5
Справа №22ц –
326/11
Головуючий у 1 інстанції Єфименко В.І.
Категорія
45
Доповідач Висоцька В.С.
Р І Ш Е Н Н
Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 січня 2011 року
м. Донецьк
Апеляційний суд
Донецької області
В складі Головуючого ВИСОЦЬКОЇ В.С.
Суддів БІЛЯЄВОЇ О.М., ОСИПЧУК О.В.
При секретарі МУРАВЧЕНКО В.С.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні
апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення
Великоновосілківського районного суду Донецької області від 30 липня 2010
року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до
ОСОБА_2, про визнання його бездіяльності, як голови
комісії по розпаюванню майна незаконною, визнання та скасування протоколу
комісії з розпаювання майна, виділення майна в натурі на загальну суму 121 491
грн.
В С Т А Н О В И В
У листопаді 2009 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з
позовом до ОСОБА_2, в якому з урахуванням уточнення позовних вимог
просив визнати його бездіяльність, як голови комісії по розпаюванню майна,
незаконною, визнати та скасувати протокол засідання комісії з розпаювання
майна колишнього КСП «Богатир», визнати недійсним розпаювання майна колишнього
КСП «Богатир», виділити йому майно в натурі на загальну суму 121 491 грн. (а.с.
1-2,29).
Позивач зазначив, що у 2000 році була створена комісія по
реформуванню колективного сільськогосподарського підприємства «Богатир», членом
якого він був. Головою комісії будо обрано відповідача ОСОБА_2 Жодного
разу до 2006 року комісія не збиралася на свої засідання.
16 грудня 2006 року він звернувся до відповідача з заявою про
виділення йому майна в натурі на суму 121491 грн. На комісію він не
запрошувався. 18 грудня 2006 року звернувся з заявою про видачу протоколу
комісії, проте відповіді не отримав, тому вимушений звертатися до суду. Під час
розгляду справи судом йому стало відомо, що комісія рішенням від 16 грудня 2006
року фактично позбавила його майна і права на отримання майна в натурі.
Рішенням Великоновосілківського районного суду Донецької області
від 30 липня 2010 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати,
ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.
Позивач зазначив, що суд в порушення ст.33 ЦПК України залучив до
участі у справі в якості відповідачів всіх членів комісії з розпаювання майна,
хоча він заперечував проти цього. Вважає рішення незаконним та необґрунтованим,
оскільки суд виклав неправдиві відомості щодо певних обставин справи та
належних доказів, не послався на жодну правову норму, яка регулює виниклі
правовідносини. Суд прийшов до невірного висновку про те, що він був
повідомлений про час та місце розгляду його заяви комісією 16 грудня 2006
року. Суд не врахував, що лише в 2010 році в суді він отримав копію протоколу
комісії від 16 грудня 2006 року.
Суд не врахував, що відповідач ОСОБА_2 як голова комісії
по розпаюванню майна не запропонував комісії розробити Положення про порядок
паювання майна, не забезпечив належним чином виконання завдань, покладених на
комісію з розпаювання майна колишнього КСП «Богатир».
Суд визнав законним передачу йому незавершеного виробництва
вартістю 101952,73 грн. та фінансових активів 19640,25 грн. на підставі
протоколу комісії від 16 грудня 2006 року, проте передача фінансових активів
протоколом не підтверджена. Висновки комісії, що він користувався незавершеним
виробництвом будь - якими доказами не підтверджено.
Крім того, суддя не проводив попереднє судове засідання та
порушив строки розгляду справи, встановлені законом.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його
представник ОСОБА_3 підтримали апеляційну скаргу.
Апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому
задоволенню, рішення суду – скасуванню з ухвалення нового рішення з наступних
підстав.
Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1
В., суд першої інстанції виходив з того, ОСОБА_2 працював головою
комісії, позивач був своєчасно повідомлений про час та місце засідання комісії
по розпаюванню, проте на засідання він не з’явився. 18 грудня 2006 року
позивачеві було достовірно відомо про засідання комісії 16 грудня 2006 року, та
позивач не надав доказів бездіяльності ОСОБА_2 Рішення комісії по
розпаюванню відповідало вимогам закону, неправильність розподілу пайового майна
судом не встановлена.
Проте з таким висновком погодитися не можна.
Відповідно до стаття 213 ЦПК України рішення суду повинно
бути законним і обґрунтованим. Рішення є законним, коли суд, виконавши всі
вимоги цивільного процесуального законодавства й всебічно перевіривши
обставини, вирішив справу відповідно до норм матеріального права, що
підлягають застосуванню до даних правовідносин.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно
з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і
заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому
засіданні.
Проте вказані вимоги закону залишилися поза увагою суду.
Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції не визначився з
характером спірних правовідносин та правовою нормою, що підлягає застосуванню
до виниклих правовідносин. Доводи апеляційної скарга в цій частині є
обґрунтованими та підлягають задоволенню. Судове рішення не може залишатися в
силі, як таке, що не відповідає вимогам матеріального та процесуального закону
відповідно до ч.1 п.4 ст.309 ЦПК України.
Суд першої інстанції не врахував, що правовідносини сторін
врегульовані Законом України «Про колективне сільськогосподарське
підприємство», Постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2001 року
№177 «Про врегулювання питань щодо забезпечення захисту майнових прав селян у
процесі реформування аграрного сектору економіки» з подальшими змінами та
доповненнями, Порядком розподілу та використання майна реорганізованих
колективних сільськогосподарських підприємств, затвердженого наказом
міністерства аграрної політики України від 14 березня 2001 року №62.
Згідно до Методики уточнення складу і вартості пайових
фондів майна членів колективних сільськогосподарських підприємств, у тому числі
реорганізованих, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 28
лютого 2001 року №177 майновий пай - частка майна члена підприємства у
пайовому фонді, виражена у грошовій формі та у відсотках розміру пайового
фонду.
З обставин справи вбачається, що позивач ОСОБА_1 є
співвласником - тобто членом підприємства, за яким зберігається право на
майнові паї у пайовому фонді підприємства, який не отримав його в натурі та не
передав як внесок до статутного фонду правонаступника.
Згідно свідоцтва про право власності на майновий пай члена
колективного сільськогосподарського підприємства від 08 грудня 2006 року
позивач ОСОБА_1 є власником майнових паїв колишнього КСП «Богатир» в
розмірі 18,3% пайового фонду на загальну суму 121592,98 грн. (а.с.3).
Відповідно до ч.1 ст.7, 9 Закону України «Про колективне
сільськогосподарське підприємство» майно колективного підприємства належить
його членам на праві спільної часткової власності. Пай є власністю члена
підприємства. Майновий пай є грошовим еквівалентом трудового внеску кожного
працівника в колективне майно.
Відповідно до ст.23 Закону України «Про колективне
сільськогосподарське підприємство» вищим органом самоврядування колективного
підприємства є загальні збори його членів або збори уповноважених.
Згідно з п. 9 Порядку розподілу та використання майна
реорганізованих колективних сільськогосподарських підприємств, затвердженого
наказом міністерства аграрної політики України від 14 березня 2001 року №62,
виділення зі складу пайового фонду майна в натурі окремим власником чи групі
власників за їх бажанням у процесі вирішення майнових питань здійснюється
згідно затвердженою загальними зборами членів сільськогосподарського
підприємства структурою пайового фонду та не інакше, як на підставі рішення
загальних зборів колишніх членів підприємства, що є співвласниками його майна.
При цьому відповідно до п. 16 визначення конкретного майна для виділення
окремому власнику чи групі власників майнових паїв може бути здійснено одним із
нижченаведених способів за рішенням зборів співвласників :
за структурою пайового фонду;
конкретним майном за взаємною згодою співвласників;
на конкурентних засадах шляхом проведення аукціону.
Таким чином, питання щодо виділення майнового паю в натурі,
способу такого виділення, визначення конкретного майна, яке передається
власнику майнового паю, відноситься до виключної компетенції зборів
співвласників. Лише спірні питання щодо розподілу майна між співвласниками
вирішуються в судовому прядку.
З обставин справи вбачається, що позивач до зборів власників
майнових паїв із заявою про виділ зі складу пайового фонду колективного
сільськогосподарського підприємства належних їм майнових паїв в натурі не
звертався і таке питання не було предметом вирішення зборів власників майнових
паїв, тому суд апеляційної інстанції приходить до висновку про безпідставність
вимог про виділення йому такого майна в судовому порядку.
З обставин справи вбачається, що 16 грудня 2006 року позивач
звернувся до голови комісії з розпайованою майна, в якій зазначив конкретне
майно, на яке він має право згідно майнового сертифікату (а.с.4).
Відповідно до п.10 Порядку розподілу та використання майна
реорганізованих колективних сільськогосподарських підприємств, затвердженого
наказом міністерства аграрної політики України від 14 березня 2001 року №62 з
метою реалізації права власності громадян на майнові паї комісія готує для
розгляду на загальних зборах переліки майна для виділення майнових паїв
особам, які виявили бажання отримати свої паї в індивідуальну власність.
З протоколу комісії від 16 грудня 20006 року вбачається, що
позивачу ОСОБА_1 майно, яке він просив виділити в натурі, фактично не
виділено, передано незавершене виробництво на суму 101952,73 грн. та фінансові
активи на 19640,25 грн. (а.с.20-25).
Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 відносно того, що
відповідач не надав жодного доказу про те, що ОСОБА_1 користувався
незавершеним виробництвом заслуговують на увагу. Відмова у виділенні позивачу
конкретного майна, про яке він просив в своїй заяві, комісією не мотивована.
Проте визнання незаконним та скасування протоколу від 16 грудня 2009 року в
судовому порядку діючим законодавством не передбачено, тому зазначені позовні
вимоги не можуть бути задоволені. Доводи апеляційної скарги в цій частині
неспроможні.
Доводи апеляційної скарги про те, що суд повинен був витребувати
оригінал протоколу від 16 грудня 2006 року задоволенню не підлягають, оскільки
в справі є належним чином завірена копія (а.с. 20-25).
Відповідно до п. 13 Порядку розподілу та використання майна
реорганізованих колективних сільськогосподарських підприємств, затвердженого
наказом міністерства аграрної політики України від 14 березня 2001 року №62
збори співвласників після розгляду пропозицій комісії щодо визначення розмірів
майнових паїв затверджують результати розподілу майна пайового фонду та
переліки майна, яке виділяється у натурі співвласників, а саме для виділення
майнових паїв особам, які виявили бажання отримати свої паї в індивідуальну
власність. У разі невиконання рішень зборів співвласників щодо виділення
підприємством – правонаступником (користувачем) майна в натурі власнику
майнового паю, подальший захист прав власника майнового паю вирішується в
судовому порядку.
Згідно з ст.15 ЦК кожна особа має право на захист свого
цивільного права у разі його порушення, невизнання чи оспорювання.
З огляду на вказане звернення до суду з позовом повинно мати
місце при наявності даних про те, що порушене питання було предметом розгляду
компетентного органу, рішення якого чи його відсутність дають підстави вважати
про наявність спору про право. Суд першої інстанції не звернув уваги на
наведене та дійшов передчасного висновку про наявність підстав про відмову в
задоволенні позову з підстав відсутності порушень при виділенні конкретного
майна.
Вимоги позивача про визнання бездіяльності відповідача як
голови комісії не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Бездіяльність – це певна форма поведінки особи, пов'язана з
невиконанням нею дій, які вона повинна була і могла вчинити в силу покладених
на неї посадових обов'язків і згідно з чинним законодавством України.
Діяльність голови комісії регламентується Типовим положенням про
комісію з організації вирішення майнових питань, що виникають у процесі
реформування аграрного сектору економіки, затвердженим постановою Кабінету
Міністрів України від 28 лютого 2001 р. N 177, відповідно до п.10 якого голова
комісії організовує роботу комісії, призначає дату проведення засідання
комісії, несе відповідальність за виконання завдань, покладених на комісію.
Зазначене положення не містить обов’язку голови комісії про видачу протоколу
засідання членам КСП.
Закон України «Про звернення громадян», на який посилається
позивач, виниклі між сторонами правовідносини не регулює.
Відповідно до Преамбули закон України «Про звернення
громадян» регулює питання практичної реалізації громадянами України наданого
їм Конституцією України права вносити в органи державної влади, об'єднання
громадян відповідно до їх статуту пропозиції про поліпшення їх діяльності,
викривати недоліки в роботі, оскаржувати дії посадових осіб, державних і
громадських органів.
За таких підстав в цій частині позовні вимоги ОСОБА_1
задоволенню не підлягають. Доводи апеляційної скарги в цій частині не
ґрунтуються на законі.
Відповідно до ст.33 ЦПК України суд за клопотання позивача, не
припиняючи розгляду справи, заміняє первісного відповідача, якщо позов пред’
явлено не до тієї особи, яка має відповідати за позовом, або залучає до участі
у справі іншу особу як співвідповідача ( в редакції Закону України від 7 липня
2010 року, який набрав чинності 30 липня 2010 року).
З обставин справи вбачається, що ухвалою суду від 09 червня 2010
року були притягнуті до участі у справі в якості відповідачів ОСОБА_12, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 (а.
с.31).
Проти притягнення співвідповідачів позивач ОСОБА_1 категорично
заперечував.
Оскільки ухвала суду постановлювалася під час дії Закону в редакції
до 30 липня 2010 року, коли суд мав право залучати до участі у справі інших
осіб в якості відповідача навіть в разі відсутності згоди на це позивача, а
рішення по справі ухвалено в день, коли зміни в законі набрали чинності – 30
липня 2010 року, не можна вважати, що судом порушені норми цивільного
процесуального законодавства в цій частині.
Доводи апеляційної скарги не можуть бути прийняті до уваги,
оскільки позивач посилається на норму закону, яка діє саме з 30 липня 2010
року.
Доводи апеляційної скарги про непроведення судом попереднього
розгляду спростовується ухвалою від 25 грудня 2209 року (а.с.11).
З матеріалів справи вбачається, що справа дійсно розглянута з
грубим порушенням процесуальних строків розгляду справи, проте само по собі
порушення строків розгляду справи не є підставою для скасування судового
рішення по справі.
Оскільки при розгляді справи судом порушені норми матеріального
та процесуального права, що дає підстави відповідно до п.4 ч.1 ст.309 року для
скасування судового рішення та ухвалення нового, суд апеляційної інстанції
скасовує рішення та ухвалює нове про відмову в задоволенні позову з інших
підстав.
За таких обставин апеляційна скарга підлягає частковому
задоволенню.
Керуючись ст.ст.307,309,315,316 ЦПК України, апеляційний суд
В И Р І Ш И В :
Апеляційну скарга ОСОБА_1
задовольнити частково.
Рішення Великоновосілківського районного суду Донецької
області від 30 липня 2010 року скасувати, ухвалити нове рішення.
В задоволенні позову ОСОБА_1 до
ОСОБА_2 про визнання його бездіяльності, як голови комісії по
розпаюванню майна незаконною, визнання та скасування протоколу комісії з
розпаювання майна, виділення майна в натурі на загальну суму 121 491 грн.
відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення.
Рішення може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду
з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий
В.С.Висоцька
Судді
О.М.Біляєва
О.В.Осипчук