3
Справа № 22ц-
22641
Головуючий 1 інстанції Корекян Н.Р.
Категорія
26
Доповідач Висоцька В.С.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
04 січня 2011
року м. Донецьк
Апеляційний суд
Донецької області
в складі:
Головуючого Висоцької В.С.
суддів Біляєвої О.М., Осипчук О.В.
при секретарі Муравченко В.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку апеляційну скаргу
Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних
випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Сніжне
Донецької області на рішення Сніжнянського міського суду Донецької області
від 14 жовтня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_1 до
відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних
випадків на виробництві та професійних захворювань України м. Сніжне (далі
Фонд) Донецької області про стягнення моральної шкоди в зв’язку з утратою
здоров’я від профзахворювання
В С Т А Н О В И В :
Рішенням Сніжнянського міського суду Донецької області
від 14 жовтня 2010 року позов ОСОБА_1 до відділення виконавчої
дирекції Фонду соціального страхування від нещасного випадку на виробництві та
професійних захворювань України в м. Сніжне про відшкодування моральної
шкоди задоволений частково, на користь позивача з відповідача було стягнуто
моральну шкоду у розмірі 12 000 гривень.
В апеляційній скарзі відділення виконавчої дирекції Фонду соціального
страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань
України в м. Сніжне Донецької області просить скасувати рішення суду,
відмовити в стягненні моральної шкоди, оскільки висновком МСЕК не
встановлений факт спричинення позивачу моральної шкоди, позивач не надав суду
доказів завдання йому моральної шкоди, на момент розгляду справи відсутні
правові норми, які передбачають право потерпілих на відшкодування моральної
шкоди, позивачем пропущено строк звернення до суду.
В судовому засіданні представник відповідача Омельченко Г.О. підтримала
апеляційну скаргу.
Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції встановив, що позивачу завдано
моральну шкоду професійним захворюванням: він не може вести звичайний спосіб
життя, порушені його нормальні життєві звязки, вимагають від нього додаткових
зусиль для організації свого життя. Оскільки по справі встановлено втрату
позивачем 40% професійної працездатності, суд визначив та стягнув із
відповідача 12 000 грн. моральної шкоди.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи,
апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення
суду залишенню без змін з наступних підстав.
За змістом ст.ст. 1, 21, 28, 34 Законом України Про загальнообов’язкове
державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та
професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, які діяли на
час виниклих правовідносин, на Фонд соціального страхування від нещасних
випадків на виробництві та професійних захворювань України покладено обовязок
відшкодовувати застрахованим особам моральну шкоду за наявності факту
заподіяння йому цієї шкоди. Зазначені норми не містять яких-небудь інших
додаткових умов щодо відшкодування моральної шкоди.
Доводи апеляційної скарги про відсутність наявностї факту заподіяння позивачу
моральної шкоди спростовуються матеріалами справи.
З матеріалів справи вбачається, що позивач тривалий час, з 19 вересня 1988
року по 29 червня 2004 року працював на підприємствах вугільної
промисловості під землею в якості проходчика (а.с. 7-10), під впливом
систематичного і тривалого впливу шкідливих факторів, що властиві вугільній
промисловості, у нього розвилося професійне захворювання – хронічний
обструктивний бронхіт, вібраційна хвороба, про що складено акт розслідування
професійного захворювання (а.с11-12).
Відповідно до висновку МСЕК від 05 листопада 2002 року позивачу встановлена
стійка втрата працездатності 10 % строком на один рік; висновком МСЕК від 24
червня 2004 року встановлено 40% втрати працездатності безстроково, третя
група інвалідності, що свідчить про погіршення стану його здоров’я з причини
професійного захворювання (а.с.23-24).
Згідно історії хвороби позивач страждає на хронічне захворювання,
неодноразово проходив курс стаціонарного та амбулаторного лікування,
відчуває фізичний біль (а.с. 22).
За таких обставин суд дійшов правильного висновку про наявність у позивача
права вимагати відшкодування моральну шкоди, заподіяної здоровю, за нормами
Законом України „Про загальнообовязкове державне соціальне страхування від
нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили
втрату працездатності.
Доводи апеляційної скарги про відсутність у справі висновку МСЕК про
завдання моральної шкоди позивачу не відповідають вимогам п.3 ст.34 Законом
України «Про загальнообов»язкове державне соціальне страхування від нещасного
випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату
працездатності», згідно з яким моральна (немайнова) шкода відшкодовується
потерпілому за його заявою з викладом характеру заподіяної моральної шкоди та
за поданням відповідного висновку медичних органів лише у тому випадку, коли
потерпілому не була спричинена втрата професійної працездатності.
Визначаючи розмір суми, що підлягає стягненню на відшкодування моральної
шкоди, суд урахував, що професійним захворюванням позивачу завданий фізичний
біль, він не може вести звичайний спосіб життя, що призвело до порушення його
нормальних життєвих звязків, вимагає від нього додаткових зусиль для
організації свого життя й з дотриманням вимог ч.3 ст.34 Законом України Про
загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на
виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату
працездатності визначив таке відшкодування в розмірі 12 000 грн. та навів в
рішенні відповідні мотиви стягнення саме такого розміру.
Визначена судом сума відповідає характеру та ступеню моральних страждань
позивача, конкретним обставинам справи та підстав для її зменшення не
вбачається.
Доводи відповідача про те, що стягнення моральної шкоди з 1.01.2007 року було
припинено незалежно від часу настання страхового випадку, а з 1 січня 2008 року
відшкодування Фондом моральної (немайнової) шкоди застрахованим і членам їх
сімей незалежно від часу настання страхового випадку неспроможні.
Право на отримання потерпілим страхових виплат у разі настання стійкої втрати
працездатності, у тому числі виплати за моральну шкоду, виникає в особи з дня
встановлення їй такої стійкої втрати працездатності вперше висновком МСЕК.
Судом встановлено, що втрата 10% професійної працездатності у зв’язку з
професійним захворюванням була вперше встановлена позивачу висновком МСЕК в
2002 році, збільшена до 40% в 2004 році.
Таким чином, право на відшкодування моральної шкоди виникло у позивача ще до
набрання чинності як Норми Закону України „Про державний бюджет України на 2006 рік
так і Законом України „Про Державний бюджет на 2007 рік та Законом України
„Про внесення змін до Закону України „Про загальнообов’язкове державне
соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного
захворювання, які спричинили втрату працездатності від 23 лютого 2007 року.
Згідно ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно – правові акти не
мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом’якшують або
скасовують відповідальність особи.
Також відповідно до ч.ч.1, 2 ст.5 ЦК України акти цивільного законодавства
регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного
законодавства не має зворотної сили у часі, крім випадків, коли він пом’якшує
або скасовує цивільну відповідальність.
Норми Закону України „Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування
від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які
спричинили втрату працездатності, передбачали відшкодування моральної шкоди
застрахованим особам як страхову виплату, тому покладення на відділення Фонду
обов’язку по сплаті такої страхової виплати не є цивільною відповідальністю
зазначеного органу.
Доводи апеляційної скарги про пропуск строку звернення до суду не ґрунтуються
на законі, оскільки до виниклих правовідносин позовна давність на
застосовується.
За таких підстав апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду
залишенню без змін, як таке, що відповідає нормам матеріального та
процесуального закону.
Керуючись ст.ст.307 ч.1 п.1, 308, 313, 314 ЦПК України,
апеляційний суд
У Х В А Л И В :
Апеляційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування
від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань м. Сніжне
Донецької області відхилити.
Рішення Сніжнянського міського суду Донецької області від 14 жовтня
2010 року залишити без зміни.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення.
Касаційна скарга може бути подана до Вищого спеціалізованого суду з розгляду
цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної
сили ухвалою апеляційного суду.
Головуючий
В.С.Висоцька
Судді
О. М. Біляєва
О.В.Осипчук