КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11.03.2008 № 05-6-15/1148
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Шипка В.В.
суддів: Борисенко І.В.
Розваляєвої Т.С.
За участю представників:
від кредитора - Бавріна І. М.,
від боржника - Соколенко Є. А., Ніказаков В. П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ВАТ "Перший інвестиційний банк"
на рішення Господарського суду м.Києва від 30.11.2007
у справі № 05-6-15/1148 (Хоменко М.Г.)
за позовом ВАТ "Перший інвестиційний банк"
до Товариство з обмеженою відповідальністю "Фірма Дубль W Готель"
про визнання банкрутом
після оголошеної відповідно до ч. 3 ст. 77 ГПК України перерви в судовому засіданні 04. 03.2008р. до 14 год. 40 хв. 11.03.2008р.,
ВСТАНОВИВ:
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.11.2007р. № 05-6-15/1148 відмовлено в прийнятті заяви про порушення справи про банкрутство.
Заявник, не погоджуючись з ухвалою суду, звернувся з апеляційною скаргою на вказану ухвалу, в якій просив її скасувати та передати справу на розгляд місцевому господарському суду. В обґрунтування своїх вимог апелянт зазначив, що судом невірно застосовано статтю 62 ГПК України; рішення, прийняті судом в справах про банкрутство, не є рішенням зі спору, а лише регулюють процесуальні питання; оскільки заява про порушення справи про банкрутство не є позовною заявою, суду слід керуватися ст. 8 ЗУ “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, в якій відсутня така підстава для відмови у прийнятті, на яку посилається суд в оскаржувальній ухвалі.
В запереченнях на апеляційну скаргу боржник вказує на те, що доводи кредитора є необґрунтованими і не можуть бути підставою для скасування ухвали місцевого господарського суду.
Апеляційним господарським судом встановлено, що Відкрите акціонерне товариство “Перший інвестиційний банк” звернулось з заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю “Фірма Дубль W Готель” про визнання банкрутом.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.11.2007р. № 05-6-15/1148 відмовлено в прийнятті заяви про порушення справи про банкрутство з підстав, що ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.02.2007р. у справі № 15/36-б за заявою Відкритого акціонерного товариства “Перший інвестиційний банк” до Товариства з обмеженою відповідальністю “Фірма Дубль W Готель” про визнання банкрутом провадження у справі припинено; відповідно до положень п. 2 ч. 1 ст. 62 ГПК України суд відмовляє у прийнятті позовної заяви, якщо є рішення господарського суду зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет із тих же підстав.
Апеляційний господарський суд, вивчивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала суду скасуванню в зв’язку з неправильним застосуванням норм процесуального права, враховуючи наступне.
Судове рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.
Згідно із п. 2 ч. 1 ст. 62 ГПК України суддя відмовляє в прийнятті позовної заяви, якщо у провадженні господарського суду або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішує господарський спір, є справа зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав або є рішення цих органів з такого спору.
Відмовляючи на підставі п. 2 ч. 1 ст. 62 ГПК України в прийнятті заяви про визнання банкрутом, місцевий господарський суд послався на свою ж ухвалу від 27.02.2007р. у справі № 15/36-б за заявою Відкритого акціонерного товариства “Перший інвестиційний банк” до Товариства з обмеженою відповідальністю “Фірма Дубль W Готель” про визнання банкрутом, якою провадження у справі було припинено.
Проте до такого висновку суд першої інстанцій у цій справі дійшов передчасно без всебічного, повного й об'єктивного розгляду всіх обставин справи в їх сукупності.
Відповідно до ст. 41 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
Таким чином, у вирішенні питань процесуального характеру під час розгляду справ про банкрутство суди повинні керуватись нормами Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та застосовувати ті норми ГПК України, які мають універсальний характер для будь-якої форми судового процесу.
Статті ГПК України, що визначають рух процесу, зокрема ст. 62 ГПК України, застосовуються з урахуванням змісту процесуального режиму категорії справ про банкрутство.
Ухвала господарського суду міста Києва від 27.02.2007р. у справі № 15/36-б, якою суд припинив провадження у справі на підставі п. 11 ч. 1 ст. 80 ГПК України, мотивна тим, що на момент звернення ініціюючого кредитора до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство сплив строк позовної давності щодо стягнення заборгованості боржника, в зв’язку з чим відсутня основна ознака неплатоспроможності боржника – зобов’язання боржника заплатити кредитору певну грошову суму, а отже провадження у справі підлягає припиненню у зв’язку з відсутністю предмету спору.
Разом із тим, згідно з ч. 3 ст. 6 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" справа про банкрутство порушується господарським судом, якщо безспірні вимоги кредитора (кредиторів) до боржника сукупно складають не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, які не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку, якщо інше не передбачено цим Законом.
Під терміном “безспірні вимоги кредиторів” у цьому законі розуміються вимоги кредиторів, визнані боржником, інші вимоги кредиторів, підтверджені виконавчими документами чи розрахунковими документами, за якими відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника (абз. 7 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом").
Таким чином, особливістю підстави порушення справи про банкрутство є саме відсутність спору стосовно боргових вимог кредиторів, що виключає можливість застосування судом п. 11 ч. 1 ст. 80 ГПК України.
Відмовляючи в прийнятті заяви про визнання банкрутом на підставі ухвали Господарського суду міста Києва від 27.02.2007р. у справі № 15/36-б про припинення провадження, місцевий господарський суд не звернув уваги на те, що припинення провадження у справі про банкрутство на підставі п. 11 ч. 1 ст. 80 ГПК України є неможливим.
Згідно із ч. ч. 1, 4 ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом; кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Оскаржуваною ухвалою місцевий господарський суд фактично позбавив заявника можливості реалізації свого конституційного права на судовий захист, яке останній може реалізувати в процедурі банкрутства. Така ухвала суду не може бути визнана законною та обґрунтованою, а тому підлягає скасуванню.
Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 96, 99, 101, 103 - 106 ГПК України, апеляційний господарський суд -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу задовольнити.
Ухвалу Господарського суду міста Києва від 30.11.2007р. № 05-6-15/1148 скасувати.
Справу № 05-6-15/1148 передати на розгляд Господарському суду міста Києва.
Головуючий суддя Шипко В.В.
Судді Борисенко І.В.
Розваляєва Т.С.
20.03.08 (відправлено)