Справа №22ц-
7094/11
Головуючий 1 інстанції Шестопалова Я.В.
Категорія
30
Доповідач Новосьолова Г.Г.
РІШЕННЯ
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
07 вересня 2011
року
м. Донецьк
Апеляційний суд Донецької області в складі:
головуючого судді Новосядлої В.М.,
суддів: Новосьолової Г.Г., Агєєва О.В.
при секретарі Руденко О.В.
розглянувши в відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ленінського районного суду м. Донецька від 17 червня
2011 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_1, третя особа - КП «Керуюча
компанія Ленінського району м. Донецька» про відшкодування матеріальної та
моральної шкоди, завданої залиттям квартири.
ВСТАНОВИВ:
10 вересня 2010 року позивачка звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_1, третя особа - КП «Керуюча компанія
Ленінського району м. Донецька» про відшкодування матеріальної та моральної
шкоди, завданої залиттям квартири, мотивуючи свої вимоги наступним.
Позивачка є власником квартири АДРЕСА_1 на праві приватної власності, що підтверджується
свідоцтвом про право власності №НОМЕР_1 від 12 липня 1994 року. За час проживання
її квартира неодноразово заливалась з вини власників АДРЕСА_2, а саме:
- у вересні 2009 року внаслідок залиття було пошкоджено туалет, ванна кімната,
кухня, стеля та стіни були залиті,
- друге залиття сталося 08 лютого 2010 року, про що свідчить акт складений
представниками комунального підприємства Ленінського району м. Донецька,
відповідно до якого крім квартири позивачки, також були залиті інші квартири
№НОМЕР_2 та №НОМЕР_3,
- 14 червня 2010 року сталося втретє залиття, причиною залиття в акті від 18
червня 2010 року складеного представниками КП УК Ленінського району м.
Донецька вказане, зірвано кран холодної води у АДРЕСА_2, внаслідок чого
були залиті шпалери на стінах у санвузлі, ванної кімнаті на стіні яка прилягає
до санвузла, у прихожій біля електролічильника, вбудованого шкапу, біля дверей
у ванну кімнату та санвузлу, стіна входу у кухню.
Позивачки не було відомо, хто є власником АДРЕСА_2, оскільки власник
квартири помер, а особи які мешкали у квартирі пообіцяли відремонтувати за свій
рахунок, але потім відмовились. Внаслідок залиття квартири позивачки заподіяна
матеріальна шкода, тому вона вимушена була звернутися до суду з вимогами про
відшкодування шкоди. На підставі її заяви до КП Керуюча компанія Ленінського
району м. Донецька був складений кошторис, згідно якого вартість робіт складає
318 гривень 10 копійок. Також позивачка зазначила, що вона хворіє бронхіальною
астмою, що також погано відобразилось на її здоров'ї. У зв'язку з чим позивачка
просила стягнути на її користь з відповідачів вартість робіт у розмірі 318
гривень 10 копійок та вартість матеріалів: шпалер - 6 рулонів, клею шпалерного,
розчин, моральну шкоду у розмірі 10 000 гривень, судові витрати.
Позивачка неодноразово уточнювала та доповнювала позовні вимоги, остаточно
просила суд стягнути з відповідачів кошторис на виконання малярних робіт у
розмірі 1 308 гривень 40 копійок, вартість матеріалів: шпалери - 900,00
гривень, клей - 60,00 гривень, ґрунтовка - 78,00 гривень, хімічна чистка
килимів після залиття - 139,42 гривень, вартість лікарських препаратів 993,39
гривень, вартість пальто - 800,00 гривень, шуби - 1000,00 гривень, витрати по
оплаті судового збору у розмірі 103,18гривень, витрати на інформаційне -
технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 120,00 гривень, витрати за
моральну шкоду у розмірі 8,50 гривень.
Рішенням Ленінського районного суду м. Донецька від 17 червня 2011 року
позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_3,
ОСОБА_1, третя особа - КП «Керуюча компанія Ленінського
району м. Донецька» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,
завданої залиттям квартири задоволені частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2
матеріальну шкоду у розмірі 2356 гривень 10 копійок.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2
моральну шкоду у розмірі 1500 гривень. Вирішено питання про судові витрати.
Не погодившись з рішенням суду відповідачка принесла апеляційну скаргу та
просить рішення суду скасувати та відмовити у задоволенні позовних, мотивуючи
тим що, судом не встановлено з яких причин сталося залиття квартири. Судом
першої інстанції стягнута сума за придбання шпалер, ґрунтовки та клею, але
позивачка не навела доказів того, що саме ці предмети були використані при
ремонті у її квартирі, до того ж суд припустився порушень щодо оцінки вартості
шуби, незважаючи на те, що позивачка самостійно здійснила оцінку вартості шуби,
не надано чеків щодо первинної вартості шуби. Також судом першої інстанції за
клопотанням відповідача не призначення будівельно - технічна експертизи щодо
визначення розміру заподіяної шкоди. Не встановлено чим підтверджуються факт
заподіяння позивачки моральних та фізичних страждань.
В апеляційний інстанції представник відповідача підтримав доводи апеляції.
Позивачка просила апеляційну скаргу відхилити, рішення суду
залишити без змін.
В судове засідання не з’явились: відповідачка, про час та місце
розгляду справи повідомлялась належним чином, про що свідчить телефонограма у
матеріалах справи (а.с.210), а також не з’явився представник третьої особи, але
надав суду заяву про розгляд справи за їх відсутності.
Відповідно до частини 2 ст. 305 ЦПК України неявка сторін або
інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і
місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи.
Заслухавши суддю-доповідача, позивача, представника відповідача, дослідивши
матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що
апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Відповідно до вимог ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і
обґрунтованим , ухваленим на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на
які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених
тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно із роз’ясненням Пленуму Верховного Суду України, що міститься в п.2
постанови „ Про судове рішення у цивільній справі № 14 від 18 грудня 2009
року, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного
судочинства відповідно до ст.2 ЦПК , вирішив справу згідно з нормами
матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин
відповідно до ст.8 ЦПК , а також правильно витлумачив ці норми. Якщо спірні
правовідносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює
подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутності такого – суд
виходить із загальних засад законодавства (аналогія права).
Обґрунтованим вважається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з’
ясованих обставинах, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог та
заперечень,підтверджених доказами, які були досліджені у судовому засіданні і
які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або
обставин, що не підлягають доказуванню, а також, якщо рішення містить вичерпні
висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів
обставинам, які мають значення для вирішення справи.
З матеріалів справи вбачається, що відповідно до свідоцтва про право власності
на квартиру №НОМЕР_1 від 12 липня 1994 року позивачки ОСОБА_2 належить
квартира за адресою: АДРЕСА_1 (а.
с. 10).
Згідно повідомлення КП «Бюро технічної інвентаризації м. Донецька» АДРЕСА_2 відповідно до свідоцтва про право
на спадщину по закону належить ОСОБА_1 (а.с.128).
18 червня 2010 року представниками КП УК Ленінського району м. Донецька
складений акт про залиття квартири позивачки, де вказане що причиною залиття
14 червня 2010 року за адресою: АДРЕСА_1 було зрив крану холодної води у відповідача (а.с.14).
Відповідно до складеного кошторису КП УК Ленінського району м. Донецька від 01
липня 2010 року затрати на ремонт у квартирі позивачки після залиття без
врахування вартості матеріалів складає 318 гривень 10 копійок (а.с.15).
Суд першої інстанції, задовольняючи частково позовні вимоги в частині
стягнення вартості ремонтно – будівельних робіт виходив із вимог ст..1166 ЦК
України та Постанови Пленуму Верховного суду України від 27 березня 1992 року
№6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про
відшкодування шкоди» про те, що шкода завдана майну фізичної або юридичної
особи, відшкодовується у повному обсязі особою, яка її завдала. Потерпілому
відшкодовується у повному обсязі збитки відповідно до реальної вартості на час
розгляду справи втраченого майна, робіт, які необхідно провести, щоб виправити
пошкоджену річ, усунути інші негативні наслідки неправомірних дії заподіювача
шкоди.
Суд першої інстанції стягуючи з відповідача матеріальну шкоду у розмірі
318,10 гривень, правильно виходив з того, що кошторис складений КП «Керуюча
компанія Ленінського району м. Донецька» від 05 липня 2010 року підтверджує
дійсну вартість ремонтних робіт безпосередньо після залиття квартири позивачки
14 червня 2010 року, при цьому відмовляючи у стягненні 1308 гривень у зв’язку з
недоведеністю розміру позовних вимог.
Крім цього, суд першої інстанції задовольняючи позовну вимогу щодо стягнення
вартості пошкодженого майна - шуби у сумі 1000 гривень, виходив з того що
підприємством ВАТ «Експресо - Італія» хімчистка від 07 жовтня 2010 року згідно
наданої довідки про те, що через тривалий вплив вологи, шуба не придатна до
чистки. Стягуючи на користь позивачки вартість шуби з урахування зносу у
розмірі 1000 гривень, суд виходив із наданою нею накладної від 22 грудня 2007
року про вартість нутрієвої шуби у розмірі 2000 гривень.
Але, з таким висновком суду погодитися неможливо, з наступних підстав.
Відповідно до ст..60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті
обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Надана позивачкою накладна про вартість нутриевої шуби у розмірі 2000 гривень
не є належним та переконливим доказом того, що до пошкодження у результаті
залиття, яке мало місце 14 червня 2010 року і вартості цієї речі на час залиття
квартири.
Оскільки позивачкою не доведено що саме ця шуба була пошкоджена внаслідок
залиття, а також не підтверджено дійсну її вартість, то рішення суду першої
інстанції в частині розміру матеріальної шкоди підлягає зміні у відповідності
до п.2 ст.309 ЦПК України (недоведеність обставин, що мають значення для
справи, які суд вважав встановленими).
Вирішуючи позовні вимоги позивача про стягнення моральної шкоди, суд першої
інстанції правильно виходив з того, що відповідно до ст.1167 ЦК України
моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями,
діями чи бездіяльністю,відшкодовується особою, яка її завдала за наявності її
вини.
Відповідно до роз’яснень наданих у Постанові Пленуму Верховного Суду України №
4 від 31.02.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування
моральної немайнової шкоди», розмір відшкодування моральної шкоди суд визначає
залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних психічних),
характеру немайнових втрат, їх тривалості, можливості відновлення, тяжкість
вимушених змін у життєвих зв’язках.
Апеляційний суд вважає, що розмір стягнутої на користь позивача суми на
відшкодування моральної шкоди відповідає ступеню, характеру та обсягу
страждань позивача та не порушує принцип розумності та справедливості, а тому
доводи апеляційної скарги в цієї частині не заслуговують на увагу.
Довід апеляційної скарги про те, що судом не встановлено з яких причин сталося
залиття квартири, спростовується актом від 18 червня 2010 року складеному
представниками КП УК Ленінського району, відповідно до якого 14 червня 2010
року в 16 годині у зв’язку з халатністю мешканців АДРЕСА_2, був зірваний
кран холодної води (зі слів відповідачів).
Що стосується доводу апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції
стягнута сума за придбання шпалер, ґрунтовки та клею, тоді як позивачка не
навела доказів того, що саме ці предмети були використані при ремонті у її
квартирі, не заслуговує на увагу, оскільки на підтвердження вартості вказаних
матеріалів позивачко. Були надані товарні чеки (а.с.51) і кількість придбаного
відповідає кошторису складеному КП «Керуюча компанія Ленінського району м.
Донецька» від 05 липня 2010 року.
Довід апеляційної скарги, щодо не призначення судом будівельно - технічної
експертизи щодо визначення розміру шкоди не заслуговує на увагу, оскільки на
час ухвалення рішення суду у квартирі позивачки був зроблений ремонт, а тому
призначення цієї експертизи було недоцільним.
В інший частині рішення суду сторонами не оскаржувалось.
Керуючись ст.ст.309, 316 ЦПК України, апеляційний суд, -
ВИРІШИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Ленінського районного суду м.Донецька від 17 червня 2011 року в
частині розміру матеріальної шкоди змінити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2
матеріальну шкоду в розмірі 1356 (одну тисячу триста п’ятдесят шість) гривень
10коп.
В решті частині рішення суду залишити без змін.
Рішення набирає чинності з моменту його проголошення, може бути оскаржено в
касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили до
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий: Судді: