Справа 22ц-
1622-2011
Суддя 1 інстанції: Ушенко В.Ф.
Категорія
Доповідач: Новосьолова Г.Г.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
02 березня 2011
року
м. Донецьк
Апеляційний суд Донецької області у складі:
головуючого: судді Шевченко В.Ю.,
суддів: Хейло Я.В., Новосьолової Г.Г.
при секретарі Яменко А.Г.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Калінінського районного суду міста Донецька від 08 грудня
2010 року по цивільної справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_4 про виділ у натурі частки майна, та
за зустрічним позовом ОСОБА_2, ОСОБА_4 до
ОСОБА_1 про визнання недійсним заповіту та свідоцтв про право
на спадщину за заповітом,
В С Т А Н О В И В :
Рішенням Калінінського районного суду міста Донецька від 08 грудня 2010 року
відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_4 про виділ частки із домоволодіння у
натурі, за зустрічним позовом ОСОБА_2, ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про визнання недійсним заповіту та
свідоцтв про право на спадщину за заповітом – у задоволені позовних вимог
відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати, та
постановити нове рішення, задовольнивши її позовні вимоги. Підставами для
скасування і ухвалення нового рішення вважає:
- суд неповно з’ясував обставини по справі, розглянув не всі докази які
були надані позивачкою ОСОБА_1
- судом безпідставно відмовлено у задоволені позовних вимог ОСОБА_1 про
виділ частини майна у натурі,
- суд не повідомив належним чином відповідача ОСОБА_2, ОСОБА_4 про
час та місце судового засідання, що привело до подання ними зустрічної заяви до
позивача,
- суд не вирішив питання щодо користування земельною ділянкою.
В апеляційній інстанції представник позивача доводи апеляційної скарги
підтримав, просив рішення суду скасувати та постановили нове рішення, яким
задовольнити позовні вимоги позивача, відповідачка ОСОБА_2 проти
задоволення апеляційної скарги заперечувала, просила рішення суду першої
інстанції залишити без змін.
Позивач ОСОБА_1, відповідач ОСОБА_4 у судове засідання не з’явилися,
про час і місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача, відповідача, перевіривши
матеріали цивільної справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд
вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.
Суд першої інстанції виходив із встановлених обставин;
16 березня 2006 року згідно копії Держаного акту на право власності на земельну
ділянку, ОСОБА_5 на підставі рішення виконкому
Донецької міської ради від 21 грудня 2005 року отримав та став власником
земельної ділянки площею 0,0630га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1.
17 березня 2009 року ОСОБА_5 склав заповіт, яким заповів житловий
будинок з надвірними побудовами та земельну ділянку, що розташовані за адресою:
АДРЕСА_1, в рівних частинах кожному – ОСОБА_1., ОСОБА_4, ОСОБА_2
Відповідно до технічного паспорту житлового будинку АДРЕСА_1 та свідоцтв про право на спадщину за заповітом
ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_1 є спадкоємцями по 1/3 частині
зазначеного у заповіті ОСОБА_5, який помер НОМЕР_1 року, майна
та земельної ділянки.
Відмовляючи у задоволені позовних вимог ОСОБА_1, суд першої інстанції,
виходив з наступного, згідно висновку експертного будівельне – технічного
дослідження, про те, що розподіл будинку, можливий при умові відділу окремої
частини, яка представляє собою окрему квартиру, що відповідає санітарним та
технічним вимогам, за яких можливо мешкання людини без шкоди для її здоров’я.
Площа помешкання житлового будинку та прибудові які підлягають розподілу
складає 62,4 кв.м., на долю співвласника 1/3 частини припадає 20,8 кв.м., що не
відповідає вимогам Державних будівельних норм для обладнання однокімнатної
квартири. Крім цього, запропонований експертом варіант розподілу будинку значно
перевищує долю кожного із співвласників і можливий тільки за умови
переобладнання будинку.
Крім цього, відмовляючи у задоволенні позову, суд врахував, що відповідачі
відмовилися, як співвласники від компенсації за виділ позивачці долі, яка
значно перевищує належну їй за свідоцтвом про право на спадщину за заповітом, а
також між сторонами була відсутня домовленість про поділ майна.
Рішення суду в частині відмови у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2, ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про визнання
недійсним заповіту та свідоцтв про право на спадщину за заповітом, сторонами не
оскаржується, а тому у відповідності до вимог ст. 303 ЦПК України, апеляційний
суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в
межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до вимог статті 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і
обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного
судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення,
ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони
посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими
доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ст.ст.364, 367 ЦК України кожен із співвласників має право на
виділ його частки майна, що є у спільній частковій власності в натурі або його
поділ з дотриманням вимог ст.183 ЦК України.
Зокрема, виходячи з положень ст..ст.183, 367 ЦК України та роз’яснень,
викладених у пп.6, 7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 04 жовтня
1991 року «Про застосування судами законодавства, що регулює право приватної
власності громадян на жилий будинок», виділ частки в натурі (поділ будинку)
може мати місце за наявності технічної можливості виділення кожній із сторін
відокремленої частини будинку із самостійним виходом (квартири), яка
відповідає розміру їх часток у приватній власності або наявності технічної
можливості переобладнання будинку в ізольовані квартири.
Відповідно до зазначеної постанови різні господарські будівлі (літня кухня,
сараї тощо) є підсобними будівлями і складають з будинком одне ціле. Крім
цього, господарські будівлі є приналежністю до головного будинку і діляться
разом.
Згідно висновку експертного будівельне – технічного дослідження розподіл дому у
натурі можливий при умові виділу окремої частини, яка представляє собою окрему
квартиру, що відповідає санітарним та технічним вимогам, за яких можливо
мешкання людини без шкоди для її здоров’я.
Площа помешкання житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, яка підлягає розподілу складає
62,4 кв.м., тобто на долю співвласника 1/3 частини, припадає 20,8 кв.м., що не
відповідає вимогам Державних будівельних норм для обладнання однокімнатної
квартири.
Відповідно до висновку експертного будівельне – технічного дослідження при
варіанті виділу 1/3 частині домоволодіння у натурі на користь ОСОБА_1, їй
буде належить: частина жилого будинку загальною площею 27,7 кв.м., літня
кухня, добудова до літньої кухні, частина вбиральні, частина загальної сумісної
власності: огорожа; замощення, трубопровід, що загалом складає разом з
побудовами та прибудовами 42/100 реальні долі усього домоволодіння, таким чином
на 8,7/100 долей більш необхідного 33,3/100 ідеальні долі.
Запропонований експертом варіант розподілу житлового будинку значно перевищує
долю кожного із співвласників і можливий тільки за умови переобладнання
будинку.
Експертом запропонований варіант розподілу житлового будинку у натурі на три
частини за умови устрою житлової добудови до будинку, після чого:
- відповідачки ОСОБА_4 буде належать 35/100 ідеальних доль усього
домоволодіння,
- відповідачки ОСОБА_2 буде належать 32/100 ідеальних доль усього
домоволодіння,
- позивачки ОСОБА_1 буде належать 33/100 ідеальних доль усього
домоволодіння.
Виходячи з роз’яснень, викладених у пп.6 постанови Пленуму Верховного
Суду України від 04 жовтня 1991 року «Про застосування судами законодавства, що
регулює право приватної власності громадян на жилий будинок» якщо виділ частки
будинку в натурі неможливий, суд вправі за заявленим про це позовом встановити
порядок користування відособленими приміщеннями (квартирами, кімнатами) такого
будинку, але такий позов сторонами заявлений не був та він не був предметом
розгляду у суді першої інстанції.
Відповідно до ч.1, 2 ст.364 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі
частки із майна, що є у спільній частковій власності. Якщо виділ у натурі
частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим,
співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників
грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. Компенсація
співвласникові може бути надана лише за його згодою.
Відповідачі від одержання компенсації відмовилися.
Виходячи із встановлених фактів, вимог закону та наданих сторонами доказів, суд
першої інстанції правильно прийшов до висновку про відмову у задоволенні
позовних вимог.
Рішення суду постановлено у відповідності до норм матеріального і
процесуального права.
Підстав для скасування рішення суду не встановлено.
Довід апеляційної скарги про те, що суд не вирішив питання щодо користування
земельною ділянкою не знайшов підтвердження, оскільки дані вимоги не були
предметом розгляду у суді першої інстанції, у тому числі із змісту позовної
заяви та у матеріалах справи відсутні дані про те що позивачка заявляла таку
вимогу.
Що стосується доводу апеляційної скарги про те, що суд не повідомив належним
чином відповідача ОСОБА_2, ОСОБА_4 про час та місце судового
засідання, що привело до подання ними зустрічної заяви до позивача, також не
знайшло підтвердження оскільки, у матеріалах справи є розписки від ОСОБА_4., ОСОБА_2 про їх повідомлення, які вони отримали 26 лютого 2010 року, а
зустрічний позов був ними поданий 01 березня 2010 року.
Відповідно до вимог частини 1 статті 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє
апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої
інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального
права.
Керуючись ст.ст.307 ч.1 п.1, 308, 313-315 ЦПК України, апеляційний суд
У Х В А Л И В:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Калінінського районного суду міста Донецька від 08 грудня 2010 року
залишити без змін.
Ухвала набирає чинності з моменту його проголошення, може бути оскаржене в
касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили до
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий:
Судді: