Справа № 22-7044/2006 р. Головуючий у 1 інстанції Барсукова О.І.
Категорія 32 Доповідач Санікова О.С.
УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 серпня 2006 року Апеляційний суд Донецької області в складі:
головуючого Курило В.П.
суддів: Санікової О.С, Могутової Н.Г.
при секретарі Личкатій В.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Центрально-Міського районного суду м. Макіївки Донецької області від 7 червня 2006 року за позовом ОСОБА_1 і ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа Комунальне підприємство „Жилцентр №2" про визнання такою, що втратила право користування житловим приміщенням,-
ВСТАНОВИВ:
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення Центрально-Міського районного суду м.Макіївки Донецької області від 7 червня 2006 року, яким ОСОБА_1 і ОСОБА_2 відмовлено в задоволенні позовних вимог, - та постановити нове рішення, яким визнати ОСОБА_3 такою, що втратила право користування житловим приміщенням.
В судовому засіданні апеляційного суду ОСОБА_1 підтримав доводи апеляційної скарги, посилаючись на те, що судом неповно встановлені обставини, які мають суттєве згначення для справи; судом безпідставно не прийняті до уваги ті обставини, що після вселення відповідачки в спірну квартиру, їй ніхто не перешкоджав проживати в ній, у відповідачки були ключі від спірної квартири, вона декілька разів з'являлась в квартирі, але не поселялась в ній, ніяких речей не приносила; позивачкою не надано достовірних доказів того, що вона зверталась у будь-які органи з приводу неможливості вселення в квартиру, не зверталась вона з позовом і до суду про усунення перешкод в користуванні квартирою; підтвердженням непроживання відповідачки в квартирі є акти, складені працівниками комунального підприємства з участю сусідів. Апелянт посилається також на порушення судом ст.71 ЖК України.
Позивачка ОСОБА_2 і представник позивача ОСОБА_1 підтримали доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 і також просили рішення суду скасувати як таке, що не відповідає нормам матеріального права.
Відповідачка ОСОБА_3 в судове засідання апеляційного суду не з'явилась. Про час і місце розгляду справи повідомлена належним чином.
Представник третьої особи КП „Жилцентр №2" в судове засідання апеляційного суду не з'явився. В надісланому до суду листі просить розглянути справу у відсутності представника, рішення суду залишити без змін.
Судом першої інстанції встановлено, що у квартирі АДРЕСА_1, яка знаходиться у комунальній власності, значаться зареєстрованими ОСОБА_1, ОСОБА_4та ОСОБА_3. Відповідачка по справі ОСОБА_3 не проживає у спірному жилому приміщенні понад шість місяців та не вносить квартирну плату і плату за комунальні послуги. 9 вересня 2005 року та 31 січня 2006 року працівниками комунального підприємства „Жилцентр №2" були складені акти, в яких зазначено, що ОСОБА_3 з 28 липня 2005 року в зазначеній квартирі не проживає, плату за квартиру і комунальні послуги вносить ОСОБА_1.
Судом також встановлено, що рішенням Центрально-Міського районного суду м.Макіївки від 12 листопада 2004 року відповідачку ОСОБА_3 та її неповнолітнього сина ОСОБА_4 вселено до квартири АДРЕСА_1 та ухвалено порядок користування зазначеним жилим приміщенням. Ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 3 лютого 2005 року рішення суду в частині вселення залишено без змін.
Відповідно до акту державного виконавця від 28 липня 2005 року ОСОБА_3 вселена до спірної квартири і їй передано ключі від квартири.
Відмовляючи позивачам в задоволенні позовних вимог про визнання ОСОБА_3 такою, що втратила право користування спірним жилим приміщенням суд виходив з того, що вона не могла проживати в квартирі після вселення у зв'язку з перешкодами з боку позивача, з приводу чого вона зверталась в житлові органи, до державної виконавчої служби, прокуратури Центрально-Міського району м.Макіївки, а також до суду з позовом про визнання незаконним вселення та прописки позивачки ОСОБА_2 до спірної квартири.
Заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 71 ЖК України в разі тимчасової відсутності наймача або членів його сім'ї за ними зберігається житлове приміщення протягом шести місяців.
Як зазначено в п.10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 квітня 1985 року „Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України" у справах про визнання наймача або члена його сім'ї такими, що втратив право користування жилим приміщенням, необхідно з'ясовувати причини відсутності відповідача понад встановлені строки. В разі їх поважності /перебування у відрядженні, у осіб, які потребують догляду, внаслідок неправомірної поведінки інших членів сім'ї тощо/ суд може продовжити пропущений строк.
Рішенням Центрально-Міського районного суду м.Макіївки Донецької області від 12 листопада 2004 року відповідачка по справі ОСОБА_3 та її неповнолітній син ОСОБА_4 були вселені в спірну квартиру. 28 липня 2005 року зазначене рішення виконане державним виконавцем.
Але і після цього відповідачка не може користуватися квартирою, оскільки позивачами створюються для цього перешкоди.
Так, з матеріалів справи вбачається, що спірна квартира складається із двох суміжних кімнат. Фактично в ній проживають позивачі ОСОБА_1, а також його нова дружина ОСОБА_2, вселення якої до спірної квартири та її прописка рішенням Центрально-Міського районного суду м.Макіївки від 25 листопада 2005 року, залишеному без змін ухвалою апеляційного суду Донецької області від 30 березня 2006 року, були визнані незаконними і вона була виселена із квартири.
Крім того, в квартирі деякий час проживав брат позивачки ОСОБА_2 - ОСОБА_5, який, допитаний судом першої інстанції як свідок, підтвердив, що відповідачка приходила в квартиру.
З матеріалів справи також вбачається, що з приводу перешкод для проживання в спірній квартирі після її вселення відповідачка ОСОБА_3 неодноразово зверталась за захистом свого права в різні органи.
Так, із повідомлення директора КП „Жилцентр №2" від 31 січня 2006 року вбачається, що ОСОБА_3 зверталась до житлового органу в період з 28 липня 2005 року з приводу прописки в спірній квартирі і повідомила про неможливість проживання в квартирі з сином, оскільки на дверях в туалет, ванну кімнату та кухню поставлені замки. Позивачами зазначені обставини не спростовані.
26 вересня 2005 року відповідачка зверталась із заявою до прокуратури Центрально-Міського району міста Макіївки про неможливість проживання в квартирі після примусового вселення.
Крім того, в лютому 2006 року відповідачка знову зверталась в державну виконавчу службу у Центрально-Міському районі м.Макіївки із заявою про примусове виконання рішення Центрально-Міського районного суду м.Макіївки від 12 листопада 2004 року про її вселення в спірну квартиру.
Таким чином, апеляційний суд вважає, що, розглядаючи справу, суд першої інстанції повно, всебічно і об'єктивно перевірив доводи і заперечення сторін, встановленим фактам і доказам дав вірну правову оцінку та дійшов правильного висновку про те, що причини відсутності відповідачки в спірній квартирі понад шість місяців є поважними, тому позовні вимоги позивачів про визнання ОСОБА_3 такою, що втратила право користування жилим приміщенням, не підлягають задоволенню. Висновки суду грунтуються на матеріалах справи та відповідають вимогам матеріального права, а саме: ст.ст. 71,72 ЖК України.
Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права, що призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи і не спростовують висновків суду.
Рішення суду ухвалено з додержанням вимог матеріального та процесуального права і підстав для його скасування немає.
Керуючись ст. ст. 303, 307 ч.І п.1 , 308, 314 ч.І п.1, 315 ЦПК України, апеляційний суд,-
ухвалив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Центрально-Міського районного суду м.Макіївки Донецької області від 7 червня 2006 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили негайно і може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців.