АПЕЛЯЦІЙНИЙ  СУД  ЧЕРКАСЬКОЇ  ОБЛАСТІ

Справа № 22-а-2114/11Головуючий по 1 інстанції

Категорія : 10.3.1 Фай В.Г.  

Доповідач в апеляційній інстанції

Нерушак Л. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

          05 липня 2011 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючогоНерушак Л.В.

суддівПальонного В.С., Міщенка С.В.

розглянувши у письмовому провадженні в місті Черкаси апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Драбівському районі Черкаської області на постанову Драбівського районного суду Черкаської області від 12 січня 2010 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_5 до Управління Пенсійного фонду України в Драбівському районі Черкаської області про визнання протиправною бездіяльність органу Управління ПФУ та стягнення невиплаченої допомоги до пенсії.

Вивчивши матеріали справи, колегія суддів, -

в с т а н о в и л а :

28 жовтня 2009 року позивач ОСОБА_5 звернулася до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Драбівському районі Черкаської області про визнання протиправною бездіяльність органу Управління ПФУ та стягнення невиплаченої допомоги до пенсії. В обґрунтування позовних вимог вказувала, що вона належить до соціальної категорії діти війни і відповідно до ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» має право на отримання соціальної допомоги в розмірі 30 % від мінімального розміру пенсії за віком. Оскільки такої доплати відповідач не проводив, тому змушена була звернутися до суду за захистом своїх прав, просила визнати відмову відповідача щодо виплати їй щомісячної соціальної допомоги у  розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком – протиправною та зобов’язати відповідача здійснити нарахування  щомісячної соціальної допомоги у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком та забезпечити її виплату за 2006 – 2008 роки в сумі 4471 грн. 20 коп..

Постановою Драбівського районного суду Черкаської області від 12 січня 2010 року позов задоволено частково.

Визнано дії Управління Пенсійного фонду України в Драбівському районі Черкаської області щодо відмови  зробити нарахування позивачці ОСОБА_5 щомісячної соціальної допомоги, передбаченої ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком з жовтня 2008 року і довічно – неправомірними.

Зобов’язано Управління Пенсійного фонду України в Драбівському районі Черкаської області здійснити ОСОБА_5 нарахування та доплату щомісячної соціальної допомоги, як дитині війни, передбаченої ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», як різницю між 30 відсотками мінімальної пенсії за віком та фактично сплаченим розміром щомісячної соціальної допомоги за період з жовтня 2008 року і довічно.

В решті позовних вимог позивачці відмовлено.

В апеляційній скарзі Управління Пенсійного фонду України в Драбівському районі Черкаської області, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить постанову суду скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог позивача відмовити.

Поскільки від усіх осіб, які беруть участь у справі,  відсутні клопотання про розгляд справи за їх участю, то колегія суддів приходить до висновку про можливість   розгляду справи в порядку письмового провадження відповідно до п. 1  ч. 1 ст. 197 КАС України.

Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, а постанова суду – зміні, виходячи з   наступних  підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що позивачі отримують пенсію за віком та відноситься до категорії громадян, яким  встановлено статус « дитини війни».

Статтею 6 Закону N 2195-IV (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Внесені підпунктом 2 пункту 41 розділу ІІ Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 року зміни до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», якими передбачалося, що дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»)  до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни, - рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року  за №10-рп/2008 року було визнано неконституційними.

Відповідно до частини 2 ст.152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Таким чином з 22.05.2008 року відповідач, як орган, якому делеговано повноваження щодо призначення і виплати пенсій та доплат до них, був зобов’язаний нараховувати позивачам підвищення до пенсії згідно ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в редакції від 18.11.2004 року, відповідно до якої дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, і додаткового рішення законодавчого органу про відновлення попередньої редакції Закону, жоден нормативно-правовий акт не передбачає.

Не є обґрунтованим посилання відповідача на інші нормативно-правові акти, оскільки згідно частини 2 ст.3 Закону №2195-1У державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.

Доводи відповідача щодо правомірності своїх дій з посиланням на відсутність бюджетних коштів для повної реалізації програми з доплат дітям війни суд не бере до уваги, так як питання фінансування цих видатків не виступає предметом даного спору.     

Колегія суддів враховує вимоги ст. 99 КАС України, згідно якої для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Позивач звернулася до суду з позовом 28 жовтня 2009 року.  

При цьому колегія суддів враховує положення ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно яких завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Зі змісту наведеної правової норми видно, що судовому захисту підлягають лише порушені права, свободи і інтереси фізичних або права і інтереси юридичних осіб, а не можливість їх порушення в майбутньому.

Таким чином, колегія суддів вважає, що адміністративний суд не може розглядати вимоги щодо зобов’язання суб’єкта владних повноважень вчиняти дії у майбутньому у зв’язку із вірогідним настанням певних наслідків, оскільки у суду на час розгляду справи відсутні підстави для прийняття рішення стосовно законності таких дій.

Крім того,  в позовній заяві позивач ставив питання про задоволення позовних вимог за 2006-2008 роки, а  в попередньому судовому засіданні збільшила позовні вимоги та просила довічно виплачувати їй щомісячну допомогу, що підтримала в судовому засіданні, але письмово  не подала  доповнення до позову про збільшення   позовних вимог .

Враховуючи вищенаведене, вимоги апелянта в частині зобов’язання відповідача проводити відповідні виплати поза межами позовних вимог та в майбутньому колегія суддів вважає, такими, що підлягають до задоволення.

В іншій частині,  доводи апелянта спростовуються матеріалами справи та не відповідають вимогам чинного законодавства.

Відповідно   до ст. 201 КАС України  суд апеляційної інстанції змінює постанову або ухвалу суду, якщо визнає, що суд першої інстанції правильну  по суті вирішив справу чи питання,  але із помилковим  застосуванням  норм  матеріального чи процесуального  права.            

Виходячи  із викладеного,  колегія суддів вважає, що   суд першої інстанції не вірно  застосував  норми процесуального та матеріального  права   при вирішенні  спору,  допустився помилки при визначенні періоду, за який слід здійснити нарахування та виплати, а тому приходить до висновку , що постанову суду підлягає  зміні в цій  частині.

Колегія суддів  вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає   зміні , оскільки суд першої інстанції невірно визначив період , за який   вимоги позивачів підлягають задоволенню  з 28 жовтня 2008 року  по 31 грудня 2008 року.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 201, 205,  207 КАС України, колегія  суддів, -

п о с т а н о в и л а :

 Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Драбівському районі Черкаської області на постанову Драбівського районного суду Черкаської області від 12 січня 2010 року задовольнити частково.

Постанову Драбівського районного суду Черкаської області від 12 січня 2010 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_5 до Управління Пенсійного фонду України в Драбівському районі Черкаської області про визнання протиправною бездіяльність органу Управління ПФУ та стягнення невиплаченої допомоги до пенсії - змінити.

Визнати дії Управління Пенсійного фонду України в Драбівському районі Черкаської області щодо відмови  зробити нарахування позивачці ОСОБА_5 щомісячної соціальної допомоги, передбаченої ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком – неправомірними за період з 28 .10. 2008 р. по 31.12. 2008 р.

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Драбівському районі Черкаської області здійснити ОСОБА_5 нарахування та доплату щомісячної соціальної допомоги, як дитині війни, передбаченої ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», як різницю між 30 відсотками мінімальної пенсії за віком та фактично сплаченим розміром щомісячної соціальної допомоги за період з 28 жовтня 2008 року по 31 грудня 2008 року.

В іншій частині постанову суду залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає чинності через п’ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий :

          Судді :