Справа № 22ц-344/2011
Головуючий у 1 інстанції Кір»якова Н.П.
Категорія
48
Доповідач Баркова Л.Л.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
9 березня 2011 року колегія суддів судової палати у цивільних справах
Апеляційного суду Донецької області в складі:
головуючого: Баркової Л.Л.
суддів Ткаченко Т.Б., Кучерявої В.Ф.
при секретарі : Грішко С.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Маріуполі справу за
позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про
збільшення розміру стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини,
стягнення додаткових витрат та стягнення аліментів на утримання дружини
за апеляційною скаргою позивачки ОСОБА_1 на рішення Жовтневого
районного суду міста Маріуполя Донецької області від 9 грудня 2010
року
в с т а н о в и л а
:
Рішенням Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області
від 9 грудня 2010 року позов про збільшення розміру стягнення аліментів на
утримання неповнолітньої дитини, стягнення додаткових витрат та стягнення
аліментів на утримання дружини задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2
на користь ОСОБА_1 на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 аліменти в розмірі 500 грн.
щомісячно, починаючи з 26 жовтня 2010 року до досягнення нею повноліття та
додаткові витрати в розмірі 1600 гривень. Виконавчий лист, виданий за рішенням
Жовтневого райсуду міста Маріуполя від 14.11.2005 року про стягнення з
ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання доньки в розмірі
250 грн. щомісячно відкликано. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави
судовий збір в розмірі 51 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення
розгляду справи 120 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі позивачка просить рішення суду скасувати і
постановити нове рішення. Посилається на те, що висновки суду не відповідають
обставинам справи, положенням процесуального закону, неправильно застосовано
норми матеріального права. Встановлений судом розмір аліментів не відповідає
тим затратам, які вона несе на утримання і лікування дитини - інваліда
дитинства. Рішення ухвалене без урахування матеріального становища
відповідача, який є працездатним та не має інших утриманців.
Відповідно до вимог ч.2 статті 305 ЦПК України апеляційний суд розглядає
справу у відсутності відповідача, який належним чином повідомлений про дату,
час і місце судового засідання, направив телеграму про розгляд справи у його
відсутності.
Відповідно до положень статті 308 ЦПК України апеляційний суд
відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без зміни, якщо визнає, що суд
першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і
процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті і справедливе
рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Заслухавши суддю - доповідача, пояснення позивачки, яка просила
апеляційну скаргу задовольнити та ухвалити нове рішення про задоволення її
позовних вимог в повному обсязі, дослідивши матеріали справи в межах
апеляційного оскарження та обговоривши доводи скарги, колегія суддів вважає, що
апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Вирішуючи справу і задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої
інстанції дійшов висновку про те, що оскільки позивачкою не надано доказів щодо
працевлаштування відповідача, покращення його матеріального становища та
наявності у нього можливості утримувати дружину, підстав для стягнення
аліментів на утримання позивачки, а також збільшення розміру аліментів до 2000
грн. на утримання дитини не має.
Не погодитися з цим висновком суду не можна.
Судом встановлено і це підтверджено матеріалами справи, що сторони
перебували у зареєстрованому шлюбі з 17 травня 2003 року до 30 січня 2006
року. Від шлюбу мають доньку ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка
проживає разом з позивачкою, є інвалідом дитинства.
Позивачка ОСОБА_1 не працює, знаходиться на обліку в Жовтневом
УПСЗН м.Маріуполя, отримує державну соціальну допомогу на дитину в розмірі
935 грн.54 коп., у тому числі і на догляд дитини, в розмірі 393 грн.50 коп.(а.
с.19)
Відповідач є студентом 5-го курсу заочної форми навчання Азовського
морського інституту Одеської національної морської академії.
Рішенням Жовтневого районного суду міста Маріуполя від 14 листопада 2005
року з відповідача ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання
дитини стягнуто аліменти в розмірі 250 грн. та відмовлено в задоволенні позову
про стягнення аліментів на утримання дружини з тих підстав, що позивачкою не
надано доказів на підтвердження того, що відповідач працює, має постійний дохід
та можливість надавати таку допомогу.(а.с.11)
Позивачка в судовому засіданні апеляційного суду не заперечувала, що і
зараз не може надати доказів щодо працевлаштування відповідача,отримання ним
постійної заробітної плати чи інших доходів, та про його можливість надавати їй
допомогу у зв»язку із доглядом за дитиною інвалідом, яка його потребує.
Згідно із положеннями статті 88 СК України якщо один із подружжя, в тому
числі і працездатний, проживає з дитиною-інвалідом, яка не може обходитися без
постійного стороннього догляду, і опікується нею, він має право на утримання
за умови, що другий з подружжя може надавати матеріальну допомогу. Право на
утримання триває протягом всього часу проживання з дитиною-інвалідом та
опікування нею і не залежить від матеріального становища того з батьків, з ким
вона проживає.
Виходячи із наведеного, враховуючи конкретні встановлені обставини
справи, недоведеність позивачкою матеріальної забезпеченості відповідача,
положення закону, та розяснення п.17 постанови Пленуму Верховного Суду
України від 15 травня 2006 року №3 „Про застосування судами окремих норм
Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та
стягнення аліментів, колегія суддів приходить до висновку, що відповідач не
спроможний надавати позивачці матеріальну допомогу на її утримання, а також в
більшому розмірі на утримання дитини, ніж визначено судом першої інстанції.
Посилання суду першої інстанції в мотивувальній частині рішення суду на
положення ч.4 ст.76 СК України є помилковим, оскільки позивачкою заявлялися
вимоги про стягнення аліментів на її утримання з інших підстав. Разом з тим,
на висновки суду воно не вплинуло і не є підставою для скасування або зміни
судового рішення.
Таким чином, колегія суддів вважає, що рішення суду відповідає
положенням ст.ст.10,60,88, 213,215-216 ЦПК України, ст.ст. 180-182, 185, 192,
88 СК України і підстав для скасування або зміни оскаржуваного рішення не має.
З урахуванням викладеного,
Керуючись ст. ст. 307, 308 ЦПК України, колегія
суддів
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Жовтневого районного суду міста Маріуполя від 9 грудня 2010
залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з дня проголошення, може бути оскаржено
протягом двадцяти днів до касаційної інстанції.
Судді