Україна
ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
03 жовтня 2011 р. справа № 2а/0570/11052/2011
Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17
час прийняття постанови: < година >
Донецький окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Голуб В.А.
при секретарі Пітель В.М.
за участю:
представника позивача Толмачової А.М.,
представник відповідача Лисак Т.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду за адресою: м. Донецьк-52, вул. 50-ї Гвардійської дивізії, 17, адміністративну справу за позовом Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Державного підприємства «Добропіллявугілля» про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені у розмірі 1 246 341, 48 грн., -
ВСТАНОВИВ:
Донецьке обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулося до суду з позовною заявою до Державного підприємства «Добропіллявугілля» про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені у розмірі 1 246 341, 48 грн.
В обґрунтування позову позивач вказав, що згідно зі ст. 8 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» (далі – Закону) державне управління в галузі забезпечення соціальної захищеності інвалідів здійснюється центральним органом виконавчої влади з питань праці та соціальної політики, Міністерством охорони здоров'я України та органами місцевого самоврядування.
У відповідності до покладених завдань Донецьке обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів (надалі - відділення Фонду) здійснює контроль за виконанням всіма роботодавцями нормативу зі створення робочих місць для працевлаштування інвалідів та за своєчасним перерахуванням сум адміністративно-господарських санкцій, що надходять від підприємств, за недодержання ними цього нормативу.
Частина 3 ст. 18 Закону вказує, що підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.
Частина 2 ст. 19 Закону вказує, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого ч. 1 цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів.
Як зазначає позивач, згідно звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2010 рік Державного підприємства «Добропіллявугілля», що наданий до Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу відповідача становила 12 678 осіб. Таким чином, згідно зі ст. 19 Закону на Державному підприємстві «Добропіллявугілля» у 2010 році повинні бути працевлаштовані 507 інвалідів. Фактично ж, згідно даних, наданих підприємством у звіті, працювало 477 інваліда.
Отже, на думку позивача, Державне підприємство «Добропіллявугілля» не виконало норматив по створенню 30 робочих місць по працевлаштуванню інвалідів.
Згідно розрахунку, сума адміністративно - господарських санкцій за невиконання відповідачем нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів у 2010 році, становить 1 221 065, 40 грн.
Відповідачем адміністративно – господарські санкції станом на 23 червня 2011 року не сплачені, тому на підставі ст. 20 Закону та п. 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 31.01.2007 року № 70 «Про реалізацію статей 19 і 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в України», порушення термінів сплати, тягне за собою нарахування пені, яка станом на 23 червня 2011 року складає 25 276, 08 грн.
Загальна сума позову з урахуванням пені становить 1 246 341, 48 грн. Тому позивач просить стягнути вказану суму боргу з відповідача.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити.
Відповідач з адміністративним позовом не погодився та надав письмові заперечення, відповідно до яких зазначив, що за приписами ч. 1 ст. 19 Закону для підприємств (об'єднань), установ і організацій незалежно від форм власності і господарювання встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків від загальної чисельності працюючих.
Згідно зі ст. 20 Закону підприємства (об'єднання), установи і організації незалежно від форм власності і господарювання, де кількість працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим ч. 1 ст. 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів штрафні санкції, сума яких визначається у розмірі середньої річної плати на відповідному підприємстві (в об'єднанні), в установі, організації за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом.
Статтею 18 Закону передбачено, що працевлаштування інвалідів здійснюється органами Міністерства праці України, Міністерства соціального захисту населення України, місцевими радами народних депутатів, громадськими організаціями інвалідів.
Згідно з п. 1 "Положення про робоче місце інваліда та про порядок працевлаштування інвалідів", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України "Про організацію робочих місць та працевлаштування інвалідів" № 3 від 03.05.1995 року, робоче місце інваліда - це окреме робоче місце, або ділянка виробничої площі на підприємстві (об'єднанні), в установі та організації незалежно від форм власності та господарювання, де створено необхідні умови для праці інваліда.
У відповідності до п. 2 вищенаведеного Положення робочим місцем інваліда може бути звичайне робоче місце, якщо за умовами праці та урахуванням можливостей інваліда воно може бути використано для його працевлаштування, і спеціалізоване робоче місце інваліда, тобто робоче місце, обладнане спеціальними технічними оснащеннями та приладами для праці інваліда в залежності від анатомічних дефектів чи нозологічних форм захворювань і з урахуванням рекомендацій медико-соціальної експертної комісії, професійних навичок і знань інваліда.
Як зазначає представник відповідача, робоче місце інваліда, за приписами п. 3, п. 5 зазначеного Положення вважається створеним, якщо воно відповідає встановленим вимогам робочого місця для інвалідів відповідної нозології, атестоване спеціальною комісією підприємства за участю представників МСЕК, органів Держнаглядохоронпраці, громадських організацій інвалідів і введено в дію шляхом працевлаштування на ньому інваліда.
Відповідно до ст. 38 Гірничого Закону України від 06.10.1999 року власник (керівник) гірничого підприємства зобов'язаний забезпечити прийняття працівників на роботу та проходження ними попереднього медичного огляду з метою встановлення фізичної та психофізіологічної придатності до виконання даної роботи. Згідно зі ст. 4 Закону України "Про охорону праці" № 2694-ХІІ від 14.10.1992 року державна політика в галузі охорони праці базується на принципах, зокрема: пріоритету життя і здоров'я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці; встановлення єдиних вимог з охорони праці для всіх підприємств та суб'єктів підприємницької діяльності незалежно від форм власності та видів діяльності.
Як зазначає представник відповідача, праця інвалідів може використовуватися на тих підприємствах, де це є об'єктивно можливим з урахуванням особливостей захворювання інваліда. У випадку, коли умови праці передбачають підвищений ризик для життя і здоров'я особи, або є важкими, на таких підприємствах та на таких посадах праця інвалідів у відповідності з чинними правовими нормами використовуватися не може.
За приписами ст. 5 цього Закону умови трудового договору не можуть містити положень, що суперечать законам та іншим нормативно-правовим актам з охорони праці. Працівнику не може пропонуватись робота, яка за медичним висновком протипоказана йому за станом здоров'я.
У випадку, коли специфіка підприємства визначає, що більшість посад на підприємстві пов'язані з важкими умовами праці, де заборонена праця інвалідів, то праця інвалідів має використовуватися на цьому підприємстві з урахуванням такої специфіки. На думку представника відповідача, при визначенні нормативу для працевлаштування інвалідів слід враховувати лише ту кількість робочих місць, які не пов'язані з шкідливими важкими та небезпечними умовами праці, що визначаються в порядку, встановленому законодавством України: Закону України "Про охорону праці", Наказу Міністерства охорони здоров'я "Про вдосконалення науково-методичного забезпечення державної санітарно-епідеміологічної служби транспорту України", Закону України "Про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення" тощо.
Представник відповідача вказує, що на протязі 2010 року Державне підприємство «Добропіллявугілля» надавало до центру зайнятості звіти форми № 3-ПН про наявність вакансій. Згідно наданих звітів форми №3-ПН відповідач заявляв на протязі 2010 року для працевлаштування інвалідів 53 вакансії, прийнято на роботу по направленню центра зайнятості 10 інвалідів.
Відповідно до ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України підставою для господарсько-правової відповідальності учасника господарських правовідносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Таким чином, одним із обов'язкових елементів складу господарського правопорушення є наявність вини правопорушника.
На підставі викладеного, відповідач просить відмовити в задоволені позовних вимог.
В судовому засіданні представник відповідача надав пояснення, аналогічні викладеним в письмових запереченнях, просив відмовити в задоволенні позову у повному обсязі.
Суд, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи адміністративного позову та наданих заперечень, встановив наступне.
Позивач – Донецьке обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів – зареєстрований виконавчим комітетом Донецької міської ради 18.07.1991 року, ідентифікаційний код юридичної особи – 13492430, що підтверджується Довідкою АА № 466723 з єдиного Державного реєстру підприємств та організацій України (а.с.13).
Відповідач – Державне підприємство «Добропіллявугілля» - зареєстрований виконавчим комітетом Добропільської міської ради Донецької області 11.03.2003 року, ідентифікаційний код юридичної особи – 32186934, що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А01 № 352408 (а.с. 21).
11 лютого 2011 року відповідачем був наданий звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2010 рік форми № 10-ПІ. Згідно звіту в 2010 році на підприємстві відповідача працювало 12 678 осіб, з них 507 інвалідів повинні бути працевлаштовані на підприємстві. Фактично на підприємстві у 2010 році працювало 477 інвалідів (а.с. 8).
У додатку до Інструкції щодо заповнення форми № 10-ПІ (річна) «Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів» наведений перелік підприємств, що ввійшли до складу господарського об’єднання, та/або відокремлених підрозділів роботодавця (а.с.9). Так, до складу Державного підприємства «Добропіллявугілля» ввійшли: Відокремлений підрозділ «шахта «Добропільська», Відокремлений підрозділ «шахта «Алмазна», Відокремлений підрозділ «шахта «Білицька», Відокремлений підрозділ «шахта «Новодонецька», Відокремлений підрозділ «шахта «Піонер», Відокремлений підрозділ «Добропільська автобаза», Відокремлений підрозділ «Добропільський ремонтно-механічний завод», Відокремлений підрозділ «Вузол виробничо-технологічного зв’язку», Відокремлений підрозділ «Управління матеріально-технічного постачання», Відокремлений підрозділ «Управління технічного контролю якості вугілля та стандартів», Відокремлений підрозділ «Управління по гасінню, профілактиці породних відвалів та рекультивації земель», Відокремлений підрозділ «Добропільське шахтобудівельне управління», Відокремлений підрозділ «Добропільське шахтобудівне управління № 5», Відокремлений підрозділ «Добропільське збутове підприємство», Відокремлений підрозділ «Санаторій-профілакторій «Дружба», Відокремлений підрозділ «Управління комунальних котелень», Відокремлений підрозділ «Пансіонат «Волга», Відокремлений підрозділ «База відпочинку «Перлина», Відокремлений підрозділ «Дитячий оздоровчий центр «Донець», Відокремлений підрозділ «Управління «Учтранспроект».
Відповідно до листа Добропільського міського центру зайнятості від 20.09.2011 року № 02-1926, у 2010 році відокремленими підрозділами Державного підприємства «Добропіллявугілля» було заявлено 1 346 робочих місць для працевлаштування незайнятого населення. Працевлаштовані в 2010 році на ці вакансії - 810 осіб, з них інвалідів – 9 осіб. 25.05.2010 року був проведений ярмарок вакансій та послуг служби зайнятості, де були запрошені та прийняли участь сім структурних підрозділів Державного підприємства «Добропіллявугілля». 24.09.2010 року був проведений загальнообласний ярмарок вакансії та послуг служби зайнятості, де був запрошений та прийняв участь один структурний підрозділ Державного підприємства «Добропіллявугілля». 14.12.2010 року проведений ярмарок вакансій та послуг служби зайнятості для осіб з інвалідністю, де були запрошені та взяли участь три підприємства Державного підприємства «Добропіллявугілля». У 2010 році на обліку в центрі зайнятості перебувало 104 особи з обмеженими фізичними можливостями (а.с.111).
Як вбачається з матеріалів справи, у 2010 році Державне підприємство «Добропіллявугілля» та його відокремлені підрозділи інформували центр зайнятості про вакантні робочі місця для працевлаштування осіб з обмеженою працездатністю.
Таким чином, відповідачем приймалися заходи щодо працевлаштування інвалідів на вакантні посади у підприємстві.
Згідно зі ст. 19 Закону для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі 4 % від загальної чисельності працюючих.
Відповідно до ст. 18 Закону забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.
Підбір робочого місця здійснюється переважно на підприємстві, де настала інвалідність, з урахуванням побажань інваліда, наявних у нього професійних навичок і знань, а також рекомендацій медико-соціальної експертизи.
Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Згідно зі ст. 181 Закону Державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань.
Отже, з положень Закону не вбачається, що обов’язок підприємства щодо створення робочих місць для інвалідів супроводжується його обов’язком займатись пошуком інвалідів для працевлаштування їх на створені робочі місця. Такий обов’язок статтею 18 зазначеного Закону покладено на органи виконавчої влади з питань праці та соціальної політики, органи місцевого самоврядування, громадські організації інвалідів.
Нарахування адміністративно-господарських санкцій за незайняті інвалідами робочі місця є заходом впливу до правопорушника у сфері господарювання у зв'язку зі скоєнням правопорушення. Такі санкції не можуть застосовуватися у разі відсутності необхідної кількості працевлаштованих інвалідів, якщо при цьому суб'єкт господарювання вжив усіх передбачених Законом N 875-XII заходів для працевлаштування останніх, тобто коли у його діях відсутній склад правопорушення.
З огляду на вищезазначене, суд вважає, що відповідач вимоги закону виконав, та в його діях немає складу правопорушення. У судовому засіданні не встановлено фактів відмови відповідача у працевлаштуванні направлених на вакантні посади інвалідів.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що вимоги позивача Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Державного підприємства «Добропіллявугілля» про стягнення адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів та пені у розмірі 1 246 341, 48 грн., не підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст.2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111,112, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
У задоволенні позову Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Державного підприємства «Добропіллявугілля» про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені у розмірі 1 246 341, 48 грн., – відмовити повністю.
Постанова прийнята у нарадчій кімнаті та проголошена її вступна та резолютивна частина у судовому засіданні 03 жовтня 2011 року. Постанову у повному обсязі виготовлено 08 жовтня 2011 року.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя Голуб В. А.