4
Справа № 22ц-1525
Головуючий у 1 інстанції Добнєв С.С.
Категорія 32
Доповідач Висоцька
В.С.
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
15 лютого 2011 року
м. Донецьк
Апеляційний суд Донецької
області
В складі головуючого ВИСОЦЬКОЇ В.С.
суддів БІЛЯЄВОЇ О.М.,
ОСИПЧУК О.В.
при секретарі Муравченко В.С.
розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Куйбишевського районного суду м. Донецька від 16
листопада 2010 року по цивільній справі за позовом Комунального підприємства
"Керуюча компанія Куйбишевського району м. Донецька" до ОСОБА_3, ОСОБА_4, 3-я особа ОСОБА_2
про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням,
зустрічний позов ОСОБА_3, ОСОБА_4 до
ОСОБА_2, Комунального підприємства "Керуюча компанія
Куйбишевського району м. Донецька"
В С Т А Н О В И В
У лютому 2010 року позивач Комунальне підприємство "Керуюча
компанія Куйбишевського району м. Донецька" звернулося до суду з позовом до
ОСОБА_3, ОСОБА_4, посилаючись на те, що розпорядження
Донецького міського голови №807 від 7 серпня 2002 року їм передано в повне
господарське відання гуртожиток АДРЕСА_1. З 21
вересня 2001 року в кімнаті АДРЕСА_1
зареєстровані ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4
З серпня 2008 року за зазначеною адресою проживає лише ОСОБА_2, про що складені відповідні акти. Заборгованість за комунальні послуги
станом на 01 лютого 2010 року складає 808,49 грн.
Позивач просив визнати ОСОБА_3, ОСОБА_4
такими, що втратили право користування житловим приміщенням з підстав,
передбачених ст.71 ЖК України та стягнути з них солідарно заборгованість
808,49 грн.
Відповідачі ОСОБА_3, ОСОБА_4 не погодилися з
позовом та звернулися з зустрічним позовом до ОСОБА_2, КП "Керуюча
компанія Куйбишевського району м. Донецька" про усунення перешкод в
користуванні житловою площею, вселенні, встановленні порядку користування
кімнатою у гуртожитку.
Зазначили, що кімната в гуртожитку надавалася їм у спільне з
ОСОБА_2 користування. Сімейні стосунки з ОСОБА_2 були припинені 23
вересня 2008 року. В спірній кімнаті залишалися їх особисті речі. ОСОБА_2
перешкоджає проживанню в кімнаті шляхом установки на дверях кімнати додаткового
замка, ухиляється від зустрічі, чим створює перешкоди в користування
гуртожитком. Восени 2009 року вона зверталася до міліції з заявою про усунення
перешкод, з ОСОБА_2 проводилася співбесіда. Вони передавали гроші
ОСОБА_2 на комунальні послуги. Іншого житла вони не мають, проте батьки
ОСОБА_2 проживають у власному будинку в м. Донецьку.
Рішенням Куйбишевського районного суду м. Донецька від
16 листопада 2010 року в задоволенні позову КП "Керуюча компанія
Куйбишевського району м. Донецька" до ОСОБА_3, ОСОБА_4, 3-я
особа ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування
житловим приміщенням, зустрічного позову ОСОБА_3, ОСОБА_4
до ОСОБА_2, КП "Керуюча компанія Куйбишевського району м. Донецька".
В апеляційній скарзі 3-я особа ОСОБА_2 просить
рішення суду скасувати та прийняти нове, яким задовольнити вимоги позивача,
та відмовити в задоволенні зустрічного позову, посилаючись на те, що судом
першої інстанції порушені норми матеріального права, висновки суду не
відповідають фактичним обставинам справи.
ОСОБА_2 зазначив, що матеріалами справи
підтверджено, що спірна кімната має статус гуртожитку. Суд не врахував, що
ОСОБА_3 08 червня 2008 року народила доньку від іншого чоловіка, у серпні
2008 року забрали свої речі і разом з сином ОСОБА_4 залишила
кімнату в гуртожитку, виїхала на інше постійне місце проживання за адресою АДРЕСА_2. Перешкод в користуванні кімнати він не
чинить, плату за комунальні послуги відповідачі не здійснюють.
В судовому засіданні з-я особа ОСОБА_2
підтримав апеляційну скаргу.
Представник Комунального підприємства "Керуюча
компанія Куйбишевського району м. Донецька» ради до судового засідання не з’
явився. Про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Їх неявка
не перешкоджає розгляду справи судом. Клопотання про перенесення розгляду
справи відхилено, причина неявки визнані судом неповажними.
В судовому засіданні ОСОБА_3 та її
представник ОСОБА_6, ОСОБА_4 заперечують проти задоволення
апеляційної скарги, просять залишити рішення без зміни.
Позивачем "Керуюча компанія Куйбишевського району
м. Донецька», відповідачами ОСОБА_3, ОСОБА_4 рішення про
відмову в задоволенні їх позовів не оскаржується.
Апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга 3-ї особи
ОСОБА_2 підлягає частковому задоволенню, рішення суду в частині відмови
в задоволенні позову КП "Керуюча компанія Куйбишевського району м. Донецька"
до ОСОБА_3, ОСОБА_4, 3-я особа ОСОБА_2 про визнання
особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, підлягає
скасуванню з ухваленням нового про відмову в задоволенні позову з інших
підстав.
Відповідно до ст. 309 ч.1 п.п.3,4 ЦПК України
підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового
рішення або зміни рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи,
порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального
права.
Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог,
суд першої інстанції виходив з того, що сторони не надали суду докази про
правовий режим спірного житла, що воно є гуртожитком та документів про підстави
заселення.
Проте з таким висновком погодитися не можна.
Відповідно до ч. ч. 1, 4 ст.10 ЦПК України цивільне
судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Суд сприяє всебічному
і повному з’ясуванню обставин справи:роз’яснює особам, які беруть участь у
справі, їх права та обов’язки, попереджає про наслідки вчинення або не вчинення
процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим
Кодексом.
З обставин справи вбачається, що сторонами по справі
заявлялося клопотання про витребування доказів про правовий режим спірного
житла, що воно є гуртожитком та документів про підстави заселення (а.с.22). На
порушення вимог процесуального закону такі докази витребувані не були. В цій
частині доводи апеляційної скарги заслуговують на увагу.
Порядок надання жилої площі в гуртожитках і користування нею
визначається главою 4 Житлового Кодексу України та Примірним положенням про
гуртожитки, відповідно до яких приміщення гуртожитків є тимчасовим житлом,
передбаченим для забезпечення місцем проживання робітників, які не мають жилої
площу, на період їх роботи на підприємстві.
З обставин справи вбачається, що ОСОБА_2 перебував в
трудових відносинах із колишнім власником гуртожитку – Донецьким трамвайно –
тролейбусним управлінням й відповідно до вимог ст.ст.128,129 ЖК України
адміністрація і профком підприємства прийняли рішення про вселення до
гуртожитку та 05 вересня 2001 року видано ордер на вселення сім’ї ОСОБА_2, яка складається з трьох чоловік.
Оскільки єдиною законною підставою для вселення на надану
жилу площу є ордер, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4
вважаються такими, що законно вселені до спірного приміщення в гуртожитку –
кімнату АДРЕСА_1 і тому всі вони
набули рівного права на користування жилою площею відповідно до вимог
житлового законодавства України. Іншого жилого приміщення відповідачі
ОСОБА_3, ОСОБА_4 не мають.
Відповідно до розпорядження Донецького міського голови №807
від 07 серпня 2002 року гуртожиток по АДРЕСА_1
передано в повне господарське відання державному комунальному підприємству
«ЖЕО Куйбишевського району м. Донецька». Згідно акту прийому – передачі
гуртожиток прийнято на баланс ДКП«ЖЕО Куйбишевського району м. Донецька».
Пізніше ДКП«ЖЕО Куйбишевського району м. Донецька» реорганізовано в "Керуючу
компанію Куйбишевського району м. Донецька».
Згідно свідоцтва про розірвання шлюбу шлюб між ОСОБА_2
та ОСОБА_3 розірвано 23 вересня 2008 року (а.с.41).
Примірним положенням про гуртожитки, затвердженим постановою
Ради Міністрів УРСР від 3 червня 1986 року №208 визначено порядок користування
останніми, передбачено, зокрема можливість збереження права користування жилою
площею у гуртожитку при тимчасовій відсутності деяких категорій громадян (п.13
Примірного положення).
Разом з тим, а також відповідно до ч.8 ст.8 ЦПК України
та з урахуванням подібності за змістом правовідносин саме щодо користування
жилою площею у гуртожитку з правовідносинами, що регулюються загальними
правилами ст.ст.71,72 ЖК України щодо відсутності осіб, які мають право
користування жилим приміщенням державного або громадського житлового фонду,
положення цих правил про збереження за відсутньою особою права на жиле
приміщення слід застосовувати і в разі тимчасової відсутності у гуртожитку
особи, якій у ньому надавалася жила площа (за відсутності підстав для
виселення).
Саме з підстав, передбачених ст. 71 Житлового Кодексу України,
заявлено позов.
Згідно до ч.3 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті
обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень,
крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 71 ЖК України при тимчасовій відсутності наймача
або членів його сім’ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести
місяців. Якщо наймач був відсутнім з поважних причин понад шість місяців, цей
строк за заявою відсутнього може бути продовжено наймодавцем, а в разі спору –
судом.
Статтею 9 ЖК України визначено, що ніхто не може бути обмежений у
праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав, передбачених законом.
Згідно роз’яснень Пленуму Верховного Суду України, які
містяться в п.10 постанови від 12 квітня 1985 року „Про деякі питання, що
виникли в практиці застосування судами Житлового Кодексу України у справах про
визнання наймача або члена його сім’ї таким, що втратив право користування
жилим приміщенням, необхідно з’ясовувати причини відсутності відповідача понад
установлені строки. В разі поважності суд може продовжити пропущений строк.
Заперечуючи проти позову, ОСОБА_3 посилалася на те, що ні
вона, ні її син ОСОБА_4 інтересу до спірного житла не втрачали.
В 2008 році шлюбні відносини були припинені, проживання через наявність
неприязних відносин стало неможливим. ОСОБА_3 посилалася на те, що в
червні 2008 року народила дитину і в зв’язку відсутністю належних у гуртожитку
умов проживання, здійснювала догляд за дитиною, тому певний період була
відсутня за місцем свого проживання та реєстрації, а весною 2009 ОСОБА_2
змінив замки на вхідних дверях. Із цього приводу відповідачка зверталася до
дільничного інспектора міліції, який розбирався в ситуації, що склалася (а.
с40).
Позивач за первісним позовом посилався на акти житлового органу
про непроживання відповідачів у спірній кімнаті (а.с.5-8). Проте особи, що його
підписували, у порядку, визначеному ст.180 ЦПК України судом не допитувались,
причини непроживання відповідачів не з’ясовувались.
3-я особа ОСОБА_2 хоча і посилається в апеляційній скарзі на
те, що свідки безпідставно не були допитані судом, під час розгляду справи
апеляційним судом не заявляв клопотання про їх допит.
Жоден з наданих актів не містить відомостей про відсутність
відповідачів понад встановлені строки без поважних причин.
В судовому засіданні апеляційного суду ОСОБА_2 не
заперечував проти того, що у зв’язку з наявністю неприязних відносин з
відповідачами проживання у одній кімнаті гуртожитку є неможливим.
За таких обставин суд апеляційної інстанції приходить до
висновку, що відповідачі не проживали у спірній квартирі понад визначений ст.
71 ЖК шестимісячний строк із поважних причин ( догляд за дитиною, неприязні
відносини, відсутність ключа).
Доводи апеляційної скарги про те, що відповідачка з сином
виїхала на інше постійне місце проживання за адресою АДРЕСА_2 не можуть бути прийняті до уваги, оскільки позов з
підстав, передбачених ст.107 ЖК України, не заявлявся.
Наявність заборгованості за комунальні послуги не може бути
підставою для задоволення первісного позову, оскільки підставою позову не
визначено невиконання відповідачами умов договору найму щодо оплати проживання
у жилому приміщенні гуртожитку. Крім того, позивачем ухвалене рішення не
оскаржується.
Апеляційний суд приходить до висновку, що судом першої
інстанції неправильно застосовані норми матеріального та процесуального
законодавства, що призвели до неправильного вирішення справи.
Позивач не довів ті обставини, на які він посилався як на
підставу своїх вимог. Доводи апеляційної скарги про втрату права користування
відповідачами гуртожитком доказами не підтверджено.
За таких обставин рішення підлягає скасуванню, з ухваленням
нового про відмову в задоволенні позову з підстав недоведеності непроживання
відповідачів без поважних причин понад встановлені законом строки.
Керуючись ст.ст. 307, 309, 314,316 ЦПК України, апеляційний суд
В И Р І Ш
И В :
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити
частково.
Рішення Куйбишевського районного суду м. Донецька від 16
листопада 2010 року скасувати в частині відмови в задоволенні позову
Комунального підприємства "Керуюча компанія Куйбишевського району м. Донецька"
про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням.
Ухвалити нове рішення наступного змісту.
В задоволені позову Комунального підприємства "Керуюча
компанія Куйбишевського району м. Донецька" до ОСОБА_3,
ОСОБА_4, 3-я особа ОСОБА_2 про
визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням -
відмовити.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту
його проголошення.
Касаційна скарга може бути подана безпосередньо до Вищого
спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом
двадцяти днів з дня набрання законної сили рішенням апеляційного суду.
Головуючий
В.С.Висоцька
Судді
О.М.Біляєва
О.В.Осипчук