2
Справа № 22ц-
2522
Головуючий 1 інстанції Дмитрієв О.Ф.
Категорія
30
Доповідач Висоцька В.С.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
22 березня 2011
року
м. Донецьк
Апеляційний суд
Донецької області
В складі Головуючого ВИСОЦЬКОЇ В.С.
Суддів БІЛЯЄВОЇ О.М., ОСИПЧУК О.В.
При секретарі ЛЕЖНЕВІЙ Я.М.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку апеляційну
скаргу Старобешівського районного центру зайнятості на ухвалу Старобешівського
районного суду Донецької області від 13 січня 2011 року по цивільній
справі за позовом Старобешівського районного центру зайнятості до ОСОБА_1 про стягнення суми виплаченого матеріального забезпечення
В С Т А Н О В И В :
Ухвалою Старобешівського районного суду Донецької області
від 13 січня 2011 року провадження по справі за позовом Старобешівського
районного центру зайнятості до ОСОБА_1 про стягнення суми виплаченого
матеріального забезпечення закрито у зв'язку з тим, що справа не підлягає
розгляду в порядку цивільного судочинства.
Старобешівський районний центр зайнятості не погодився з
ухвалою, подав апеляційну скаргу, в якій ставить питання про її скасування,
ухвалення нового рішення по справі, посилаючись на порушення судом норм
процесуального закону.
Зазначено, що закриваючи провадження у справі, суд першої
інстанції не врахував, що відповідачем по справі є фізична особа, а не суб’єкт
владних повноважень. Суд не врахував вимоги Закону України «Про загальнообов’
язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», яким передбачено,
що сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг
застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею обов’язків та
зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України.
18.08.2010 року був виявлений факт одержання безробітним допомоги по
безробіттю шляхом обману.
Оскільки вимоги за своєю суттю є вимогами про відшкодування
шкоди, відносяться до компетенції судів цивільної юрисдикції. Вимоги випливають
із відносин, що мають приватноправовий характер, тому позивач в них виступає як
рівноправний суб’єкт у цивільному зобов’язанні, а не як суб’єкт владних
повноважень.
Крім того, вважають, що суд в разі закриття провадження по
цивільній справі, міг її розглядати як адміністративний суд в порядку
адміністративного судочинства.
В судовому засіданні представник позивача Чембулат Л.М.
підтримала апеляційну скаргу.
Відповідач до судового засідання не з’явилася, про
час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, її неявка не
перешкоджає розгляду справи судом.
Апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає
відхиленню, ухвала суду першої інстанції – залишенню без змін з наступних
підстав.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.312 ЦПК України апеляційний суд,
розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, відхиляє скаргу і залишає
ухвалу без змін, якщо судом першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням
вимог закону.
Постановляючи ухвалу про закриття провадження по справі з
підстав, передбачених п.1 ч.1 ст.205 ЦПК України, суд першої інстанції виходив
з того, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Цей висновок відповідає нормам процесуального закону.
З обставин справи вбачається, що Старобешівський районний
центр зайнятості звернувся з позовом до ОСОБА_1 в порядку цивільного
судочинства, в якому просив стягнути виплачене матеріальне забезпечення, яке
вона незаконно отримала в сумі 1718,57 грн. (а.с.1-2).
Відповідно до ч.2 ст.4 КАС України юрисдикція
адміністративних судів поширюється на всі публічно – правові спори, крім тих,
для яких законом установлено інший порядок судового вирішення.
У п.1.ч.1 ст.3 цього кодексу справу адміністративної
юрисдикції визначено як переданий на вирішення адміністративного суду публічно
– правовий спір, в якому хоча б одна зі сторін є орган виконавчої влади, орган
місцевого самоврядування, їхня посадова особа чи службова особа або інший суб’
єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, у тому
числі на виконання делегованих повноважень.
П.4 ч.1 ст.17 КАС установлено, що компетенція
адміністративних судів поширюється на спори за зверненням суб’єкта владних
повноважень у випадках, встановлених законом.
За змістом ч.4 ст.50 КАС, суб’єкт владних повноважень може
звернутись з адміністративним позовом до фізичної особи у випадках,
установлених законом.
У ч.1 ст.18 Закону України «Про зайнятість населення»
встановлено, що для реалізації державної політики зайнятості населення,
професійної орієнтації, підготовки і перепідготовки, працевлаштування та
соціальної підтримки тимчасово непрацюючих громадян у порядку, що визначається
КМУ, створюється державна служба зайнятості, діяльність якої здійснюється під
керівництвом Міністерства праці та соціального політики, місцевих державних
адміністрацій та органів місцевого самоврядування.
У ст.19 цього Закону визначено обов’язки та права державної
служби зайнятості, серед яких, зокрема : розпоряджатися в установленому
законодавством порядку коштами Фонду загальнообов’язкового державного
соціального страхування на випадок безробіття; в установленому законодавством
порядку подавати громадянам допомогу по безробіттю та матеріальну допомогу
по безробіттю, припиняти і відкладати їх виплати.
Відповідно до ч.3 ст.36 Закону України «Про загальнообов’
язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» сума виплаченого
забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі
внаслідок умисного невиконання нею своїх обов’язків та зловживання ними
стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту
виникнення обставин, що впливають на умови виплати її забезпечення та надання
соціальних послуг.
Пунктом 5.5 Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому
числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької
діяльності,затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики від
20 листопада 2000 року №307, зареєстрованого в Міністерстві юстиції 14 грудня
2000 року за №915/5136, передбачено,що виплата допомоги по безробіттю
припиняється у разі працевлаштування безробітного, призначення виплати на
підставі документів, що містять неправдиві відомості, зайняття підприємницькою
або іншою діяльністю, пов’язаною з одержанням доходу безпосередньо від цієї
діяльності, виконання робіт (послуг) за цивільно – правовими угодами (з дня
працевлаштування, державної реєстрації як суб’єкта підприємницької або іншої
діяльності, виконання робіт (послуг) за цивільно – правовими угодами.
Аналіз наведених норм законодавства дає підстави вважати, що
вирішуваний спір є публічно – правовим, оскільки виник за участю суб’єкта
владних повноважень, який реалізував у спірних правовідносинах надані йому
чинним законодавством владні управлінські функції у сфері державної політики
зайнятості населення.
Таким чином, доводи апеляційної скарги про те, що спір не
належить до адміністративної юрисдикції, не ґрунтується на положеннях чинного
законодавства, у зв’язку з чим постановлена у справі ухвала підлягає залишенню
без змін, а апеляційна скарга без задоволення.
Доводи апеляційної скарги про те, що суд самостійно міг
закрити провадження по справі та одночасно відкрити провадження по
адміністративній справі, предмету оскарження не стосується, оскільки питання
про відмову у відкритті провадження судом не вирішувалося.
Доводи апеляційної скарги про розгляд справи по суті
апеляційним судом неспроможні, оскільки відкриття справ віднесено до
компетенції суду першої інстанції, а розгляд справі по суті з ухваленням
нового рішення можливий лише в разі скасування ухваленого по справі рішення.
Оскільки сплата витрат на інформаційно – технічне
забезпечення розгляду справи 120 грн. була відстрочена за клопотання позивача
до розгляду справи по суті, вона підлягає стягненню відповідно до ст.88 ЦПК
України на користь держави.
Керуючись ст. ст. 312 ч.1 п.1, 314-315 ЦПК України,
апеляційний суд
У Х В А Л И В
Апеляційну скаргу Старобешівського районного центру
зайнятості відхилити.
Ухвалу Старобешівського районного суду Донецької
області від 13 січня 2011 року залишити без змін.
Стягнути зі Старобешівського районного центру
зайнятості Донецької області на користь держави витрати на інформаційно –
технічне забезпечення розгляду справи 120 грн.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту
її проголошення.
Касаційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів
з дня набрання законної сили ухвалою апеляційного суду безпосередньо до Вищого
спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий
В.С.Висоцька
Судді
О.М.Біляєва
О.В.Осипчук