КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18.03.2008 № 39/202
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Смірнової Л.Г.
суддів: Алданової С.О.
Коротун О.М.
при секретарі: Степаненко Л.В.
За участю представників:
від позивача: Подоляк А.М., дов. б/н від 26.09.2007
Хімка М.І., дов.б/н від 26.09.2007
від відповідача 1:Шкудун О.П., дов. б/н від 28.02.2008
від відповідача 2: Рижиков Ю.Ю., дов.№16-08/3639 від 27.08.2007
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Autogrill S. P. A.
на рішення Господарського суду м.Києва від 22.01.2008
у справі № 39/202 (Хоменко М.Г.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Мисливець"
до Autogrill S. P. A.
Державного департаменту інтелектуальної власності Міністерства освітиі науки України
третя особа відповідача
третя особа позивача
про дострокове припинення дії міжнародних реєстрацій знаків
ВСТАНОВИВ:
На розгляд суду передано вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Мисливець” (далі-позивач) до Autogrill S.P.A. (далі-відповідач 1) та Державного департаменту інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України (далі-відповідач 2) про дострокове припинення дії в Україні міжнародних реєстрацій знаків для товарів і послуг №528522, №659003, №659004 та зобов’язання відповідача 2 здійснити дії, необхідні для дострокового припинення дії в Україні міжнародних реєстрацій знаків для товарів і послуг №528522, №659003, №659004.
Рішенням господарського суду міста Києва від 22.01.2008 у справі №39/202 позовні вимоги задоволено повністю, достроково припинено дію в Україні міжнародних реєстрацій знаків для товарів і послуг №528522, №659003, №659004 та зобов’язано відповідача 2 здійснити дії, необхідні для дострокового припинення дії в Україні міжнародних реєстрацій знаків для товарів і послуг №528522, №659003, №659004 повністю, а також присуджено до стягнення з відповідача 1 на користь позивача 85,00грн. державного мита та 118,00грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Рішення суду першої інстанції ґрунтується на відсутності доказів використання відповідачем 1 зазначених знаків на території України протягом трьох років, що в свою чергу є підставою для дострокового припинення дії міжнародних реєстрацій знаків для товарів і послуг.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідач 1 звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив рішення господарського суду міста Києва від 22.01.2008 у справі №39/202 скасувати, прийнявши нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.
Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що судом першої інстанції було неповно з’ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального права, зокрема, положення Закону України “Про охорону прав на знаки для товарів і послуг” та процесуального права, а саме: статті 32,43,47 Господарського процесуального кодексу України (далі-ГПК України).
Зокрема, відповідач 1 наполягає на тому, що в мережі Інтернет за електронною адресою http://www.autogrill.com. розміщено офіційний веб-сайт відповідача 1, на якому, серед іншого, зображено позначення зареєстрованих знаків у зв’язку з рекламою, пропонуванням та наданням відповідачем 1 послуг, для яких дані знаки були зареєстровані. Доступ до зазначеного веб-сайту можливий в тому числі з території України, оскільки вказаний веб-сайт розміщено в зоні „com”, що свідчить про те, що сайт розрахований на доступ з території будь-якої держави. Статтею 16 Закону України „Про охорону прав на знаки для товарів і послуг” не обумовлено, в яких саме доменах має застосовуватися товарний знак для того, щоб він міг розглядатися як такий, що використовується в Україні та чинне законодавство не ставить можливість визнання знака використовуваним в залежність від його розміщення в тому чи іншому домені. Крім того, скаржник наполягає на тому, що відповідно до статті 8 Паризької конвенції фірмове найменування „AUTOGRILL”, яке належить відповідачеві 1, підлягає охороні навіть за відсутності його фактичного використання в Україні.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 18.02.2008 було відновлено пропущений строк подання апеляційної скарги, порушено апеляційне провадження, розгляд апеляційної скарги призначено на 04.03.2008.
У судовому засіданні 04.03.2008, в порядку приписів статті 77 ГПК України, було оголошено перерву до 18.03.2008.
У судове засідання 18.03.2008 з’явилися представники сторін. Представник відповідача 1 та відповідача 2 підтримали доводи викладені в апеляційній скарзі. Представники позивача проти апеляційної скарги заперечили у повному обсязі з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу, та просили залишити без змін оскаржуване рішення господарського суду міста Києва від 22.01.2008 у справі №39/202 як таке, що прийняте з повним та всебічним з’ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права.
Статтею 101 ГПК України встановлено, що в процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі та додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.
Позивач є власником знака для товарів і послуг “АВТО-ГРИЛЬ МИСЛИВЕЦЬ” (свідоцтво №56477, дата реєстрації 15.11.2005р.; заявка №2004111192, дата подачі: 08.11.2004р.), для послуг 30, 33, 43 класів Міжнародної класифікації товарів та послуг (далі - МКТП).
Позивач подав відповідачеві 2 заявки на одержання свідоцтва на знаки для товарів і послуг “АВТОГРИЛЬ” (заявка №m200601098) та “AUTOGRILL” (заявка №m200601099). Зазначені заявки подано на реєстрацію для послуг громадського харчування, які, згідно з 8-ю редакцією МКТП, відносяться до 43 класу.
З довідки Відділення експертизи заявок на позначення та промислові зразки Державного підприємства „Український інститут промислової власності” щодо дії в Україні міжнародних реєстрацій №ТЗ-37034 від 13.12.2005, №1984/09 від 14.12.2005 позивачу стало відомо про те, що в Україні діють міжнародні реєстрації знаків для товарів і послуг “А AUTOGRILL” (міжнародна реєстрація №528522 від 26.05.1988 для товарів і послуг 16, 39, 42 класів МКТП; міжнародна реєстрація №659003 від 25.07.1996р. для товарів і послуг 29, 30, 32, 35, 39, 42 класів МКТП; міжнародна реєстрація №659004 від 25.07.1996 для товарів і послуг 29, 30, 42 класів МКТП), власником яких є відповідач 1. Зазначені знаки зареєстровані, крім іншого, для послуг закладів громадського харчування, які відповідно до 7-ої редакції МКТП відносяться до 42 класу.
У відповідності з нормами статті 4 Мадридської угоди про міжнародну реєстрацію знаків від 14.05.1891, у кожній зацікавленій Договірній країні знаку надається така сама охорона, як і у випадку, коли він був заявлений там безпосередньо.
Відносини, що виникають у зв'язку з набуттям і здійсненням права власності на знаки для товарів і послуг, врегульовані Законом України „Про охорону прав на знаки для товарів і послуг” №3689-ХІІ від 15.12.1993 (із змінами та доповненнями).
В статті 16 Закону України “Про охорону прав на знаки для товарів і послуг” наведено перелік прав, що випливають із свідоцтва. Зокрема, відповідно до пункту 2 вказаної статті Закону, свідоцтво надає його власнику право використовувати знак та інші права, визначені цим Законом.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідачу 1 належить право на використання знаку для товарів і послуг “A AUTOGRILL”.
Відповідно до приписів статті 17 Закону України “Про охорону прав на знаки для товарів, робіт та послуг” власник свідоцтва повинен добросовісно користуватися правами, що випливають із свідоцтва.
Пунктом 4 статті 18 Закону України „Про охорону прав на знаки для товарів і послуг” визначено, якщо знак не використовується в Україні повністю або щодо частини зазначених у свідоцтві товарів і послуг протягом трьох років від дати публікації відомостей про видачу свідоцтва або від іншої дати після цієї публікації, будь-яка особа має право звернутися до суду із заявою про дострокове припинення дії свідоцтва повністю або частково.
Використанням знака визнається: нанесення його на будь-який товар, для якого знак зареєстровано, упаковку, в якій міститься такий товар, вивіску, пов'язану з ним, етикетку, нашивку, бирку чи інший прикріплений до товару предмет, зберігання такого товару із зазначеним нанесенням знака з метою пропонування для продажу, пропонування його для продажу, продаж, імпорт (ввезення) та експорт (вивезення); застосування його під час пропонування та надання будь-якої послуги, для якої знак зареєстровано; застосування його в діловій документації чи в рекламі та в мережі Інтернет, у тому числі в доменних іменах (стаття 16 Закону України „Про охорону прав на знаки для товарів і послуг”).
У відповідності до статті 18 вказаного Закону, дія свідоцтва може бути припинена повністю або частково лише за умови, що власник свідоцтва не зазначить поважні причини такого невикористання. Такими поважними причинами, зокрема є:
- обставини, що перешкоджають використанню знака незалежно від волі власника свідоцтва, такі як обмеження імпорту чи інші вимоги до товарів і послуг, встановлені законодавством;
- можливість введення в оману щодо особи, яка виробляє товари або надає послуги, під час використання знака особою, що звернулася до суду, чи іншою особою щодо товарів і послуг, відносно яких висунута вимога про припинення дії свідоцтва.
Позовні вимоги, зокрема, мотивовані тим, що відповідач 1 не використовує в Україні знак для товарів і послуг “A AUTOGRILL” (міжнародна реєстрація №528522 від 26.05.1988, міжнародна реєстрація №659003 від 25.07.1996, міжнародна реєстрація №659004 від 25.07.1996) протягом трьох років з моменту проведення реєстрації зазначених знаків.
Виходячи з того, що у спорах про дострокове припинення дії свідоцтва на знак у зв’язку з невикористанням знака, суд вважає за необхідне, перш за все, з’ясувати, з яких причин знак не використовувався власником та чи не обумовлено його невикористання незалежними від власника свідоцтва причинами.
Обґрунтовуючи свої заперечення проти позову, відповідач-1 надав суду довідку про реєстрацію доменного імені www.autogrill.com., на підтвердження факту використання на території України знаку для товарів і послуг шляхом включення його до складу доменного імені.
Правову основу діяльності у сфері телекомунікацій встановлює Закон України „Про телекомунікації” №1280-IV від 18.11.2003 (із змінами та доповненнями). Цей Закон визначає повноваження держави щодо управління та регулювання зазначеної діяльності, а також права, обов'язки та засади відповідальності фізичних і юридичних осіб, які беруть участь у даній діяльності або користуються телекомунікаційними послугами.
Статтею 1 Закону України „Про телекомунікації” визначено, що домен „UA” - домен верхнього рівня ієрархічного адресного простору мережі Інтернет, створений на основі кодування назв країн відповідно до міжнародних стандартів, для обслуговування адресного простору українського сегмента мережі Інтернет.
Отже, щоб використання знака в складі доменного імені можна було вважати його використанням саме на території України, адреса веб-сайту має містити доменне ім'я на території адресного простору українського сегменту мережі Інтернет, а саме в складі доменного імені має бути зазначено „UA”. Лише факт реєстрації доменного імені www.autogrill.com у зоні “com” не свідчить про належність зазначеного доменного імені до українського контенту. Використання оспорюваного знака в мережі Інтернет для України може бути визнане лише у випадку реєстрації сайта, що відтворює товарну марку, в домені „UA”, проте таких доказів суду не надано.
Посилання відповідача 1 на те, що діюче законодавство України не містить положень, з огляду на які відповідач 1 зобов’язаний зареєструвати на території України господарське товариство чи бути внесеним в ЄДРПОУ, і не покладає на нього даного обов’язку, судом не приймаються до уваги, оскільки в Законі України „Про режим іноземного інвестування” визначено, що іноземні інвестиції можуть здійснюватися зокрема у формах, що не заборонені законами України, в тому числі без створення юридичної особи на підставі договорів із суб’єктами господарської діяльності України (стаття 3 Закону).
Згідно із положеннями Закону України „Про охорону прав на знаки для товарів і послуг”, а саме частини 7, частини 8 статті 16 даного Закону, власник свідоцтва може передавати будь-якій особі право власності на знак повністю або відносно частини зазначених у свідоцтві товарів і послуг на підставі договору. Власник свідоцтва має право дати будь-якій особі дозвіл (видати ліцензію) на використання знака на підставі ліцензійного договору.
З вищезазначеного випливає, що передача прав на використання знаку для товарів і послуг третім особам є лише правом, а не обов’язком власника свідоцтва на знаки для товарів і послуг.
Суду не надано доказів, що відповідач 1 укладав договори з суб’єктами господарської діяльності України, в тому числі щодо товарних знаків, та здійснював передачу прав на оспорювані знаки для товарів і послуг на підставі дозволів (ліцензій), або будь-яких інших доказів, які підтверджують використання ним знаків для товарів і послуг на території України протягом строку, визначеного пунктом 4 статті 18 Закону України „Про охорону прав на знаки для товарів і послуг”.
Під час розгляду справи в суді першої інстанції відповідачем 1 був наданий юридичний висновок від 15.05.2007, проте останній не спростовує факту невикористання на території України знаку для товарів і послуг відповідачем 1.
Судовою колегією критично оцінено посилання відповідача 1 на той факт, що з моменту реєстрації свого знака він не міг використовувати власний знак на території України, оскільки 15.11.2005. відбулася реєстрація позивачем знака для товарів і послуг „АВТО-ГРИЛЬ МИСЛИВЕЦЬ” і в разі використання знака відповідачем 1 існувала вірогідність введення в оману споживачів і покупців відносно властивостей, якості, характеристик послуг, що надаються, а також особи виробника, оскільки під час розгляду справи було встановлено, що у відповідності до Мадридської угоди про міжнародну реєстрацію знаків, відповідач 1 відносно товарних знаків (міжнародні реєстрації №528522, №659003, №659004) набув певних прав та обов’язків з 26.05.88 та з 25.07.96, тоді як реєстрація позивачем знаку для товарів і послуг „АВТО-ГРИЛЬ МИСЛИВЕЦЬ” відбулася лише 15.11.2005.
Таким чином, з вищезазначеного вбачається, що реєстрація на ім’я позивача знака для товарів і послуг у 2005 році не могла бути перешкодою для використання відповідачем 1 на території України товарного знака та в свою чергу підтверджує той факт, що відповідач 1 не використовував на території України знаки для товарів і послуг протягом усього періоду дії відповідних міжнародних реєстрацій, чим порушив приписи статті 17 Закону України „Про охорону прав на знаки для товарів і робіт”, в частині вимог щодо добросовісного користування правами, які випливають із свідоцтв.
За таких обставин, судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що відповідач 1 не здійснював використання знаків для товарів і послуг на території України протягом строку, визначеного пунктом 4 статті 18 Закону України „Про охорону прав на знаки для товарів і послуг”, що, виходячи з норм статетй 17, 18 зазначеного Закону, свідчить про те, що він не використав у встановлений трирічний строк права, що випливають з реєстрації знаків.
У відповідності до частини 1 статті 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Частиною 2 статті 34 ГПК України встановлено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до статті 43 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Згідно з вимогами статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Таким чином, закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов’язки. Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами, в тому числі подавати докази на підтвердження обставин, на які вони посилаються.
Будь-яких інших доказів, крім тих, які наявні в матеріалах справи, відповідачі суду не надали, будь-яких заяв або клопотань з цього приводу суду не заявлялось.
У відповідності до статті 104 ГПК України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.
Перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, надані сторонами у справі, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги спростовуються доказами, наявними у матеріалах справи. За таких обставин, рішення господарського суду міста Києва від 22.01.2008 у справі №39/202 прийнято з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв’язку з чим апеляційна скарга відповідача-1 задоволенню не підлягає.
Відповідно до статті 49 ГПК України, витрати по сплаті держмита за розгляд апеляційної скарги покладаються на відповідача 1.
У зв’язку з викладеним та керуючись ст.ст.101-106, Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд –
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Autogrill S.P.A. залишити без задоволення, рішення господарського суду міста Києва від 22.01.2008 у справі №39/202 - без змін.
2. Матеріали справи №39/202 повернути до господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом одного місяця з дня набрання законної сили.
Головуючий суддя Смірнова Л.Г.
Судді Алданова С.О.
Коротун О.М.
21.03.08 (відправлено)