3
Справа № 22ц –
1828
Головуючий в 1 інстанції Переверзева Л.І.
Категорія
27
Доповідач Висоцька В.С.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
22 лютого 2011
року
м. Донецьк
Апеляційний суд
Донецької області
В складі Головуючого ВИСОЦЬКОЇ В.С.
Суддів ОСИПЧУК О.В., БІЛЯЄВОЇ О.М.
При секретарі МУРАВЧЕНКО В.С.
розглянув апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення
Ворошиловського районного суду м. Донецька від 31 травня 2010 року по
справі за позовом ОСОБА_1 до приватного нотаріуса
Донецького міського нотаріального округу ОСОБА_2, 3-я особа
Публічне акціонерне товариство "Перший Український Міжнародний Банк" ( далі –
ПАТ «ПУМБ») про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає
виконанню
В С Т А Н О В И В
Рішенням Ворошиловського районного суду м. Донецька від 31 травня 2010 року в
задоволенні позову ОСОБА_1 до приватного нотаріуса Донецького міського
нотаріального округу ОСОБА_2, 3-я особа ПАТ "ПУМБ" про визнання
виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню відмовлено.
Не погоджуючись з зазначеним рішенням суду, ОСОБА_1 подала апеляційну
скаргу, в якій посилається на порушення судом вимог матеріального та
процесуального закону та порушує питання про скасування зазначеного судового
рішення та ухвалення нового рішення про задоволення їх позовних вимог.
ОСОБА_1 зазначила, що суд прийшов до помилкового
висновку про безспірність заборгованості перед банком. Вимога банку не була
безспірною, оскільки нею подавалася заява про реструктуризацію зобов’язань за
кредитним договором і розмір щомісячних платежів повинні бути змінені.
Зазначила, що нотаріус не витребував первинних
бухгалтерських документів щодо видачі кредиту та здійснення його часткового
погашення. Розрахунок банку не може бути доказом безспірності розміру грошових
вимог.
Судом першої інстанції не було досліджено сам виконавчий
напис, про вчинення якого вона дізналася лише від державного виконавця. У
виконавчому написі невірно зазначено місце її народження, вона народилася в м.
Горлівці Донецької області, а зазначено - м. Донецьк.
Суд не врахував, що звернення стягнення на рухоме майно
шляхом вчинення виконавчого напису нотаріуса взагалі не передбачено законом.
Законом України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» не
передбачено звернення стягнення на заставлене майно шляхом вчинення нотаріусом
виконавчого напису, оскільки таке звернення може бути вчинено лише на підставі
рішення суду.
В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з’явилася, про
час та місце розгляду справи повідомлена належним чином. Клопотання про
відкладення розгляду справи апеляційним судом відхилено.
Приватний нотаріус Донецького нотаріального округу ОСОБА_2. до апеляційного суду не з’явився, просив розглядати справу у його
відсутність.
Представник ПАТ «ПУМБ» ОСОБА_4, діючий на підставі
довіреності, заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив рішення
залишити без змін.
Апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає
відхиленню, рішення суду – залишенню без змін з наступних підстав.
Судом встановлено, що 26 липня 2007 року між ОСОБА_1 та
ЗАТ «ПУМБ», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «ПУМБ»,
було укладено кредитний договір, відповідно до умов якого банк передав 28 720
доларів США позичальнику ОСОБА_1, а ОСОБА_1 зобов’язалася повернути
кредит шляхом щомісячної суми виплат в доларах США з остаточною датою
повернення кредиту 26 липня 2014 року зі сплатою 12,40% річних.
З метою забезпечення повернення кредиту в той же день між
позивачем та банком був укладений договір застави транспортного засобу,
предметом застави є придбаний автомобіль.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що
ОСОБА_1 умов кредитного договору не виконувала, тому банк мав право на
вчинення виконавчого напису нотаріусом 01 червня 2009 року.
Висновок суду відповідає вимогам закону та наданим сторонами доказам.
Правовідносини сторін врегульовані Главою 71, параграфом 6
глави 49 ЦК України, Законом України «Про заставу», Законом України «Про
нотаріат», Інструкцією про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами
України, кредитним договором, договором застави автотранспортного засобу,
укладеними між сторонами тощо.
Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним
договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується
надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах,
встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та
сплатити проценти.
Як правильно встановлено судом, 26 липня 2007 року між
ОСОБА_1 та ЗАТ «ПУМБ», правонаступником якого є Публічне акціонерне
товариство «ПУМБ», було укладено кредитний договір, відповідно до умов якого
банк передав 28 720 доларів США позичальнику ОСОБА_1, а ОСОБА_1
зобов’язалася повернути кредит шляхом щомісячної суми виплат в доларах США з
остаточною датою повернення кредиту 26 липня 2014 року зі сплатою 12,40% річних
(а.с.13-15).
З метою забезпечення повернення кредиту в той же день між
позивачем та банком був укладений договір застави транспортного засобу,
предметом застави є придбаний автомобіль (а.с. 75-79).
Відповідно до ст. 3 Закону України «Про заставу» договір застави є похідною
угодою, яка укладається для забезпечення виконання іншої угоди, зокрема
кредитного договору, і не може існувати самостійно.
З розрахунку заборгованості вбачається, що станом на 28
квітня 2009 року ОСОБА_1 мала залишок заборгованості за кредитом 26016,54
доларів США та 38177,93 грн. (а.с. 93-96) .
01 червня 2009 року приватним нотаріусом Донецького
міського нотаріального округу ОСОБА_2 вчинений виконавчий напис, яким
було звернуто стягнення на транспортний засіб, що належить на праві власності
ОСОБА_1
Відповідно до ст.87 Закону України «Про нотаріат», п. 282 Інструкції про
порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджено наказом
Міністерства юстиції України від 3 березня 2004 року №20/5 (далі – Інструкції)
для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси
вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість.
Вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку,
встановленому законом, є засобом правового захисту.
Відповідно до ст.88 Закону України «Про нотаріат»,п. 284 Інструкції нотаріус
вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність
заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за
умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у
відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного
року.
Доводи апеляційного суду про те, що нотаріус не витребував первинних
бухгалтерських документів щодо видачі кредиту та здійснення його часткового
погашення спростовуються матеріалами справи.
Відповідно до Переліку документів, за якими стягнення
заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів
нотаріусів, затверджених постановою КМУ від 29 червня 1999 року №1172 для
одержання виконавчого напису подаються оригінал нотаріально посвідченої угоди;
документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та
встановлюють прострочення виконання зобов’язання.
З обставин справи вбачається, що нотаріусу банком було надано весь перелік
документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку
на підставі виконавчих написів нотаріусів.
Зі змісту виконавчого напису вбачається, що він відповідає
вимогам ст.89 Закону України «Про нотаріат», п. 287 Інструкції (а.с.7).
Таким чином, нотаріус вчинив виконавчий напис відповідно до
закону та підстав відмовляти ПАТ «ПУМБ» у вчиненні виконавчого напису не
було.
Доводи апеляційної скарги про те, що вимога банку не була
безспірною, оскільки нею подавалася заява про реструктуризацію зобов’язань за
кредитним договором, неспроможні. З обставин справи вбачається, що зазначена
заява банком задоволена не була. Діюче законодавство, яким урегульовані
правовідносини сторін, умови договору не зобов’язують банк задовольняти заяву
про реструктуризацію зобов’язань за кредитним договором. Відмова в
реструктуризації заборгованості не свідчить про наявність спору щодо розміру
заборгованості.
Доводи апеляційної скарги про те, що у виконавчому написі
невірно зазначено місце народження боржниці не можуть бути підставою для
визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.
Боржником ОСОБА_1 не надано жодного доказу суду на
спростування розрахунків банку щодо розміру грошових вимог, тому доводи
апеляційної скарги в цій частині необґрунтовані.
Банком неодноразово надсилалися повідомлення про
дострокове виконання зобов’язань за кредитним договором. Про що свідчать копії
листів (а.с.98-102). Проти наявності заборгованості позичальник в апеляційній
скарзі не заперечувала.
Доводи апеляційної скарги, що судом першої інстанції не
було досліджено виконавчий напис, неспроможні.
Доводи апеляційної скарги про те, що звернення стягнення
на рухоме майно шляхом вчинення виконавчого напису нотаріуса взагалі не
передбачено законом, висновків суду не спростовують.
Згідно ст.590 ЦК України звернення стягнення на предмет
застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або
законом.
Відповідно до ч. ч.1, 6 ст. 20 Закону України «Про заставу»
заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі,
якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою,
воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором. Звернення
стягнення на заставлене майно здійснюється за рішенням суду або третейського
суду, на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо інше не передбачене
законом або договором застави.
Згідно п.6.2 укладеного між сторонами договору застави транспортного
засобу звернення стягнення на предмет застави здійснюється на вибір
заставодержателя : на підставі виконавчого напису нотаріуса; за рішенням суду;
шляхом позасудового врегулювання відповідно до чинного законодавства України.
Зазначені умови договору, як і укладений договір не визнані недійсними у
встановленому законом порядку.
Закон України «Про забезпечення вимог кредиторів та
реєстрацію обтяжень», на який посилається позивач, визначає правовий режим
регулювання обтяжень рухомого майна, встановлених з метою забезпечення
виконання зобов'язань, а також правовий режим виникнення, оприлюднення та
реалізації інших прав юридичних і фізичних осіб стосовно рухомого майна.
Оскільки виконавчий напис відповідав вимогам закону, суд
першої інстанції прийшов до правильного висновку про відмову в визнанні
виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
Суд правильно застосував норми матеріального права,
апеляційний суд відповідно до норми ст. 308 ЦК України залишає судове рішення
без змін. Підстав для скасування рішення з мотивів, викладених в апеляційній
скарзі, не вбачається.
Керуючись ст.ст. 307 п.1 п. 1, 308, 314, 315 ЦПК України,
апеляційний суд
У Х В А Л И В
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Ворошиловського районного суду м. Донецька від 31
травня 2010 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її
проголошення.
Касаційна скарга може бути подана до Вищого спеціалізованого суду з
розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання
законної сили ухвалою апеляційного суду.
Головуючий
В.С.Висоцька
Судді
О.М.Біляєва
О.В.Осипчук