4
Справа № 22ц –
3098
Головуючий в 1 інстанції Шигірт Ф.С.
Категорія
27
Доповідач Висоцька В.С.
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
17 травня 2011 року м.
Донецьк
Апеляційний суд Донецької області
в складі головуючого ВИСОЦЬКОЇ В.С.
суддів САНІКОВОЇ О.С., БУДУЛУЦИ М.С.
при секретарі Опря Ю.Л.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку апеляційну скаргу
Відкритого акціонерного товариства комерційний банк «Надра» на рішення
Ясинуватського міськрайонного суду Донецької області від 18 серпня 2010
року по справі за позовом Відкритого акціонерного товариства комерційний банк
«Надра» (далі - ВАТ КБ) «Надра» до ОСОБА_1
про стягнення заборгованості та звернення стягнення на майно
В С Т А Н О В И В
27 січня 2010 року ВАТ КБ «Надра» звернувся до суду з позовом
до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості та звернення стягнення на
майно, посилаючись на те, що 23 вересня 2008 року між ВАТ КБ «Надра»
(кредитор) та ОСОБА_1.(позичальник) було укладено кредитний
договір, відповідно до умов якого банк надав позичальнику у тимчасове
користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності
грошові кошти у сумі 142 280,76 доларів США зі сплатою 15,19 % річних строком
до 12 вересня 2033 року.
В якості забезпечення позичальником виконання своїх зобов’
язань щодо погашення кредиту сторони уклали два договори іпотеки від 23
вересня 2008 року, якими боржник ОСОБА_1 передав і іпотеку банку
земельні ділянки площею 0,2077 га та 0,2294 га, розташовані в с. Червоне по
вул. Затишній Волноваського району Донецької області.
Позивач зазначив, що своєчасно зобов’язання боржником не
виконуються, станом на 13 січня 2010 року заборгованість за сплату кредиту
складає 140902,30 доларів США; заборгованість по відсоткам 27 849,13 доларів
США; пеня за порушення термінів повернення основної суми кредиту 93,38 доларів
США; пеня за порушення термінів повернення відсотків 3369,17 доларів США,а
всього 172 213,98 доларів США, що становить 1 377 436,31 грн.
Заочним рішенням Ясинуватського міськрайонного суду
Донецької області від 18 серпня 2010 року позовні вимоги задоволені
частково.
Звернуто стягнення на предмет іпотеки – земельні ділянки, які належать
ОСОБА_1 Надано ВАТ КБ «Надра» право на продаж предметів іпотеки –
земельних ділянок, для погашення за рахунок їх продажу заборгованості за
договором кредиту в загальному розмірі 172 213,98 доларів США, що становить 1
377 436,31 грн.
В задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості за кредитним
договором відмовлено.
Додатковим рішенням Ясинуватського міськрайонного суду Донецької
області від 24 лютого 2011 року вирішено питання про судові витрати:
стягнуто з ОСОБА_1 на користь ВАТ КБ «Надра» понесені ними судовий
збір 1700 грн. та витрати на інформаційно – технічне забезпечення розгляду
справи 120 грн. всього 1820 грн.
В апеляційній скарзі ВАТ КБ «Надра» просить рішення в
частині відмови в задоволенні позову скасувати, ухвалити в цій частині нове
рішення про задоволення позовних вимог, посилаючись на порушення вимог
матеріального та процесуального закону.
В частині задоволення позовних вимог судове рішення
сторонами не оскаржується.
В судовому засіданні представник ВАТ КБ «Надра»
Харламова Ю.І. підтримала апеляційну скаргу.
В судове засідання відповідач ОСОБА_1 не з’
явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.
Апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає
задоволенню, рішення суду скасуванню в частині відмови в задоволенні
позовних вимог з наступних підстав.
Відповідно до ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду
першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є порушення або
неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.
Судом першої інстанції встановлено, що 23 вересня 2008 року
між ВАТ КБ «Надра» (кредитор) та ОСОБА_1.(позичальник) було
укладено кредитний договір, відповідно до умов якого банк надав позичальнику у
тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості,
платності грошові кошти у сумі 142280,76 доларів США зі сплатою 15,19 %
річних строком до 12 вересня 2033 року.
В якості забезпечення позичальником виконання своїх зобов’
язань щодо погашення кредиту сторони уклали два договори іпотеки від 23
вересня 2008 року, якими боржник ОСОБА_1 передав і іпотеку банку
земельні ділянки площею 0,2077 га та 0,2294 га, розташовані в с. Червоне по
вул. Затишній Волноваського району Донецької області.
ОСОБА_1 умов договору не виконує, станом на 13 січня
2010 року заборгованість за сплату кредиту складає 140902,30 доларів США;
заборгованість по відсоткам 27 849,13 доларів США; пеня за порушення термінів
повернення основної суми кредиту 93,38 доларів США; пеня за порушення термінів
повернення відсотків 3369,17 доларів США,а всього 172 213,98 доларів США, що
становить 1 377 436,31 грн.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог про стягнення
заборгованості за кредитним договором, суд першої інстанції не навів будь -
яких мотивів прийнятого рішення.
Проте з таким висновком погодитися не можна.
Відповідно дол. ч.4 ст.212 ЦПК України результати оцінки
доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи
відмови в прийнятті.
Судом встановлено, що правовідносини сторін врегульовані
Главою 71 ЦК України, Законом України «Про іпотеку», кредитним договором,
договорами іпотеки укладеними між сторонами тощо.
Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором
банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові
кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а
позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ч. 1 ст.1055 ЦК України кредитний договір укладається у
письмовій формі.
Як правильно встановлено судом і це підтверджено змістом
укладеного у встановленому законом порядку договором від 23 вересня 2008 року
між ВАТ КБ «Надра» (кредитор) та ОСОБА_1.(позичальник) було
укладено кредитний договір, відповідно до умов якого банк надав позичальнику у
тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості,
платності грошові кошти у сумі 142280,76 доларів США зі сплатою 15,19 %
річних. Позичальник зобов’язався належним чином повернути кредитору суму
отриманого кредиту, а також сплатити плату за користування кредитом, та
виконати всі інші зобов’язання в поряду та строки, визначені договором. Кредит
надавався на строк до 12 вересня 2033 року (а.с.22-26).
Договір у встановленому законом порядку сторонами не
оспорений та не визнаний недійсним.
З обставин справи вбачається, що ВАТ КБ «Надра» свої обов’язки по передачі
грошей виконало, що підтверджено заявками на видачу готівки, підписом
боржника про отримання кредитних коштів (а.с.43).
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним
чином відповідно до умов договору та умов цього Кодексу, інших актів цивільного
законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв
ділового обороту або інших вимог що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності
за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.
Відповідно до умов договору (п. п. 4.3.3, 4.3.4) позичальник зобов’язався
сплачувати мінімально необхідні платежі у розмірі та порядку, визначених в п.п.
3.3.1, тобто щомісячно 1858,74 доларів США. У випадку порушень виконання зобов’
язань, передбачених договором, сплатити банку штрафні санкції ( а.с.23 - 24).
З обставин справи вбачається, що позичальником ОСОБА_1. були порушені умови кредитного договору щодо щомісячної сплати кредиту та
плати за його користування, про що свідчить наданий банком розрахунок
заборгованості (а.с.11).
З матеріалів справи вбачається, що 13 січня 2010 року
позивачем була надіслана боржнику вимога про погашення заборгованості за
кредитним договором, в якій банк просив терміново з моменту отримання вимоги
виконати зобов’язання перед банком за кредитним договором станом на 13 січня
2010 року, що відповідало вимогам п. п 4.3.5 кредитного договору (а.с.29).
Вимога відповідачем виконана не була.
Таким чином, банк мав право у будь-який час звернутися до суду за захистом
своїх порушених прав.
Суд погоджується з розрахунками, проведеними позивачем, оскільки вони
повністю відвідають умовам договору (а.с. 11).
Проте з обставин справи вбачається, що рішенням суду, яке сторонами не
оскаржується звернуто стягнення на земельні ділянки, які належать ОСОБА_1. Надано ВАТ КБ «Надра» право на продаж предметів іпотеки – земельних
ділянок, для погашення за рахунок їх продажу заборгованості за договором
кредиту в загальному розмірі 172 213,98 доларів США, що становить 1 377 436,31
грн.
Відповідно до умов договору про іпотеку звернення стягнення на предмет
іпотеки здійснюється за рішення суду.
Оскільки вартість земельних ділянок, зазначена в договорах іпотеки значно
нижче заборгованості за кредитом (а.с.14,18), тому підстав для відмови в
стягненні заборгованості не вбачається.
Таким чином, доказами по справі встановлено, що ОСОБА_1. свої зобов'язання перед позивачем не виконує - кредит та плату за кредит
відповідно до умов договору не сплачує, тому суд першої інстанції прийшов до
правильного правового висновку про те, що позивач має право звернення
стягнення на предмет іпотеки.
Відповідно до ст. 303 ч.1 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному
порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду
першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді
першої інстанції.
За таких підстав апеляційний суд вважає, що рішення суду в частині відмови в
задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості не відповідає вимогам
закону, зібраним доказам, обставинам справи і є підстави для його скасування з
мотивів, викладених в апеляційній скарзі. Оскільки за рішенням суду звернуто
стягнення на предмет іпотеки – земельні ділянки в рахунок погашення виниклої
заборгованості, не можна вважати, що стягнення заборгованості потягне за
собою подвійне стягнення суми.
За таких обставин апеляційна скарга підлягає задоволенню.
Суд апеляційної інстанції вирішує питання про стягнення судових витрат
відповідно до вимог ст.88 ЦПК України.
Відповідно до зазначеної норми стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд
присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові
витрати.
Згідно платіжних доручень №510,509 від 03 грудня 2010 року позивач поніс
витрати на інформаційно – технічне забезпечення розгляду справи 120 грн. та
судовий збір 4,25 грн., які підлягають стягненню з відповідача (а.с.71,72 ).
За апеляційну скаргу позивач сплатив судового збору 4,25
грн., тоді як підлягає стягненню 850 грн. Оскільки апеляційна скарга підлягає
задоволенню, доплата підлягає стягненню з відповідача – 845,75 грн. на користь
держави.
Керуючись ст.ст. 307 п.1 п. 2, 309, 314, 316 ЦПК України, апеляційний суд
В И Р І Ш И В
Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства комерційний банк
«Надра» задовольнити частково.
Рішення Ясинуватського міськрайонного суду Донецької
області від 18 серпня 2010 року в частині відмови в задоволені позову про
стягнення заборгованості за кредитним договором скасувати.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь
відкритого акціонерного товариства комерційний банк «Надра» заборгованість
за сплату кредиту складає 140902,30 доларів США; заборгованість по відсоткам 27
849,13 доларів США; пеня за порушення термінів повернення основної суми
кредиту 93,38 доларів США; пеня за порушення термінів повернення відсотків
3369,17 доларів США, а всього 172 213,98 доларів США, що становить 1 377
436,31 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь
відкритого акціонерного товариства комерційний банк «Надра» сплачені витрати
на інформаційно – технічне забезпечення розгляду справи 120 грн. та судовий
збір 4,25 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави
судовий збір в розмірі 845,75 грн.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту
його проголошення.
Касаційна скарга може бути подана до Вищого спеціалізованого
суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів
з дня набрання законної сили рішенням апеляційного суду.
Головуючий
В.С.Висоцька
Судді
О.С.Санікова
М.С.Будулуца