно до ст. 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

У силу ч. 1 ст. 5 КК України закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом`якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.

У постанові Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 07.10.2024 у справі № 278/1566/21 було зроблено висновок щодо декриміналізації викрадення чужого майна шляхом крадіжки та наголошено, що Закон України від 18 липня 2024 року № 3886-ІХ, яким унесені зміни до ст. 51 КУпАП, є законом про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність у значенні ст. 5 КК України для тих діянь, які до набрання цим Законом чинності вважалися кримінальним правопорушенням, однак після набрання ним чинності підпадають під ознаки адміністративного правопорушення передбаченого ст. 51 КУпАП. Зміни, внесені Законом № 3886-ІХ, мають зворотну дію в часі.

Пунктом 5 підрозділу 1 розділу ХХ Податкового кодексу України передбачено, що, якщо норми інших законів містять посилання на неоподатковуваний мінімум доходів громадян, то для цілей їх застосування використовується сума в розмірі 17 гривень, крім норм адміністративного та кримінального законодавства в частині кваліфікації адміністративних або кримінальних правопорушень, для яких сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної підпунктом 169.1.1 пункту 169.1 статті 169 розділу ІV цього кодексу для відповідного року.

Підпункт 169.1.1 пункту 169.1 статті 169 розділу IV Податкового кодексу України визначає, що податкова соціальна пільга визначається у розмірі, що дорівнює 50 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), встановленому законом на 1 січня звітного податкового року, - для будь-якого платника податку.

З викладеного вбачається, що два неоподатковуваних мінімума доходів громадян дорівнюють 100 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи.

В судовому засіданні встановлено, що згідно вироку Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 16 травня 2024 року ОСОБА_4 засуджено за ч.4 ст.185 КК України до покарання у виді 5 років позбавлення волі. На підставі ч.4 ст.70 КК України ОСОБА_4 призначено остаточне покарання шляхом поглинання менш суворого покарання, призначеного за цим вироком, більш суворим покаранням, призначеним за вироком Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 05 квітня 2024 року у виді 5 років 5 місяців позбавлення волі.

Згідно вищевказаного вироку, ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.4 ст.185 КК України, у 2024 році, а вартість предмета кримінального правопорушення становила 890 грн.

Вироком Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 05 квітня 2024 року ОСОБА_4 засуджено за ч.4 ст.185 КК України до покарання у виді 5 років позбавлення волі. На підставі ст.71 КК України, за сукупністю вироків, шляхом часткового приєднання невідбутої частини покарання за вироком Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 21 червня 2023 року, остаточно призначено покарання ОСОБА_4 , у виді 5 років 5 місяців позбавлення волі.

Згідно вироку Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 05 квітня 2024 року, ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.4 ст.185 КК України у 2024 році і вартість предмета кримінального правопорушення становить 928,40 грн.

Згідно вироку Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 21 червня 2023 року, ОСОБА_4 засуджено за ч.4 ст.185 КК України до покарання у виді 5 років позбавлення волі. На підставі ст.ст.75, 104 КК України звільнено ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання, якщо він в період іспитового строку – двох років – не вчинить нового правопорушення і буде виконувати покладені на нього обов`язки. На підставі п.п.1, 2 ч.1, п.4 ч.3 ст.76 КК України зобов`язано ОСОБА_4 періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою.

Згідно даного вироку, ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.4 ст.185 КК України у 2022 році, а вартість предметів кримінального правопорушення становить 2500 грн. та 5799, 23 грн.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет на 2022 рік» прожитковий мінімум для працездатної особи станом на 01.01.2022 встановлений на рівні 2481,00 грн. Отже для кваліфікації викрадення майна за нормами відповідних статей КК України, його вартість, відповідно до чинних норм законодавства, для 2022 року має перевищувати 2481,00 грн.

Стаття 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» передбачає, що розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи на 01.01.2024 становив 3028 грн. Таким чином, два неоподаткованих мінімуми доходів громадян дорівнюють 100 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи, що відповідно станом на 2024 рік становить 3028 гривень.

Отже, враховуючи, що вартість майна, яке було предметом кримінального правопорушення, вчиненого ОСОБА_4 , за ч. 4 ст. 185 КК України згідно вироку Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 16 травня 2024 року, та предметом кримінального правопорушення, вчиненого ОСОБА_4 , за ч.4 ст.185 КК України, згідно вироку Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 05 квітня 2024 року, становить менше двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, встановлених станом на 1 січня звітного року, у якому було скоєно злочин, отже вказані діяння відповідно до вимог Закону України № 3886-ІХ не є кримінально-караними на теперішній час.

Водночас, згідно вироку Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 21 червня 2023 року, вартість майна, яке було предметом кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України, вчиненого ОСОБА_4 , становить більше двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, встановлених станом на 1 січня звітного року, якому було скоєно кримінальне правопорушення, отже вказані діяння відповідно до вимог Закону України № 3886-ІХ є кримінально каранними на теперішній час.

Враховуючи вищезазначене, внесені законодавцем зміни призвели до часткової декриміналізації діяння і дія Закону має зворотну дію у часі, тому скасовує кримінальну відповідальність у разі заподіяння злочином меншої шкоди, ніж встановлено нормою закону.

Таким чином, суд вважає необхідним застосувати зворотну дію у часі Закону України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання інших питань діяльності правоохоронних органів» від 18 липня 2024 року № 3886-IX, яким внесені зміни до законодавства в частині розмежування відповідальності за дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати від кримінально караного діяння, відповідальність за яке передбачена відповідними статтями Кримінального кодексу України за принципом визначення граничного розміру викраденого майна у розмірі до двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, за вчинення якого особа може бути притягнута до адміністративної відповідальності.

Частина 2 ст. 74 КК України встановлює кримінально-правовий наслідок зворотної дії закону, що скасовує кримінальну протиправність діяння. Якщо злочин декриміналізовано після набуття законної сили вироком суду, яким особа засуджена за такий злочин із призначенням їй покарання, вона має бути негайно звільнена від призначеного судом покарання. Це, зокрема, означає, що, якщо особа відбуває призначене їй покарання - вона звільняється від його невідбутої частини.

За таких обставин, враховуючи часткову декриміналізацію, введену новим Законом, на підставі ст. 5 КК України, суд вважає необхідним звільнити ОСОБА_4 від відбування покарання за вироками Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 05 квітня 2024 року та від 16 травня 2024 року.

Керуючись вимогами Закону України №3886-ІХ від 18.07.2024, ст.4, 5, ч.2 ст.74 КК України, ст.ст.537, ст.539 КПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання засудженого ОСОБА_4 – задовольнити.

Звільнити засудженого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від покарання призначеного вироком Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 05 квітня 2024 року.

Звільнити засудженого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від покарання призначеного вироком Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 16 травня 2024 року.

Вважати ОСОБА_4 засудженим за вироком Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 21 червня 2023 року за ч.4 ст.185 КК України до покарання у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі та звільненим, на підставі ст.ст.75, 104 КК України від відбування призначеного покарання, якщо він в період іспитового строку – двох років – не вчинить нового правопорушення і виконає покладені на нього даним вироком обов`язки, передбачені п.п.1, 2 ч.1, п.4 ч.3 ст.76 КК України.

На ухвалу може бути подана апеляційна скарга протягом семи днів з дня її оголошення до Дніпровського апеляційного суду через Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська.

Суддя                                                                         ОСОБА_1