Справа № 22ц-324/2011 Головуючий у 1 інстанції
Попова С.А.
Категорія
24
Доповідач Баркова Л.Л.
Рішення
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 лютого 2011 року колегія суддів судової палати у цивільних справах
Апеляційного суду Донецької області в складі:
головуючого Баркової Л.Л.
суддів Ткаченко Т.Б., Мироненко І.П.
при секретарі : Кузнецові А.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Маріуполі
справу за позовом Житлово-комунального підприємства «Азовжитлокомплекс» до
ОСОБА_2 про стягнення заборгованості з утримання будинку
та прибудинкової території
за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_2 на рішення
Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 30
листопада 2010 року
в с т а н о в и л а
:
Рішенням Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя від 30
листопада 2010 року позов Житлово-комунального підприємства
«Азовжитлокомплекс» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості з
утримання будинку та прибудинкової території задоволено. Стягнуто з
останнього на користь ЖКП «Азовжитлокомплекс» заборгованість з квартирної
плати, що утворилась в період червень 2008 року-лютий 2010 року в розмірі 1007
гривень 37 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи
30 грн., а всього 1037 грн. 37 коп. та на користь держави не сплачені судовий
збір 51 грн. та витрати на інформаційне технічне забезпечення розгляду справи
90 грн.
В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_2 просить рішення скасувати
та відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що висновки
суду не відповідають обставинам справи, які неповно з»ясовані, відсутність
договору між сторонами та порушення норм матеріального і процесуального права.
Заслухавши суддю доповідача, пояснення відповідача ОСОБА_2, його
представника ОСОБА_3, які просили апеляційну скаргу задовольнити,
представника позивача ОСОБА_4, яка просила скаргу відхилити, дослідивши
матеріали справи в межах апеляційної скарги та обговоривши доводи скарги
колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому
задоволенню, рішення суду зміні з таких підстав.
У відповідності з вимогами ст.ст. 10, 60 ЦПК України кожна сторона
зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх
вимог та заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для
ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть
участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на
припущеннях.
Вирішуючи справу, суд першої інстанції повно, всебічно і об’єктивно
перевірив доводи і заперечення сторін та дійшов обґрунтованого висновку про
те, що між сторонами склались договірні правовідносини щодо надання послуг з
утримання будинком та прибудинкової території і оскільки відповідач їх не став
сплачувати з червня 2008 року, не довів про несвоєчасне та неякісне їх
надання, заборгованість підлягаю стягненню в повному розмірі.
Цей висновок суду є правильним, підтверджується матеріалами справи.
Відповідно до ст.13 Закону України від 24 червня 2004 року №1875-1У «Про
житлово-комунальні послуги» залежно від функціонального призначення житлово-
комунальні послуги поділяються на: 1. комунальні послуги 2. послуги з утримання
будинків і споруд та прибудинкових територій /прибирання внутрішньо будинкових
приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування,
обслуговування внутрішньо будинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць
загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів /, 3.
послуги з управління будинком, спорудою, укладання договорів на виконання
послуг, контроль виконання умов договору, 4. Послуги з ремонту приміщень,
будинків. Споруд /заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх
реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів/.
Статтями 20,21 зазначеного закону також визначені права та обов»язки
споживача й виконавця житлово-комунальних послуг. Зокрема, правом споживача є
одержання вчасно та відповідної якості житлово-комунальних послуг згідно із
законодавством та умовами договору на надання житлово - комунальних послуг, а
обов»язком – оплата житлово-комунальних послуг у строки, встановлені договором
або законом. Обов»язком виконавця – надання послуг вчасно та відповідної якості
згідно із законодавством та умовами договору, а також підготовка та укладення
із споживачем договору про надання житлово-комунальних послуг з визначенням
відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором.
Згідно із п.2 ст.10 Закону України «Про приватизацію державного
житлового фонду» від 19 червня 1992 року, власники багатоквартирних будинків
зобов»язані брати участь у загальних витратах, пов»язаних з утриманням будинку
і прибудинкової території відповідно до своєї частки у майні будинку.
Як вбачається зі справи, і це не заперечується сторонами, відповідач з
2002 року є власником квартири у багатоквартирному житловому будинку за
адресою: бульвар 50 років Жовтня, 40/41-50.
Відповідно до виписки із особистого рахунку, відповідачем послуги з
утримання житлового фонду та прибудинкової території за період червня 2008 року-
лютого 2010 року не сплачувались, внаслідок чого виникла заборгованість в
розмірі 1007 гривень 37 коп., яку позивач просив стягнути з відповідача.
Як вбачається із матеріалів справи та апеляційної скарги, відповідач
визнає, що в зазначений період він послуги, які надавались позивачем не
сплачував.
Посилання відповідача на те, що послуги ним не отримувались у зв»язку із
не проживанням в квартирі та позивачем в повному обсязі не надавались, є
неспроможними, висновків суду не спростовують і належними доказами не
підтверджені.
Факт не укладання договору щодо сплати послуг не є підставою для
звільнення відповідача від сплати нарахованих платежів, оскільки останнім не
доведено, що позивач відмовив в укладанні такого договору.
Дії останнього щодо не укладення договору, або несвоєчасного чи неякісного
надання послуг відповідачем не оскаржувались.
З вимогами про перерахунок заборгованості відповідач до позивача також не
звертався.
Відповідно до п.7 Правил користування приміщеннями житлових будинків,
затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 8 жовтня 1992 року №572
«Про приватизацію державного житлового фонду», обов»язок на укладення договору
на надання житлово-комунальних послуг та сплати послуг за надані послуги лежить
на власникові квартири.
Посилання відповідача на те, що позивачем не доведено факту якісного
надання послуг та правильності розрахунку розміру заборгованості, є
безпідставними, спростовуються матеріалами справи і встановленими обставинами,
яким суд дав правильну правову оцінку.
Належних доказів про ненадання або неякісне надання послуг,
неправильного розрахунку заборгованості відповідачем не надано як суду першої
інстанції, так і апеляційному суду.
З урахуванням зазначеного колегія суддів вважає, що суд першої
інстанції дійшов правильного висновку про доведеність позовних вимог і
обґрунтовано визначив розмір заборгованості з надання послуг з утримання
будинку та прибудинкової території.
Однак, ухвалюючи рішення суд першої інстанції помилково стягнув з
відповідача на користь держави витрати на інформаційне технічне забезпечення
розгляду справи в розмірі 90 грн., оскільки при зверненні до суду позивач
сплатив їх у повному розмірі. Тому, рішення суду в цій частині відповідно до
роз»яснень, викладених у п.19 постанови №12 від 24.10.2008 року Пленуму
Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ в
апеляційному порядку» підлягає зміні.
Доводи апеляційної скарги не приводять судову колегію до висновку про
порушення або неправильне застосування судом норм матеріального чи
процесуального права, які є підставою до скасування або зміни оскаржуваного
рішення.
Тому, з урахуванням встановлених обставин справи та положень закону,
Керуючись ст.303, 307, 309 ЦПК України, колегія суддів
В И Р І Ш И Л А:
Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької
області від 30 листопада 2010 року змінити.
Виключити із мотивувальної і резолютивної частини рішення суду посилання на
стягнення з ОСОБА_2 на користь держави 90 гривень витрат на
інформаційне технічне забезпечення розгляду справи.
В решті частині рішення суду залишити без зміни.
Рішення набирає законної сили з дня проголошення, може бути оскаржене
протягом двадцяти днів до касаційної інстанції.
Судді