Справа №  2-а-2145/11

Категорія 99

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

          31 жовтня 2011 року cуддя Печерського районного суду Соколов  О.  М. ,  розглянувши в порядку скороченого провадження відповідно до ст. 183-2 КАС України адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Печерському районі м. Києва про визнання відмови протиправною та зобов’язання суб’єкта владних повноважень нарахувати і виплатити 30% надбавку до пенсії як дитині війни, –

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулась до суду із вказаним адміністративним позовом, в якому просить: зобов’язати відповідача перерахувати та сплатити їй у повному обсязі, як дитині війни, недоплачене щомісячне підвищення до пенсії, виходячи з розміру 30% від мінімальної пенсії за віком за період з 1 серпня 2009 року по теперішній час з урахуванням проведених виплат; зобов’язати відповідача призначити їй щомісячне довічне підвищення до пенсії, як дитині війни, відповідно до положень ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначила, що є «дитиною війни» в розумінні Закону України «Про соціальний захист дітей війни» і має право на пільги, передбачені цим Законом. Позивач також вказала, що відмова відповідача грубо порушила її законні права, позбавила права отримувати щомісячну доплату до пенсії в належному розмірі, що свідчить про нехтування правами громадян з боку відповідача.

В письмових запереченнях, представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечив, зазначаючи, що Управління Пенсійного фонду України в Печерському районі м. Києва діяло в межах повноважень, наданих йому законами України та підзаконними нормативно-правовими актами та не порушувало прав відповідача. За наведених обставин просить відмовити ОСОБА_1 у задоволені адміністративного позову.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 13 жовтня 2011 року адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Печерському районі м. Києва, в частині визнання відмови протиправною та зобов’язання Управління Пенсійного фонду України в Печерському районі м. Києва нарахувати і виплатити 30% надбавку до пенсії як дитині війни за період з 1 серпня 2009 року по 6 квітня 2011 року – залишено без розгляду.

Відповідно до ч. 4 ст. 183-2 КАС України, суддя розглядає справу в порядку скороченого провадження одноособово, без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, з таких підстав.

Позивач ІНФОРМАЦІЯ_1 перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Печерському районі м. Києва і отримує пенсію за віком.

На момент звернення позивача до суду, нарахування їй доплати до пенсії в розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком відповідачем не здійснено.

Разом з тим сторонами підтверджено, що з 01 січня 2008 року позивач отримував підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни враховуючи механізм реалізації положень статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» врегульований шляхом внесення змін до Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».

Згідно зі статті 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» дитиною війни є особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років.

Позивач є дитиною війни в розумінні Закону України «Про соціальний захист дітей війни», що не заперечується відповідачем, а відтак, на нього повністю розповсюджуються всі пільги та соціальні гарантії, передбачені Законом України «Про соціальний захист дітей війни», в тому числі й право на підвищення пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком, як передбачено статтею 6 зазначеного Закону.

Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Таким чином, щомісячна доплата до пенсії для дітей війни є формою соціального забезпечення громадян, які відповідно до спеціального закону, є дітьми війни. Тобто, фактично ця щомісячна надбавка є формою реалізації конституційного права громадян, які є дітьми війни, на соціальний захист.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про прожитковий мінімум», прожитковий мінімум застосовується зокрема для: встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком, визначення розмірів соціальної допомоги, допомоги сім'ям з дітьми, допомоги по безробіттю, а також стипендій та інших соціальних виплат виходячи з вимог Конституції України та законів України; формування Державного бюджету України та місцевих бюджетів.

Відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. Відповідно до ч. 3 цієї статті вказаний мінімальний розмір пенсії за віком застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом.

Враховуючи вищевикладене, виходячи з положень ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», суд вважає за можливе та належне застосування для визначення розміру щомісячної доплати до мінімальної пенсії за віком розмір прожиткового мінімуму, оскільки в даному випадку мінімальний розмір пенсії за віком використовується лише як коефіцієнт для визначення розміру щомісячної доплати до пенсії, що на думку суду, не суперечить вимогам ч. 3 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», а іншого мінімального розміру пенсії законодавством не передбачено. У зв’язку з чим, суд вважає безпідставним та необґрунтованим протилежні доводи відповідача в цій частині.

Разом з цим, пунктом 7 Закону України № 3491-VI від 14 червня 2011 року «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» доповнено пункт 4 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік», наступного змісту: «4. Установити, що у 2011 році норми і положення статей 39, 50, 51, 52, 54 Закону  України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (796-12) (Відомості Верховної Ради України, 1992 р., № 13, ст. 178 з наступними змінами), статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» (2195-15) (Відомості Верховної Ради України, 2005 рік, № 4, ст. 94 з наступними змінами), статей 14, 22, 37 та частини третьої статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (2262-12) (Відомості Верховної Ради України, 1992 рік, № 29, ст. 399 з наступними змінами) застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік». Даний закон набрав чинності 19 червня 2011 року і на даний час він неконституційним не визнавався.

На виконання пункту 7 Закону України № 3491-VI від 14 червня 2011 року «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» Кабінет Міністрів України прийняв Постанову від 06 липня 2011 року № 745 «Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету», згідно п. 6 якої установлено, що дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Законів України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та «Про жертви нацистських переслідувань») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, підвищення проводиться у розмірі 49,8 гривні.

Зазначена Постанова Кабінету Міністрів України набрала чинності 23 липня 2011 року.

За таких обставин, надбавка, передбачена згідно статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком підлягала виплаті позивачу за період з 6 квітня 2011 року по 22 липня 2011 року.

Відповідно до частини 1, 2 статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування правомірності своєї бездіяльності.

Щодо вимоги позивача про зобов’язання відповідача нараховувати та виплачувати їй 30 % надбавку до пенсії як дитині війни в подальшому, суд зазначає, що згідно ст. ст. 2, 6, 104 КАС України до адміністративного суду має право звернутися з адміністративним позовом особа, яка вважає, що порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. Отже, у даному випадку право на судовий захист має лише та особа, яка є суб’єктом (носієм) порушених прав, свобод чи інтересів, а вимоги щодо зобов’язання вчинити певні дії на майбутнє, не можуть бути предметом розгляду в суді.

Таким чином, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є частково обґрунтованими та відповідно такими, що підлягають частковому задоволенню за період з 6 квітня 2011 року по 22 липня 2011 року.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Враховуючи викладене, керуючись ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», статтями 2, 6, 9, 69-71, 94, 97, 100, 158-163, 183-2, 256 КАС України, суд, –

П О С Т А Н О В И В:

  Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Печерському районі м. Києва про визнання відмови протиправною та зобов’язання нарахувати і виплатити 30% надбавку до пенсії як дитині війни – задовольнити частково.

Визнати відмову Управління Пенсійного фонду України в Печерському районі м. Києва щодо нарахування ОСОБА_1 щомісячної державної соціальної 30% надбавки до пенсії як дитині війни, у відповідності до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 6 квітня 2011 року по 22 липня 2011 року – протиправною.

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Печерському районі м. Києва нарахувати та виплатити ОСОБА_1 щомісячну державну соціальну 30% надбавку до пенсії як дитині війни, у відповідності до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», за період з 6 квітня 2011 року по 22 липня 2011 року з урахуванням фактично виплачених сум, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої частиною 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»з урахуванням встановленого законодавством прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність».

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 3 (три) гривні 40 копійок у відшкодування судового збору.

У задоволенні іншої частини заявлених вимог – відмовити.

Відповідно до п. 8 ч. 6 ст. 183-2, абз. 2 ч. 1 ст. 256 КАС України Управління Пенсійного фонду України у Печерському районі м. Києва зобов’язане постанову суду виконати негайно, в межах зобов’язань за один місяць.

Постанова за результатами скороченого провадження може бути оскаржена сторонами в апеляційному порядку. Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку також іншими особами у зв’язку з тим, що суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов’язки.

Апеляційна скарга на постанову може бути подана до Київського апеляційного адміністративного суду через Печерський районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Строк для подання апеляційної скарги стороною або іншою особою, яка брала участь у справі, обчислюється з моменту отримання копії постанови.   

Суддя                                                                                                   О. М. Соколов