Ічнянський районний суд Чернігівської області

Справа №  1-113/11

П О С Т А Н О В А

29.09.2011м.Ічня

Ічнянський районний суд Чернігівської області в складі:

головуючого –судді Овчарика В.М.,

при секретарі Маслюк В.Ю.,

з участю прокурора  Кривов»яза В.П.,

          розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Ічня справу по обвинуваченню ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та мешканця АДРЕСА_2, зареєстрованого в АДРЕСА_1, українця, громадянина України, з середньо-спеціальною освітою, одруженого, голови селянського (фермерського) господарства «Кубрак», не судимого,

за ч. 1 ст. 382  КК України ( в редакції 2001року),  ч. 1 ст. 388 КК України,

                                                                 встановив:

ОСОБА_1, будучи головою селянського (фермерського) господарства «Кубрак», як службова особа, яка наділена організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими функціями, умисно не виконав постанови Чернігівського окружного адміністративного суду від 26.06.2008 року та від 10.07.2008 року про стягнення з селянського(фермерського) господарства  «Кубрак» на користь держави заборгованості на загальну суму 4971грн. 15коп.

Так, 25 червня 2009 року державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Ічнянського районного  управління юстиції Чернігівської області Загребельним Я.М. на підставі виконавчих листів № 2-а-2123 від 08.07.2008 року та № 2-а-1654 від 21.07.2008 року про стягнення з СФГ «Кубрак»на користь держави податкового боргу в сумі 1571 грн. 15 коп. та суми  фінансової санкції у вигляді штрафу в розмірі 3400 грн., у зв’язку з несплатою головою господарства ОСОБА_1 вказаних сум, проведено опис трактора ЮМЗ-6, 1979 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 та трактора ЮМЗ-6, 1980 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_2 і арештоване майно передано  ОСОБА_1 на відповідальне зберігання. Однак останній, не маючи наміру виконати постанови суду про сплату на користь держави вказаних сум, належним чином не забезпечив охорону та зберігання описаного та арештованого майна і в період з липня 2009 року по серпень 2010 року розтратив його шляхом розукомплектування та передачі іншим особам окремо взятих вузлів та агрегатів у їх володіння і користування.

Допитаний  у судовому засіданні підсудний ОСОБА_1 свою вину в інкримінованих йому злочинах визнав повністю, підтвердивши обставини вчинених злочинів за вищевикладених обставин. У скоєному щиро кається.

Крім визнання вини підсудним його вина підтверджується також іншими доказами по справі, які суд відповідно до ст. 299 КПК України визнав недоцільним досліджувати стосовно тих фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються. При цьому суд з"ясував, що підсудний та інші учасники судового розгляду правильно розуміють зміст цих обставин і немає сумнівів у добровільності та істинності їх позиції, а також роз"яснив їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини справи в апеляційному порядку.

Заслухавши підсудного ОСОБА_1 та проаналізувавши матеріали справи, суд дійшов висновку, що його вина в інкримінованих йому злочинах доказана повністю і його дії необхідно кваліфікувати за ст. 382 ч. 1 КК України (в редакції 2001 року) як невиконання судового рішення, тобто умисне невиконання службовою особою постанов суду, що набрали законної сили та ст. 388 ч. 1 КК України, як розтрата майна, яке описане та на яке накладено арешт, здійснене особою, якій це майно було ввірене.

При призначенні покарання підсудному суд відповідно до ст.65 КК України враховує ступінь тяжкості вчинених злочинів,  особу винного, який раніше не судимий, його посередню характеристику, обставиною, що пом»якшує покарання суд визнав щире каяття та скоєння злочину вперше, відсутність обставин, які обтяжують покарання і дійшов висновку про необхідність призначення йому покарання за ст. 382 ч. 1 України ( в редакції 2001 року) із застосуванням ст. 69 КК України у вигляді штрафу та за ст. 388 ч. 1 КК України із застосуванням ст. 69 КК України у вигляді штрафу без позбавлення права займатись господарською діяльністю.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів остаточне покарання слід визначити шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим у вигляді штрафу без позбавлення права займатись господарською діяльністю.

Долю речових доказів по справі необхідно вирішити згідно ст. 81 КПК України.

Арешт, накладений на майно підсудного ОСОБА_1 постановою слідчого прокуратури від 22 лютого 2011 року, - зняти.

Керуючись ст.ст. 323, 324 Кримінально-процесуального кодексу України, суд

засудив:

ОСОБА_1 визнати винним за ст. 382 ч. 1 КК України (в редакції 2001 року)  та ст. 388 ч. 1 КК України і призначити йому покарання:

-          за ст. 382 ч. 1 КК України із застосуванням ст. 69 КК України у вигляді 1000   (однієї тисячі)  гривень штрафу на користь держави;

-          за ст. 388 ч. 1 КК України із застосуванням ст. 69 КК України у вигляді 850 (вісімсот п»ятдесяти)  гривень штрафу на користь держави без позбавлення права займатись господарською діяльністю.

Застосувати ч. 1 ст. 70 КК України і шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим покаранням, остаточно призначити покарання ОСОБА_1 у вигляді 1000 (однієї тисячі)  гривень штрафу на користь держави без позбавлення права займатись господарською діяльністю.

Міру запобіжного заходу ОСОБА_1 до вступу вироку в законну силу залишити у вигляді підписки про невиїзд.

         Речові докази по справі: виконавчі листи № 2-а-2123 від 14.07.2008 року, № 2-а-1654 від 24.07.2008 року, акт опису та арешту майна від 25.06.2009 року,  акт державного виконавця від 17.08.2010 року; постанови Чернігівського окружного адміністративного суду від 26.06.2008 року та від 10.07.2008 року, які знаходяться в матеріалах виконавчого провадження, - повернути за належністю відділу державної виконавчої служби Ічнянського  районного управління юстиції Чернігівської області.

Арешт, накладений на майно підсудного ОСОБА_1, - зняти.

На вирок суду може бути подана апеляція до апеляційного суду Чернігівської області через Ічнянський районний суд протягом п’ятнадцяти діб з моменту його проголошення.

Суддя   В. М. Овчарик