Справа № 22-77/2011 Головуючий у 1 інстанції Чмель
О.Л.
Категорія 30
Доповідач Баркова Л.Л.
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
5 січня 2011 року колегія суддів судової палати у цивільних
справах Апеляційного суду Донецької області в складі:
головуючого Баркової Л.Л.
суддів Кучерявої В.Ф., Ткаченко Т.Б.
при секретарі : Стрілецькій О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Маріуполі справу за
позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Приазовське
лісне господарство», Державного казначейства України, державного мисловознавця
ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної і моральної
шкоди, завданої незаконними діями посадової особи щодо притягнення до
адміністративної відповідальності
за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_3 на рішення Жовтневого
районного суду міста Маріуполя Донецької області від 17 листопада 2010
року
в с т а н о в и л
а :
У березні 2010 року позивач звернувся до суду з даним позовом,
посилаючись на те, що постановою Володарського районного суду Донецької області
від 29 квітня 2009 року визнані незаконними дії державного мисловознавця ДП
«Приазовське лісне господарство» щодо притягнення його до адміністративної
відповідальності за ст.85 ч.1КпАП України. Вважаючи що у звязку із незаконним
притягненням до адміністративної відповідальності, він вимушений був звертатися
до судових органів за захистом своїх прав, нести судові витрати, витрачати
додатковий час та зусилля, що завдало матеріальну шкоду в розмірі 813 грн. 70
коп. та моральну шкоду в розмірі 3 гривень. Тому просив відшкодувати її.
Рішенням Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області
від 17 листопада 2010 року ОСОБА_1 відмовлено у задоволенні позову
про відшкодування матеріальної і моральної шкоди.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 51 грн.
та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи 83 грн.
В апеляційній скарзі позивач просить рішення суду скасувати, постановити
нове рішення, яким задовольнити його позов повністю, посилаючись на
невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального
закону та матеріального права.
Заслухавши суддю доповідача, пояснення позивача ОСОБА_1, який
просив задовольнити апеляційну скаргу та стягнути судові витрати у зв»язку із
подачею апеляційної скарги, пояснення державного мисловознавця ОСОБА_2,
який просив скаргу відхилити, дослідивши матеріали справи в межах
апеляційного оскарження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія
суддів вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню, рішення суду зміні
з таких підстав.
У відповідності з вимогами ст.309 ЦПК України підставами для скасування
рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є
неповне зясування судом обставин справи, що мають значення для справи;
недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав
встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення або
неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.
Вирішуючи справу, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки
постанову про притягнення позивача до адміністративної відповідальності
скасовано з не реабілітованих підстав і останнім не доведено факту спричинення
матеріальної і моральної шкоди, а понесені судові витрати у звязку із
розглядом адміністративної справи підлягають розгляду у тій справі шляхом
ухвалення додаткового рішення, а не в цивільному судочинству, підстав для
задоволення позову не має.
Проте погодитися повністю з таким висновком суду не можна.
Відповідно до положень статті 60 ЦПК України кожна сторона зобов»
язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог
і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у
справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення
рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у
справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Як вбачається із матеріалів справи постановою державного мисловознавця
ОСОБА_2 за №10 від 26 грудня 2008 року позивача ОСОБА_1 було
притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу за ч.1 ст.85
КпАП, а саме за полювання з собакою без дозвільних документів.
Постановою Володарського районного суду Донецької області від 29 квітня
2009 року, залишеною без зміни 5.08.2009 року Донецьким апеляційним
адміністративним судом зазначену постанову скасовано, як таку, що не
відповідає встановленому порядку застосування заходів процесуального примусу.
Питання щодо відшкодування судових витрат позивачеві цими судовими рішеннями
не приймалось за відсутністю вимог.
Згідно із положеннями ст.1174 ЦК України шкода, завдана фізичній або
юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або
службової особи органу державної влади при здійсненні нею своїх повноважень,
відшкодовуються державою незалежно від вини цієї особи.
Звертаючись до суду з даним позовом, позивач визначив розмір
спричиненої йому моральної шкоди у три гривні та матеріальної у 813 грн.70
коп., посилаючись на те, що її завдано у зв»язку із розглядом адміністративної
справи різними судовими інстанціями та понесеними у зв»язку з цим судовими
витратами. Інших позовних вимог позивачем не заявлялось.
Відповідно до положень глави 8 Цивільного процесуального Кодексу
України судові витрати відшкодовуються у порядку визначеному цим Кодексом.
Таким чином, оскільки вимоги про стягнення судових витрат, які
позивач поніс під час розгляду адміністративної справи, не є позовними
вимогами про відшкодування майнової шкоди і не підлягають розгляду у
цивільному судочинству, а можуть бути розглянутими судом, який розглядав
адміністративний позов в порядку статті 168 КАС України, а також приймаючи до
уваги, що позивачем не наведено обставин щодо спричинення йому майнової шкоди,
колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку
про те, що заявлений позов про відшкодування матеріальної шкоди задоволенню
не підлягає.
Однак, погодитися з висновком суду щодо недоведеності позовних вимог в
частині відшкодування моральної шкоди та доведеності факту скасування
постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності з не
реабілітованих підстав не можна, оскільки відповідно до вимог закону шкода
відшкодовуються державою незалежно від вини цієї особи, а також від причини
скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності.
Тому із мотивувальної частини рішення суду колегія суддів вважає за
необхідне виключити посилання на скасування постанови державного
мисловознавця ОСОБА_2 за №10 від 26 грудня 2008 року з не реабілітованих
підстав та недоведеність позову про відшкодування моральної шкоди.
Згідно із положеннями ч.1, 3 статті 23 ЦК України особа має право на
відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в іншій спосіб.
З урахуванням наведеного позивачем обґрунтування позовних вимог про
відшкодування моральної шкоди, а також визначеного ним розміру відшкодування,
що складає 3 гривні, виходячи із засад розумності та справедливості, колегія
суддів вважає, що визнання незаконною постанови про притягнення позивачадо
адміністративної відповідальності, є достатнім відшкодуванням завданої йому
моральної шкоди
Тому підстав для задоволення апеляційної скарги в частині скасування
судового рішення та стягнення з Держави трьох гривень не має.
Відповідно до положень статті 88 ЦПК України підстав для відшкодування
позивачеві судових витрат у зв»язку із подачею апеляційної скарги також не
має, оскільки його позов про відшкодування шкоди не задоволено.
Керуючись ст.303, 307, 309 ЦПК України, колегія суддів
В И Р І Ш И Л А :
Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 задовольнити частково.
Виключити із мотивувальної частини рішення Жовтневого районного
суду міста Маріуполя Донецької області від 17 листопада 2010 року
посилання на скасування постанови державного мисловознавця ОСОБА_2 за №10
від 26 грудня 2008 року з не реабілітованих підстав та недоведеність позову
про відшкодування моральної шкоди.
В іншій частині рішення Жовтневого районного суду міста Маріуполя
Донецької області від 17 листопада 2010 року залишити без зміни.
Рішення набирає законної сили з дня проголошення, може бути
оскаржене протягом двадцяти днів до касаційної інстанції.
Судді