Справа 22ц-
3056-2011
Суддя 1 інстанції: Тверської С.М.
Категорія
27
Доповідач: Новосьолова Г.Г.
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
18 травня 2011
року
м. Донецьк
Апеляційний суд Донецької області у складі:
головуючого: судді Новікової Г.В.,
суддів: Новосьолова Г.Г., Шевченко В.Ю.,
при секретарі Яменко А.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Артемівського міськрайонного суду від 03 лютого 2011
року у справі за позовом Публічного акціонерного товариств «Укрсоцбанк» до
ОСОБА_1, ОСОБА_3 про стягнення боргу,
звернення стягнення на предмет іпотеки, виселення,
В С Т А Н О В И В :
26 травня 2010 року позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_3 про стягнення боргу,
звернення стягнення на предмет іпотеки, виселення, мотивуючи свої вимоги
наступним, 02 жовтня 2008 року між сторонам був укладений договір про надання
відновлювальної кредитної лінії №193/17-59.
Відповідно до договору кредиту позивач в порядку та на умовах визначених
договором кредиту, надав відповідачу у тимчасове користування на умовах
забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру
використання грошові кошті у сумі 27 000 дол. США зі сплатою 15 % річних та
комісій у розмірі та порядку , визначених у договорі кредиту з терміном
повернення до 01 жовтня 2018 року. Кредит був наданий відповідачки на поточні
потреби. Зобов’язання позивача за договором кредиту були виконані у повному
обсязі. Відповідно до умов договору відповідачка зобов’язалась щомісяця до 10
числа сплачувати транші основної заборгованості у сумі 225,00 доларів США; до
15 числа місяця наступного за звітним сплачувати відсотки за користування
кредитними коштами. Станом на 14 травня 2010 року не сплачені транші основної
заборгованості по кредиту за період з 10 серпня 2009 року по 14 травня 2010
року, також не сплачені відсотки по кредиту за період з 15 грудня 2009 року по
14 травня 2010 року. Відповідно до договору кредиту у разі прострочення
відповідачем строків повернення кредиту, а також сплати процентів за фактичний
час використання кредиту, відповідач сплачує пеню та штраф у розмірах
передбачених кредитним договором. Також у разі невиконання (неналежного
виконання) відповідачем зобов’язань визначених договором кредиту, тобто
прострочення сплати кредиту та процентів, протягом більш ніж 90 календарних
днів, строк користування кредитом вважається таким, що сплив та відповідно
відповідач зобов’язаний протягом одного робочого дня погасити кредит в повному
обсязі, сплатити проценти за фактичний час використання кредиту та нараховані
штрафні санкції. Строк користування кредитом сплив 10 листопада 2009 року,
тобто прострочка триває більш ніж 9 місяців. Тому позивач вважає, що у наслідок
порушення відповідачем зобов’язання щодо повернення чергової частини суми
кредиту позивач має право достроково вимагати повернення всієї суми кредиту.
Невиконання відповідачем умов договору кредиту призвело до виникнення
заборгованості за кредитом, яка станом на 14 травня 2010 року становила 36
333,76 доларів США, що становить 287 977,71 грн. за офіційним курсом
Національного банку України (792-5900 гривень за 100 доларів США).
У забезпечення виконання зобов’язання за договором кредиту був укладений
договір поруки між позивачем, відповідачем та поручителем ОСОБА_3,
відповідно до якого поручитель зобов’язався солідарно відповідати за виконання
відповідачем у повному обсязі зобов’язань по кредиту.
У забезпечення виконання зобов’язань за кредитним договором між сторонами
був укладений договір іпотеки № 1 від 02 жовтня 2008 року, відповідно до якого
відповідач надав в іпотеку нерухоме майно: жилий будинок загальною площею 38,95
кв.м., жилою площею 27,10 кв.м. з надвірними будівлями та спорудами за адресою:
м. Артемівськ, вулиця Крилова, будинок №34, яки належить відповідачу на праві
власності на підставі договору купівлі продажу від 26 вересня 2008 року.
Рішенням Артемівського міськрайонного суду від 03 лютого 2011 року позов
Публічного акціонерного товариств «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1, ОСОБА_3 про стягнення боргу, звернення
стягнення на предмет іпотеки та виселення мешканця задоволений.
Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариств «Укрсоцбанк»
заборгованість за договором про надання відновлювальної кредитної лінії №193/17-
59, укладеного 02 жовтня 2008 року у загальній сумі 288 551,78 грн.
- З метою погашення заборгованості ОСОБА_1 перед ПАТ Укрсоцбанк за
договором про надання відновлювальної кредитної лінії №193/17-59, укладеного 02
жовтня 2008 року у загальній сумі 36 333,76 доларів США, що становить
288,551,78 грн., звернути стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором
№1 від 02 жовтня 2008 року шляхом продажу на прилюдних торгах з початковою
ціною, що буде визначена суб’єктом оціночної діяльності у межах процедури
виконавчого провадження: жилий будинок загальною площею 38,95 кв.м жилий площею
27,10 кв.м., надвірні споруди – літню кухню (дерев’яну), сарай (дерев’яний),
льох (цегляний), огорожу, що розташовані за адресо. АДРЕСА_1 та належить ОСОБА_1 на праві особистої приватної власності на
підставі договору купівлі - продажу будинку від 26 вересня 2008 року,
- виселити без надання іншого жилого приміщення ОСОБА_1 з АДРЕСА_1
- звільнити та передати ПАТ «Укрсоцбанк» предмет іпотеки для збереження
на період до реалізації на прилюдних торгах відповідно до акту приймання –
передачі майна. Вирішено питання про судові витрати.
Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_1, принесла апеляційну скаргу, в
якій просить рішення суду першої інстанції скасувати і ухвалити нове рішення,
стягнувши з неї на користь позивача 121 535,28 грв., в решті позовних вимог до
неї відмовити, виходячи з наступних підстав:
- суд першої інстанції відповідно до ст.625 ЦК України повинен був
розірвати кредитний договір, оскільки позивач ставив позовні вимоги про
стягнення суми заборгованості, строк сплати яких ще не наступив,
- суд першої інстанції не врахував що мається істотна різниця у сумах
кредиту вказаних у кредитному договорі та договорі поруки,
- крім цього позивачем порушений п. 6.2 кредитного договору про
підсудність, а саме у випадку неможливості вирішення спору шляхом переговорів,
сторони домовляються про те що спір розглядається у третейському суді,
В апеляційний інстанції позивач підтримав доводи апеляції.
Відповідачі ОСОБА_1, ОСОБА_3 не з’явилися, про час
та місце розгляду справи повідомлялися належним чином.
Відповідно до частини 2 ст. 305 ЦПК України неявка сторін або інших
осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце
розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи.
Заслухавши суддю-доповідача, позивача, дослідивши матеріали цивільної справи,
апеляційний суд приходить до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає
частковому задоволенню з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається:
26 вересня 2008 року відповідно до договору купівлі – продажу ОСОБА_1
придбала жилий будинок АДРЕСА_1
(а.с.18).
26 вересня 2008 на підставі витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно
право власності на жилий будинок АДРЕСА_1 зареєстровано за відповідачкою ОСОБА_1 (а.с.20).
02 жовтня 2008 року між Акціонерним комерційним банком соціального розвитку
«Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 був укладений договір про
надання відновлювальної кредитної лінії, відповідно до якого банк надав
відповідачці кредит у сумі 27 000доларів США з кінцевим терміном погашення до
01 жовтня 2018 року.
02 жовтня 2008 року в забезпечення зобов’язань за кредитним договором, між
банком та ОСОБА_1 був укладений договір іпотеки, посвідчений приватним
нотаріусом Артемівського міського нотаріального округу ОСОБА_4, за
реєстровим №6619(а.с.16-17).
Згідно із договором іпотеки в іпотеку банку був переданий жилий будинок АДРЕСА_1 , який належить відповідачки.
02 жовтня 2008 року між Акціонерним комерційним банком соціального розвитку
«Укрсоцбанк», ОСОБА_1 та ОСОБА_5
був укладений договір поруки №1, відповідно до якого поручитель зобов’язався
солідарно відповідати за виконання відповідачем у повному обсязі зобов’язань по
кредиту (а.с.23).
Суд першої інстанції правильно прийшов до висновку про стягнення солідарно з
відповідача та поручителя заборгованості по кредиту та про звернення стягнення
на жилий будинок, оскільки відповідачем зобов’язання за договором про іпотечний
кредит не виконувались належним чином.
Вказаний висновок суду відповідає вимогам статей 546, 1050, 1054 ЦК України.
Задовольняючи позовні вимоги про виселення відповідачки із будинку без надання
іншого жилого приміщення, суд першої інстанції виходив із того, що у разі
задоволення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки, суд за заявою
іпотекодержателя вправі винести рішення про виселення мешканців, якщо
предметом іпотеки є житловий будинок або житлове приміщення. Також, посилаючись
на ст..40 ч.1 Закону України «Про іпотеку» та ст..109 ЖК України, суд першої
інстанції вказав, що звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок
чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, тому відповідач
підлягає виселенню з житла, яке є предметом іпотеки.
Але, з таким рішення суду першої інстанції погодитись неможливо з наступних
підстав.
Згідно із частиною 2 статті 40 Закону України «Про іпотеку» від 5 червня 2003
року із подальшими змінами, після прийняття рішення про звернення стягнення на
передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення всі мешканці
зобов'язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника,
добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного
місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо мешканці не звільняють житловий
будинок або житлове приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами
строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.
Вказана вимога закону закріплена і в частині 3 статті 109 ЖК України.
Таким чином, рішення суду першої інстанції про звернення стягнення на предмет
іпотеки не набрало законної сили, а тому і не була реалізована процедура
звільнення житлового будинку протягом місяця з дня отримання вимоги про
звільнення приміщення.
Виходячи з наведеного, у суду першої інстанції не було законних підстав для
виселення відповідача з будинку без надання жилого будинку, що свідчить про
порушення судом першої інстанції норм матеріального права.
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 309 ЦПК України підставою для
скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення є
неправильне застосування норм матеріального права.
Оскільки, судом першої інстанції правильно встановлені всі фактичні обставини
по справі, але неправильно застосований матеріальний закон, то рішення суду в
частині виселення відповідача підлягає скасуванню із ухваленням в цій частині
нового рішення про відмову у задоволенні позову.
В іншій частині рішення суду постановлено у відповідності до вимог
матеріального і процесуального права і підстав для його скасування не
встановлено.
Що стосується доводів апеляційної скарги про те що відповідно до ст.625 ЦК
України суд повинен був розірвати кредитний договір, оскільки позивач ставив
позовні вимоги про стягнення суми заборгованості, строк сплати яких ще не
наступив, не заслуговував на увагу, оскільки такі позовні вимоги банком не
заявлялись та відповідачка не зверталась до суду з зустрічними позовними
вимогами про розірвання кредитного договору. Оскільки ні позивачем, ні
відповідачем позовні вимоги про розірвання договору не заявлялися, то у суду
першої інстанції не було правових підстав для розірвання договору.
Крім цього, доводи апеляційної скарги про те що, суд першої інстанції не
врахував, що у кредитному договорі та договорі поруки мається істотна різниця у
сумах кредиту не заслуговував на увагу, оскільки позивачка була присутня при
укладені вказаних договорів і підписала їх без будь яких зауважень.
Що стосується доводів апеляційної скарги про порушення правил підсудності при
звернені позивача до суду першої інстанції вказані, то вказані обставини не
впливають на рішення суду , оскільки Законом України «Про внесення змін до
статті 6 Закону України «Про третейські суді» від 3 лютого 2011року щодо
підвідомчості справ у сфері захисту прав споживачів третейським судам, вказана
стаття була доповнена пунктом 14, відповідно до якого третейським судам не
підвідомчі справи у спорах про захист прав споживачів послуг банку.
Прикінцевими та перехідними положеннями цього Закону передбачено, що після
набрання чинності цим Законом третейські суди припиняють розгляд справ у спорах
щодо захисту прав споживачів, у тому числі споживачів послуг банку (кредитної
спілки), розгляд яких було розпочато до дня набрання чинності цим Законом, про
що виноситься мотивована ухвала, таким чином на теперішній час вказана
категорія справ повинна розглядатися тільки у судах загальної юрисдикції.
Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду.
Керуючись статтями 309, 316 ЦПК України, апеляційний суд
В И Р І Ш И В :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Артемівського міськрайонного суду від 03 лютого 2011 року в частині
виселення ОСОБА_1 із будинку без надання іншого жилого
приміщення - скасувати.
У задоволенні позову Публічного акціонерного товариств «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1, про виселення із будинку АДРЕСА_1 відмовити.
В решті частини рішення суду залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути
оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання ним
законної сили до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і
кримінальних справ.
Головуючий:
Судді: