3
Справа № 22ц - 4786
Головуючий у 1 інстанції Вірченко О.М.
Категорія 6
Доповідач Висоцька В.С.
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
17 травня 2011 року
м. Донецьк
Апеляційний суд Донецької
області
в складі: головуючого Висоцької В.С.
суддів Санікової О.С.
Будулуца М.С.,
при секретарі Опря Ю.Л.
За участю прокурора Малютіна Д.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку апеляційну скаргу
Шахтарського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі Шахтарської
міської ради на рішення Шахтарського міськрайонного суду Донецької області від
19 листопада 2010 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Шахтарської міської ради про визнання права власності
В С Т А Н О В И В
Рішенням Шахтарського міськрайонного суду Донецької області від 19
листопада 2010 року позов ОСОБА_2 до Шахтарської
міської ради про визнання права власності задоволений.
Визнано за ОСОБА_2 право власності на самочинно
збудоване нерухоме майно – магазин з продажу насіння, що складається з коридору
(1), туалету (2), ванної (3), кабінету (4), торговельного залу (5),
торговельного залу (6), приміщення (8) загальною площею 106,8 кв. м., яке
розташоване за адресою АДРЕСА_1.
Шахтарський міжрайонний прокурор в інтересах держави в особі
Шахтарської міської ради подав апеляційну скаргу, в якій посилається на
порушення судом норм процесуального права, неправильне застосування судом норм
матеріального права та ставить питання про скасування зазначеного судового
рішення та ухвалення нового про відмову в задоволенні позовних вимог.
Прокурор зазначив, що згідно акту перевірки додержання
вимог земельного законодавства від 01 березня 2011 року, ОСОБА_2 займає
і використовує земельну ділянку площею 0,0045 га під функціонування та
обслуговування прибудинкового приміщення до магазинну з продажу насіння за
адресою АДРЕСА_1 із земель житлової
та громадської забудови Шахтарської міської ради без правовстановлюючих
документів та їх державної реєстрації в порушення норм ст.ст. 125,126
Земельного Кодексу України. Позивачем не надано доказів про виділення їй
земельної ділянки під забудову.
Суд першої інстанції не врахував, що існує спеціальна
процедура прийняття до експлуатації закінчених будівництвом об’єктів,
позивачем не дотримано встановленого порядку будівництва. Судом не з’ясовано,
якими саме діями чи бездіяльністю відповідача порушені права позивача, про
захист яких він просить і які саме дії відповідачі мали вчинити, дійшов
незаконного висновку, що у позивача виникло право власності на майно, оскільки
таке право виникає з моменту прийняття майна до експлуатації, не з’ясував, чи
звертався позивач із заявою до компетентного органу про надання земельної
ділянки під збудованим об’єктом, з приводу прийняття до експлуатації споруди
та надання йому правовстановлюючих документів на ніхто їй в цьому не відмовляв.
Законом встановлено інший порядок, ніж судовий, прийняття до експлуатації об’
єктів нерухомості та отримання правовстановлюючих документів.
В судовому засіданні прокурор Малютін Д.А. підтримав
скаргу.
Позивач ОСОБА_2, представник Шахтарської міської ради до
суду не з’явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином
(а.с.63,66). Неявка сторони не перешкоджає розгляду справи апеляційним судом
відповідно до ч.2 ст.305 ЦПК України.
Апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає
задоволенню, рішення суду скасуванню з ухваленням нового рішення з наступних
підстав.
Відповідно до ч.1 п.п.3,4 ст. 309 ЦПК України підставами для
скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни
рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення або
неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.
Судом першої інстанції встановлено, що позивачка ОСОБА_2 є
власником нежитлового приміщення - магазину з продажу насіння загальною
площею 62,1 кв. м., розташованого за адресою АДРЕСА_1, самочинно добудувала прибудову площею 44,7 кв. м.
Задовольняючи позов про визнання права власності на самочинне
будівництво, суд першої інстанції виходив з того, що згідно з висновком
спеціаліста ПП «Експертно – технічний центр «Канон» магазин є придатним до
подальшої експлуатації відповідно до нормативних документів МінРегіонБуду
України. Магазин складається із кімнат загальною площею 106,8 кв. м. Позивачка
не має можливості здати будівлю в експлуатацію, оскільки правовстановлюючий
документ на перебудову відсутній, належного дозволу на будівництво та
затвердженого проекту вона не має, будівництво є самочинним.
Проте з таким висновком погодитися не можна.
Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може
бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво,
лише у випадках, передбачених ст. 376 ЦК, а саме: за особою, яка здійснила
самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї
мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже
збудоване нерухоме майно ( ч.3 ст.376 ЦК України); за особою – власником
(користувачем) земельної ділянки, яка здійснила самочинне будівництво на цій
ділянці, якщо це не порушує права інших осіб (ч.5 ст.376 ЦК ).
З обставин справи вбачається, що позивачка є власником
нежилого приміщення площею 62,1 кв. м на підставі свідоцтва на праві власності
(а.с.8).
Позивачка не заперечувала, що зведена нею прибудова площею
44,7 кв. м. є самочинним будівництвом.
З обставин справи вбачається, що земельна ділянка для
будівництва добудови до магазину, в установленому законом порядку позивачу
не виділялася. Правовстановлюючі документи про виділення земельної ділянки під
будівництво нежитлового приміщення по АДРЕСА_1 , в матеріалах справи відсутні.
Частиною 2 ст.331 ЦК України передбачено, що право
власності на новостворене майно (житлові будинки, будівлі,споруди тощо) виникає
з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом
передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає
з моменту його прийняття до експлуатації.
Згідно з ч.ч.1,3 ст.22 Закону України «Про основи
містобудування» забудова земельних ділянок, що надаються для містобудівних
потреб, здійснюється після виникнення права власності чи права користування
земельною ділянкою в порядку, передбаченому законом, та отримання дозволу на
виконання будівельних робіт. Право на забудову (будівництво) полягає в
можливості власника, користувача земельної ділянки здійснювати на ній у
порядку, встановленому законом, будівництво об’єктів містобудування, перебудову
або знесення будинків та споруд.
З обставин справи вбачається, що позивачкою не був
дотриманий встановлений законом порядок.
Відповідно до ст.18 Закону України «Про основи
містобудування» будівництво містобудування незалежно від форм власності
здійснюється з дозволу відповідних рад, які можуть делегувати це право
відповідним виконавчим органам; закінчені будівництвом об’єкти підлягають
прийняттю в експлуатацію в порядку, встановленому КМУ.
Згідно з п.1 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених
будівництвом об’єктів, затвердженого постановою КМУ від 22 вересня 2004 року
№1243, прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об’єктів полягає у
підтвердженні державними приймальними комісіями готовності до експлуатації об’
єктів нового будівництва, зокрема, як житлово - громадського, так і виробничого
призначення, інженерних мереж та споруд, їх інженерно - технічного оснащення
відповідно до проектної документації, нормативних вимог, вихідних даних на
проектування.
Суд першої інстанції не врахував зазначені вимоги закону.
Висновки суду про те, що прийняття в експлуатацію об’
єктів самочинного будівництва без виділу у встановленому законом порядку
земельної ділянки передбачено чинним законодавством, не ґрунтуються на
законі.
Суд першої інстанції прийшов до неправильного висновку,
що чинне законодавство передбачає можливість визнання права власності на
самочинне будівництво лише у судовому порядку.
Висновки суду про те, що міська рада не заперечувала
проти задоволення позову спростовуються наявними у справі доказами та не
можуть бути підставою для задоволення позовних вимог про визнання права
власності на самочинне будівництво.
З обставин справи вбачається, що відповідач – Шахтарська
міська рада в своєму клопотанні просив розглядати справу без їх участі, та
ухвалити обґрунтоване рішення. Зазначення про визнання позову клопотання не
містить (а.с.39).
Таким чином, суд на порушення вимог ст.ст.214, 215 ЦПК
України на діючі норми закону уваги не звернув, у достатньому обсязі не
визначився з характером спірних правовідносин та правовою нормою, що підлягає
застосуванню, безпідставно керувався виключно ч.1,ч. 3 ст.376 ЦК України, до
того ж неправильно застосував зазначену норму закону й визнав за позивачем
право власності на нерухоме майно лише за фактом завершення його будівництва.
Крім того, відповідно до ст.26 Закону України «Про
основи містобудування» спори з питань містобудування вирішуються радами у
межах їх повноважень, а також судом відповідно до законодавства.
Згідно з ст.15 ЦК кожна особа має право на захист свого
цивільного права у разі його порушення, невизнання чи оспорювання.
З огляду на вказане звернення до суду з позовом про визнання
права власності на самочинне будівництво повинно мати місце при наявності даних
про те, що порушене питання було предметом розгляду компетентного державного
органу, рішення якого чи його відсутність дають підстави вважати про наявність
спору про право.
Проте, ухвалюючи рішення, суд першої інстанції не звернув уваги
на наведене та дійшов передчасного висновку про наявність підстав для
задоволення позовних вимог.
Висновок спеціаліста ПП «Експертно – технічний центр «Канон» ,
що магазин є придатним до подальшої експлуатації відповідно до нормативних
документів МінРегіонБуду України, на який посилається суд, не може замінювати
рішення комісії з прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об’єктів.
За таких обставин ухвалене у справі рішення неможна вважати
законним, тому підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в
задоволенні позову.
За таких обставин апеляційна скарга прокурора підлягає
задоволенню.
Керуючись ст. ст. 307 ч.1.п.2, 309, 314,316 ЦПК України,
апеляційний суд
В И Р І Ш И В
Апеляційну скаргу Шахтарського міжрайонного прокурора в
інтересах держави в особі Шахтарської міської ради на рішення Шахтарського
міськрайонного суду Донецької області від 19 листопада 2010 року задовольнити.
Рішення Шахтарського міськрайонного суду Донецької
області від 19 листопада 2010 року скасувати, ухвалити нове рішення.
В задоволенні позову ОСОБА_2 до
Шахтарської міської ради про визнання права власності відмовити.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту
його проголошення.
Касаційна скарга може бути подана до Вищого
спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили рішенням апеляційного
суду.
Головуючий
В.С.Висоцька
Судді
О.С.Санікова
М.С.Будулуца