Справа № 22ц-
39/2011
Головуючий у 1 інстанції Папаценко П.І.
Категорія
23
Доповідач Баркова Л.Л.
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
1 лютого 2011 року колегія суддів судової палати у цивільних справах
Апеляційного суду Донецької області в складі:
головуючого Баркової Л.Л.
суддів Кучерявої В.Ф., Ткаченко Т.Б.
при секретарі : Дерюгіній В.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Маріуполі справу за
позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Азов-Ліспроммаш» до
ОСОБА_1 про визнання дійсним договору оренди та
додаткової угоди
за апеляційною скаргою Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції
міста Маріуполя на рішення Жовтневого районного суду міста Маріуполя
Донецької області від 12 листопада 2010 року
в с т а н о в и л
а :
28 жовтня 2010 року позивач звернувся до суду з позовом про визнання
дійсними договору оренди автомобіля марки КІА Cerato, державний номерний знак
НОМЕР_1, який було укладено з відповідачкою 31 грудня 2009 року та
додаткової угоди №1 від 5 січня 2010 року, посилаючись на те, що остання від
нотаріального посвідчення ухиляється та не реагує на їх неодноразові усні та
письмові вимоги.
Рішенням Жовтневого районного суду міста Маріуполя від 12 листопада 2010
року позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Азов-
Ліспроммаш» до ОСОБА_1 про визнання дійсними договору оренди та
додаткової угоди задоволено частково. Визнано дійсним договір оренди
транспортного засобу - автомобіля марки КІА Cerato, державний номерний знак
НОМЕР_1, 2007 року випуску, колір сірий, об»єм двигуна 1591 см./куб., номер
кузова НОМЕР_2, укладений письмово 31 грудня 2009 року між
ОСОБА_1 та ТОВ «Азов-Ліспроммаш» за №317/А-23 строком до 29 грудня
2010 року. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі Жовтнева міжрайонна державна податкова інспекція
міста Маріуполя просить рішення суду скасувати, в задоволенні позову ТОВ «Азов-
Ліспроммаш» відмовити, посилаючись на порушення судом норм матеріального і
процесуального права.
Згідно із п.11 статті 10 Закону України «Про державну податкову службу в
Україні» до міжрайонних державних податкових інспекцій належать функції
звернення до судів з позовами до підприємств, установ організацій та громадян
про визнання недійсними та стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за
такими угодами, а в інших випадках – коштів, одержаних без установлених
законом підстав, про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними
цільовими фондами за рахунок їх майна, а також в інших випадках,
передбачених законом.
Тому, виходячи із положень зазначеного закону та у відповідності із ч.1
статті 292 ЦПК України Жовтнева районна державна податкова інспекція міста
Маріуполя має право апеляційного оскарження судового рішення, яке зачіпає
інтереси держави.
У відповідності з вимогами ст.305 п.2 ЦПК України апеляційний суд
розглядає справу у відсутності відповідачки ОСОБА_1, яка належним
чином повідомлена про дату, час і місце розгляду справи, направила через
представника позивача до суду заяву щодо розгляду справи у її відсутності.
У відповідності з п.3,4 ст. 309 ЦПК України, підставами для скасування
рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення є невідповідність
висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм
матеріального або процесуального права.
Відповідно до вимог ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним
і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного
судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення,
ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони
посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими
доказами які буди досліджені у судовому засіданні.
Заслухавши суддю доповідача, пояснення представника Жовтневої
міжрайонної державної податкової інспекції міста Маріуполя ОСОБА_2, яка
просила апеляційну скаргу задовольнити, представників позивача ОСОБА_3. та ОСОБА_4, які просили скаргу відхилити, дослідивши матеріали
справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що
скарга підлягає задоволенню, рішення суду скасуванню з відмовою в
задоволенні позову з таких підстав.
Задовольняючи частково позов ТОВ «Азов-Ліспроммаш» та визнаючи дійсним
договір оренди транспортного засобу, суд першої інстанції виходив з того, що
оскільки відповідачка ухиляється від нотаріального посвідчення договору оренди,
про що підтвердила у наданій суду письмовій заяві, а позивачем доведено факт
погодження сторонами всіх істотних умов договору в письмовій формі, а також
його виконання є підстави для визнання його дійсним з часу укладення до дати
закінчення строку.
Проте з такими висновками суду погодитися не можна, оскільки суд дійшов
їх з порушенням норм матеріального і процесуального права, всупереч наданим
доказам, що призвело до неправильного вирішення спору.
Відповідно до вимог ч.1 ст.3, ч.2 ст.10 ЦПК України кожна сторона має в
порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх
порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Кожна
сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу
своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно зі статтею 799 ЦК України договір найму транспортного засобу
укладається в письмовій формі. У випадку, коли стороною у цьому договорі
виступає фізична особа, він підлягає нотаріальному посвідченню.
Відповідно до положень статті 220 ЦК України У разі недодержання
сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є
нікчемним. Якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що
підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання
договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд
може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне
посвідчення договору не вимагається.
Як вбачається зі справи, письмовий договір оренди транспортного засобу -
автомобіля марки КІА Cerato №317/А-23 укладено 31 грудня 2009 року між
ТОВ «Азов-Ліспроммаш» в особі ОСОБА_3 та власником цього автомобіля
ОСОБА_1, які перебувають між собою, а також із засновниками товариства
ОСОБА_5 та ОСОБА_6 в родинних зв»язках, що представниками
позивача в апеляційному суду не заперечувалось.
Більш того, із матеріалів справи та пояснень ОСОБА_3 в
апеляційному суді вбачається, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1,
народилась в місті Маріуполі, має постійне місце проживання в селі Широкино
Новоазовського району, що розташовано поруч з містом Маріуполем, де
зареєстровано товариство, за межі місця проживання в період грудня 2009 року
- лютого 2011 року не виїжджала, в лікарняних установах в зазначеному
періоді не перебувала.
Належних доказів про те, що ОСОБА_1 після укладання
письмової угоди дійсно ухилялася від нотаріального посвідчення договору
оренди, або можливість нотаріального посвідчення цього договору у позивача
була втрачена на час звернення до суду, останнім не надано як суду першої
інстанції, так і апеляційному суду.
Як вбачається із акту Жовтневої районної державної податкової
інспекції міста Маріуполя №2413/23-2/31738220 від 28.09.2010 року про
результати планової перевірки ТОВ «Азов-Ліспроммаш» з питань дотримання вимог
податкового законодавства за період 01.10.2008-30.06.2010 років, наданого до
апеляційної скарги встановлено заниження податку на прибуток внаслідок
завищення товариством валових витрат за рахунок укладення з ОСОБА_1
нікчемного договору оренди транспортного засобу.
З урахуванням наведеного, роз»яснень викладених у п. 13 постанови №9
від 6.11.2009 року Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику
розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» колегія суддів
вважає, що причиною звернення позивача до суду з даним позовом у жовтні 2010
року є бажання останнього уникнути наслідків допущених порушень податкового
законодавства, а не ухилення відповідачки від нотаріального посвідчення
договору, що позивачем не доведено.
За таких обставин суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо
наявності підстав для задоволення позовних вимог і тому оскаржуване рішення в
цій частині підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в
позові.
Як вбачається зі справи, позивачем за подачу позову сплачено судовий
збір у розмірі 8 грн. 50 коп. та витрати на інформаційно технічне
забезпечення розгляду справи у розмірі 37грн. /а.с.14-15/, а Жовтневою
міжрайонною державною податковою інспекцією міста Маріуполя за подачу
апеляційної скарги сплачено витрати на інформаційне технічне забезпечення
розгляду справи у розмірі 120 грн.
Тому відповідно до вимог статті 88 ЦПК України, у зв»язку із відмовою
позивачеві у задоволенні позову, з останнього слід стягнути на користь держави
не доплачений судовий збір в розмірі 45грн.50коп.(54.00-8.50) та витрати на
інформаційне технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 83 грн.(120-37),
а також на користь Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції міста
Маріуполя витрати на інформаційно технічне забезпечення розгляду справи у
розмірі 120 грн.
З урахуванням викладеного,
Керуючись ст.ст. 303, 307, 309 ЦПК України, колегія
суддів
В И Р І Ш И Л А :
Апеляційну скаргу Жовтневої міжрайонної державної податкової
інспекції міста Маріуполя задовольнити.
Рішення Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької
області від 12 листопада 2010 року в частині задоволення позову
скасувати.
В задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Азов-
Ліспроммаш» до ОСОБА_1 про визнання дійсними договору
оренди транспортного засобу - автомобіля марки КІА Cerato, державний номерний
знак НОМЕР_1, 2007 року випуску, колір сірий, об»єм двигуна 1591 см./куб.,
номер кузова НОМЕР_2, укладений письмово 31 грудня 2009 року між
ОСОБА_1 та ТОВ «Азов-Ліспроммаш» за №317/А-23 строком до 29 грудня
2010 року,- відмовити.
В решті частині рішення суду залишити без зміни.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Азов-Ліспроммаш»
на користь Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції міста
Маріуполя витрати на інформаційно технічне забезпечення розгляду справи сто
двадцять гривень, а також на користь держави судовий збір сорок п»ять гривень
50 коп. та витрати на інформаційно технічне забезпечення розгляду справи
вісімдесят три гривні.
Рішення суду набирає законної сили з дня його проголошення може бути
оскаржено протягом двадцяти днів до касаційної інстанції.
Судді